Рішення

від 29.01.2024 по справі 573/31/23

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/31/23

Номер провадження 2/573/11/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Замченко А.О.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Спас-2007», Білопільської міської ради Сумської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, визнання відсутнім права оренди земельних ділянок,

в с т а н о в и в :

05.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до ФГ «Спас-2007», Білопільської міської ради з позовом, в якому вказувала, що їй на праві власності належать три земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5920684900:03:004:0118, 5920684900:02:001:0132, 5920684900:03:004:0116, які розташовані на території Білопільської ОТГ. 25.11.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася, що її земельні ділянки перебувають в оренді відповідача на підставі договорів оренди від грудня 2017 року, які укладені ніби то з нею. Речові права оренди її земельних ділянок за ФГ «Спас-2007» зареєстровані на підставі рішень державних реєстраторів Білопільської міської ради від 19.12.2017, 21.12.2017, 30.01.2018. Але жодних договорів з відповідачем вона не укладала та не передавала земельні ділянки в користування.

Посилаючись на викладене, а також на те, що ФГ «Спас-2007» незаконно утримуючи в своєму розпорядженні земельні ділянки перешкоджає їй як власнику здійснювати права щодо їх використання та розпорядження, ОСОБА_1 просила усунути вказані перешкоди шляхом зобов`язання ФГ «Спас-2007» повернути земельні ділянки в її розпорядження та скасувати рішення державних реєстраторів Білопільської міської ради про реєстрацію права оренди земельних ділянок за ФГ «Спас-2007».

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 06.01.2023 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

24.01.2023 до суду надійшов відзив голови Білопільської міської ради Зарка Ю.В., в якому він просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, оскільки міська рада є неналежним відповідачем за вимогою про скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права оренди.

09.02.2023 до суду надійшов відзив представника відповідача ФГ «Спас-2007» - Сивенка В.М., в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 24.02.2023 за клопотанням позивачки призначено судово-почеркознавчу експертизу, а провадження в справі зупинено.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 05.04.2023 змінено процесуальний статус експертизи з судово-почеркознавчої на комплексну почеркознавчу та технічну експертизи.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 15.05.2023 провадження в справі відновлено у зв`язку з надходженням до суду висновку експертизи.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 17.05.2023 провадження в справі зупинено до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду в цивільній справі №513/879/19.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 25.12.2023 провадження в справі відновлено.

09.01.2024 до суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Даценка А.М. про уточнення позовних вимог, в якій останній просив усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні її земельними ділянками шляхом зобов`язання ФГ «Спас-2007» повернути їх в її розпорядження, визнати відсутнім право оренди земельних ділянок.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 16.01.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, її представник - адвокат Даценко А.М. позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача ФГ «Спас-2007» - адвокат Сивенко А.М. проти задоволення позову заперечував і просив постановити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому просив врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц.

Представник Білопільської міської ради в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника міської ради, проти задоволення позову заперечує (том 2 а. с. 34).

Заслухавши представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать 3 земельні ділянки з кадастровими номерами 5920684900:03:004:0118, 5920684900:02:001:0132, 5920684900:03:004:0116, площею 4,201 га, 4,3429 га та 4,2407 га відповідно, які розташовані за адресою: Сумська область, Білопільський район, Куянівська сільська рада (нині територія Білопільської ОТГ) (том 1 а. с. 11-15).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 5920684900:03:004:0116 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2017, на земельну ділянку 5920684900:02:001:0132 21.12.2017, на земельну ділянку 5920684900:03:004:0118 30.01.2018.

18.12.2017 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:03:004:0116, на підставі якого земельна ділянка передана в оренду ФГ «Спас-2007» строком на 10 років з 18.12.2017 по 18.12.2027. Орендодавцем у договорі вказана ОСОБА_1 (том 1 а. с. 194-196).

Право оренди ФГ «Спас-2007» за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2017 на підставі рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Лєпьошкіної С.В. від 19.12.2017, індексний номер 38813078 (том 1 а. с. 14).

21.12.2017 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:02:001:0132, на підставі якого земельна ділянка передана в оренду ФГ «Спас-2007» строком на 10 років з 21.12.2017 по 21.12.2027. Орендодавцем у договорі вказана ОСОБА_1 (том 1 а. с. 187-189).

Право оренди ФГ «Спас-2007» за вказаною угодою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2017 на підставі рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Лєпьошкіної С.В. від 21.12.2017, індексний номер 38883353 (том 1 а. с. 13).

29.12.2017 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:03:004:0118, на підставі якого земельна ділянка передана в оренду ФГ «Спас-2007» строком на 10 років з 29.12.2017 по 29.12.2027. Орендодавцем у договорі вказана ОСОБА_1 (том 1 а. с. 180-182).

Право оренди ФГ «Спас-2007» за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2018 на підставі рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Пихтіної О.М. від 30.01.2018, індексний номер 39411018 (том 1 а. с. 11).

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи від 21.04.2023 №304/849-853 підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у вказаних спірних договорах оренди виконано за допомогою пасти для кулькової ручки рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів, не ОСОБА_1 , а іншою особою (том 1 а. с. 241-246).

Крім того, з наданих відповідачем видаткових касових ордерів вбачається, що 25.07.2018 ФГ «Спас-2007» виплатило ОСОБА_1 28114 грн. 95 коп. орендної плати за землю за 2018 рік, 03.12.2019 28114 грн. 95 коп. за 2019 рік, 20.08.2020 10412 грн. 96 коп. за 2020 рік, 27.09.2021 16518 грн. 55 коп. за 2021 рік (том 1 а. с. 57-60).

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі № 554/9126/20).

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 638 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (дивись постанову Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 22.05.2023 у справі №179/2192/19 зазначено, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У правовій позиції Верхового Суду, викладеній у постанові від 02.08.2023 у справі №607/16519/21, зазначено, що якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, кваліфікація договору як неукладеного виключається.

З огляду на викладене, оскільки оспорювані договори виконувалися обома сторонами, зокрема, орендар ФГ «Спас-2007» користувався майном і сплачував за нього орендну плату, а орендодавець ОСОБА_1 приймала платежі, тобто їх дії свідчать про те, що договори фактично були укладені, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Доводи представника позивачки адвоката Даценка А.М. про те, що ОСОБА_1 не отримувала орендну плату спростовуються видатковими касовими ордерами про виплату останній орендної плати за 2018-2021 роки. При цьому суд звертає увагу, що вказані ордери були витребувані судом за клопотанням самого адвоката Даценка А.М.

Посилання представника позивача на те, що у видаткових касових ордерах стоїть підпис про одержання коштів не позивачки, а іншої особи, суд вважає безпідставними, оскільки клопотання про призначення почеркознавчої експертизи представник не заявляв. До поліції з приводу вчинення шахрайських дій останній також не звертався.

При цьому суд також враховує, що Білопільська міська рада Сумської області є неналежним відповідачем у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фермерського господарства «Спас-2007» (41842, Сумська область, Сумський район, с. Куянівка, вул. Паркова, 2/13, код ЄДРПОУ 34583948), Білопільської міської ради Сумської області (41800, Сумська область, Сумський район, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 35, код ЄДРПОУ 04058019) про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельними ділянками, визнання відсутнім права оренди земельних ділянок відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 29.01.2024.

Суддя