Постанова

від 06.08.2024 по справі 573/31/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м.Суми

Справа №573/31/23

Номер провадження 22-ц/816/1039/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.

у присутності:

представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Даценка Артура Миколайовича,

представника відповідача Фермерського господарства «Спас-2007» - адвоката Сивенка Валерія Миколайовича

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Даценком Артуром Миколайовичем,

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 січня 2024 року у складі судді Замченко А.О., ухвалене в м. Білопілля Сумської області, повний текст рішення виготовлено 29 січня 2024 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Спас-2007», Білопільської міської ради Сумської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, визнання відсутнім права оренди земельних ділянок,

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Даценка А.М. звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належать три земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5920684900:03:004:0118 площею 4,201 га, 5920684900:02:001:0132 площею 4,3429 га, 5920684900:03:004:0116 площею 4,2407 га, які розташовані на території Білопільської міської ради (колишня Куянівська сільська рада Білопільського району). 25 листопада 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася, що її земельні ділянки перебувають в оренді відповідача на підставі договорів оренди, які укладені нібито з нею. Зазначає, що жодного договору оренди з Фермерським господарством «Спас-2007» (далі ФГ «Спас-2007») вона не укладала і не мала наміру укладати (підписувати), земельні ділянки у користування не передавала, ні орендної, ні іншої плати за користування цими земельними ділянками вона не отримувала.

Таким чином, незаконно утримуючи в своєму розпорядженні вказані земельні ділянки, ФГ «Спас-2007» перешкоджає їй як власнику у здійсненні права розпорядження та користування цими земельними ділянками.

Посилаючись на вказані обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги просить:

-Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні її земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5920684900:03:004:0118 площею 4,201 га, 5920684900:02:001:0132 площею 4,3429 га, 5920684900:03:004:0116 площею 4,2407 га шляхом зобов`язання ФГ «Спас-2007» повернути їх в її розпорядження;

-Визнати відсутнім право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5920684900:03:004:0118 площею 4,201 га, 5920684900:02:001:0132 площею 4,3429 га, 5920684900:03:004:0116 площею 4,2407 га, зареєстроване за ФГ «Спас-2007»;

-Стягнути з ФГ «Спас-2007» на її користь 3220,80 грн сплаченого судового збору, 14348,80 грн вартості почеркознавчої експертизи, 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 29 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Даценка А.М., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування усі фактичних обставин справи, визнання встановленими обставин щодо виплати орендної плати без достатніх для того підстав, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що вважає безпідставним та необґрунтованим посилання суду першої інстанції на судову практику щодо застосування до даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), а також практики визнання сторонами договору внаслідок вчинення конклюдентних дій, з огляду на те, що право оренди земельної ділянки відповідно до закону виникає з моменту його реєстрації на підставі укладеного виключно в письмовій формі договору оренди земельної ділянки, що виключає, на думку позивачки, можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо право оренди за таким договором не може бути зареєстроване. Як наслідок, вважає, що суд неправильно застосував та порушив норми п. 6 ст. 3 ЦК України щодо добросовісності, ст. 205 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Наголошує на тому, що висновком експертів за результатами проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи від 21 квітня 2023 року № 304/849-853 підтверджено, що позивачка не підписувала всі три договори оренди земельних ділянок. Натомість відповідач не спростував жодним належним та допустимим доказом твердження позивачки про те, що вона не отримувала орендну плату за земельні ділянки, оскільки в суд були надані лише копії видаткових ордерів.

В даному випадку позивачка реалізувала стандарт більшої переконливості, відповідно до якого (з урахуванням експертизи) є більш вірогіднішим і переконливим той факт, що вона не отримувала орендної плати за свої земельні ділянки.

Вважає, що суд всупереч вимогам закону не врахував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 385/1290/21 (провадження № 61-12824св22); постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц.

Зазначає, що викликає сумніви звітність ФГ «Спас-2007», оскільки на копіях документів відсутня відмітка податкового органу про її прийняття із зазначенням дати, посади працівника, який її прийняв та особистого підпису, а саме подання звітності не є доказом виплати орендної плати.

Звертає увагу на те, що жодної оцінки висновку експерта як окремо, так і в сукупності з іншими доказами суд першої інстанції не надав.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належать три земельні ділянки з кадастровими номерами 5920684900:03:004:0118, площею 4,201 га, 5920684900:02:001:0132, площею 4,3429 га, 5920684900:03:004:0116 площею 4,2407 га, які розташовані за адресою: Сумська область, Білопільський район, Куянівська сільська рада (нині територія Білопільської ОТГ) (а.с. 11-15; 185; 192; 199, Т. 1).

Згідно договору оренди від 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 передала ФГ «Спас-2007» в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5920684900:03:004:0116площею 4,24га ріллі,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Куянівської сільської ради, строком на 10 років з 18 грудня 2017 року по 18 грудня 2027 року; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від грошової оцінки, що становить 6643,50 грн (а.с. 194-195, Т. 1).

Право оренди ФГ «Спас-2007» за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 грудня 2017 року на підставі рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Лєпьошкіної С.В. від 19 грудня 2017 року, індексний номер 38813078, номер запису про інше речове право: 24015119 (а.с. 14, Т. 1).

Згідно договору оренди від 21 грудня 2017 року ОСОБА_1 передала ФГ «Спас-2007» в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5920684900:02:001:0132площею 4,34га ріллі,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Куянівської сільської ради, строком на 10 років з 21 грудня 2017 року по 21 грудня 2027 року; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від грошової оцінки, що становить 6643,50 грн (а.с. 187-188, Т. 1).

Право оренди ФГ «Спас-2007» за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 грудня 2017 року на підставі рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Лєпьошкіної С.В. від 21 грудня 2017 року, індексний номер 38883353, номер запису про інше речове право: 24080765 (а.с. 13, Т. 1).

Згідно договору оренди від 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 передала ФГ «Спас-2007» в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5920684900:03:004:0118площею 4,2010га ріллі,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Куянівської сільської ради, строком на 10 років з 29 грудня 2017 року по 29 грудня 2027 року; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від грошової оцінки, що становить 6467,67 грн (а.с. 180-181, Т. 1).

Право оренди ФГ «Спас-2007» за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 січня 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Пихтіної О.М. від 30 січня 2018 року, індексний номер 39411018, номер запису про інше речове право: 24581367 (а.с. 11, Т. 1).

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи від 21 квітня 2023 року №304/849-853 підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у вказаних спірних договорах оренди виконано за допомогою пасти для кулькової ручки рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів, не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 241-246, Т. 1).

Крім того, з наданих відповідачем видаткових касових ордерів вбачається, що 25 липня 2018 року ФГ «Спас-2007» виплатило ОСОБА_1 28 114 грн 95 коп. орендної плати за землю за 2018 рік, 03 грудня 2019 року 28 114 грн 95 коп. за 2019 рік, 20 серпня 2020 року 10 412 грн 96 коп. за 2020 рік, 27 вересня 2021 року 16 518 грн 55 коп. за 2021 рік (а.с. 57-60, Т. 1).

Також відповідачем надано копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум, утриманого з них податку за 2018-2021 роки (а.с. 112-124, Т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на те, що оспорювані договори виконувалися обома сторонами, зокрема орендар ФГ «Спас-2007» користувалося земельними ділянками і сплачувало за це орендну плату, а орендодавець ОСОБА_1 приймала платежі, тобто їх дії свідчать про те, що договори фактично були укладені, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Крім того, суд вказав на те, що Білопільська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що жодних договорів оренди земельних ділянок вона з ФГ «Спас-2007» не укладала, орендної плати не отримувала.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №674/461/16-ц).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 179/2192/19 (провадження № 61-3903св23) зазначено, що:

«У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписахглави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даній справі, встановивши, що ФГ «Спас-2007» користувалося земельними ділянками, належними позивачці на праві власності та сплачувало їй орендну плату, а позивачка приймала відповідні платежі, що підтверджується касовими ордерами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договори оренди виконувалися обома сторонами, що виключає можливість визнання вказаних договорів неукладеними.

З приводу доводів апеляційної скарги, що відповідач не спростував жодним належним та допустимим доказом твердження позивачки про те, що вона не отримувала орендну плату за земельні ділянки, слід зазначити, що обставина отримання позивачкою орендної плати підтверджується видатковими касовими ордерами про виплату орендної плати за 2018-2021 роки.

На думку скаржника, суд безпідставно послався на судову практику щодо застосування до даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), однак оскільки вказана доктрина є проявом добросовісності, то її застосування на підставі загальних засад приватного права допустиме (ст. 3 ЦК України).

За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування або зміни ухваленого рішення.

Колегія суддів також враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Даценком Артуром Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 7 серпня 2024 року .

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов