Постанова

від 22.01.2024 по справі 916/379/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/379/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

від ТОВ «ДЕХАБ» - адвокат Серт О.В.

від ОСОБА_1 - адвокат Кобак Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023

у справі №916/379/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ»;

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання недійсними рішень, правочину та застосування наслідків недійсності правочину,

суддя суду першої інстанції: С.В. Нікітенко, м. Одеса

повний текст рішення складено 03.08.2023

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», в якому просила (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.05.2023):

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» 12.12.2022, зареєстрований в реєстрі за№ 3382, 3383;

- визнати недійсним рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», оформлене протоколом установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» № 1/28-11 від 28.11.2022, в частині внесення до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу), загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», що оформлене протоколом № 1/28-11 Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» від 28.11.2022, яким вирішено внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- застосувати наслідки недійсності правочину - акту приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» 12.12.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 3382, 3383, а саме: скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради, Одеська обл., Шерстюк Володимири Дмитрівни (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу), загальною площею 1571,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомі майна 2670752551080;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внесення нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» було протиправно здійснене Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо виплати позивачці, як колишньому учаснику вказаного товариства, вартості її частки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2023, серед іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», що оформлене протоколом № 1/28-11 Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» від 28.11.2022, яким було вирішено внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», оформлене протоколом установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» № 1/28-11 від 28.11.2022, в частині внесення до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу), загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» 12.12.2022, зареєстрований в реєстрі за №№ 3382, 3383.

Застосовано наслідки недійсності правочину - акту приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» 12.12.2022, зареєстрованого в реєстрі за №№ 3382, 3383, а саме: скасовано рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради, Одеська обл., Шерстюк Володимири Дмитрівни (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу), загальною площею 1571,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомі майна 2670752551080.

Обґрунтування судового рішення.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на час прийняття оскаржуваних рішень та акту прийому-передачі нерухомого майна, ТОВ «АВТОМАРКЕТ» було обізнано про наявність у нього визнаного обов`язку виплатити ОСОБА_1 вартість частки майна у розмірі 616428,80 грн, як учаснику, який вибув.

Отже, передача TOB «АВТОМАРКЕТ» майна до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» була здійснена після виникнення у ТОВ «АВТОМАРКЕТ» обов`язку зі сплати ОСОБА_1 вартості частки, як учаснику який вибув, про що ТОВ «АВТОМАРКЕТ» достовірно було відомо.

Суд зазначив, що вищезазначені дії ТОВ «АВТОМАРКЕТ» свідчать про його намір позбутись власних майнових активів, завдяки яким товариство може виконати грошові зобов`язання з виплати ОСОБА_1 вартості частки, як учаснику який вибув.

Відповідно до висновку експерта № 20-6462/6463 судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 916/1724/20 від 30.06.2021, вартість частки ОСОБА_1 , при її виході зі складу учасників ТОВ «АВТОМАРКЕТ», виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників (майна товариства) пропорційно до розміру частки ОСОБА_1 (47.8%), станом на 31.12.2019 складає 5261293,14 грн

Суд зазначив, що внесення ТОВ «АВТОМАРКЕТ» майна до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» не мало економічного обґрунтування, оскільки внаслідок таких дій ТОВ «АВТОМАРКЕТ» втратило єдині ліквідні активи, які приносили йому фінансові прибутки та могли б задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо виплати вартості частки.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що визнання недійними двох рішень зборів товариств від 28.11.2022 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022, завдяки яким відбулось відчуження належного TOB «АВТОМАРКЕТ» нерухомого майна на користь ТОВ «ДЕХАБ», а також застосування наслідків визнання цих рішень та акту недійсними, призведе до повернення у власність ТОВ «АВТОМАРКЕТ» належного йому майна, за рахунок якого ТОВ «АВТОМАРКЕТ» матиме можливість задовольнити грошові вимоги ОСОБА_1 відповідно до статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» 17.08.2023 за допомогою засобів поштового зв`язку звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/379/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі №916/379/23

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 у справі №916/3260/22 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АВТОМАРКЕТ» про стягнення вартості частки учасника, що вийшов, у розмірі 5 261 293,14 грн. Вказана справа №916/3260/22 не розглянута господарським судом, а відтак твердження позивачки про те, що оскаржувані правочин та рішення загальних зборів учасників відповідачів порушують її права, є передчасними, у позивачки відсутнє право на стягнення 5 261 293,14 грн, так само, відсутнє рішення суду про таке стягнення, що набрало законної сили.

Місцевий суд не врахував, що між позивачкою та ТОВ «АВТОМАРКЕТ» немає спору про нерухоме майно, а позивачка не заявляє права на нерухоме майно, і не має підстави про такі права заявити.

Судом не враховано, що за продаж своєї частки ТОВ «АВТОМАРКЕТ» отримало кошти від ОСОБА_2 , а також продовжує здійснювати свою господарську діяльність.

Місцевим судом зроблено висновок, що в результаті передання нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» ТОВ «АВТОМАРКЕТ» стало неплатоспроможним, хоча в матеріалах справи відсутні такі докази.

Із аналізу постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022р. у справі №916/1724/20, сам висновок експерта №20-6462/6463 є суперечливим, оскільки:

- вказаний висновок експерта не містить дослідження і висновків в частині судової будівельно- технічної експертизи (визначення дійсної ринкової вартості нерухомого майна ТОВ «АВТОМАРКЕТ»);

- розрахунок вартості частки ОСОБА_1 при її виході із складу учасників ТОВ «АВТОМАРКЕТ» експертом визначався на підставі звіту про незалежну оцінку майна ТОВ «АВТОМАРКЕТ», виконаного оцінювачем ФОП, тоді як вартість майна ТОВ «АВТОМАРКЕТ» повинна бути встановлена лише судовим експертом, до компетенції якого належить проведення судової оціночно-будівельної експертизи;

- експерт не зміг визначити вартість частки ОСОБА_1 при її виході із складу учасників ТОВ «АВТОМАРКЕТ» станом на 12.01.2020р. у зв`язку з відсутністю балансу (форма №1-мс) ТОВ «АВТОМАРКЕТ» станом на 12.01.2020р. та розшифровки основних засобів ТОВ « АВТОМАРКЕТ» станом на 12.01.2020р.;

- на момент написання висновку експерта відповідач, керуючись Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419, фінансову звітність за 2020 рік на той час ще не складав;

- позивачка помилково зазначає у позові, що судами у справі №916/1724/20 встановлено вартість частки ОСОБА_1 станом на 12.01.2020р. на підставі висновку експерта №20-6462/6463 у розмірі 5 261 293,14 грн, адже судами це не встановлено, апеляційний суд взагалі критично поставився до вказаного висновку експерта, зазначивши таке: «зурахуванням наведеної оцінки висновку експерта №20-6462/6463 від 30.06.2021р. та вищенаведених приписів процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний висновок експерта є таким, що не відповідає вимогам належності та допустимості доказів», а Верховний Суд в цій частині постанову апеляційного суду скасував, вказавши таке: «судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, було встановлено, що позивачка звернулась із неефективним способом захисту, а тому в нього не було підстав для дослідження обґрунтованості позову».

Задовольняючи вимогу про визнання недійсним правочину, місцевий суд не врахував положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно до яких обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає належному та ефективному способу захисту, оскільки його задоволення не може бути підставою для внесення змін до Державного реєстру прав та їх обтяжень.

ОСОБА_1 оскаржує правочин та рішення загальних зборів учасників як ТОВ «АВТОМАРКЕТ», так і ТОВ «ДЕХАБ», при цьому, вона не є учасником (засновником) цих товариств, та не була їх учасником (засновником) станом на дату ухвалення загальними зборами учасників оскаржуваних рішень.

Крім того, разом з апеляційною скаргою Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» подано клопотання про закриття провадження у справі, у якому просить:

- Закрити провадження у справі №916/379/23 в частині вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2020р., видавник: ТОВ «АВТОМАРКЕТ» та ТОВ «ДЕХАБ», скасувавши в цій частині рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023р. у справі №916/379/23;

- Закрити провадження у справі №916/379/23 в частині вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом установчих зборів ТОВ «ДЕХАБ» №1/28-11 від 28.11.2022р. в частині внесення до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» ТОВ «АВТОМАРКЕТ» нежитлових будівель, скасувавши в цій частині рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023р. у справі №916/379/23;

- Закрити провадження у справі №916/379/23 в частині вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» про застосування наслідків недійсності правочину акту приймання- передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2020р., видавник: ТОВ «АВТОМАРКЕТ» та ТОВ «ДЕХАБ», а саме: скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради, Одеська обл., Шерстюк Володимира Дмитрівна (індексний номер 65805291 від 16.12.2022р.), скасувавши в цій частині рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023р. у справі №916/379/23;

Доводи інших учасників провадження у справі.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», у якому позивач просить апеляційну скаргу та клопотання про закриття провадження у справі залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі № 916/37923 - без змін.

Процесуальній рух справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/379/23. 28.09.2023 суддями Л.В. Поліщук, К.В. Богатир, С.В. Таран подано заяву про самовідвід, яка обґрунтована тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 916/379/23, яка була прийнята за участю колегії суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран, скасовано.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 заяву суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран про самовідвід у справі №916/379/23 задоволено.

Справу №916/379/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023, для розгляду справи №916/379/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, прийнято справу № 916/379/23 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Аленін О.Ю., Разюк Г.П. Призначено справу № 916/379/23 до розгляду на 21.11.2023 о 14:00 год. 27.09.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (вх.№3088/23 від 27.09.2023) у справі №916/379/23

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 заяву ОСОБА_1 (вх.н. 3088/23 від 27.09.2023) про забезпечення позову у справі № 916/379/23 - задовольнити.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» до набрання законної сили рішення у справі відчужувати нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), або їх частину, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі, але не виключно, шляхом продажу, міни, дарування, внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність (з визначенням часток або без такого) або в іпотеку, змінювати (в тому числі, але не виключно, шляхом реконструкції) чи здійснювати поділ нерухомості, вчиняти дії щодо зміни адреси нерухомості;

Встановлено заборону Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким інших суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії, пов`язані зі зміною власника об`єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 21.11.2023 оголошено перерву до 22.01.2024 о 14:30 год.

В судовому засіданні 22.01.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні 22.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» про закриття провадження у справі, з підстав, які викладені у мотивувальній частині постанови (ухвала в протокольній формі.)

Інші представники сторін у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 22.01.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу до суду не повідомлялося.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційних скарг по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» (надалі - відповідач-1 або ТОВ «АВТОМАРКЕТ») із внеском до статутного капіталу у розмірі 1164430,62 грн, що складало 47,8 % статутного капіталу, при цьому розмір статутного капіталу складав 2230710,00 грн.

09 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріусу Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимової Т.І., яка посвідчила її підпис у заяві про вихід зі складу учасників TOB «АВТОМАРКЕТ».

13 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора відділу державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

15 січня 2020 року ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників ТОВ «АВТОМАРКЕТ» та зменшено статутний капітал ТОВ «АВТОМАРКЕТ» на розмір внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу на суму 1164430,62 грн. Після внесення відповідних змін, розмір статутного капіталу ТОВ «АВТОМАРКЕТ» склав 1164430,62 грн.

Вищезазначене підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.03.2020 за № 1006449570 (інформація станом на 13.01.2020) та за №1006448921 (інформація станом на 16.01.2020).

16 січня 2020 року ОСОБА_1 надіслала до ТОВ «АВТОМАРКЕТ» лист, яким повідомила, що на підставі особистої заяви, ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників ТОВ «АВТОМАРКЕТ». У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила у порядку передбаченому ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не пізніше 30 днів з дня отримання надісланого листа, повідомити її, як колишнього учасника ТОВ «АВТОМАРКЕТ» вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.

Лист від 16 січня 2020 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача-1 цінним листом з описом вкладення, до цього листа були долучені: копія нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу ТОВ «АВТОМАРКЕТ» від 09.01.2020, копія опису документів для проведення реєстраційної дії та копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.01.2020.

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримала рекомендований лист від представника засновника (учасника) ТОВ «АВТОМАРКЕТ», в якому остання повідомила ОСОБА_1 про те, що 20.04.2020 відбулись Загальні збори учасників ТОВ «АВТОМАРКЕТ», які оформлені протоколом № 1 від 20.04.2020 року. До вказаного листа було долучено, зокрема, протокол № 1/20 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «АВТОМАРКЕТ» від 20 квітня 2020 року.

Як вбачається з протоколу № 1/20 від 20.04.2020, загальні збори учасників (засновників) вирішили виплатити ОСОБА_1 частку статутного капіталу ТОВ «АВТОМАРКЕТ», шляхом виплати ринкової вартості частини майна товариства, пропорційно частці у статутному капітал відповідно до ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у загальному розмірі 616428,80 грн протягом одного року з дня виходу, а також зобов`язано Директора товариства виконати вищевказане рішення Загальних зборів учасників.

ОСОБА_1 зазначає, що зв`язку з тим, що ТОВ «АВТОМАРКЕТ» свої зобов`язання, встановлені статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не виконало, зокрема протягом одного року з дня, коли товариство дізналось про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «АВТОМАРКЕТ», не виплатив їй, як колишньому учаснику товариства вартість її частки, визначеної виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру її частки учасника, 01.12.2022 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «АВТОМАРКЕТ», в якій просить суд стягнути з відповідача вартість частки у сумі 5261293,14 грн та судові витрати.

ОСОБА_1 також зазначає, що 12.01.2023 отримавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 320073663, їй стало відомо про те, що власником нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» (надалі - відповідач-2 або ТОВ «ДЕХАБ» ).

Підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «ДЕХАБ» на вищевказаний об`єкт нерухомого майна зазначено акт прийому-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2022, видавник ТОВ «АВТОМАРКЕТ» та ТОВ «ДЕХАБ», протокол, серія та номер: 1/28-11, виданий 28.11.2022, видавник установчі збори засновників ТОВ «ДЕХАБ».

В свою чергу, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 315204216, від 15 листопада 2022 року, станом на 15 листопада 2022 року ТОВ «АВТОМАРКЕТ» належали на праві власності нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2022, засновниками ТОВ «ДЕХАБ» були ОСОБА_3 , з розміром частки засновника 4584,00 грн та ТОВ «АВТОМАРКЕТ», з розміром частки засновника 87100,00 грн.

З вказаного вбачається, що ТОВ «АВТОМАРКЕТ» стало засновником ТОВ «ДЕХАБ» та в якості внеску до статутного капіталу передало нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які були оцінені в 87100,00 грн.

В подальшому 29.12.2022 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про ТОВ «ДЕХАБ», зокрема зміна складу засновників (учасників), а саме змінився засновник ТОВ «ДЕХАБ» з ТОВ «АВТОМАРКЕТ» на ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.01.2023.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 вважає, що після відчуження нерухомого майна, у ТОВ «АВТОМАРКЕТ» не залишилось активів за рахунок яких можливо було б задовольнити її вимоги як кредитора.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Спір у даній справі стосується питання визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «АВТОМАРКЕТ», оформлене протоколом № 1/28-11 від 28.11.2022, визнання недійсним рішення установчих зборів учасників ТОВ «ДЕХАБ», оформлене протоколом установчих зборів № 1/28-11 від 28.11.2022, визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022 та застосування наслідків недійсності правочину, з тих підстав, що за твердженням позивача цими рішеннями порушено його права, як учасника товариства, що вибув, оскільки після відчуження нерухомого майна, у ТОВ «АВТОМАРКЕТ» не залишилось активів за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги позивача як кредитора.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 Цивільного кодексу України.

За змістом частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Частинами 1-3 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

Отже правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У цій справі позов про визнання недійсним правочину, який оформлено актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» подав кредитор, тобто особа, яка не була стороною оспорюваного правочину - заінтересована особа.

Так, рішенням загальних зборів ТОВ «АВТОМАРКЕТ», оформлене протоколом № 1/20 від 20.04.2020 (т. 1, а.с. 50-51), вирішено виплатити ОСОБА_1 належну їй частку у статутному капіталі ТОВ «АВТОМАРКЕТ», шляхом виплати ринкової вартості частини майна товариства, пропорційно частці у статутному капіталі, відповідно до ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у загальному розмірі 616428,80 грн, протягом одного року з дня виходу, а також зобов`язано Директора товариства виконати вищевказане рішення Загальних зборів учасників.

Таким чином, з урахуванням ч. 7 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та прийняття ТОВ «АВТОМАРКЕТ» рішення загальних зборів № 1/20 від 20.04.2020, станом на 19.07.2023 ТОВ «АВТОМАРКЕТ» перед ОСОБА_1 виступає вже, як боржник із зобов`язанням у розмірі 616428,80 грн, яке не виконане.

Відповідно до матеріалів справи, під час розгляду даної справи ТОВ «АВТОМАРКЕТ» не висловив жодних заперечень стосовно наявності заборгованості перед ОСОБА_1 у розмірі 616428,80 грн.

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що двосторонній акт у правовідносинах між відповідачами свідчать про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цих двосторонніх правочинів на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому оскарження правочинів, оформлених актами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

Дії особи, які полягають у здійсненні свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Зазначена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

Правочин, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є формою зловживання правом на укладання правочину та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору називають фраудаторними правочинами, натомість правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення. (Пункт 51 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18 (провадження №61-17511св19) зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, невиплативши ОСОБА_1 616428,80 грн, рішенням загальних зборів ТОВ «АВТОМАРКЕТ», оформлене протоколом № 1/28-11 від 28.11.2022 (т. 2, а.с. 93), ТОВ «АВТОМАРКЕТ» вирішує здійснити передачу майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» у вигляді нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 21254005.

Таким чином, нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., були передані ТОВ «АВТОМАРКЕТ» до ТОВ «ДЕХАБ», як внесок до статутного капіталу. Надалі рішенням установчих зборів ТОВ «ДЕХАБ», оформлене протоколом установчих зборів ТОВ «ДЕХАБ» № 1/28-11 від 28.11.2022 (т. 1, а.с. 200), Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» вирішено здійснити передачу майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» у вигляді нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м.

Також згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від 12.12.2022 (т. 1, а.с. 207), ТОВ «АВТОМАРКЕТ» на виконання вимог п. 8 протоколу установчих зборів ТОВ «ДЕХАБ» № 1/28-11 від 28.11.2022, передало останньому нерухоме майно - нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, що станом на час прийняття оскаржуваних рішень та акту прийому-передачі нерухомого майна, ТОВ «АВТОМАРКЕТ» було обізнано про наявність у нього визнаного обов`язку виплатити ОСОБА_1 вартість частки майна у розмірі 616428,80 грн, як учаснику, який вибув.

Колегією суддів встановлено, що передача TOB «АВТОМАРКЕТ» майна до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» була здійснена після виникнення у ТОВ «АВТОМАРКЕТ» обов`язку зі сплати ОСОБА_1 вартості частки, як учаснику який вибув, про що ТОВ «АВТОМАРКЕТ» достовірно було відомо.

Відповідно до фінансової звітності мікропідприємства ТОВ «АВТОМАРКЕТ» станом на 31.12.2019, чистий прибуток підприємства за 2019 рік склав 13200,00 грн (т. 1, а.с. 52-53), а відповідно до фінансової звітності мікропідприємства ТОВ «АВТОМАРКЕТ» станом на 31.12.2020, чистий збиток підприємства за 1 квартал 2020 року склав 1,500 грн (т. 1, а.с. 143-144).

Також як вбачається з висновку експерта № 20-6462/6463 судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 916/1724/20 від 30.06.2021 (т. 1, а.с. 128-142), власний капітал (майно) ТОВ «АВТОМАРКЕТ» по даним балансу (форма 1-мс) станом на 31.12.2019 з урахуванням ринкової вартості необоротних активів ТОВ «АВТОМАРКЕТ» складає в сумі 11006889,42 грн, з яких 9861905,00 грн - це вартість нежитлових будинків та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Також вказаним висновком експерта встановлено, що вартість частки ОСОБА_1 , при її виході зі складу учасників ТОВ «АВТОМАРКЕТ», виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників (майна товариства) пропорційно до розміру частки ОСОБА_1 (47.8%), станом на 31.12.2019 складає 5261293,14 грн

Таким чином, після відчуження нерухомого майна, у ТОВ «АВТОМАРКЕТ» не залишилось активів за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги ОСОБА_1 , як кредитора, оскільки кошти на рахунках, рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можна здійснити погашення заборгованості, у ТОВ «АВТОМАРКЕТ» відсутнє.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1089624816185, станом на 28.12.2022, кінцевим беніфіціарним власником ТОВ «ДЕХАБ» є ОСОБА_4 , яка має непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу (непрямий вплив) складає 95 %, а юридичною особою, через яку здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу є ТОВ «АВТОМАРКЕТ».

Отже, на момент відчуження нерухомого майна, ТОВ «АВТОМАРКЕТ» входив до складу засновників ТОВ «ДЕХАБ», володів 95 % корпоративних прав ТОВ «ДЕХАБ», ОСОБА_4 у ТОВ «ДЕХАБ» мала непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу (непрямий вплив) складав 95 %. Окрім цього, ОСОБА_4 була кінцевим беніфіціарним власником як ТОВ «АВТОМАРКЕТ», так і ТОВ «ДЕХАБ».

З наведеного слідує, що на момент відчуження нерухомого майна ТОВ «АВТОМАРКЕТ» та ТОВ «ДЕХАБ» були пов`язаними юридичними особами.

Матеріали справ свідчать, що 29.12.2022 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема зміна складу засновників (учасників), а саме змінився засновник ТОВ «ДЕХАБ» з ТОВ «АВТОМАРКЕТ2 на ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.01.2023.

При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є повнорідними братом та сестрою.

Отже, навіть після проведення 29.12.2022 державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «ДЕХАБ», зокрема зміни засновника ТОВ «ДЕХАБ» з ТОВ «АВТОМАРКЕТ» на ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ТОВ «АВТОМАРКЕТ» та ТОВ «ДЕХАБ» залишились пов`язаними між собою особами.

Також обґрунтованими є доводи позивача щодо значно заниженої вартості відчуженого майна, оскільки як вбачається з висновку експерта № 20-6462/6463 судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 916/1724/20 від 30.06.2021, власний капітал (майно) ТОВ «АВТОМАРКЕТ» по даним балансу (форма 1-мс) станом на 31.12.2019 з урахуванням ринкової вартості необоротних активів ТОВ «АВТОМАРКЕТ» складає в сумі 11006889,42 грн, з яких 9861905,00 грн - це вартість нежитлових будинків та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, ТОВ «АВТОМАРКЕТ» стало засновником ТОВ «ДЕХАБ» та в якості внеску до статутного капіталу передало нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які вони оцінили в 87100,00 грн.

Таким чином, внесення нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» було здійснено виходячи з вартості, яка більш ніж в 100 разів є меншою ніж його дійсна ринкова вартість.

Враховуючи викладене, обставини справи, колегія суддів зазначає, що оспорюваний правочин та рішення товариства про передачу майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» нерухомого майна не відповідає критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, тобто не мало на меті добросовісне виконання TOB «АВТОМАРКЕТ» зобов`язання перед позивачем, а фактично було спрямоване на уникнення від виконання зобов`язання, тобто, оскаржуваний позивачем правочин є фраудаторним, оскільки вчинений пов`язаними особами та у період настання у TOB «АВТОМАРКЕТ» зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором - ОСОБА_1 , натомість внаслідок вчинення оспорюваного правочину TOB «АВТОМАРКЕТ» відчужив майно, за рахунок якого стягувач міг задовольнити свої майнові вимоги. Отже, оспорюваний правочин вчинений на шкоду кредитору та порушує його майнові права.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду враховує те, що боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17).

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Таким чином, визнання недійними двох рішень зборів товариств від 28.11.2022 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022, завдяки яким відбулось відчуження належного TOB «АВТОМАРКЕТ» нерухомого майна на користь ТОВ «ДЕХАБ», а також застосування наслідків визнання цих рішень та акту недійсними, призведе до повернення у власність ТОВ «АВТОМАРКЕТ» належного йому майна, за рахунок якого ТОВ «АВТОМАРКЕТ» матиме можливість задовольнити грошові вимоги ОСОБА_1 відповідно до статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Крім того, як зазначено вище, визнання недійсними акту приймання-передачі майна нерухомого майна та рішень зборів товариств, якими було вирішено внести до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , є належним способом захисту.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину, колегія суддів зазначає наступне.

На переконання колегії суддів, вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Частинами 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій. внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Отже, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на вищевикладене, рішення суду про визнання недійсним правочину саме по собі не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним правочину, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 909/968/16 від 11.09.2018.

На підставі недійсних рішення загальних зборів ТОВ «АВТОМАРКЕТ», оформлене протоколом № 1/28-11 від 28.11.2022, рішення установчих зборів ТОВ «ДЕХАБ», оформлене протоколом установчих зборів № 1/28-11 від 28.11.2022 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022, було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності щодо нерухомого майна, що належало ТОВ «АВТОМАРКЕТ», за ТОВ «ДЕХАБ», а саме рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради, Шерстюк Володимири Дмитрівни (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомі майна 2670752551080), яке підлягає скасуванню.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що місцевий суд не врахував положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно до яких обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає належному та ефективному способу захисту, оскільки його задоволення не може бути підставою для внесення змін до Державного реєстру прав та їх обтяжень, відповідно до наступного.

Звернення позивача з позовом про визнання права власності за особою, яка відчужила майно за недійсним правочином, відповідає меті та цілям такого способу захисту як відновлення становища, що існувало до порушення, а також унеможливлює отримання особою, яка порушила право іншої особи, переваг від свої недобросовісної поведінки, а обраний позивачем спосіб захисту у вигляді припинення права власності за набувачем майна за недійсним правочином, а також визнання (відновлення) права власності на майно за особою, яка таке майно відчужила у сукупності мають наслідком відновлення становища, яке існувало до вчинення недійсного правочину.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що спосіб захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом припинення права власності ТОВ «ДЕХАБ» та визнання права власності за ТОВ «АВТОМАРКЕТ», яке відчужила майно на підставі правочину, визнаного судом недійсним, є ефективним для захисту порушеного права чи інтересу у спірних правовідносинах, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради, Одеська обл., Шерстюк Володимири Дмитрівни (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомі майна 2670752551080.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на момент вчинення правочину (після 20.04.2020, тобто після прийняття рішення про виплату ОСОБА_1 частки статутного капіталу ТОВ «АВТОМАРКЕТ»), те, що після відчуження нерухомого та рухомого майна у ТОВ «АВТОМАРКЕТ» не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги позивача, у відповідача-1 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та обрання позивачем належного та ефективного способу захисту своїх прав, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/379/23, а також для закриття провадження у справі за клопотанням ТОВ «ДЕХАБ» (вх.н. 2604/23 від 21.08.2023), відсутні.

Щодо доводів скаржника, що в рамках справи №916/3260/22 розглядається позов ОСОБА_1 до ТОВ «АВТОМАРКЕТ» про стягнення вартості частки учасника, що вийшов, у розмірі 5 261 293,14 грн., оскільки справа ще не розглянута, а відтак оскаржувані правочин та рішення загальних зборів учасників відповідачів порушують її права, є передчасними, у позивачки відсутнє право на стягнення 5 261 293,14 грн, так само, відсутнє рішення суду про таке стягнення, що набрало законної сили, колегія суддів зазначає факт, що справа № 916/3260/22 не розглянута господарським судом та відсутнє рішення суду про стягнення коштів, що набрало законної сили, не свідчить про відсутність у позивача права на отримання від TOB «АВТОМАРКЕТ» вартості частки у статутному капіталі ТОВ «АВТОМАРКЕТ», оскільки таке право виникло з моменту виходу зі складу учасників та з прийняттям рішення ТОВ «АВТОМАРКЕТ» від 20.04.2020 оформленого протоколом №1/20 від 20.04.2020 про виплату ринкової вартості частини майна товариства, пропорційно частці у статутному капітал відповідно до ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у загальному розмірі 616428,80 грн протягом одного року з дня виходу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/379/23, відсутні.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/379/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/379/23 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.01.2024.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Г.П. Разюк