Постанова

від 26.01.2024 по справі 911/1931/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2024 р. Справа № 911/1931/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2023

у справі №911/1931/23 (суддя - Шевчук Н.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Татьяна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Татьяна" про стягнення 184661,13 грн пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму несвоєчасно сплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Татьяна" порушило строки виконання зобов`язання щодо оплати присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 суми страхового відшкодування у розмірі 510181,00 грн, оскільки відповідна сума була стягнута в межах виконавчого провадження 05.05.2023. З огляду на що позивач нарахував відповідачу 127195,81 грн пені, 47653,07 грн інфляційних та 9812,25 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2023 відкрито провадження у справі №911/1931/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2023, зокрема, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Татьяна" у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників справи та залучено до участі у справі ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2023 у справі №911/1931/23 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Татьяна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" 3% річних у розмірі 9770,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 47653,07 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено несвоєчасність виплати відповідачем страхового відшкодування, а тому наявні підстави для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Поряд з цим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, вказавши, що ні ЦК України, ні Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено, що виконання зобов`язань за суброгацією відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 127195,81 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені є таким, що постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

На переконання скаржника, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем є зобов`язальними, тому положення ст. ст. 546, 549, 611 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» поширюють свою дію і на вказані правовідносини. А тому, розмір пені має обчислюватися з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 апеляційну скаргу у справі №911/1931/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2023 у справі №911/1931/23, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано іншим учасникам спору надати відзиви на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали.

В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем та третьою особою не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Беручи до уваги положення ст. 269 ГПК України та враховуючи, що позивачем оскаржується рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2023 у справі №911/1931/23 лише в частині стягнення пені, апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснюється в межах доводів апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як слідує з матеріалів справи, предметом даного позову є стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних нарахованих позивачем на суму страхового відшкодування (510181,00 грн), яка присуджена на підставі ст. ст. 993, 1194 ЦК України до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Татьяна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" в межах судової справи №911/2384/22.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 встановлено, що 30.06.2021 між позивачем та Приватним підприємством "Транс Логістик" укладено договір №26-0401-21-00229 добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Додатком №2 до договору №26-0401-21-00229 сторонами визначено перелік транспортних засобів, які є об`єктом страхування, та умови їх страхування.

Відповідно до такого додатку, одним із застрахованих транспортних засобів є автомобіль MAN TGM 12.250, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є Приватне підприємтво "Транс Логістик", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

20.07.2021 за участю вищевказаного застрахованого транспортного засобу, який належить Приватному підприємству "Транс Логістик" та транспортного засобу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Татьяна", яким керував ОСОБА_1 , DAF. XE 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 на автомобільній дорозі М-05- Київ-Одеса, 322км+700м сталася дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується довідкою №3021202366370450 про дорожньо-транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали пошкоджень.

Відповідно до постанови Любашівського районного суду Одеської області від 18.08.2021 у справі №504/1112/21 ОСОБА_1 , водія DAF. XE 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Враховуючи, що транспортний засіб MAN TGM 12.250, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є Приватне підприємтсво "Транс Логістик" застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ", Приватне підприємтсво "Транс Логістик" звернулось до останнього із заявою про настання страхового випадку.

Позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 637581,00 грн, за мінусом 10518,70 грн неоплаченої частини страхових платежів, сума страхового відшкодування склала 627062,30 грн, яка 01.02.2022 платіжним дорученням №21241 позивачем перерахована Приватному підприємтсву "Транс Логістик".

03.02.2022 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", яка здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 127400,00грн.

Враховуючи, що страхової суми, виплаченої за полісом №АР/5668713 страховиком відповідача Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" недостатньо, останній звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Татьяна" про стягнення різниці суми страхового відшкодування (між фактично понесеною та відшкодованою страховиком відповідача) в розмірі 510181,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Татьяна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" суму страхового відшкодування в розмірі 510181,00 грн.

Частиною четвертою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені у справі №911/2384/22 обставини є преюдиціними для даного спору, а відтак не підлягають доказуванню.

05.05.2023 приватним виконавцем Літвиненко О.В. було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Татьяна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" 510181,00 грн основного боргу, 7652,72 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (згідно платіжної інструкції №3749 від 05.05.2023).

Покликаючись на порушення відповідачем строку компенсації страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача, зокрема, пені нарахованої на період прострочення з 14.09.2022 по 05.05.2023.

Дослідивши матеріали справи та правовідносини сторін спору, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 548 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки, зокрема є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як було зазначено, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі суброгації (переходу права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Колегія суддів відмічає, що у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв`язку з порушенням умов договору страхування. Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов`язання перед страхувальником (ст. 992 ЦК України) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику.

Неможливість стягнення процентів у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди, вбачається також з положень п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які передбачають, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Тобто, у вказаній нормі йдеться про обов`язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, тоді як у даному спорі правовідносини стосуються відшкодування на користь страховика роботодавцем шкоди, завданої його працівником під час виконання ним (працівником) трудових обов`язків внаслідок ДТП, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст. 549 ЦК України, як помилково стверджує скаржник.

Крім того є хибними доводи скаржника стосовно того, що норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» поширюють свою дію і на вказані правовідносини, оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Отже, дія вказаного закону регулює договірні відносини сторін, проте в даному випадку договірні відносини між позивачем та відповідачем відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що оскільки для позадоговірних зобов`язань (при суброгації) у сфері страхування чинне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов`язань шляхом встановлення неустойки, тоді як договірні відносини між сторонами спору з цього приводу відсутні, позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2023 у справі №911/1931/23 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2023 у справі №911/1931/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко