Постанова

від 18.01.2024 по справі 924/727/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року Справа № 924/727/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Василишин А.Р. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників:

позивача: Гребенюк О.В. (адвокат)

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 03.10.2023 суддею Заверухою С.В. у м. Хмельницький (повний текст рішення складено 03.10.2023) та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 24.10.2023 у справі № 924/727/23

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Горизонт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 410431, 34 грн. заборгованості, 17524, 32 грн. інфляційних втрат, 7375 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

СФГ "Горизонт" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТзОВ "ВВТ Груп" 410431, 34 грн. заборгованості, 17524, 32 грн. інфляційних втрат, 7375 грн. 3% річних на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № 39-11/22К від 08.11.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги господарство вказало про те, що на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 39-11/22К від 08.11.2022 останнє поставило відповідачу товар (кукурудза 3 класу) на загальну суму 1118431, 82 грн., проте, відповідач лише частково виконав умови договору в частині оплати на суму 708000, 48 грн., з огляду на що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 410431, 34 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2023 у даній справі позов СФГ "Горизонт" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 410431, 34 грн. заборгованості, 17524, 32 грн. інфляційних втрат, 7375 грн. 3% річних, 6529, 96 грн. витрат по оплаті судового збору. Ухвалено видати наказ.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати.

Аргументуючи доводи скарги відповідач вказав про те, що рішення місцевого господарського суду, на думку скаржника, є незаконним та порушує право на справедливий судовий розгляд, що включає право на обґрунтоване рішення, та порушує норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, отже, судом першої інстанції неправильно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, допущено логічні помилки, при врахуванні таких обставин. Зокрема, відповідно до п. 5.1 договору постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість. Доказів направлення такого листа суду не було надано. Згідно п. 4.3 договору, у разі ненадання такого листа покупець має право притримати сплату 10% від договору до усунення такого порушення. Станом на дату подання апеляційної скарги такого листа не було надано, а тому умова про сплату 10% відсотків (111999 грн) не настала. Враховуючи вказане, просить скасувати рішення суду від 03.10.2023.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2023 у даній справі клопотання представника СФГ "Горизонт" про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. задоволено частково; стягнуто з ТзОВ "ВВТ Груп" на користь позивача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено; ухвалено видати наказ.

Також не погодившись із вищевказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати.

В обгрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що як представник позивача Гребенюк Олег є адвокатом із дійсним адвокатським свідоцтвом, відповідач вважає, що адвокат є фахівцем в сфері матеріального та процесуального права, чия кваліфікація значно перевищує рівень компетенції, необхідної для здійснення юридичного супроводу даної справи. Дана справа є об`єктивно нескладною та типовою і не може потребувати того обсягу годин, зазначеного адвокатом у супровідних документах, а тому, на думку скаржника, оплата за адвокатський супровід даної справи об`єктивно не може перевищувати 2000 грн. Вважає, що рішення суду є незаконним та порушує право на справедливий судовий розгляд, що включає право на обґрунтоване рішення, та порушує норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує, що судом першої інстанції неправильно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, допущено логічні помилки, при врахуванні таких обставин.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТзОВ "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2023 у справі № 924/727/23; об`єднано апеляційні скарги ТзОВ "ВВТ Груп" в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; призначено апеляційні скарги до розгляду в судовому засіданні.

Від позивача на адресу суду надійшли відзиви на апеляційні скарги ТзОВ "ВВТ Груп", відповідно до яких останній просить суд залишити скарги без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про час та дату судового засідання останній був належним чином повідомлений судом.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, а явка представників обов`язковою не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційних скарг.

В силу ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзивів на них, заслухавши представника позивача у судовому засіданні, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що 08.11.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 39-11/22К, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2022 року, надалі іменований як "Товар", в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі. Пунктом 2.1. договору сторонами погоджено назву, кількість, ціну та суму товару: кукурудза 3-го класу; 200 тонн +/- 10%; 4912,28 грн. / тонну; 1119999, 84 грн. Згідно п. 2.2. договору, загальна вартість товару складає 1119999, 84 грн. +/- 10% в т.ч. ПДВ. Відповідно до п. 3.1. договору, постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов Інкотермс 2020 - ТзОВ "ВВТ Грейн" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, 44/1), в подальшому - "елеватор поставки", автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі. Згідно п. 3.2. договору, строк постачання товару - 21.11.2022 включно. Поставка товару партіями допускається. Згідно п. 3.3. договору, товар поставляється на елеватор поставки на ім`я покупця. Відповідно до п. 3.4. договору, постачальник несе всі ризики втрати (пошкодження) товару до моменту передачі його покупцеві в місці поставки, вказаному в пункті 3.1. цього договору. Обов`язок постачальника по поставці товару вважається виконаним з моменту приймання товару елеватором поставки на ім`я покупця. Відповідно до п. 3.5. договору, датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Пунктом 4.1. договору передбачено, що попередня оплата в розмірі 86% вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку та підписання даного договору. Остаточний розрахунок за товар проводиться протягом 3 банківських днів згідно з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватору поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (п. 4.2. договору). Згідно п. 4.5. договору, оплата товару партіями допускається. Відповідно до п. 5.3. договору, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати постачання товару видаткові накладні. Згідно п. 5.4. договору, постачальник зобов`язується зареєструвати податкові накладні на товар в строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України. Згідно п. 11.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 39-11/22К від 08.11.2022, позивачем поставлено відповідачу товар (кукурудзу 3-го класу) на загальну суму 1118431, 82 грн. згідно: - видаткової накладної № 16 від 09.11.2022 на суму 166655, 97 грн., товарно-транспортної накладної № 21 від 09.11.2022, реєстру ТТН № 1845 від 09.11.2022; - видаткової накладної № 17 від 10.11.2022 на суму 145823, 98 грн. (26,04 т), товарно-транспортної накладної № 23 від 10.11.2022, реєстру ТТН № 1850 від 10.11.2022; - видаткової накладної № 18 від 11.11.2022 на суму 151535, 98 грн. (27,06 т), товарно-транспортної накладної № 24 від 11.11.2022, реєстру ТТН № 1858 від 11.11.2022; - видаткової накладної № 19 від 12.11.2022 на суму 188607, 97 грн. (33,68 т), товарно-транспортної накладної № 25 від 12.11.2022, реєстру ТТН № 1860 від 12.11.2022; - видаткової накладної № 20 від 13.11.2022 на суму 170015, 97 грн. (30,36 т), товарно-транспортної накладної № 26 від 13.11.2022, реєстру ТТН № 1863 від 13.11.2022; - видаткової накладної № 21 від 14.11.2022 на суму 144703, 98 грн. (25,84 т), товарно-транспортної накладної № 27 від 14.11.2022, реєстру ТТН № 1869 від 14.11.2022; - видаткової накладної № 22 від 15.11.2022 на суму 151087, 97 грн. (26,98 т), товарно-транспортної накладної № 28 від 15.11.2022, реєстру ТТН № 1877 від 15.11.2022.

Судами встановлено, що листом від 08.11.2022 позивачем повідомлено відповідача про те, що кукурудза 3-го класу, урожаю 2022 року, поставлена СФГ "Горизонт" згідно договору № 39-11/22К від 08.11.2022 ТОВ "ВВТ Груп" є продукцією власного виробництва і вирощена на власних та/або орендованих землях в Хмельницькій області.

Відповідно до довіреності № 190 від 08.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" уповноважено начальника підрозділу торгівлі сільськогосподарської продукції Галіченко С.А. на отримання від СФГ "Горизонт" цінностей (кукурудза 3 класу врожаю 2022 року кількістю 200 т).

Позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН: податкову накладну № 18 від 09.11.2022 на суму 481599, 93 грн. (зареєстровано в ЄРПН згідно квитанції про реєстрацію ПН - 23.11.2022); податкову накладну № 19 від 12.11.2022 на суму 171023, 99 грн. (зареєстровано в ЄРПН згідно квитанції про реєстрацію ПН - 24.11.2022); податкову накладну № 20 від 13.11.2022 на суму 170015, 97 грн. (зареєстровано в ЄРПН згідно квитанції про реєстрацію ПН - 25.11.2022); податкову накладну № 21 від 14.11.2022 на суму 144703, 98 грн. (зареєстровано в ЄРПН згідно квитанції про реєстрацію ПН - 25.11.2022); податкову накладну № 22 від 15.11.2022 на суму 151087, 97 грн. (зареєстровано в ЄРПН згідно квитанції про реєстрацію ПН - 25.11.2022).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем частково сплачено позивачу заборгованість за поставлений товар за договором № 39-11/22К від 08.11.2022 в розмірі 873983, 78 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 4570 від 01.12.2022 на суму 52527, 99 грн., № 1767 від 07.04.2023 на суму 184799, 88 грн., № 4470 від 09.11.2022 на суму 481599, 93 грн., № 4656 від 18.01.2023 на суму 50000 грн., № 4533 від 28.11.2022 на суму 105055, 98 грн.

ТзОВ "ВВТ Груп" звернулося із листом № 07-04/2023 від 07.04.2023 до позивача, у якому зазначило, що у платіжному дорученні № 4865 від 07.04.2023 на суму 184799, 88 грн. на користь СФГ "Горизонт" прошу вважати вірним наступне призначення платежу: "Оплата за кукурудзу 3 кл згідно рах. № 5 від 05.04.2023 (договір № 80-04/23К від 06.04.2023) в сумі 165983, 30 грн. та згідно договору № 39-11/22К від 08.11.2022 в сумі 18816, 58 грн. в т.ч. ПДВ 14% 22694, 72 грн".

Позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату по договору № 39-11/22К від 08.11.2022, а саме: № 9 від 08.11.2022 на суму 559999, 92 грн., № 10 від 15.11.2022 на суму 558431, 92 грн.

Згідно підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків від 09.05.2023, заборгованість відповідача перед позивачем становить 410431, 34 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 10.05.2023, у якій вимагав протягом 10 днів з моменту отримання претензії погасити заборгованість в сумі 410431, 34 грн. Надіслання претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа від 11.05.2023 та поштовою накладною № 320001136947 від 11.05.2023. Окрім того, згідно картки рахунку від 28.06.2023 кінцеве сальдо по контрагенту ТзОВ "ВВТ Груп" становить 410431, 34 грн.

Зважаючи на вказані обставини, скільки відповідачем повністю не виконано свої зобов`язання з оплати за поставлений позивачем товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначено вище, Господарський суд Житомирської області визнав позовні вимоги СФГ "Горизонт" обґрунтованими та рішенням від 03.10.2023 задоволив їх у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції зважаючи на слідуюче.

В силу ст. 11 ЦК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже встановлено судами, сторонами даного господарського спору 08.11.2022 укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 39-11/22К.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено вище, позивачем, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, поставлено відповідачу сільськогосподарську продукцію (кукурудзу 3-го класу) на загальну суму 1118431, 82 грн., проте, останнім частково проведено оплату за поставлений товар згідно вищевказаних видаткових накладних в сумі 708000, 48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та листом відповідача від 07.04.2023, відтак, сума боргу за поставлений позивачем товар з урахуванням часткових проплат складає 410431, 34 грн. (1118431, 82 грн. - 708000, 48 грн).

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та той факт, що відповідачем не було надано доказів сплати за договором поставки сільськогосподарської продукції № 39-11/22К від 08.11.2022 410431, 34 грн. заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу.

Водночас, при зверненні з відповідним позовом до господарського суду, СФГ "Горизонт" було також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 17524, 32 грн. інфляційних втрат та 7375 грн. 3% річних, нарахованих за період з 02.12.2022 по 28.06.2023.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом підставно визначено правомірною до стягнення суму в розмірі 7438, 44 грн., однак, з огляду на те, що заявлена позивачем сума 3% річних є меншою за визначену судом та враховуючи той факт, що визначення розміру позовних вимог є правом саме позивача, а суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд обґрунтовано визначив розмір 3% річних за розрахунком позивача в сумі 7375 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 17524, 32 грн. інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає слідуюче.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

При розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Відтак, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Поряд з цим, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом підставно визначено правомірною до стягнення суму в розмірі 23153, 20 грн., водночас, з огляду на те, що заявлена позивачем сума інфляційних втрат є меншою за визначену судом та враховуючи той факт, що визначення розміру позовних вимог є правом саме позивача, а суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд обґрунтовано визначив розмір інфляційних втрат за розрахунком позивача в сумі 17524, 32 грн.

Зважаючи на усі вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 410431, 34 грн. заборгованості, 17524, 32 грн. інфляційних втрат, 7375 грн. 3% річних.

Стосовно наведених скаржником аргументів в частині відсутності доказів направлення листа з підтвердженням продажу продукції власного виробництва, судова колегія відзначає, що такий лист б/н від 08.11.2022 додано до матеріалів позовної заяви (а.с. 60). Докази його направлення не додавались.

Разом з цим, зважаючи, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції такі заперечення не наводились (останній не приймав участі в засіданнях та не подавав відзиву на позов), позивач до відзиву на апеляційну скаргу надав паперові копії доказів направлення листа на електронну пошту відповідача (скріншоти сторінки електронної пошти). З вказаних доказів вбачається, що 08.11.2022 о 16:31 на адресу менеджера з адміністративної діяльності ТОВ "ВВТ Груп" Анна Новікова (anna@vvt.com.ua), а також уповноваженій особі ТОВ "ВВТ Груп" Галіченко С.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від СФГ "Горизонт" було надіслано скановану копію договору поставки с/г продукції № 39-11/22К від 08.11.2022 та лист б/н від 08.11.2022 з підтвердженням продажу продукції власного виробництва.

Враховуючи обставини, за яких такі докази подаються позивачем до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим прийняти останні згідно ст. 269 ГПК України. При цьому судом приймається до уваги те, що наявна в матеріалах справи переписка між сторонами не свідчить про наявність заперечень відповідача стосовно відсутності такого листа та у зв`язку з цим притримання оплати. Отже подані позивачем докази є достовірними та підтверджуються обставини справи. Відповідно доводи скаржника в цій частині є безпідставними та спростовуються поданими доказами.

Окрім того, як вказано вище, ТзОВ "ВВТ Груп" оскаржує додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2023 у даній справі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та висновки місцевого господарського суду при ухвалені оскаржуваного додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до суду першої інстанції було подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

В силу ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судами встановлено, що 23.06.2023 між адвокатом Гребенюком О.В. (адвокат) та СФГ "Горизонт" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № НО-23/06/23-1, згідно п. 1.1. якого одна сторона (адвокат) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно п. 3.1. договору сторони визнають, що під гонораром розуміють винагороду адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором. Згідно п. 3.2. договору, визначення розміру гонорару здійснюється згідно тарифів, що визначені та узгоджені сторонами у додатку № 1 до цього договору та відповідно до обсягу наданої клієнту правової допомоги. В силу п. 3.10. договору, сторони вправі встановити фіксований розмір гонорару. У такому випадку, сторони складають додаток до цього договору, де визначають фіксований розмір гонорару адвоката. Згідно п. 4.6. договору, за результатами надання правової допомоги, або її частини адвокатом складається акт наданих послуг, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої правової допомоги та її вартість.

Також судами встановлено, що 23.06.2023 між адвокатом Гребенюком О.В. (адвокат) та СФГ "Горизонт" (клієнт) укладено додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № НО-23/06/23-1 від 23.06.2023, у якому сторони договору дійшли спільної згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката за представництво інтересів клієнта в господарському суді Хмельницької області та визначили його у наступному розмірі 20000 грн. (огляд, вивчення, аналіз та попередня правова оцінка, що стосується справи; здійснення арифметичних розрахунків щодо суми, яка підлягає стягненню; написання позовної заяви, підготовка додатків (доказів) та подання до суду; представництво інтересів клієнта під час судового розгляду, участь у судових засіданнях; написання та подання заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань). Розмір гонорару є фіксованим, незалежно від обсягу наданих адвокатом послуг.

10.07.2023 сторонами підписано акт наданих послуг № 07/2023-1, відповідно до якого адвокатом були надані, а клієнтом прийняті наступні послуги: огляд, вивчення, аналіз та попередня правова оцінка, що стосується справи (5 год.); здійснення арифметичних розрахунків щодо суми, яка підлягає стягненню (0,5 год.); написання позовної заяви, підготовка додатків (доказів) та подання до суду (6,5 год.). Всього адвокатом були надані, а клієнтом прийняті послуги на суму 10000 грн.

03.10.2023 сторонами підписано акт наданих послуг № 10/2023-1, згідно якого адвокатом були надані, а клієнтом прийняті наступні послуги: підготовка та подання клопотання про відкладення розгляду справи (0,2 год.); участь в судовому засіданні (0,5 год.); участь в судовому засіданні (0,6 год.). Всього адвокатом були надані, а клієнтом прийняті послуги на суму 10000 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій № 05/10/2023 від 06.10.2023, № 13/07/2023 від 13.07.2023 СФГ "Горизонт" сплачено адвокату Гребенюку О.В. 20000 грн.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В силу ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлена сума судових витрат не в повній мірі узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що враховуючи кількість сторін, предмет позову, обсяг доказів для правового аналізу, ступінь важкості справи, остання не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Огляд, вивчення, аналіз та попередня правова оцінка, що стосується справи, а також написання позовної заяви, підготовка додатків (доказів) та подання до суду не вимагали від адвоката істотних витрат часу, а саме 11,5 год. та професійних здібностей з огляду на кількість та правовий об`єм даних документів. Колегія суддів погоджується із висновком про те, що послуги адвоката у сумі 10000 грн. згідно акта від 03.10.2023 за підготовку та подання клопотання про відкладення розгляду справи та участь в судових засіданнях 12.09.2023, 03.10.2023, є завищеними.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом обґрунтовано визнано розумним розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи № 924/727/23 в сумі 10000 грн.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі на додаткове рішення, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги з огляду на те, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не порушував питання щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідач на підтвердження своїх доводів у апеляційній скарзі, всупереч приписам ст. 74 ГПК України, не надав жодного доказу на підтвердження факту завищення витрат на надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду апеляційних скарг ТзОВ "ВВТ Груп" судова колегія дійшла висновку, що останні не підлягають задоволенню, оскільки наведені скаржником аргументи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. За таких обставин рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2023 у справі № 924/727/23 слід залишити без змін.

В силу ст. 129 ГПК України понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2023 у даній справі покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 жовтня 2023 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 жовтня 2023 у справі № 924/727/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 924/727/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено "29" січня 2024 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.