Постанова

від 24.01.2024 по справі 924/720/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року Справа № 924/720/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

прокурор: Кретун О.А.

позивача: Кабальський Я.В.

третьої особи на стороні позивача:: не з"явився

відповідача 1: Машук В.В.

відповідача 2: не з"явився

третьої особи на стороні відповідачів:Машук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 у справі №924/720/22 (суддя Кочергіна В.О., м.Хмельницький, повний текст складено 23.11.2023)

за позовом Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях м. Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент з питань оборонної роботи та цивільного захисту Хмельницької обласної державної адміністрації м. Хмельницький

до 1. ОСОБА_1 с. Іванівка Шепетівського району Хмельницької області

до 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" м. Славута Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 м. Хмельницький

про скасування державної реєстрації права приватної власності (з припиненням права приватної власності); повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з урахуванням заяви (вх.№05-08/2709/22) про зміну предмета позову звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент з питань оборонної роботи та цивільного захисту Хмельницької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу ПАТ "Славутської суконної фабрики" загальною площею 10903,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв. м., що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв. м по АДРЕСА_1 (9184068106), припинивши право приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 30.10.1997, видавник: Славутський МВ УМВС України в Хмельницькій області) на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв. м. по АДРЕСА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 30.10.1997, видавник: Славутський МВ УМВС України в Хмельницькій області) та Товариству з обмеженою відповідальність "Сансервіс" (код ЄДРПОУ 33317231) повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м., розташоване ум. Славута по вул. Острозькій,1 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (код ЄДРПОУ 42964094 ).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 у справі №924/720/22 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області в 13.11.2023 у справі №924/720/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом першої інстанції не дана оцінка тому факту, що спірний підвал - протирадіаційне укриття №86055 має подвійне функціональне призначення та відповідно до облікової картки вих.№665 від 22.06.1983 у мирний час використовується для господарських потреб як склад, а у разі надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів як протирадіаційне укриття. При цьому, час приведення укриття до готовності складає 12 годин. Таким чином, зважаючи на подвійне функціональне призначення спірного об`єкту у всіх документах, пов`язаних з приватизацією цілісного майнового комплексу Славутської суконної фабрики, зазначена його назва, яка використовувалася у мирний час. Помилковими є твердження суду першої інстанції з посиланням на участь в приватизації представників органів місцевого самоврядування та державної влади, що спірне майно - протирадіаційне укриття вибуло з володіння за волею держави. Так, незаконний наказ РВ Фонду державного майна України по Хмельницькій області №96 від 31.01.1994, на підставі якого відбулася приватизація протирадіаційного укриття, не може оцінюватись як воля власника нього майна - держави на вибуття із його володіння.

Прокурор зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо повноважень Держкомлегстату, Хмельницької облдержадміністрації. Славутської міської ради, Славутської суконної фабрики здійснювати повноваження власника спірного майна від імені держави під час приватизації. Суд першої інстанції безпідставно не врахував, що рішенням Славутського міськрайонного суду від І 1.04.2014 у справі №682/411/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20.05.2014 встановлено факт реєстрації захисної споруди у встановленому законом порядку, яка перебуває на обліку з 1982 року, а також порушення статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» в частині відчуження з державної власності протирадіаційного укриття. Таким чином, спірний підвал є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям №86055, і розташована у м. Славута по вул.Острозькій, 1, площею 227,5 кв. м, місткістю 100 чоловік, облаштована герметичними дверима з 2 входами, на момент приватизації належала до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням, не могла бути включена до статутного фонду орендного підприємства Славутська суконна фабрика, та, як наслідок, передаватися у приватну власність. Заволодіння громадянами та юридичними особами протирадіаційними укриттями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність (перехід до них прав володіння цими захисними спорудами цивільного захисту), є неможливим. За жодних умов на протирадіаційне укриття не може виникнути приватний власник, а отже, і новий володілець. Зважаючи на викладене, держава як власник протирадіаційної споруди, що є обмежено оборотоздатною річчю, залишається її законним володільцем.

За обставин справи, що розглядається, прокурор зазначає, що мета Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях спрямована на усунення перешкод власникові (державі), який не втратив і не міг втратити володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (протирадіаційним укриттям, приватизація якого була забороненою), у користуванні та розпорядженні останнім шляхом його повернення від ОСОБА_1 та ТОВ «Сансервіс». Таким чином, належним способом захисту є подання негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України.

Крім того, прокурор вважає, що у спірних правовідносинах задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірне державне майно відповідає чинним законодавчим нормам і саме такий спосіб захисту визначено як ефективний.

Прокурор також зазначає, що інтереси суспільства в частині додержання вимог закону при набутті права приватної власності на спірний об`єкт малої приватизації явно переважають приватний інтерес ОСОБА_1 бути його власником, зважаючи на суттєві порушення приватизаційного законодавства. Отже, судом першої інстанції не враховано, що втручання у право на мирне володіння майном є легітимним, виправданим, відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаним із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.23р. у справі № 924/720/22 та розгляд апеляційної скарги призначено на 24 січня 2024 року.

09 січня 2024 року від ОСОБА_2 надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 року у справі № 924/720/22 про відмову в позові без змін.

09 січня 2024 року від ТОВ «Сансервіс» надійшов відзив в якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 року у справі № 924/720/22 про відмову в позові без змін.

09 січня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив в якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 року у справі № 924/720/22 про відмову в позові без змін.

23 січня 2024 року від Шепетівської окружної прокуратури надійшли пояснення в яких спростовує доводи ОСОБА_1 , ТОВ «Сансервіс», третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , та просив апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити у повному обсязі, шляхом скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 у справі № 924/720/22, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні 24.01.2024 підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області в 13.11.2023 у справі №924/720/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях в судовому засіданні 24.01.2024 підтримав доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі та просив суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області в 13.11.2023 у справі №924/720/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

В судовому засіданні 24.01.2024 представник відповідача Черняка Д.М. та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 - адвокат Машук В.В. заперечив доводи апеляційної скарги прокурора та надав відповідні пояснення. Просив суд апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 року у справі № 924/720/22 про відмову в позові без змін.

В судове засідання 24.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки представника суду не повідомило.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс".

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача Черняка Д.М. та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні 24.01.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 у справі №924/720/22 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №463 від 27.12.1993 "Про видачу дозволу на приватизацію державної частки майна орендованого підприємства Славутська суконна фабрика", видано дозвіл Славутській суконній фабриці на приватизацію державної частки майна орендного підприємства згідно поданої заяви, зареєстрованої у регіональному відділенні (а.с. 92 т.1).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №96 від 31.01.1994 затверджено акт оцінки вартості майна Славутської суконної фабрики (а.с. 93 т.1).

Відповідно до Акту оцінки вартості майна орендного підприємства Славутської суконної фабрики (№00307081), затвердженого начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області В.Л. Ступариком 31.01.1994, у розділі "об`єкти які не підлягають приватизації - відсутні відомості" (п. 17.5 Акту) (а.с. 94-97 т.1).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №342 від 17.05.1994 "Про укладання договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Славутська суконна фабрика", наказано укласти договір купівлі-продажу державного майна Славутської суконної фабрики з організацією орендарів цього підприємства (а.с. 98 т.1).

20 травня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (Продавець) та організацією орендарів Славутської суконної фабрики (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу державного майна Орендного підприємства Славутської суконної фабрики (а.с.62-64, 99-103 т.1).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець продав, а Покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Славутської суконної фабрики, яка знаходиться за адресою: м. Славута, вул. Кірова, 1 на земельній ділянці 3,95га, відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно матеріалам інвентаризації.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2 Договору, Продавець гарантує, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації не є проданим, заставленим; під арештом не знаходиться, судових справ немає. Перелік проданого майна повинен відповідати акту інвентаризації. Відповідальність за зберігання майна до підписання акта передачі майна несе продавець.

Рішенням Виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів №172 від 20.05.1994 "Про реєстрацію договору купівлі-продажу" вирішено зареєструвати Договір №82 купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Славутської суконної фабрики, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Славутською суконною фабрикою (а.с. 104 т.1).

Відповідно до Акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу Славутської суконної фабрики від 25.08.1994, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області передало, а голова організації орендарів Славутської суконної фабрики прийняв згідно з відомістю інвентаризації викуплене майно, в тому числі Адмінбудинок (п.13 Акту). Право власності на відчужуваний об`єкт переходить до Покупця з моменту підписання сторонами даного акту прийому-передачі (а.с. 65-68, 105-114 т.1).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 05.12.2007 за ЗАТ "Славутська суконна фабрика" зареєстровано право власності на майновий комплекс, розташований м. Славута, вул. Острозька (вул. Кірова), 1, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 20.05.1994р. р/н І-816 (а.с. 69-73 т.1).

Відповідно до свідоцтва від 14.02.2013, виданого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області, відповідно до ст.62 Закону України "Про виконавче провадження", ст.72 Закону України "Про нотаріат" та на підставі Акту про реалізацію арештованого майна від 01.02.2013, затвердженого в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції Грунтківським І.Л. 01.12.2013, Кравчуку В.В. належить на праві власності майно, що складається з будівлі адмінбудинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м., що становить 6/100 частин майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 (першим) (а.с. 144 т.1).

Згідно інформаційної довідки №307116908 від 09.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на майновий комплекс, до складу якого входить будівля адмінбудинку з прохідною площею 720,8 кв.м., дата реєстрації права власності - 14.02.2013; підстава реєстрації - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, арештованого майна, серія та номер 273 від 14.02.2013; дата державної реєстрації припинення права власності - 19.03.2013 (а.с.149-155 т.1).

19 березня 2013 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність 16/100 частин майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці, яка належить Славутській міській Раді (п.1 Договору) (а.с. 145-148, 188-189 т.1).

Відповідно до п.п. 9, 10 Договору, право власності на придбану частину майнового комплексу у Покупця виникає з моменту державної реєстрації.

Обов`язок Продавця передати будівлю Покупцю вважається виконаним у момент державної реєстрації.

Відповідно до Інформаційної довідки №306925860 від 09.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 належить на праві власності майновий комплекс, до складу якого входить будівля адмінбудинку з прохідною площею 720,8кв.м., дата реєстрації права власності - 19.03.2013р.; підстава реєстрації - договір купівлі-продажу серія та номер 555, від 19.03.2013р., розмір частки 16/100, додаткові відомості: будівля адмінбудинку з прохідною загальною площею 720,8кв.м., що становить 6/100 частин майнового комплексу (а.с.156-160 т.1).

В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія Книги обліку протирадіаційних укриттів Хмельницької області (а.с.118-119).

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі №682/411/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Славутської міської ради, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про усунення перешкод в користуванні власністю, треті особи Комунальне підприємство "Славутське БТІ", Управління з питань цивільного захисту населення Хмельницької облдержадміністрації відмовлено (а.с. 125-127 т.1). У вказаному рішенні суду встановлено, що 19 березня 2013 року відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав 16/100 частини майнового комплексу, що розташований в АДРЕСА_1 , в тому числі і будівлю адміністративного будинку з прохідною загальною площею 720,8кв.м. Провів державну реєстрацію права власності. До придбаної ОСОБА_1 будівлі входить підвал, площею 227,5 кв.м, який є захисною спорудою цивільного захисту № 86055, та перебуває на обліку з 1982 року; рішення про приватизацію майна та відповідні договори купівлі-продажу майна на даний час є чинними, тому ОСОБА_1 є власником захисної споруди цивільного захисту № 86055.

Судовим рішенням також встановлено: під час приватизації майна Славутської суконної фабрики не було дотримано вимог законодавства, що регулювало питання приватизації державного майна та порядку використання захисних споруд цивільного захисту, і в подальшому приватизовано та продано відповідачу ОСОБА_1 в складі майнового комплексу підвал, який є захисною спорудою; 18.08.2013 ОСОБА_1 стало відомо, що підвал придбаного адміністративного будинку є захисною спорудою цивільного захисту №86055 з того часу, коли Славутська суконна фабрика перебувала у державній власності.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20.05.2014 у справі №682/411/14-ц вказане рішення суду залишено без змін (а.с. 123-124 т.1).

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.12.2014 у справі №682/2016/14-ц у задоволенні позову Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області, Виконавчий комітет Славутської міської ради Хмельницької області про витребування майна відмовлено (а.с.180-183 т.1).

Листом від 02.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до першого заступника Славутського міського голови з проханням не допускати посадових осіб органу державного нагляду до здійснення державного нагляду, оскільки він письмово не брав на себе зобов`язання згідно договору по утриманню об`єкту цивільного захисту в придбаній ним будівлі в АДРЕСА_1 (а.с.129-131 т.1).

Листом Виконавчий комітет Славутської міської ради №Ч-21-25/61 від 03.03.2020 повідомив ОСОБА_1 про те, що його заява щодо зняття з обліку захисної споруди протирадіаційного укриття №86055 розглянута та зазначено, що необхідно підготувати необхідні матеріали, подати пропозиції щодо виключення захисної споруди №86055 з обліку, погодити їх з Державною службою України з надзвичайних ситуацій, після чого відповідне рішення органу місцевого самоврядування може бути прийняте (а.с. 39-41 т.1).

ФОП Черняк Д.М. звернувся з листом до Славутського районному сектору ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, в якому зазначається про те, що ним, в 2013 році придбана будівля, яка знаходиться за адресою м. Славута, вул. Острозька, 1, але в правовстановлюючих документах відсутня захисна споруда на яку сектор посилається у своєму листі №37-59 від 16.01.2021 (а.с.78 т.1).

В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія Книги обліку сховищ, ПРУ цивільної оборони м. Славута, відповідно до якої, в м. Славута значиться протирадіаційне укриття №86055 (ЗАТ "Суконна фабрика", по вул. Острозька, 1 (а.с. 137-142 т.1).

Згідно з обліковою карткою вих.№665 від 22.06.1983 протирадіаційного укриття №86005, в Суконній фабриці, за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Кірова, 2 знаходиться вбудоване укриття, рік здачі в експлуатацію - 1982, місткість - 400 осіб, загальна площа -210кв.м. (а.с. 120 т.1). З п. 15 облікової картки вбачається, що в мирний час укриття використовується під склад. Вказане свідчить про те, що таке укриття має подвійне призначення. Зокрема згідно ч. 2 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України споруди подвійного призначення наземні або підземні будівлі/споруди чи їх окремі частини, що спроектовані або пристосовані для використання за основним функціональним призначенням, у тому числі для захисту населення, та в яких створені умови для тимчасового перебування людей. Тобто, споруда подвійного призначення проектується для використання за основним функціональним призначенням користуванням в мирний час, і лише в тому числі може використовуватись для захисту населення (тимчасового перебування людей).

У книзі обліку протирадіаційних укриттів Хмельницької області (інв.№229) значиться протирадіаційне укриття 86055, вул. Острозька, 1, форма власності приватна, орган управління сховищем - ПП Черняк (а.с.162 т.2). Згідно відомостей про стан захисних споруд цивільної оборони м. Славута за підсумками огляду 2008 року, протирадіаційне укриття 86055, м. Славута, вул. Острозька, 1, балансоутримувач - ЗАТ "Славутська суконна фабрика", форма власності приватна.

30 квітня 2021 року між Черняк Д.М. (Орендодавець) та ТОВ "Сансервіс" (Орендар) укладено Договір оренди (найму) нежитлового приміщення №5/ОП-2021 від 30.04.2021, згідно якого Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що визначене у цьому Договорі та зобов`язався сплачувати Орендодавцеві орендну плату (а.с.192-194 т.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, об`єктом оренди є нежитлове приміщення - будівля адмінбудинку з прохідною, що належить Орендодавцю на праві власності. Адреса приміщення: Хмельницька область, м. Славута, вул. Острозька, 1. Загальна площа приміщення 720,8кв.м.

Згідно довідки, підписаної Черняком Д.М., на його балансі відсутній адміністративний будинок з прохідною по АДРЕСА_1 (а.с. 195 т.1).

В матеріалах справи наявні також інвентарні справи на захисну споруду по вул.Острозькій,1 в м.Славута та будівлю адмінбудинку з прохідною по вул.Острозька, 1 в м.Славута (а.с. 45-73 т.1)

15 серпня 2023 року та 16 серпня 2023 року на адресу суду першої інстанції від представника відповідача 1 та третьої особи на стороні відповідачів надійшли клопотання (вх.№05-22/5177/23 та вх.№05-22/5211/23) про виключення з числа доказів. В клопотаннях заявники вказують на те, що в інвентарній справі відсутній номер інвентарної справи та рік створення; в технічному паспорті на захисну споруду (сховище) від 20.04.2012 обліковий номер відсутній, також відсутні: номер інвентарної справи та реєстровий номер, план захисної споруди, а також копію інвентарної справи на будівлю адмінбудинку з прохідною, так як не мають опису, не прошнуровані, пронумеровані та скріплені підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію (для юридичних осіб), а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікованого сертифіката, тому, на думку заявника, не можуть бути письмовими доказами в розумінні ст. 91 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.10.2023 у задоволенні вказаних клопотань про виключення з числа доказів відмовлено з підстав того, що копії облікової картки на захисну споруду, технічного паспорту на захисту споруду, інвентарної справи на захисну споруду долучені до матеріалів справи прокурором, а не заявниками, відтак, заяви відповідача 1 та відповідача 2 про виключення поданих прокурором доказів, не ґрунтується на чинних нормах процесуального законодавства, а тому відхиляються судом.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки з приписів ст.80 ГПК України вбачається, що просити суд виключити документ з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів, може саме особа, яка подала такий документ.

З метою вирішення питання про наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури листом №54-2567вих22 від 22.04.2022 звернувся до Славутського міського голови з проханням надати необхідну інформацію (а.с. 29 т.1).

У відповідь міський голова супровідним листом №04-29/543 від 05.05.2022 надіслав копію зведеної відомості технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту Славутської міської територіальної громади та копію наявних документів на протирадіаційне укриття №86055, розташоване по вул. Острозька, 1 (а.с. 30-38 т.1).

З метою вирішення питання про наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, керуючись ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури листом №54-3382вих22 від 20.05.2022 звернувся до Славутського міського голови з проханням надати копії необхідних документів: витяг з книги сховищ, ПРУ цивільної оборони м. Славута; паспорти протирадіаційних укриттів № 86055, №84021, № 86061 (часів СРСР); паспорти протирадіаційних укриттів №84021, № 86061; облікові картонки протирадіаційних укриттів № 86055, №84021, № 86061 (часів СРСР); облікові картки (в останній редакції) протирадіаційних укриттів №84021, №86061; акти, рішення, технічна документація, пов`язані із введенням протирадіаційних укриттів №86055, №84021, №86061 у експлуатацію; документи, пов`язані із приватизацією державного майна на підставі, яких перейшли з державної власності протирадіаційні укриття у приватну власність для ТДВ "Славутський РМЗ", Хмельницькій філії АТ "Укртелеком", Черняка Д.М. (у разі наявності); матеріали інвентарних справ на майнові комплекси, розташовані за адресами: м.Славута, вул.Острозька (Кірова), 1; м.Славута, вул. Козацька, 122 а; м.Славута вул.Соборності, 32, у тому числі у разі наявності - технічні паспорти на захисні споруди цивільного захіитсу (цивільної оборони).

(а.с. 42-43 т.1).У відповідь міський голова супровідним листом №04-29/632 від 02.06.2022 надіслав копії витребовуваних документів. Крім цього, у листі, міський голова зазначив про те, що запитувані прокуратурою протирадіаційні укриття (в тому числі №86055), ніколи не належали до комунальної власності Славутської міської ради, у її виконавчому комітеті відсутні паспорти, облікові карточки протирадіаційних укриттів №86005, 84021, 86061 часів СРСР та акти, рішення, технічна документація пов`язані із введенням їх в експлуатацію, а тому копії таких документів не можуть бути надані у відповідь на запит (а.с.44 т.1).

Листом №54-4463вих22 від 17.06.2022 перший заступник керівника Шепетівської окружної звернувся до начальника Шепетівського РС ГУ ДСНС України у Хмельницькій області з проханням у строк до 24.06.2022 надати інформацію про те чи обстежувалось упродовж 2020-2022 років працівниками Шепетівського РС ГУ ДСНС України у Хмельницькій області захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, якщо так - надати належним чином засвідченні копії підтверджуючих документів, якщо ні - вказати причини та долучити листування з ОСОБА_1 і іншими особами) щодо забезпечення доступу до об`єкту. Окрім того, просив надіслати у разі наявності належним чином засвідчені копії витягу з книги сховищ ПРУ цивільної оборони м.Славута; паспорта протирадіаційного укриття №86055 часів СРСР та чинного на даний час; облікової карточки протирадіаційного укриття №86055 часів СРСР та чинної на даний час (а.с. 75 т.1).

У відповідь Шепетівське РС ГУ ДСНС України у Хмельницькій області листом №27 від 20.06.2022 надіслав прокуратурі інформацію стосовно захисної споруди цивільного захисту (ПРУ№86055), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м.Славута, вул. Острозька, 1, а саме: лист Славутського районного сектору ГУ ДСНС України у Хмельницькій області №31-59 від 16.01.2021; лист ФОП Черняка Д.М.; лист Славутського районного сектору ГУ ДСНС України у Хмельницькій області №37-16 від 23.01.2020; лист ФОП Черняка Д.М. від 27.01.2020; лист Славутського районного сектору ГУ ДСНС України у Хмельницькій області №37-25 від 28.01.2020; лист Шепетівського районного управління ГУ ДСНС України у Хмельницькій області №363/21 від 09.08.2021; лист Шепетівського районного управління ГУ ДСНС України у Хмельницькій області №669/27 від 10.09.2021; лист ФОП Черняка Д.М. від 15.09.2021; облікову картку протирадіаційного укриття №86055 (а.с.74, 76-87 т.1).

Листом №54-3390вих22 від 20.05.2022 перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, просив у строк до 7 червня 2022 року повідомити Шепетівську окружну прокуратуру про те, чи вживались та чи будуть вживатись Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях заходи з метою захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про повернення на користь держави захисної споруди цивільної оборони - протирадіаційного укриття за інвентарним номером 86055, що розташоване за адресою: вул. Острозька (Кірова), 1 м.Славута. У разі не звернення до суду самостійно, прошу надати інформацію про причини вказаного та долучити належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів. З огляду на вказане просив до 07.06.2022 надіслати належним чином засвідчені копії документів: наказу РВ ФДМУ по Хмельницькій області № 463 від 27.12.1993; - наказ РВ ФДМУ по Хмельницькій області № 96 від 31.01.1994; договору купівлі - продажу №82 від 20.05.1994; рішення виконкому Славутської міської ради народних депутатів Хмельницької області «Про реєстрацію договору купівлі-продажу» № 172 від 20.05.1994; акту прийому - передачі від 25.08.1994; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно; зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд адміністративного будинку з прохідною (а.с.89-90 т.1).

У відповідь начальник Регіонального відділення супровідним листом №10-12/1061 від 06.06.2022 надіслав копії витребовуваних документів та одночасно повідомив, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях не зверталося до суду з позовом про повернення на користь держави зазначеної захисної споруди (а.с. 91-114 т.1).

З листом Виконавчого комітету Славутської міської ради №04-29/914 від 25.08.2022, адресованого першому заступнику керівника Шепетівської окружної прокуратури, надіслано копії звернень Черняка Д.М. до Славутської міської ради щодо зняття з обліку захисної споруди - протирадіаційного укриття №86055. В листі також зазначено про те, що згідно книги обліку сховищ, ПРУ цивільної оброни м. Славута протирадіаційне укриття №86055 рахується за ЗАТ "Суконна фабрика" з 01.12.2007 (а.с. 128-142 т.1).

Листом №04-29/942 від 01.09.2022 Виконавчий комітет Славутської міської ради, повідомив першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури, що за адресою вул. Острозька (Кірова), 2 м. Славута знаходиться багатоквартирний будинок. Згідно книги обліку сховищ, ПРУ цивільної оборони м. Славута, яка ведеться з 01.12.2007, за адресою вул. Острозька (Кірова), 2 м. Славута протирадіаційне укриття ніколи не реєструвалось (а.с.143 т.1).

Листом №54-6611вих22 від 23.08.2022 перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про встановлення підстав на намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного Майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та припинення права приватної власності на протирадіаційне укриття площею 227,7 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Острозька (Кірова), 1 м.Славута, та повернення вказаного протирадіаційного укриття до державної власності.

Отже, вважаючи інтереси держави порушеними, прокурор, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях м. Вінниця (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.12.2022) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу ПАТ "Славутської суконної фабрики" загальною площею 10903,5 кв.м., припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5 кв.м. по АДРЕСА_1 ; а також ОСОБА_1 та ТОВ "Сансервіс" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5кв.м, розташоване у м. Славута по вул. Острозькій,1 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти росії" (Menchinskaya v. russia), заява N 42454/02, § 35).

За змістом частини другої статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 6 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 80) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (пункти 8.10, 8.12) від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 81)).

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункти 82-83)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (пункт 45)). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 37)).

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 69)).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (пункти 38-39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (пункт 43)).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях. Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовано тим, що протирадіаційне укриття № 86055 є важливою спорудою цивільного захисту, яка при необхідності, а саме внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів здатна розмістити до 400 жителів громади. Поблизу вказаного об`єкту цивільного захисту населення розташовані два двоповерхові багатоквартирні будинки, індивідуальні житлові будинки та дитячий садочок ДНЗ № 6 «Золота рибка». В свою чергу, Черняк Д.М., достеменно знаючи про те, що за адресою м. Славута вул. Острозька (Кірова), 1 знаходиться протирадіаційне укриття, унеможливив доступ до об`єкту загальнодержавного значення - захисної споруди цивільного захисту. Вказані дії ОСОБА_1 ставлять під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення, особливо в умовах воєнного стану. Окрім того, внаслідок перешкод у користуванні та розпорядженні спірним протирадіаційним укриттям з боку відповідача, держава не може гарантувати виконання обов`язків у сфері цивільного захисту населення, що беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, які залишаються незахищеними, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області) не вчиняє дій для повернення спірного об`єкту.

На підставі наведеного, прокурор вважає, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №96 від 31.01.1994, Договір купівлі-продажу серія та номер: 555 від 19.03.2013 щодо відчуження спірного протирадіаційного укриття у складі іншого нерухомого майна є протиправними.

Суд зауважує, що постановою Верховної Ради України від 07.07.92 №2558-XII затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України (Фонд). Як визначено у пункті 1 Тимчасового положення Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю (у редакції станом на час приватизації спірного приміщення).

Основними завданнями Фонду, серед іншого, визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (пункт 4 Тимчасового положення).

Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення Фонд має право: одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції на час приватизації спірного майна) визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд, що затверджується Верховною Радою України. Фонд у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження (серед іншого): продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є (серед інших): Фонд, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до частин 1, 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у визначених випадках, зокрема коли є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.

Пунктом 1 Указу Президента України від 19.02.94 N 56/94 "Про єдину систему органів приватизації в Україні" з метою прискорення процесу приватизації державного майна, забезпечення єдиного методологічного підходу до цього процесу та створення сприятливих умов для виконання Державної програми приватизації створено єдину систему органів приватизації в Україні шляхом реорганізації регіональних відділень Фонду в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і органів приватизації відповідних адміністративно-територіальних одиниць - у регіональні відділення Фонду.

З моменту прийняття рішення про приватизацію державного майна функції управління цим майном переходять до відповідного органу приватизації (пункт 3 цього Указу).

Регіональне відділення Фонду є державним органом, який створюється Фондом, і йому підпорядковується (абзац перший пункту 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.94 №412).

Регіональне відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень, зокрема: розробляє пропозиції щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності; здійснює повноваження представника Фонду в керівних органах господарських товариств, власником акцій (часток, паїв) яких є держава; здійснює продаж об`єктів приватизації; здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації; приймає рішення про передачу власникам приватизованих об`єктів у довготермінову оренду будівель і споруд, приватизація яких заборонена відповідно до чинного законодавства; контролює виконання актів законодавства (підпункти 1, 3, 5, 9, 10 та 25 пункту 4 Положення про регіональне відділення Фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.94 №412).

Таким чином, Фонд державного майна України та його представництва мали на час приватизації спірного об`єкта самостійні функції у процесі приватизації та здійснювали повноваження з урядування від імені держави у цій сфері.

Матеріалами справи підтверджується, що прокурор звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з листом №54-3390вих22 від 20.05.2022, в якому повідомив про наявність підстав для захисту інтересів держави в спірних правовідносинах. Просив повідомити чи вживались та чи будуть вживатись Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях заходи з метою захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про повернення на користь держави захисної споруди цивільної оборони - протирадіаційного укриття за інвентарним номером 86055, що розташоване за адресою: вул. Острозька (Кірова), 1 м.Славута. (а.с. 89-90 т.1).

Листом №10-12/1061 від 06.06.2022 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях повідомило прокурора, що не зверталося до суду з позовом про повернення на користь держави зазначеної захисної споруди (а.с. 91-114 т.1).

Листом №54-6611вих22 від 23.08.2022 перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про встановлення підстав на намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного Майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до Черняка Д.М. про скасування державної реєстрації та припинення права приватної власності на протирадіаційне укриття площею 227,7 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Острозька (Кірова), 1 м.Славута, та повернення вказаного протирадіаційного укриття до державної власності.

Таким чином, оскільки Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях не вживалися заходи позовного характеру щодо скасування державної реєстрації та припинення права приватної власності на протирадіаційне укриття площею 227,7 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Острозька (Кірова), 1 м.Славута, та повернення вказаного протирадіаційного укриття до державної власності, судова колегія дійшла висновку, що прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначено, у чому полягають інтереси держави та їх порушення у цих правовідносинах, а тому звернення прокурора з позовною заявою у даній справі є таким, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідними приписами ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, виходить з наступного.

Прокурор у даній справі заявив, зокрема, вимогу про усунення перешкод в користуванні майном шляхом повернення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м., розташоване ум. Славута по вул. Острозькій,1 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (код ЄДРПОУ 42964094 ) на підставі ст.391 ЦК України.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданнями господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах №334/3161/17 (пункт 55) і №200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56)).

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 та частини першої статті 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною 1статті 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 зазначено, що у розумінні приписів наведеної норми (статті 391 Цивільного кодексу України) право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 зазначено, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області № 463 від 27.12.1993 "Про видачу дозволу на приватизацію державної частки майна орендованого підприємства Славутська суконна фабрика", видано дозвіл на приватизацію державної частки майна орендного підприємства Славутська суконна фабрика.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області № 96 від 31.01.1994 затверджено акт оцінки вартості майна Славутської суконної фабрики, відповідно до якого вартість цілісного майнового комплексу становила 1046700 тис.крб.

20 травня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та організацією орендарів Славутської суконної фабрики укладено договір купівлі - продажу державного майна орендного підприємства Славутська суконна фабрика, а саме: цілісного майнового комплексу по вул. Острозька (Кірова), 1 в м. Славута, до складу якого увійшла захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055, розташоване у підвалі адміністративного приміщення.

Відповідно до акту прийому - передачі цілісного майнового комплексу Славутської суконної фабрики від 25.08.1994, регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області передано організації орендарів Славутської суконної фабрики придбане „майно, до складу якого входила захисна споруда цивільного захисту № 86055 площею 227,5 кв. м, розташована у підвалі адміністративного приміщення площею 720,8 кв.м.

На підставі договору купівлі - продажу майна № 82 від 20.05.1994, за ЗАТ «Славутська суконна, фабрика», як правонаступником організації орендарів Славутської суконної фабрики, КП «Славутське бюро технічної інвентаризації» зареєструвало у реєстровій книзі №1 (реєстровий запис №553) право власності на майновий комплекс по вул. Острозька (Кірова), 1 м.Славута, у тому числі на адміністративну будівлю з підвалом та прохідною, загальною площею 720,8 кв.м.

Згодом, на підставі акту про реалізацію арештованого майна від 01.02.2013, приміщення адміністративного будинку з прохідною по вул. Острозька, 1 м. Славута куплено ОСОБА_2 (право власності на об`єкт зареєстроване за реєстровим номером № 267 приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу від 14.02.2013). Реєстрація придбаного майна за ОСОБА_2 здійснена на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, арештованого майна, серія та номер:273, виданого 14.02.2013 приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Шкапій В.Я., яке видане на підставі акта про реалізацію арештованого майна від 01.02.2013 затвердженого в.о. начальника відділу Державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції Грунтківським І.Л, 01.02.2013 (а.с.144, 151 т.1).

В подальшому, відповідно до договору купівлі - продажу від 19.03.2013, ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 16/100 частин майнового комплексу ПАТ «Славутської суконної фабрики» по вул. Острозька (Кірова), 1 м. Славута, до складу якого входила захисна споруда цивільного захисту № 86055 площею 227,5 кв. м., розташована у підвалі адміністративного будинку з прохідною загальною площею 720,8 кв. м. (а.с. 145-148, 188-189 т.1).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу ПАТ «Славутської суконної фабрики» зареєстроване 19.03.2013, реєстраційний номер - 9184068106 (а.с. 158 т.1).

Водночас, відповідно до облікової картки та паспорта протирадіаційного укриття, зазначене протирадіаційне укриття вбудоване у будівлю, розташовану по вул. Острозька (Кірова),1 та здане в експлуатацію 15.05.1982 (а.с. 87-88 т.1).

Відповідно до листа Управління з питань цивільного захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації №136 від 18.07.2022, протирадіаційне укриття № 86055 перебуває на обліку з 1982 року.

Окрім того, відповідно до технічного паспорту на будівлю адміністративного приміщення з прохідною по АДРЕСА_1 , журналу внутрішніх обмірів та розрахунку площ приміщень, технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту, до останнього входить підвал площею 227,5 кв. м., який є захисною спорудою цивільного захисту № 86055 та перебуває на обліку у відділі надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Славутської міської ради.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі №682/411/14-ц за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Славутської міської ради, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, треті особи Комунальне підприємство «Славутське бюро технічної інвентаризації», Управління з питань цивільного захисту населення Хмельницької облдержадміністрації про усунення перешкод в користуванні власністю, а саме майновим комплексом в АДРЕСА_1 шляхом зняття з обліку захисної споруди цивільного захисту №86055 встановлені наступні обставини: «Так, судом встановлено, що 19 березня 2013 року ОСОБА_1 купив 16/100 частин майнового комплексу, що знаходиться в м. Славута по вул. Острозькій,1, в тому числі і будівлю адмінбудинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м. В цей же день було зареєстровано його право власності на майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Зазначене об`єктивно стверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу майна від 19 березня 2013 року та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 березня 2013 року.

Відповідно до технічного паспорту на будівлю адмінбудинку з прохідною по вул. Острозькій,1 та журналу внутрішніх обмірів та розрахунку площ приміщень до придбаного позивачем приміщення адмінбудинку входить підвал площею 227,5 кв.м., який згідно технічного паспорту від 20 квітня 2012 року є захисною спорудою цивільного захисту №86055 та належав ПАТ «Славутська суконна фабрика».

Із пояснень представників відповідачів, облікової картки та паспорту протирадіаційного укриття, вбачається, що захисна споруда №86055, належна суконній фабриці Міністерства легкої промисловості Укрпромшерсть, прийнята в експлуатацію та перебуває на обліку з 1982 року. До даного часу ця споруда не списана відповідно до вимог чинного законодавства.

Наведеним спростовуються пояснення представника позивача про те, що захисна споруда не зареєстрована у встановленому законом порядку та на неї не має відповідних правовстановлюючих документів.»

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку із викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що факт належності спірного об`єкта до захисної споруди цивільного захисту площею 227,5 кв. м., який розташований у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв. м по АДРЕСА_1 , доказуванню не потребує.

Колегія суддів відзначає, що за приписами статті 391 ЦК України негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння.

Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном.

Тобто, при всій дискусійності критеріїв для розмежування віндикаційного та негаторного позовів в сучасній цивілістичній доктрині та практиці, варто зауважити, що безумовно таким є наявність/відсутність володіння у власника, який відповідно пред`являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права. Якщо у власника є володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість власник, який позбавлений володіння (фізичного чи/та «юридичного»), і пред`являє вимогу про відновлення володіння, то така вимога має кваліфікуватися як віндикаційний позов.

Згідно частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18) зроблено висновок, що: «предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку».

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даній справі обставини щодо наявності або відсутності у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області володіння спірним майном підлягають дослідженню судом з огляду на визначену процесуальним законом компетенцію та виходячи з предмета та підстави позову цієї справи (Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові №910/9577/21 від 19.07.2022р.).

Так, з матеріалів справи вбачається, що з 1994 року й до нині спірним майном володіють і користуються інші особи, а не Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, а саме:

- відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 05.12.2007р. за ЗАТ "Славутська суконна фабрика" зареєстровано право власності на майновий комплекс, розташований м. Славута, вул. Острозька (вул. Кірова), 1, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 20.05.1994р. р/н І-816 (том 1 ст. 69-72).

- згідно Свідоцтва від 14.02.2013, приватного нотаріуса Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області, відповідно до ст.62 Закону України "Про виконавче првоадження", ст.72 Закону України "Про нотаріат" та на підставі Акту про реалізацію арештованого майна від 01.02.2013, затвердженого в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції Грунтківським І.Л. 01.12.2013, Кравчуку В.В. належить на праві власності майно, що складається з будівлі адмінбудинку з прохідною загальною площею 720,8кв.м., що становить 6/100 частин майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 (першим).

- відповідно до Інформаційної довідки №307116908 від 09.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на майновий комплекс, до складу якого входить будівля адмінбудинку з прохідною площею 720,8кв.м., дата реєстрації права власності - 14.02.2013; підстава реєстрації - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, арештованого майна, серія та номер 273 від 14.02.2013р.; дата державної реєстрації припинення права власності - 19.03.2013.

- згідно Інформаційної довідки №306925860 від 09.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 належить на праві власності майновий комплекс, до складу якого входить будівля адмінбудинку з прохідною площею 720,8кв.м., дата реєстрації права власності - 19.03.2013; підстава реєстрації - договір купівлі-продажу серія та номер 555, від 19.03.2013, розмір частки 16/100, додаткові відомості: будівля адмінбудинку з прохідною загальною площею 720,8кв.м., що становить 6/100 частин майнового комплексу.

Цивільний кодекс Української PCP і інші законодавчі норми, чинні на той момент, не містили норму про державну реєстрацію, яка з`явилася лише з прийняттям - Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445) і в наступному з прийняттям Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року №952-IV.

Суд апеляційної інстанції, з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази у даній справі, дійшов висновку, що фактичне володіння та користування спірним об`єктом здійснюється з 25.08.1994 по 14.02.2013 - організацією орендарів Славутської суконної фабрики, ЗАТ/ПАТ "Славутська суконна фабрика", з 14.02.2013 по 18.03.2013 ОСОБА_2 , з 19.03.2013 і до нині - ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для подання в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій області негаторного позову.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що оскільки інші особи: організація орендарів Славутської суконної фабрики, ЗАТ/ПАТ "Славутська суконна фабрика", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з 1994 року відкрито володіли і користуються спірним нерухомим майном, відсутні обумовлені законом підстави вважати поданий прокурором позов негаторним, з посиланням на статтю 391 Цивільного кодексу України. Аналогічних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником (прокурором) в апеляційній скарзі.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невірно обраний прокурором спосіб захисту та відсутність достатніх правових підстав для усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження та зобов`язання ОСОБА_1 повернути майно державі в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу ПАТ "Славутської суконної фабрики" загальною площею 10903,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв. м., що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв. м по АДРЕСА_1 (9184068106), припинення права приватної власності ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.12.2014 у справі №682/2016/14-ц у задоволенні позову Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до ОСОБА_1 про витребування майна захисної споруди цивільного захисту №86055, відмовлено.

З урахуванням приписів ст.388 Цивільного кодексу України надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом у справі №682/2016/14-ц встановлено, що захисна споруда не була загублена, не була викрадена, а також не вибувала з володіння держави, як власника поза її волею. Навпаки, під час приватизації державного майна захисна споруда цивільного захисту окремо не обліковувалась на балансі Славутської суконної фабрики і з вартості цілісного майнового комплексу, як об`єкт, що не підлягає приватизації, не була виключена. До складу комісії з приватизації входили представники Держкомлегтексту, Хмельницької облдержадміністрації, Славутської міської ради, Славутської суконної фабрики та органу приватизації, що фактично свідчить про вибуття з володіння держави захисної споруди з волі уповноважених представників державних органів, які проводили приватизацію.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява №48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 у справі "Агротехсервіс проти України", заява №62608/00, пункт 42).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц звернула увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява N 41984/98, § 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, серед іншого, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для повернення приватизованого та в подальшому придбаного майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

В матеріалах справи такі докази відсутні

Належних та допустимих доказів в підтвердження підстав для скасування державної реєстрації права приватної власності прокурором не наведено, з огляду на що судова колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу ПАТ "Славутської суконної фабрики" загальною площею 10903,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв. м., що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв. м по АДРЕСА_1 (9184068106), припинення права приватної власності ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню.

Щодо поданих під час розгляду спору в суді першої інстанції відповідачами та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів заяв про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано статтею 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, оскільки судом апеляційної інстанції також було встановлено недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, підстави для застосування строків позовної давності у даному випадку відсутні.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не прийняті судом до уваги у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Отже, доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.23р. у справі №924/720/22 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 у справі №924/720/22 без змін.

2. Справу №924/720/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "29" січня 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.