Рішення

від 29.01.2024 по справі 904/6138/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024м. ДніпроСправа № 904/6138/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" (Кіровоградська обл., м. Кропивницький)

до Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" звернулось з позовною заявою до Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 108236,39грн, з якої: 72000,00грн - основного боргу, 30931,02грн - пені, 3343,70грн - інфляційних збитків, 1961,67грн - відсотків за користування грошовими коштами. Судові витрати в загальному розмірі 13484,00грн, з яких 2684,00грн - судового збору, 10800,00грн - витрат на професійну правничу допомогу, просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №0503/1 від 05.03.2021 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду від 28.11.2023 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59, офіс 363.

Доказом вручення ухвали суду від 28.11.2023 є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600236868831, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 09.01.2024 (а.с. 106-108 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду 09.01.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 24.01.2024 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 29.01.2024 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

05.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" (далі постачальник, позивач) Приватним підприємством "Торговий дім Сітен" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №0503/1 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених договором поставити, а покупець оплатити та прийняти наступний товар: щебінь гранітний, пісок з відсівів дроблення, відсів, пісок (далі за текстом - товар).

Товар поставляється для всіх видів будівництва (п. 1.2 договору).

Асортимент та кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначається у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ - ст. призначення, із зазначенням станції призначення у специфікації, або FCA, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2010, згідно до відповідної специфікації. При поставці на умовах СРТ постачальник укладає договір перевезення на звичайних умовах на ризик та за рахунок покупця. При поставці на умовах FCA покупець самостійно оплачує витрати по перевезенню товару. Реквізити вантажоотримувача та термін поставки зазначаються в специфікації. Поставка здійснюється партіями. Партією товару вважається один вагон або група вагонів завантажені за однією залізничною накладною.

Датою поставки товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції про прийняття товару до перевезення. Право власності на товар переходить до покупця на станції відправлення з моменту прийняття товару залізницею до перевезення, що підтверджується датою календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції про прийняття товару до перевезення (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна на товар зазначається у специфікації. Витрати, пов`язані з навантаженням та транспортуванням товару (залізничний тариф та додаткові збори), які будуть нараховані при відправленні вантажу, включені в ціну товару та сплачуються покупцем.

Розділом 6 договору передбачено порядок розрахунків, так:

- п. 6.1. Розрахунки на поставку партії товару здійснюються в безготівковому порядку на вказаний рахунок постачальника у розмірі 100% попередньої оплати у відповідності з виставленим рахунком на попередню оплату товару та транспортних витрат згідно пп. 5.1 інші форми оплати регулюються додатковою угодою або специфікаціями. Кінцевий розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом семи календарних днів від дати постачання на підставі видаткових накладних, що формуються постачальником по кількості, вказаної у товаросупровідних документах;

- п.п.6.1.1. У виключних випадках допускається відвантаження товару без попередньої оплати. В такому випадку покупець повинен розрахуватись за поставлений товар впродовж семи календарних днів від дати постачання;

- п. 6.2. Попередня оплата здійснюється покупцем впродовж 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунка-фактури. При не оплаті у зазначений строк, постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціну товару або термін постачання;

- п. 6.3. Фактом оплати кожної партії товару вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі.

3а порушення термінів оплати, зазначених у п. 6.1, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення строків оплати (п. 8.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2021 включно (п. 12.6 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

28.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №0503/01 від 05.03.2021, відповідно до змісту якої, сторони вирішили продовжити строк дії договору поставки до 31.12.2022 (а.с. 12 том 1).

У період з 05.03.2021 по 04.01.2022 між сторонами укладені специфікації №№ 1-10 на загальну суму 6078901,37грн на поставку товару: щебінь гранітний фр. 5-10мм, щебінь гранітний фр. 5-20мм та гравісів фр. 0-5мм (а.с. 13-17 том 1).

Специфікації №№ 1-10 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.

На виконання умов договору та додатків до нього (специфікацій) позивач у період з 11.03.2021 по 05.01.2022 здійснив поставку товару на загальну суму 5805748,68грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

№5 від 11.03.2021 на суму 31325,18грн;

№6 від 11.03.2021 на суму 119717,57грн;

№8 від 18.03.2021 на суму 85011,77грн;

№10 від 27.03.2021 на суму 187650,00грн;

№55 від 31.08.2021 на суму 175017,00грн;

№71 від 23.09.2021 на суму 235191,60грн;

№73 від 27.09.2021 на суму 156794,40грн;

№74 від 27.09.2021 на суму 39198,60грн;

№76 від 29.09.2021 на суму 195993,00грн;

№77 від 30.09.2021 на суму 117595,80грн;

№78 від 01.10.2021 на суму 86797,20грн;

№79 від 05.10.2021 на суму 130195,80грн;

№85 від 12.10.2021 на суму 216993,00грн;

№86 від 15.10.2021 на суму 86797,20грн;

№87 від 17.10.2021 на суму 130195,80грн;

№88 від 19.10.2021 на суму 86797,20грн;

№92 від 22.10.2021 на суму 86797,20грн;

№93 від 25.10.2021 на суму 216993,00грн;

№96 від 27.10.2021 на суму 127045,80грн;

№97 від 28.10.2021 на суму 42348,60грн;

№101 від 31.10.2021 на суму 134391,60грн;

№103 від 02.11.2021 на суму 137554,20грн;

№104 від 03.11.2021 на суму 45851,40грн;

№106 від 05.11.2021 на суму 137554,20грн;

№107 від 10.11.2021 на суму 320959,80грн;

№108 від 14.11.2021 на суму 275108,40грн;

№109 від 18.11.2021 на суму 303819,60грн;

№110 від 18.11.2021 на суму 142808,40грн;

№111 від 19.11.2021 на суму 142128,36грн;

№112 від 19.11.2021 на суму 260416,80грн;

№117 від 29.11.2021 на суму 366811,20грн;

№121 від 07.12.2021 на суму 47602,80грн;

№124 від 15.12.2021 на суму 142808,40грн;

№127 від 16.12.2021 на суму 229257,00грн;

№128 від 17.12.2021 на суму 45851,40грн;

№129 від 18.12.2021 на суму 45851,40грн;

№130 від 21.12.2021 на суму 229257,00грн;

№1 від 05.01.2022 на суму 243264,00грн (а.с. 18-28, 30, 34, 39, 44, 49, 54, 57, 61, 65 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач в період з 05.03.2021 по 31.10.2021 в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар за зазначеними накладними сплатив 2381484,92грн. У період з 01.11.2021 по 19.12.2022 відповідач в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар за зазначеними накладними сплатив 3351263,76грн. Також позивач зазначає, що відповідач сплатив 1000,00грн 16.06.2023.

Як стверджує позивач, у зв`язку з частковою оплатою поставленого товару у відповідача виникла заборгованість у сумі 73000,00грн, яка існувала у період з 19.12.2022 по 16.06.2023 та 72000,00грн, яка існувала у період з 17.06.2023 по день звернення із позовною заявою.

Наявність заборгованості у сумі 72000,00грн, яку позивач просить стягнути, і стала причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 6.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за наведеними видатковими накладними, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 72000,00грн відповідачем згідно зі статтями 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, враховуючи межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 72000,00грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, які він нараховує за 2 періоди з 19.12.2022 по 16.06.20.23 на суму заборгованості 73000,00грн та з 17.06.2023 по 13.11.2023 на суму заборгованості 72000,00грн, з яких: пеня у загальній сумі 30931,02грн, яка розрахована на підставі п. 8.3 договору, 3% річних - 1961,67грн та інфляційні втрати - 3343,70грн (ст. 625 ЦК України), відповідно до розрахунку (а.с. 3-6 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.3 договору за порушення термінів оплати, зазначених у п. 6.1, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення строків оплати.

Заявлена позивачем пеня розрахована в загальній сумі 30931,02грн за загальний період з 20.12.2022 по 13.11.2023, з якої 17900,00грн за період з 20.12.2022 по 16.06.2023 із суми заборгованості 73000,00грн та 13031,02грн за період з 17.06.2023 по 13.11.2023 із суми заборгованості 72000,00грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України).

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню за загальний період з 20.12.2022 по 13.11.2023.

Як вказано вище, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу, що договір між сторонами був укладений 05.03.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства. Більш того, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 23.02.2022 №229, №630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 №928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому період карантину продовжувався, зокрема постановою №1423 від 23.12.2022 до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 №383 до 30.06.2023.

З аналізу пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

Так, постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, продовжений за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України строк, визначений статтею 232 Господарського кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 01.07.2023.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 19280,82грн за загальний період з 20.12.2022 по 30.06.2023 (включно), з яких:

- 17900,00грн за період з 20.12.2022 по 16.06.2023 із заборгованості у сумі 73000,00грн;

- 1380,82грн за період з 17.06.2023 по 30.06.2023 (включно) із заборгованості у розмірі 72000,00грн.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані у загальній сумі 1961,67грн за загальний період з 20.12.2022 по 13.11.2023, з якої 1074,00грн за період з 20.12.2022 по 16.06.2023 із суми заборгованості 73000,00грн та 887,67грн за період з 17.06.2023 по 13.11.2023 із суми заборгованості 72000,00грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом порушень не встановлено.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати, які розраховані у загальній сумі 3343,70грн за загальний період з січня 2023 року по вересень 2023 року, з якої 3343,70грн за період з січня 2023 року по червень 2023 року із суми заборгованості 73000,00грн, при цьому суму дефляції за період з липня 2023 року по вересень 2023 року із заборгованості 72000,00грн, позивач розраховує як 0,00грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат на заборгованість у розмірі 72000,00грн за період з липня по вересень 2023 року не враховано наступні положення.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідженням наданого розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивач не врахував у визначених ним періодах нарахування, протягом яких не відбувалося погашення боргу, індексу інфляції в розмірі 99,4% за липень 2023 року та 98,6% за серпень 2023 року, в якому мала місце дефляція.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, оплат здійснених відповідачем та меж позовних вимог, за результатом здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати підлягають зменшенню і становлять 2262,58грн.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 95507,07грн, з яких: 72000,00грн - основний борг, 19280,82грн пеня, 1961,67грн - 3% річних, 2262,58грн - інфляційні втрати.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 2368,29грн.

Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надання правової допомоги, як то передбачено п. 6.11 договору №1011/23 про надання правової допомоги від 10.11.2023.

Також в матеріалах справи відсутня заява позивача про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" до Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 108236,39грн, з якої: 72000,00грн - основного боргу, 30931,02грн - пені, 3343,70грн - інфляційних збитків, 1961,67грн - відсотків за користування грошовими коштами задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59, офіс 363, ідентифікаційний код 38530989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, буд. 84, офіс 507, ідентифікаційний код 44096190) 72000,00грн - основного боргу, 19280,82грн - пені, 1961,67грн - 3% річних, 2262,58грн - інфляційних нарахувань та 2368,29грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" 11650,20грн - пені, 1081,12грн - інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 29.01.2024.

Суддя В.О. Татарчук