Рішення

від 15.02.2024 по справі 904/6138/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6138/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши без повідомлення (виклику) представників сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат у справі:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" (Кіровоградська обл., м. Кропивницький)

до Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" звернулось з позовною заявою до Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 108236,39грн, з якої: 72000,00грн - основного боргу, 30931,02грн - пені, 3343,70грн - інфляційних збитків, 1961,67грн - відсотків за користування грошовими коштами. Судові витрати в загальному розмірі 13484,00грн, з яких 2684,00грн - судового збору, 10800,00грн - витрат на професійну правничу допомогу, просить покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" до Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 108236,39грн, з якої: 72000,00грн - основного боргу, 30931,02грн - пені, 3343,70грн - інфляційних збитків, 1961,67грн - відсотків за користування грошовими коштами задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" 72000,00грн - основного боргу, 19280,82грн - пені, 1961,67грн - 3% річних, 2262,58грн - інфляційних нарахувань та 2368,29грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" 11650,20грн - пені, 1081,12грн - інфляційних втрат.

Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподілялися з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надання таких послуг, згідно з п. 6.11 договору №1011/23 про надання правової допомоги від 10.11.2023.

05.02.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" надійшла заява з доказами про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у розмірі 10800,00грн.

За змістом частини першої, третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою суду від 08.02.2024 подану позивачем заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду в тому ж порядку, що й розгляд справи в спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи те, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, який заявляється до стягнення, був заявлений позивачем в позовній заяві, а відповідач був обізнаний про розгляд справи і не скористався своїм правом на надання заперечень, а також розумність строків розгляду заяви, господарським судом вирішено повідомити учасників справи про відкриття судового провадження за вказаною заявою електронним засобом зв`язку.

Станом на 15.02.2024 від відповідача не надходило заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, заявлену до стягнення.

Дослідивши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

10.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" (далі клієнт, позивач) та Адвокатським бюро "Юлія Ковальчук та партнери" (далі виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №1011/23 (далі договір).

Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець зобов`язується надати правову допомогу згідно із замовленням клієнта, яке надається час від часу та прийняте до виконання виконавцем, а клієнт зобов`язаний оплатити вартість наданої правової допомоги.

Склад, обсяг та вартість правової допомоги визначається на підставі замовлення на надання правової допомоги, що узгоджується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.2 договору).

За надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити гонорар (винагороду) у розмірі, визначеному у замовленні на надання правової допомоги (п. 6.4 договору).

Згідно з п. 6.11 договору правова допомога вважається наданою після підписання та скріплення печатками (за їх наявності) сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги. Виконавець надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару (винагороди), який підлягає сплаті, у разі якщо він не був сплачений клієнтом на користь виконавця авансовано, додаткові витрати, які були понесені виконавцем понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2023, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Після закінчення терміну дії цього договору, за відсутності пропозиції щодо його розірвання, договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік (п. 9.1 договору).

10.11.2023 сторони підписали замовлення №1011/23 до договору відповідно до якого, виконавець прийняв на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу допомогу, зокрема: складання та подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Приватного підприємства «Торговий дім Сітен» суми боргу, супровід справи в Господарському суді Дніпропетровської області. Вартість послуг склала 10800,00грн.

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано копії акту приймання-передачі наданої правової допомоги №31/01/24 від 31.01.2024, договору про надання правової допомоги №1011/23 від 10.11.2023, замовлення №1011/23 від 10.11.2023, платіжну інструкцію №795 від 03.02.2024 та ордеру серії ВА №1065870 від 10.11.2023 (а.с. 128 том 1).

Із акту наданих послуг №31/01/24 від 31.01.2024 вбачається, що виконавцем було надано послуги позивачу, пов`язані з розглядом справи у сумі 10800,00грн.

Позивач заявляє до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 10800,00грн.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які подані заявником, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" з наступних підстав.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наданими позивачем доказами, а саме актом приймання-передачі наданої правової допомоги №31/01/24 від 31.01.2024 до договору підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги, що визначена у фіксованому розмірі - 10800,00грн.

Оцінюючи цей розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд доходить висновку про його співмірність зі складністю справи.

Аналізуючи положення статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд також приймає до уваги, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Оцінюючи заявлений позивачем до стягнення розмір витрат професійної правничої допомоги з урахуванням критеріїв при їх розподілі, передбачених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також розумність таких витрат позивача в сумі 10800,00грн, у тому числі й до ціни позову.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, за змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги було задоволено частково, керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача в сумі 9529,85грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 178, 233, 238, 239, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" надійшла про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з з Приватного підприємства "Торговий дім Сітен" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59, офіс 363, ідентифікаційний код 38530989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Мідіал" (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, буд. 84, офіс 507, ідентифікаційний код 44096190) 9529,85грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 15.02.2024.

Суддя В.О. Татарчук