Рішення

від 04.12.2023 по справі 911/2264/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"04" грудня 2023 р. Справа № 911/2264/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД»

до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області

про визнання договору поновленим та додаткового договору укладеним

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Жулікова І.С (довіреність від 07.12.2023 року);

від відповідача: Зінченко К.М (витяг б/н б/д).

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД» до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання договору поновленим та додаткового договору укладеним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.09.2023 року.

18.09.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідач в підготовче засідання 27.09.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року підготовче засідання відкладалось на 25.10.2023 року.

04.10.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано відповідь на відзив.

В підготовчому судовому засіданні 25.10.2023 року оголошувалась перерва на 08.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2023 року судом оголошено перерву в підготовчому засіданні на 20.11.2023 року.

20.11.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано заперечення проти доказів відповідача.

В підготовчому засіданні 20.11.2023 року позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач в підготовчому засідання 20.11.2023 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 18.09.2023 року, та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.12.2023 року.

В судовому засіданні 04.12.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 04.12.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення. Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Бобрицькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД» (орендар) 01.10.2008 року укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4160 га, кадастровий номер 3222480601:01:028:0003 (надалі - Договір оренди), розташованої за адресою: вул. Шкільна, 5-а село Бобриця Бучанського району Київської області, з метою розміщення належного позивачу на праві власності об`єкту нерухомості - складських приміщень для складування паперової продукції. Договір оренди укладено до 23 травня 2012 року (п.3.1 Договору).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» визначено, що Бобрицька сільська територіальна громада увійшла до складу Білогородської сільської територіальної громади.

Підпунктом 4 п. 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

Рішенням Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 09.12.2020 року № 16 розпочата реорганізація Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області шляхом приєднання до Білогородської сільської ради.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, наведених у виключеннях, до яких орендована відповідачем земельна ділянка не відноситься.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Отже, оскільки Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області є правонаступником Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за договором оренди, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області є належним відповідачем за цією позовною заявою.

Як зазначає позивач, Договір оренди неодноразово продовжувався. Останнім Додатковим договором до Договору оренди від 28.12.2017 року строк дії Договору встановлено до 31.12.2020 року.

Пунктом 3.2 Договору оренди визначено, що по закінченню його строку орендар, який належно виконував обов`язки, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Як зазначає позивач, протягом дії Договору оренди він використовував земельну ділянку для розміщення складу паперової продукції у належних йому на праві приватної власності приміщеннях, розташованих на цій земельній ділянці, вчасно та в повному обсязі виконував зобов`язання зі сплати орендних платежів, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача 2017 - 2020 роки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент закінчення строку дії Договору оренди, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. (ч.2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3).

На виконання приписів Закону України «Про оренду землі» позивач листом від 23.11.2020 року № 23/11-20/01 звернувся до орендодавця Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, поінформувавши про намір і надалі орендувати вищевказану земельну ділянку. До листа додано проект Додаткового договору, редакцією якого передбачено «Внести в договір оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2008 року, укладений між Сторонами, зміни, а саме викласти пункт 3.1. Договору в такій редакції:

« 3.1. Цей договір укладено до 31.12.2027 року, починає діяти з дати його державної реєстрації.

2. Інші умови договору, до яких не внесено змін, зберігають свою чинність.

3. Цей додатковий договір є невід`ємною частиною вищевказаного договору оренди земельної ділянки і набирає чинності з дати його підписання, складений у двох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін.

Реквізити та підписи сторін».

У ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» законодавець унормовував, що орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із ст. 122 Земельного кодексу України.

За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Листом від 18.12.2020 року №1-19/530 Бобрицька сільська рада повідомила про втрату адміністративних повноважень органу місцевого самоврядування, а правонаступник відповідач у справі протягом встановленого місячного строку жодних дій з узгодження з позивачем істотних умов договору не вчинив, лист-повідомлення про прийняте рішення не направив, проігнорувавши таким чином право позивача на укладення договору оренди на новий строк.

Водночас, позивач продовжує орендувати земельну ділянку відповідно до мети оренди - розміщення власних складських приміщень, сплачує орендні платежі (виписки з банківського рахунку позивача за 2021-2022 роки та платіжні інструкції від 19.05.2023 роки.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України).

Як зазначає позивач, оскільки Закон України «Про оренду землі» у ч. 3 ст. 33 передбачав поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди згідно проекту орендаря, доданого до листа-повідомлення про поновлення договору оренди, за мовчазної згоди орендодавця, тобто у разі відсутності заперечень щодо укладення договору оренди, направлених орендарю у встановлений строк, слід констатувати наявність прямої вказівки закону щодо обов`язковості укладення договору в даному випадку для органів місцевого самоврядування.

Як визначено ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до п. 67 Постанови 26.05.2020 року у справі № 908/299/18, розглядаючи спір про поновлення договору оренди землі в судовому порядку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що належним способом захисту порушеного права орендаря у разі відмови або ухилення орендодавця від укладення додаткової угоди до договору оренди землі в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк с визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту.

За таких обставин, позивач стверджує, що викладені у позові вимоги є належними способами захисту права позивача і просить суд:

- Визнати поновленим (продовженим) до 31.12.2027 року договір оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2008 року (з урахуванням змін), зареєстрований у Київській регіональної філії Центру ДЗК, про що зроблено запис від 09.12.2008 року за № 040832900075, укладений між Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД», щодо земельної ділянки загальною площею 0,4160 га, кадастровий номер 3222480601:01:028:0003, розташованої за адресою: вул. Шкільна, 5-а село Бобриця Бучанського району Київської області, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2008 року (з урахуванням змін).

- Визнати укладеним додатковий договір до договору оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2008 року (з урахуванням змін), зареєстрований у Київській регіональної філії Центру ДЗК, про що зроблено запис від 09.12.2008 року за № 040832900075, укладений між Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД», щодо земельної ділянки загальною площею 0,4160 га, кадастровий номер 3222480601:01:028:0003, розташованої за адресою: вул. Шкільна, 5-а село Бобриця Бучанського району Київської області, у наступній редакції:

«Додатковий договір до договору оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2008 року с. Бобриця Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області в особі сільського голови котрий діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», надалі іменується «Орендодавець», з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Візаві ЛТД», в особі Директора Яскевича Павла Сергійовича, котрий діє на підставі Статуту, надалі іменується «Орендар», з іншої сторони, при взаємному згадуванні «Сторони», домовились про наступне: 1. Внести в договір оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2008 року, укладений між Сторонами, зміни, в саме викласти пункт 3.1. договору в такій редакції:

« 3.1. Цей договір укладено до 31.12.2027 р.. починаючи діяти з дати його державної реєстрації».

2. Інші умови договору, до яких не внесено змін, зберігають свою чинність.

3. Цей додатковий договір є невід`ємною частиною вищевказаного договору оренди земельної ділянки і набирає чинності з дати його підписання, складений у двох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін. Реквізити та підписи сторін».

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що викладені у позові обставини не відповідають дійсності, відповідачем, як правонаступником орендодавця, у встановлені законодавством терміни вчинено дії з узгодження з позивачем істотних умов договору та прийнято відповідне рішення, з врахуванням якого позивачем не вчинено дій щодо укладення додаткового договору про продовження Договору оренди на новий строк.

Зокрема, листом від 18.12.2020 року № 1-19/530 Бобрицька сільська рада повідомила позивача про втрату адміністративних повноважень органу місцевого самоврядування.

В той же час, лист позивача від 23.11.2020 року № 23/11-20/01 листом від 18.12.2020 року № 1-19/530 був скерований Бобрицькою сільською радою до Білогородської сільської ради.

За результатами розгляду вказаного листа позивача Білогородською сільською радою прийнято рішення від 05.01.2021 року № 113.7.1 про надання ТОВ «Візаві ЛТД» в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Шкільна, 5-а село Бобриця Бучанського району Київської області.

Відповідним рішенням Білогородської сільської ради від 05.01.2021 року № 113.7.1 визначено:

1. Надати ТОВ «Візаві ЛТД» в оренду строком на 7 років земельну ділянку загальною площею 0,4160 гa (кадастровий номер 3222480601:01:028:0003) для розміщення складських приміщень для складування паперової продукції, що розташована по вул. Шкільна, 5-А в с. Бобриця Бучанського (раніше Києво-Святошинського) району Київської області.

2. Встановити ставку орендної плати в розмірі 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

3. Доручити Білогородському сільському голові укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4160 га (кадастровий номер 3222480601:01:028:0003) з ТОВ «Візаві ЛТД» строком на 7 років для розміщення складських приміщень для складування паперової продукції, що розташована по вул. Шкільна, 5-А в с. Бобриця Бучанського (раніше Києво-Святошинського) району Київської області.

4. Право користування земельною ділянкою зареєструвати у визначеному чинним законодавством порядку

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань комунального майна, земельних ресурсів, будівництва та архітектури».

Відповідач зазначає, що оригінал вказаного рішення Білогородської сільської ради директор ТОВ «Візаві ЛТД» Ясевич П.С. отримав власноруч у приміщенні Білогородської сільської ради 27.01.2021 року.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає про безпідставність тверджень позивача про ухилення від вирішення питання про продовження дії Договору оренди земельної ділянки.

Також відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Однак, в прохальній частині позовної зави позивачем викладена редакція додаткового договору до Договору оренди земельної ділянки від 01.10.2008 року, проект якого на адресу відповідача не направлявся, що свідчить про недотримання позивачем процедури укладення відповідного додаткового договору.

У відповіді на відзив позивач посилався на обставини, які ним наведені у позові, однак жодних пояснень чи доказів стосовно викладених у відзиві обставин не зазначив.

В ході розгляду спору відповідач надав докази розгляду питання про продовження позивачу Договору оренди на Постійній земельній комісії Білогородської сільської ради 04.01.2021 року.

Позивач подав заперечення проти наданих відповідачем доказів, посилаючись на порушення встановленого ст. 80 Господарського процесуального кодексу України строку. При цьому, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, порушенням відповідача визначив пропуск наведеного в ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку. З наведених позивачем доводів вбачається незгода позивача з визначеними відповідачем зміненими істотними умовами, на яких погоджено продовження Договору оренди.

В ході розгляду спору з врахуванням позовних вимог та заперечень відповідача, судом досліджено та встановлено наступні обставини.

Як визначено ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент виникнення переважного права), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент виникнення переважного права) визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору (ч. 3).

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент виникнення переважного права) визначено, що орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У зв`язку з закінченням 31.12.2020 року строку останнього поновлення Договору оренди, на виконання приписів Закону України «Про оренду землі» позивач листом від 23.11.2020 року № 23/11-20/01 звернувся до орендодавця Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, поінформувавши про намір і надалі орендувати земельну ділянку, з проектом додаткового договору.

Листом від 18.12.2020 року № 1-19/530 Бобрицька сільська рада повідомила позивача про втрату адміністративних повноважень органу місцевого самоврядування, що кореспондується зі змістом Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» щодо віднесення Бобрицької сільської територіальної громади до складу Білогородської сільської територіальної громади та рішенням Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 09.12.2020 року № 16 про початок реорганізації Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області шляхом приєднання до Білогородської сільської ради.

У зв`язку з чим, Бобрицька сільська рада листом від 18.12.2020 року № 1-19/530 скерувала лист позивача від 23.11.2020 року № 23/11-20/01 до Білогородської сільської ради.

За результатами розгляду вказаного листа позивача Білогородською сільською радою прийнято рішення від 05.01.2021 року № 113.7.1 про надання ТОВ «Візаві ЛТД» в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Шкільна, 5-а село Бобриця Бучанського району Київської області.

Відповідним рішенням Білогородської сільської ради від 05.01.2021 року № 113.7.1 визначено:

1. Надати ТОВ «Візаві ЛТД» в оренду строком на 7 років земельну ділянку загальною площею 0,4160 гa (кадастровий номер 3222480601:01:028:0003) для розміщення складських приміщень для складування паперової продукції, що розташована по вул. Шкільна, 5-А в с. Бобриця Бучанського (раніше Києво-Святошинського) району Київської області.

2. Встановити ставку орендної плати в розмірі 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

3. Доручити Білогородському сільському голові укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4160 га (кадастровий номер 3222480601:01:028:0003) з ТОВ «Візаві ЛТД» строком на 7 років для розміщення складських приміщень для складування паперової продукції, що розташована по вул. Шкільна, 5-А в с. Бобриця Бучанського (раніше Києво-Святошинського) району Київської області.

4. Право користування земельною ділянкою зареєструвати у визначеному чинним законодавством порядку

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань комунального майна, земельних ресурсів, будівництва та архітектури».

Таким чином, відповідачем розглянуто та позитивно вирішено питання продовження Договору оренди земельної ділянки на підставі переважного права позивача. Наведене спростовує твердження позивача про бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Щодо тверджень позивача про порушення визначеного ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку на розгляд відповідного питання, суд зазначає, що лист позивача від 23.11.2020 року № 23/11-20/01 Бобрицька сільська рада скерувала до Білогородської сільської ради листом від 18.12.2020 року № 1-19/530 і за результатами розгляду вказаного листа позивача Білогородською сільською радою прийнято рішення від 05.01.2021 року № 113.7.1 про надання ТОВ «Візаві ЛТД» в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Шкільна, 5-а село Бобриця Бучанського району Київської області.

Тобто, Білогородською сільською радою питання про поновлення Договору оренди розглянуто у місячний строк з дня отримання листа позивача.

Посилання позивача, що рішення про поновлення Договору оренди землі від 05.01.2021 року № 113.7.1 прийнято Святопетрівською сільською радою безпідставні, і спростовуються змістом самого рішення, з якого вбачається, що воно прийняте на ІV позачерговою сесією VІІІ скликання Білогородської сільської ради і підписане головою Білогородської сільської ради, помилковість зазначення в тесті такого рішення про Святопетрівську сільську раду є очевидною опискою.

З обставин спору вбачається, що позивач був цілком обізнаний з відповідними обставинами, як зазначає відповідач, що не заперечено та не спростовано позивачем, оригінал рішення Білогородської сільської ради від 05.01.2021 року № 113.7.1 про надання ТОВ «Візаві ЛТД» в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Шкільна, 5-а село Бобриця Бучанського району Київської області директор ТОВ «Візаві ЛТД» Ясевич П.С. отримав власноруч у приміщенні Білогородської сільської ради 27.01.2021 року.

Однак, позивачем у позові замовчано відповідний факт та викладено безпідставні звинувачення відповідача у бездіяльності, що містить ознаки маніпулювання обставинами спору.

Як визначено ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Як вбачається з проекту Додаткового договору, доданого до листа позивача від 23.11.2020 року № 23/11-20/01, позивач просив продовжити Договір оренди до 31.12.2027 року та залишити чинними решту умов Договору оренди.

Зі змісту рішення Білогородської сільської ради від 05.01.2021 року № 113.7.1 вбачається пропозиція орендодавця продовжити Договір оренди на 7 років на умовах сплати орендної плати за ставкою 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Тобто, відповідач скористався правом, наведеним у ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо зміни істотних умов і позивач був обізнаний з відповідними пропозиціями відповідача з моменту отримання примірника рішення директором ТОВ «Візаві ЛТД» Ясевич П.С. у приміщенні Білогородської сільської ради 27.01.2021 року.

Однак, відповідні умови орендодавця позивачем не прийняті, доказів надіслання заперечень чи звернення за укладенням додаткового договору з врахуванням умов орендодавця позивачем не надано.

З обставин спору судом встановлено, що порушення права позивача полягає не у зволіканні з вирішенням питання про продовження Договору оренди (що спростовано відповідачем) та не у неукладенні додаткового договору (з проектом якого на запропонованих орендодавцем умовах позивач не звертався), а у наполяганні позивача продовжити Договір оренди на запропонованих ним умовах (зокрема, залишивши попередню ставку орендної плати). Однак, позивачем у позові не наведено такої підстави та обставин щодо узгодження істотних умов Договору оренди в розумінні ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Фактично, на пропозицію позивача відповідач надав зустрічну пропозицію, щодо якої позивачем не висловлено заперечень. В той же час, позивачем не вчинено дій щодо укладення додаткового договору з врахуванням умов орендодавця, не надано доказів звернення з відповідним проектом договору для його підписання.

Таким чином, оскільки пропозиція позивача щодо умов продовження Договору оренди землі не прийнята відповідачем, на що запропоновано зустрічні умови, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання укладеним додаткового договору про продовження Договору оренди земельної ділянки на визначених позивачем умовах.

Також відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання поновленим (продовженим) до 31.12.2027 року Договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2008 року (з урахуванням змін), оскільки питання поновлення Договору оренди відповідачем своєчасно розглянуто та позитивно вирішено з застосуванням передбаченої ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» можливості щодо зміни істотних умов, тому заперечення позивачем такої можливості та наполягання на поновлені Договору оренди землі виключно на попередніх умовах є безпідставним.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, суд дійшов висновку про безпідставність звинувачень відповідача в неправомірності дій/бездіяльності та тверджень позивача про порушення його прав та інтересів, дії відповідача відповідають встановленому ст. 33 Закону України «Про оренду землі» порядку продовження дії Договору оренди землі, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані та безпідставні, відповідачем спростовані, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.01.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін