Рішення

від 17.01.2024 по справі 921/663/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/663/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Керівника Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі

позивача 1: Західного офісу Держаудитслужби

позивача 2: Національної служби здоров`я України

до відповідача 1: Комунального некомерційного підприємства Шумської міської ради "Шумська міська лікарня"

відповідача 2: Фізичної особи - підприємця Миронюк Світлани Григорівни

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Південно - західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними договорів та стягнення коштів у розмірі 208 190 грн (з врахуванням заяви про зміну предмета позову)

за участі представників:

прокурора: Ємець Д.В.

позивача1: Мартинович С.Б. - довіреність.

Суть справи: До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Керівника Кременецької окружної прокуратури в особі Західного офісу Держаудитслужби та в особі Національної служби здоров`я України до відповідачів Комунального некомерційного підприємства Шумської міської ради "Шумська міська лікарня", Фізичної особи - підприємця Миронюк Світлани Григорівни про, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, визнання недійсними договорів та стягнення 208 190 грн.

Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні представником позивача 1, прокурор посилається на встановлені контролюючими органами у спірних правовідносинах факти недотримання учасниками договірних відносин вимог конкурентного законодавства та приписів нормативно-правових актів у сфері публічних закупівель.

Представник позивача 2 у судове засідання не прибув, однак подав клопотання №37112/2.2.1-05-23 від 30.10.2023 про розгляд справи без участі Національної служби здоров`я України. Окрім цього, у клопотанні заявник зазначив , що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Повноважний представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, однак від останнього через систему "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н (вх.№10229) від 19.12.2023 про розгляд справи без участі лікувального закладу, за наявними у справі матеріалами. Зокрема, у відзиві на позовну заяву №1032 від 03.11.2023 та запереченнях №1110 від 01.12.2023. Комунальне підприємство зазначає, що власником (засновником) та органом управління КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" є Шумська міська рада. Лікарня є підпорядкованою, підзвітною та підконтрольною власнику, про що зазначено у Статуті відповідача 1 . Комунальне некомерційне підприємство є автономним суб`єктом господарювання і витрачає свої кошти відповідно до затвердженого власником фінансового плану. Розподіл коштів, отриманих від Національної служби здоров`я України вирішується на основі фінансового плану медзакладу, а кошти цільового фінансування з бюджету можуть бути використані тільки на конкретну ціль, заради якої вони були виділені. Кошти, які лікарня отримує за договорами з Національною службою здоров`я України у межах програми медичних гарантій, не є бюджетними, їх медичний заклад використовує відповідно до законодавства, в межах фінансового плану підприємства та згідно з умовами статуту. Лікарня має право на власний розсуд розпоряджатися та витрачати кошти від НСЗУ, які отримані за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (оплачувати роботу персоналу, закуповувати необхідні лікарські засоби, поліпшувати матеріально-технічну базу тощо). Враховуючи вище наведене, відповідач 1 стверджує, що питання використання коштів лікарнею та контроль за такими витратами не належать до компетенції позивача 2, а отже, отримані підприємством кошти за якісно надані медичні послуги згідно програми медичних гарантій не можуть бути повернуті НСЗУ.

Також медичний заклад звертає увагу на те, що моніторингів на предмет дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", які є предметом оспорюваних правовідносин, Держаудитслужбою проведено не було.

Крім того, відповідач 1 зазначає , що у спірних правовідносинах прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, яка не є органом влади, уповноваженим державою здійснювати відповідний нагляд та контроль, в той же час є пов`язаною з КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" відносинами зобов`язального характеру, тобто договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

У відповіді на відзив №51/2-5400ВИХ-23 від 24.11.2023 прокурор на заперечення відповідача 1 зазначає, що порушення інтересів держави у цій справі полягає у тому, що внаслідок вчинених ФОП Миронюк С,Г. антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, мало місце придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів. Крім того, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Національна служба здоров`я України є органом державної влади.

Відповідач 2 не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення суб`єкту господарювання поштових відправлень (ухвали про відкриття провадження у справі, ухвали про відкладення підготовчого засідання та закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду) повернулись на адресу суду із відміткою про вручення процесуальних документів.

Представник третьої особи в судові засідання не з`явився, проте в матеріалах справи наявне клопотання б/н (вх.№10018) від 12.12.2023 про розгляд справи без участі Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

В ході розгляду цієї справи, судом надана можливість всім її учасникам викласти власні правові позиції щодо спірних правовідносин. З огляду на це, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача 2, відповідачів та третьої особи за наявними у ній матеріалами

Справа з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу розглядалась відповідно до ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

Комунальним некомерційним підприємством Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" 07.04.2021 в електронній системі закупівель "Рrozorro" було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за номером UА-2021-04-07-005315-b щодо закупівлі товару: "Меблі для приміщень КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" - ДК 021:2015:39140000-5 - Меблі для дому" (далі - Торги 1). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 74 000 грн з ПДВ.

Відповідно до Реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у відкритих торгах прийняли 4 суб`єкти господарювання, які надали наступні пропозиції:

1. ФОП Мещишин В.В. з первинною ціновою пропозицією 59 200 грн та остаточною пропозицією 59 200 грн;

2. ФОП Миронюк С.Г. з первинною ціновою пропозицією 66 800 грн та остаточною пропозицією 61 260 грн;

3. ФОП Миронюк С.Б. з первинною ціновою пропозицією 64 400 грн та остаточною пропозицією 61 400 грн;

4. ФОП Рудий В.І. з первинною ціновою пропозицією 69 850 грн та остаточною пропозицією 61 500 грн.

Відповідно до протокольного рішення №149 від 27.04.2021, за результатами процедури відкритих Торгів 1 їхнім переможцем визнано ФОП Миронюк С.Г. з остаточною ціновою пропозицією 61 260 грн.

В подальшому 18.06.2021 відповідачем 1 в електронній системі закупівель "Рrozorro" було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за номером UА-2021-06-18-005631-с щодо закупівлі товару: "Меблі та приспособи різні - ДК 021:2015:39150000-8" (далі - Торги 2). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 46 000 грн з ПДВ.

Відповідно до Реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у відкритих торгах прийняли 2 суб`єкти господарювання, які надали наступні пропозиції:

1. ФОП Миронюк С.Г. з первинною ціновою пропозицією 40 800 грн та остаточною пропозицією 40 800 грн;

2. ФОП Миронюк С.Б. з первинною ціновою пропозицією 45 100 грн та остаточною пропозицією 45 100 грн.

Відповідно до протокольного рішення №217 від 05.07.2021, за результатами процедури відкритих Торгів 2 їхнім переможцем визнано ФОП Миронюк С.Г. з остаточною ціновою пропозицією 40 800 грн.

Крім того, медичним закладом в електронній системі закупівель "Рrozorro" було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за номером UА-2021-06-18-011773-с щодо закупівлі товару: "Меблі для терапевтичного відділення КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" - ДК 021:2015:39140000-5 Меблі для дому" (далі - Торги 3). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 115 000 грн з ПДВ.

Відповідно до Реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у відкритих торгах прийняли 2 суб`єкти господарювання, які надали наступні пропозиції:

1. ФОП Миронюк С.Г. з первинною ціновою пропозицією 106 130 грн та остаточною пропозицією 106 130 грн;

2. ФОП Миронюк С.Б. з первинною ціновою пропозицією 111 300 грн та остаточною пропозицією 111 300 грн.

Відповідно до протокольного рішення №224 від 07.07.2021, за результатами процедури відкритих Торгів 3 їхнім переможцем визнано ФОП Миронюк С.Г. з остаточною ціновою пропозицією 106 130 грн.

Таким чином, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти відповідні договори про закупівлю.

Як наслідок, в результаті проведених торгів, між КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем Миронюк Світланою Григорівною (Постачальник) було укладено з ідентичними умовами договори на купівлю товару №357 від 11.05.2021 (далі-Договір 1), №451 від 08.07.2021 (далі - Договір 2) та №465 від 19.07.2021 (далі-Договір №3), згідно із п. 1.1. яких Постачальник зобов`язується поставити у визначені строки Замовнику товар, зазначений в Специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а Замовник зобов`язується прийняті вказані товари і своєчасно сплатити за них певну грошову суму.

Сума кожного з цих договір згідно п.3.1. становить:

- 61 260 грн без ПДВ (Договір 1);

- 40 800 грн без ПДВ (Договір 2);

- 106 130 грн без ПДВ (Договір 3).

Відповідно до п.п.4.2, 4.3 укладених правочинів Замовник здійснює оплату товару після його прийняття та відповідного пред`явлення Постачальником видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в строк до 10 робочих днів з дати прийняття товару. Оплата Замовником здійснюється повністю або може здійснюватися частковими, окремими платежами до загальної 100% вартості товару, який постачається згідно цього договору, але у будь-якому випадку в строки, визначені п.4.2 угоди.

У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за отриманий товар здійснюється протягом 7-ми банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування на свій розрахунковий рахунок (п.4.4 Договору 2).

У пункті 5.1. угод сторони погодили строк поставки товару:

- до 14.05.2021 (Договір1);

- до 09.07.2021 (Договір 2);

- до 30.07.2021 (Договір 3).

Місце поставки (передачі) товару: 47100, Тернопільська область, м. Шумськ, Енергетична, 1. Приймання - передача товару по кількості та асортименту проводиться Замовником (або його представником) в день приймання, що підтверджується підписанням матеріально відповідальними особами Постачальника та Замовника видаткової накладної (п.п.5.2, 5.3 договорів).

За викладеними у пунктах 10.1 домовленостями, укладені правочини набирають чинності з моменту їх підписання і діють до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами.

Також контрагентами були підписані Специфікації до вище перелічених договорів (Додатки №1), якими сторони погодили найменування матеріальних цінностей , їхню кількість, ціну за одиницю з ПДВ та загальну вартість товару.

На виконання договірних умов, приватним підприємцем було поставлено, а медичним закладом отримано товар на загальну суму 208 190 грн, про що свідчать накладні №9 від 21.05.2021 на суму 61 260 грн, №11 від 08.07.2021 на суму 40 800 грн, №57 від 30.07.2021 на суму 106 130 грн.

КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" за отриманий товар здійснено оплату на загальну суму 208 190 грн, свідченням чого є платіжні доручення №2321 від 21.05.2021 на суму 61 260 грн, №2060 від 16.07.2021 на суму 40 800 грн, №2081 від 30.07.2023 на суму 106 130 грн.

Відповідно до Звітів про виконання договорів про закупівлю (дата формування - 24.05.2021, 19.07.2021, 02.08.2021) джерелом фінансування закупівлі є кошти Національної служби здоров`я України.

Рішенням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.03.2021 №72/13-р/к встановлено факт скоєння ФОП Миронюк С.Г. та ФОП Миронюк С.Б. передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" правопорушення , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах за номерами UА-2021-04-07-005315-b, UА-2021-06-18-005631-с, UА-2021-06-18-011773-с.

Зазначене рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та є загальнодоступним.

Відповідно до п. 4 цього рішення, антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким:

- Миронюк С.Г. та Миронюк С.Б. пов`язані між собою (чоловік та дружина);

- спільне місцезнаходження;

- наявність телефонних розмов між Миронюк С.Г. та Миронюк С.Б. в період участі в торгах;

- синхронність дій Миронюк С.Г. та Миронюк С.Б. у часі;

- поведінка Миронюк С.Г. та Миронюк С.Б. під час електронних аукціонів;

- використання Миронюк С.Г. та Миронюк С.Б. одних і тих самих ІР-адрес;

- використання одного і того самого електронного майданчика;

- схожість в оформленні документів;

- однакові властивості файлів.

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 24.03.2023 №72/13-р/к у справі №72/81-21 дійшла висновку, що Миронюк С.Г. та Миронюк С.Б. пов`язані між собою (чоловік та дружина), мають спільне місцезнаходження, синхронно у часі здійснювали певні дії, не понижували ціну пропозиції у випадку, коди не було інших учасників, використовували одні й ті самі ІР-адреси та один майданчик для участі у торгах, а також у наявності певних особливостей оформлення документів та однакових властивостей файлів є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів за номерами UА-2021-04-07-005315-b, UА-2021-06-18-005631-с, UА-2021-06-18-011773-с та обмежує Шумську міську лікарню у виборі цінових пропозицій учасників, які мали б бути запропоновані в умовах добросовісної конкуренції.

Узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

В результаті такої узгодженої поведінки Миронюк С.Г. та Миронюк С.Б. під час участі в торгах не було дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Адміністративна колегія дійшла висновку, що така поведінка Миронюк С.Г. та Миронюк С.Б. становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Також, вказаним рішенням адміністративної колегії накладено штрафи за виявлені порушення, зокрема на ФОП Миронюк С.Г. штраф розмірі 31 229 грн ; на ФОП Миронюк С.Б. штраф у розмірі 31 229 грн.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення адміністративної колегії від 24.03.2023 не оскаржувалося відповідно до статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у судовому порядку, а тому є законним.

Натомість, як ФОП Миронюк С.Г. так і ФОП Миронюк С.Б. штрафи сплатили в добровільному порядку, про що свідчать квитанції до платіжних інструкцій №9317-2377-4677-7796 від 08.09.2023 та №9317-2374-2547-1158 від 08.09.2023.

За наведеними прокурором у позовних матеріалах твердженнями, очевидним порушенням інтересів держави у спірних правовідносинах є недотримання ФОП Миронюк С.Г. вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Це призвело до придбання товару із використанням бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наведені вище обставини й стали підставою для звернення прокурора до суду із позовною заявою.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Щодо звернення прокуратури з даним позовом, слід зазначити наступне.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до положень п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор вказує на те, що вчинення ФОП Миронюк С.Г. порушення законодавства про захист економічної конкуренції спотворили результати проведених тендерних закупівель. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №-2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно з п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

На виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окружна прокуратура листом №51/2-3875вих-23 від 24.08.2023 повідомила Західний офіс Держаудитслужби про порушення інтересів держави внаслідок укладення спірних договорів та наявність підстав для визнання їх недійсними як таких, що суперечить інтересам держави. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області листом №131913-17/1998-2023 від 31.08.2023 повідомило Кременецьку окружну прокуратуру про те, що контрольні заходи у формі моніторингу закупівель, перевірки закупівель, державного фінансового аудиту, під час яких вивчалися процедури закупівель UА-2021-04-07-005315-b, UА-2021-06-18-005631-с, UА-2021-06-18-011773-с, проведених КНП Шумської міської ради "Шумська міська лікарня", не здійснювалися. Закупівля UА-2021-06-18-011773-с досліджувалась Управлінням під час проведення інспектування (ревізії) Комунальним некомерційним підприємством, в ході якої встановлено, що учасники є чоловіком і дружиною, зареєстровані за однією адресою, номера телефонів відрізняються на одну цифру, а також на одну букву відрізняються їхні електронні адреси. Разом з тим, медичний заклад в порушення п.1 ч.1 ст.31 Закону не відхилило пропозицію ФОП Миронюк С.Г. з наявних підстав, визначених п.7 ч.1 ст.17 Закону.

Управління також зазначило, що через відсутність правових підстав та у зв`язку з тим, що заходи державного фінансового контролю вищевказаних процедур не проводилися, Західним офісом Держаудитслужби позов про визнання недійсними рішень тендерного комітету, визнання недійсними договорів та застосування наслідків їх недійсності подаватися не буде.

Однак , з огляду на перелічені вище законодавчі приписи та фактичні обставини, судом критично оцінюються такі твердження органу, котрий уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Як наслідок, суд погоджується із доводами прокурора про те, що зібраними у справі доказами підтверджується бездіяльність контролюючого органу - позивача 1 та невжиття ним заходів для поновлення порушених інтересів держави.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров" я України .

Закон України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" визначає державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості, реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів (включаючи допоміжні засоби) за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій.

Статтею 3 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" встановлено, що держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Як визначено статтею 7 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" основними функціями Національної служби здоров`я України, як уповноваженого органу є: реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій; виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій; укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 за №1101, (далі-Положення) Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Основними завданнями НСЗУ є зокрема реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій ( пункт 3 Положення).

Пунктом 4 Положення, зазначено, що НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій, умов договорів про медичне обслуговування населення шляхом здійснення моніторингу у спосіб, передбачений у Типовій формі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 410 "Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій".

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення" визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1086 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку визначено, що оплата послуг за договором про медичне обслуговування населення, укладеним із НСЗУ (договір), здійснюється на рахунки надавачів медичних послуг, відкриті в установах банків, на підставі звітів (рахунків у разі здійснення попередньої оплати), що внесені такими надавачами медичних послуг до електронної системи охорони здоров`я.

У 2021 році між Національною службою здоров`я України та Комунальним некомерційним підприємством Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" укладено ряд договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, на виконання яких НСЗУ за рахунок коштів Державного бюджету України перерахувала лікувальному закладу кошти за надання медичних послуг пацієнтам, що підтверджується листом Національної служби здоров`я України за №25588/2-16-23 від 25.07.2023.

Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України.

Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади (до яких відноситься і Національна служба здоров`я України) та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (стаття 2 Бюджетного кодексу України).

Статтею 7 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Проте, порушення учасниками закупівель вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.

Отже органом, уповноваженим державною на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Національна служба здоров`я України, як орган, який здійснював фінансування закупівлі.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Така ж правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

На виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окружна прокуратура листом №51/2-3228ВИХ-23 від 14.07.2023 повідомила НСЗУ про існування порушення інтересів держави від укладення договорів за наслідками спірних тендерів і про наявність підстав для визнання їх недійсними. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь НСЗУ листом №25588/2-16-23 від 25.07.2023 повідомила окружну прокуратуру, що послуги Комунального некомерційного підприємства, пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, у листі вказано, що питання розпорядження коштами надавача, які він отримав як оплату за надання послуг з медичного обслуговування населення, в тому числі щодо здійснення закупівель шляхом укладення договору поставки не належить до компетенції НСЗУ, тому підстав для вжиття заходів претензійно-позовного характеру немає.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у такій справі може бути будь-яка особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тому, звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України суд також вважає обґрунтованим.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд вважає підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді за поданим у даній справі позовом згідно визначених позивачів.

Щодо позовних вимог суд вказує на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону договором про закупівлю є господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що в ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, - порушення публічного порядку (ч. ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3).

У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює наслідків такої недійсності правочину.

У п. 68 постанови від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду погодилася із тим, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Натомість, у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 указаної статті може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України стягнення в дохід держави одержаного чи належного за зобов`язанням здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо суперечний інтересам держави і суспільства договір був повністю або частково виконаний хоча б однією із сторін. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.

Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Щодо безпосередньо наслідків такої недійсності зобов`язання, то при наявності наміру лише в однієї із сторін зобов`язання, все отримане стороною, яка вчинила протиправний правочин, повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане іншою стороною, яка такого наміру не мала, або належне їй на відшкодування виконаного, стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін цього правочину.

Отже, правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є заходом цивільно-правової відповідальності, що полягає у припиненні права власності на майно, яке переходить у власність держави. Фактично це повернення в первісний майновий стан однієї із сторін недійсного правочину, яка не мала умислу вчинити правочин, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнення за рішенням суду в дохід держави з іншої сторони, яка мала умисел вчинити правочин, визнаний судом недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одержаного нею за правочином або належного їй на відшкодування виконаного.

Ураховуючи необхідність захисту публічних інтересів держави і суспільства, особливі правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, в умовах боротьби з корупційними явищами в державі є доцільним та обґрунтованим задля забезпечення виконання державою своїх завдань перед суспільством та людиною. Це сприяє більш ефективному захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільних правовідносин та захисту інтересів держави і суспільства цивільно-правовими заходами.

У цій справі прокурор звернувся до суду з оскарженням договорів у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства та просив визнати їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. З ст. 228 ЦК України. При цьому, ураховуючи наявність умислу лише у ФОП Миронюк С.Г. як сторони оспорюваних договорів, одержані приватним підприємцем за цими правочинами 208 190 грн на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України необхідно повернути іншій стороні договору, а з неї - стягнути в дохід держави.

У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Частиною 3 статті 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2019 № 922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Отже, для прийняття рішення зі спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч. 1 ст. 95 Конституції України). Положення ч. З ст. 95 Конституції України, згідно з яким держава прагне до збалансованості бюджету України, Конституційний Суд України розглядає як намагання держави при здійсненні бюджетного процесу дотримуватися рівномірного співвідношення між доходною та видатковою частинами Державного бюджету України і як її завдання та обов`язок при цьому реалізовувати конституційні засади розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, забезпечення її суверенітету і економічної самостійності, утвердження прав і свобод людини (рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 №26- рп/2008).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу, практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі". Цей Закон, як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Сфера публічних закупівель є функціонально орієнтованим елементом економічної безпеки держави, вбудованим у механізм функціонування бюджетного сектора економіки, ресурсно-економічного і фінансового забезпечення галузей державного управління, освіти, культури та охорони здоров`я. При цьому економічна безпека у сфері закупівель полягає в цільовому та ефективному витрачанні бюджетних коштів, дотриманні необхідної якості товарів, що поставляються, і послуг, максимально повному використанні конкурсних правил при виборі постачальників, протидії кримінально- корупційним загрозам.

Забезпечення економічної безпеки у сфері державних закупівель означає її розвиток відповідно до суспільно необхідних потреб державних інститутів, економічних норм і нормативів забезпеченості та витрачання відповідних ресурсів, встановлених стандартів якості та ефективності та в рамках правового поля.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі України "Про публічні закупівлі". Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

При цьому метою Закону України "Про публічні закупівлі" є саме забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що зокрема суперечить інтересам держави та суспільства, Верховний Суд у п. п. 32, 33 постанови від 10.06.2021 вказав, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково - технічного прогресу.

Держави - учасниці Конвенції ООН проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003, беручи до уваги принципи належного управління державними справами й державним майном, справедливості, відповідальності й рівності перед законом і необхідність забезпечити добропорядність, домовилися про те, що цілями Конвенції є, зокрема, заохочення чесності, відповідальності й належного управління громадськими справами й державним майном (преамбула та ст. 1 Конвенції).

У сфері державних закупівель та управління державними фінансами кожна Держава - учасниця, зокрема й Україна, вживає згідно з основоположними принципами своєї правової системи необхідних заходів для створення належних систем закупівель, які ґрунтуються на прозорості, конкуренції та об`єктивних критеріях прийняття рішень і є ефективними (ч. 1 ст. 9 Конвенції ООН проти корупції).

Отже, порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендеру призводять до незабезпечення положень Конвенцій та підриву авторитету України.

Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства.

Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Близька за змістом правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19).

Порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави щодо здійснення права державної власності, тобто права держави володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах коштами, що належать їй як безпосередньо, так і через органи державної влади, і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу. Виконання зобов`язань за оскаржуваним правочином, укладеним із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Таким чином, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства (цієї ж позиції дотримується Верховний Суд, про що зазначено у постанові Касаційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №904/5558/20).

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Оголошуючи проведення відкритих торгів, Комунальне некомерційне підприємство Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" мало на меті не просто задовольнити потребу в купівлі матеріальних цінностях для надання медичних послуг, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Натомість адміністративною колегією Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України своїм рішенням від 24.03.2023 №72/13-р/к у справі №72/81-21 підтверджено порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ФОП Миронюк С.Г. , результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь - якою ціною, зокрема шляхом домовленостей з іншим учасником.

Таким чином, порушення відповідачем 2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси в державі і суспільстві.

Через вчинення ФОП Миронюк С.Г. та ФОП Миронюк С.Б. узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

З огляду на викладене дії ФОП Миронюк С.Г. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а, навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Завідомо суперечлива мета дій відповідача 2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

При цьому ФОП Миронюк С.Г. усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність вчинення своїх дій та суперечність їх Закону України "Про публічні закупівлі" й інтересам держави і суспільства та прагнула настання таких наслідків.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".

При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Виходячи з вище наведеного, спірні договори укладено в результаті прийняття спірних рішень тендерного комітету Комунального некомерційного підприємства Шумської міської ради "Шумська міська лікарня", які оформлені відповідними протоколами.

Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Неправомірна поведінка ФОП Миронюк С.Г. , що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірних рішень тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Недобросовісність дій відповідача 2 доводяться фактичними обставинами справи, у тому числі рішенням Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо узгодження поведінки учасників конкурсних торгів. Рішення не оскаржувалося, відповідно до норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", а тому є чинне.

Отже, ФОП Миронюк С.Г. вчинила порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів, а тому спірні договори укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушують правові засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг та не сприяють розвитку конкуренції в державі.

У п. 54 постанови від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання застосування ст. ст. 203, 215 ЦК України, дійшла висновку, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними.

Цивільний кодекс України не пов`язує недійсність правочину як приватно-правову категорію з обставинами невиконання чи неналежного виконання господарського договору.

Згідно зі ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, обставини щодо невиконання чи неналежного виконання договору підлягають встановленню та доведенню в разі вирішення судом питання щодо застосування встановлених ч. 1 ст. 611 ЦК України правових наслідків порушення його умов.

У цьому ж випадку прокурор просив визнати недійсними правочини у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства.

Підставою для позову стало порушення вимог антиконкурентного законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Недотримання цих правових норм призвели до спотворення результатів тендеру та порушення інтересів держави і суспільства. Ця підстава визначена прокурором у позові для визнання недійсними договорів. І саме недодержання вимог закону, а не наявність чи відсутність збитків, обумовлює недійсність правочину.

З наведеного суд констатує, що звернення прокурора з позовом спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у захисті інтересів держави, пов`язаних із забезпеченням дії інституту публічних закупівель як засобу ефективного та прозорого здійснення закупівель, законного і раціонального використання бюджетних коштів.

У даному випадку очевидним є порушення інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ФОП Миронюк С.Г. антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, вільним змаганням суб`єктів господарювання, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Крім того, очевидним є порушення інтересів держави як гаранта рівності умов для всіх суб`єктів господарювання, однією з яких є конкуренція.

Юридична відповідальність - це застосування в особливому процесуальному порядку до особи, яка вчинила правопорушення, засобів державного примусу, передбачених санкцією правової норми. Метою відповідальності є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника. Дієвість цього інституту забезпечує реальну можливість безперешкодного здійснення суб`єктивних прав та можливість досягнення правового результату правомірною поведінкою суб`єктів суспільних відносин.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового чи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення, допущеного суб`єктом господарювання, та ліквідацію його наслідків.

Так, за вчинення антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення торгів Закон України "Про захист економічної конкуренції" встановлює відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Також Закон України "Про публічні закупівлі" позбавляє суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель.

Водночас, ч. 3 ст. 228 ЦК України не передбачає відповідальності за вчинення таких неправомірних дій, а регламентує настання наслідків вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Тобто наслідки, що настають для порушника за вчинення узгоджених антиконкурентних дій, та наслідки, що застосовуються за результатами визнання правочину недійсним, за своєю юридичною суттю є різними юридичними категоріями.

У зв`язку із тим, що неправомірна поведінка приватного підприємця не може мати правомірного наслідку, прокурор оспорює дійсність правочинів, з підстав їх невідповідності інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - відповідача 2.

При цьому застосування до ФОП Миронюк С.Г. адміністративно - господарських санкцій не впливає на можливість застосувати наслідки недійсності правочинів.

За таких обставин, встановивши та погодившись із доводами прокурора про те, що ФОП Миронюк С.Г. порушила законодавство про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведених медичним закладом тендерів; уникнула установлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень; протиправно усунула конкуренцію під час проведення публічної закупівлі; у незаконний спосіб одержала право на укладення спірних договорів не на конкурентних засадах, суд визнає, що така поведінка суб`єкта господарювання не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Щодо застосування наслідків недійсності договорів, суд зазначає таке.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім нього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Так, оспорювані договора є виконаними та оплаченими на загальну суму 208 190 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідач 2 усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність своїх дій у спірних правовідносинах і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, і прагнув настання таких наслідків.

ФОП Миронюк С.Г. за спірними договорами одержано грошові кошти в сумі 208 190 грн, що не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Отже, суб`єкт господарювання, маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договорів, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяв участь в проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти в сумі 208 190 грн.

Вищенаведене свідчить про наявність у відповідача 2 умислу на укладення спірних договорів, які суперечить інтересам держави і суспільства, з метою отримання прибутку.

Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20 зроблено правовий висновок, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.

Таким чином, грошові кошти в сумі 208 190 грн, які були перераховані відповідачем 1 відповідачу 2 на виконання спірних договорів підлягають стягненню з ФОП Миронюк С.Г. на користь медичного закладу та в подальшому з останнього у дохід держави.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно п.1. ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи прокуратурою було змінено предмет позову, за який до сплати підлягав судовий збір у розмірі 11174,85 грн, то зайво сплачена сума судового збору в розмірі 8052 грн може бути повернена з Держбюджету України за клопотанням прокуратури. Решта сум судового збору, в силу 129 ГПК України, покладається судом на відповідача 2.

Керуючись ст. ст. 20, 42, 46, 73, 74, 76 79, 91, 123, 129, 183, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсними укладені між Комунальним некомерційним підприємством Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" та Фізичною особою - підприємцем Миронюк С.Г. договори від 11.05.2021 за №357; від 08.07.2021 за №451; від 19.07.2021 за №465.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Миронюк Світлани Григорівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" (вул. Енергетична, 1, м. Шумськ, 47101, ідент. код 02001216), а з Комунального некомерційного підприємства Шумської міської ради "Шумська міська лікарня" кошти в сумі 208 190 (двісті вісім тисяч сто дев`яносто) грн, одержані ним за рішенням суду, стягнути в дохід держави.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Миронюк Світлани Григорівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний номер одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету -2800) сплачений судовий збір в частині задоволених позовних вимог в розмірі 11174 (одинадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн 85 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 29.01.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко