Ухвала

від 29.01.2024 по справі 910/1632/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1632/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Антимонопольного комітету України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2023,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірський радіозавод "Сигнал"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра",

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України (далі - АМКУ, відповідач, скаржник) звернувся 27.12.2023 (згідно поштовими відмітками на конверті) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (передано судді доповідачу після виходу з відпустки 08.01.2024), в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 910/1623/23; а рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/1623/23 залишити без змін.

За результатом розгляду матеріалів касаційної скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.

З резолютивної частини касаційної скарги вбачається, що скаржником оскаржується рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 910/1623/23. Натомість згідно з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень справа № 910/1623/23 - відсутня, як і судові рішення у цій справі. Поряд із цим наявний акт Верховного Суду від 03.01.2024 № 32.1-13/5 про те, що в прохальній частині касаційної скарги АМКУ вказана справа № 910/1623/23, замість вірного номеру справи № 910/1632/23.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, при цьому, оскаржуючи судові акти попередніх інстанцій, відповідач зазначає про неіснуючу справу, й, відповідно судові рішення у справі, яка не існує, то зміст касаційної скарги, поданої АМКУ від 27.12.2023, щодо зазначення судової справи, рішення в якій підлягають перегляду судом касаційної інстанції, підлягає уточненню, шляхом усунення недоліків касаційної скарги.

Крім того, предметом касаційної скарги є постанова апеляційної інстанції, якою переглянуте рішення місцевого суду. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Верховний Суд зазначає, що поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що першою підставою касаційного оскарження спірних судових актів відповідач зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України (вказує на невідповідність висновків спірної постанови, сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, щодо змісту статті 86 ГПК України, викладеній в постановах: Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19; від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20; від 09.11.2023 у справі № 924/1230/21 та 05.12.2023 у справі № 924/1266/21, а також щодо змісту пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", викладеній в постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18). Зазначена підстава є належним чином обґрунтованою.

Другою підставою касаційного оскарження спірних судових актів АМКУ зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Однак скаржником не наводиться відповідної норми (норм) права, щодо якої відсутній висновок її застосування, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) для правильного вирішення справи № 910/1632/23.

Отже, касаційна скарга стосовно підстави касаційного оскарження - пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України містить певні недоліки, які підлягають усуненню.

Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2023 зі справи № 910/1632/23 залишити без руху.

2. Надати Антимонопольному комітету України строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити Антимонопольному комітету України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк