Постанова

від 26.03.2024 по справі 910/1632/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1632/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Кучмій М.Я. (адвокат)

відповідача- Чернюшок М.І. (самопредставництво)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вербенко П.О. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірський радіозавод "Сигнал"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Самбірський радіозавод "Сигнал" (далі - ТОВ "Самбірський радіозавод "Сигнал", позивач) звернулось до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.10.2022 за № 39-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК) в частині, що стосується позивача.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що висновки, які викладені у рішенні відповідача, є безпідставними та такими, що не підтверджуються в сукупності належними та допустимими доказами.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 (суддя Котков О. В.) у позові відмовлено повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю.,) рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.10.2022 за № 39-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" в частині, що стосується позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірський радіозавод "Сигнал".

Стягнуто з АМК на користь ТОВ "Самбірський радіозавод "Сигнал" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість грн 00 коп.).

Стягнуто з АМК на користь ТОВ "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026, 00 грн (чотири тисячі двадцять шість грн 00 коп.).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АМК, не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги АМК зазначає про те, що:

- судом апеляційної інстанції застосовано статтю 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20, від 09.11.2023 у справі № 924/1230/21 та від 05.12.2023 у справі № 924/1266/21;

- судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду щодо кваліфікації дій відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону, викладені у постанові від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18: "Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів".

4.3. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає також про те, що судом апеляційної інстанції оцінено кожний доказ окремо, однак не здійснено належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, у їх взаємозв`язку, що, на думку скаржника, є неправильним застосуванням статті 86 ГПК України.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра" (далі - третя особа) надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів АМК, просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу АМК - без задоволення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої та судом апеляційної інстанцій встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України 27.10.2022 прийнято рішення № 39-р/тк у справі № 928-УД "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким:

- визнано, зокрема, що ТОВ "Самбірський радіозавод "Сигнал" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону під час продажу об`єкта малої приватизації "Державний пакет акцій АТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" у кількості 99 543 480 штук номінальною вартістю 24 885 870,00 гривень, що становить 96,1290 відсотка статутного капіталу товариства", проведеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (ідентифікатор аукціону в системі "PROZORRO.SALE" - UA-РS-2018-09-07-000016-2) (пункт 1 резолютивної частини рішення АМК);

- за вчинення порушення, зазначеного в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф на ТОВ "Самбірський радіозавод "Сигнал" у розмірі 11 329 710 (одинадцять мільйонів триста двадцять дев`ять тисяч сімсот десять) гривень (пункт 2 резолютивної частини рішення АМК);

6.2. Спірне рішення АМК мотивоване тим, що за результатами розгляду справи № 928-УД встановлено, що, зокрема позивач під час підготовки та участі у аукціоні діяв не самостійно, а узгоджував свої дії.

6.3. Позивач, не погоджуючись з висновками АМК, вважає, що наявні підстави передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання недійсним та скасування рішення АМК в частині, що стосується позивача, оскільки при прийнятті вказаного рішення АМК не були доведені обставин, які мають значення для справи, і які визнано встановленими, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, були порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

7. Касаційне провадження

7.1. У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, який наявний в матеріалах справи.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним рішення АМК в частині, що стосується позивача.

9.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210-III), які стосуються спотворення результатів аукціону під час продажу об`єкта малої приватизації "Державний пакет акцій АТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" у кількості 99 543 480 штук номінальною вартістю 24 885 870,00 гривень, що становить 96,1290 відсотка статутного капіталу товариства", проведеного регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області.

9.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

9.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

9.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

9.8. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

9.9. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

9.10. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

9.11. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

9.12. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

9.13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

9.14. Так, АМК зазначає, що судом апеляційної інстанцій застосовано норму статті 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у таких постановах Верховного Суду:

- від 04.02.2021 у справі №910/17126/19 [предметом розгляду було визнання частково недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивача];

- від 23.03.2021 у справі №910/4542/20 [предметом розгляду було визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивача];

- від 09.11.2023 у справі №924/1230/21 [предметом розгляду було визнання недійсним та скасування рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивача];

- від 05.12.2023 у справі №924/1266/21 [предметом розгляду було визнання недійсним та скасування рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивача];

- від 13.08.2019 у справі №916/2670/18 [предметом розгляду було визнання недійсним та скасування рішення відділення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивачів].

9.15. Слід зазначити, що у справах, наведених вище, рішення АМК оскаржувалися в частині визнання вчинення позивачем/позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III.

9.16. Правові позиції у справах, що означені вище, стосуються застосування статті 86 ГПК України, яка є нормою процесуального права та як норма процесуального права є універсальною.

9.17. Зазначені справи і ця справа, яка розглядається, є схожими в частині, що стосується предмету позову, за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III та застосуванням статті 86 ГПК України.

9.18. Рішення АМК, у справі, що розглядається, обґрунтовано встановленням під час розгляду справи обставин, які, на думку відповідача, свідчать про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів аукціону, а саме:

- зв`язок відповідачів з одним і тим же суб`єктом господарювання;

- надання фінансової допомоги;

- наявність сталих господарських відносин;

- здійснення господарської діяльності за однією і тією ж адресою;

- використання однієї і тієї ж електронної адреси;

- використання однієї і тієї ж IP-адреси;

- оплата гарантійного внеску за рахунок коштів, отриманих від іншого відповідача;

- одне програмне забезпечення й одна IP-адреса для сплати гарантійного внеску;

- замовлення витягів з ЄДР однією і тією ж особою;

- синхронність дій відповідачів у часі;

- використання одного й того ж програмного забезпечення для створення документів;

- наявність однакових дефектів на документах;

- однаковий реєстраційний номер та схожість оформлення документів.

9.19. Відповідно до приписів Закону №2210-III:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210-III.

9.20. У свою чергу, суд апеляційної інстанції не погодився із судом першої інстанції та скасував рішення, ухваливши нове, яким задоволено позовні вимоги повністю.

9.21. Слід зазначити, що алгоритм і порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить, у першу чергу, від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування.

9.22. За приписами статті 3 Закону № 3659 основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

9.23. Водночас, згідно з пунктами 1 - 5 частини першої статті 7 Закону № 3659 у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

9.24. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210-III встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

9.25. У розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

9.26. Для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у аукціоні, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця аукціону.

9.27. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів аукціону (через узгодження поведінки конкурсантами).

9.28. Узгоджена поведінка учасників аукціону не відповідає його суті (близька за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 № 910/1490/21).

9.29. Змагальність під час аукціону забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210-III змагальність учасників аукціону передбачає самостійні та належні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

9.30. Схожа за змістом правова позиція щодо змагальності в контексті та змісту статей 1, 5, 6 Закону № 2210-III є сталою та послідовною і висловлена у низці постанов Верховного Суду, в тому числі в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 24.04.2018 зі справи № 924/380/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 24.01.2019 зі справи № 916/1734/17, від 19.02.2019 зі справи № 916/499/18, від 12.03.2019 зі справи № 914/843/18, від 05.08.2019 зі справи № 922/2512/18, від 13.08.2019 зі справи № 916/2670/18, від 10.10.2019 зі справи № 924/350/18, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 04.02.2021 зі справи № 910/17126/19, від 25.02.2021 зі справи № 910/1668/19, від 13.04.2021 зі справи № 921/120/20, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 27.01.2022 зі справи № 910/16243/20, від 02.06.2020 зі справи № 910/267/20, від 14.06.2022 зі справи № 910/1667/21, і підстави для відступу від неї відсутні.

9.31. Верховний Суд наголошує на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціону та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

9.32. Суд систематично наголошував на тому, що Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у аукціоні з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

9.33. Верховний Суд відзначає, що застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

9.34. Суд апеляційної інстанції помилково не врахував наведені висновки Верховного Суду та оцінив кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

9.35. Водночас питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи саме з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

9.36. Отже, Суд погоджується з відповідними доводами касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції сталої та послідовної практики Верховного Суду щодо необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень АМК, які стосуються спотворення результатів торгів/аукціонів в порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

9.37. При цьому, застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме оцінка доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин на підставі наданих сторонами аргументів та доказів з усіма притаманними їм (доказам) властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

9.38. З урахуванням сталої позиції Верховного Суду щодо оцінки доказів у порядку частини другої статті 86 ГПК України у судовому рішенні згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК України має бути наведене обґрунтування суду щодо до того, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів у взаємному зв`язку доказів у справі у їх сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін та здійсненням аналізу поведінки саме позивача, як учасника аукціону, у контексті узгодженості саме дій позивача з іншими учасниками аукціону.

9.39. Апеляційний господарський суд вказав на те, що оскаржуване рішення АМК має переважно ймовірний характер, оскільки ґрунтується на зроблених відповідачем припущеннях, а не беззаперечно встановлених фактах.

9.40. Проте, суд апеляційної інстанції не врахував того, що законодавчими приписами, станом на прийняття рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, не регламентовано чіткого обов`язку АМК щодо викладення структури рішення АМК (останній не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент особи, яка бере участь у справі, а межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру порушення), водночас рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним та повинно розкривати мотиви його ухвалення.

9.41. У свою чергу суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК має дослідити та оцінити наведені АМК докази, і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності/недостатності висновків, викладених у такому рішенні.

9.42. Крім того, висновки апеляційного господарського суду щодо того, що "З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" є єдиним національним виробником продукції, яка була предметом закупівель - ламп електричних. Пов`язаність позивача та третьої особи як дилерів з ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" не вказує на синхронність та узгодженість дій позивача та третьої особи. Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено обмежень щодо участі у торгах учасників, які пропонують предмет закупівлі одного виробника. Поряд з тим, АМК України не з`ясовував та не досліджував питання наявності або відсутності у ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" статусу єдиного українського виробника продукції (яка була предметом закупівель)" є такими, що зроблені без урахування дійсного змісту рішення АМК.

9.43. Отже, апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів статті 86 ГПК України, не здійснено належної оцінки всіх встановлених обставин справи на підставі доказів і аргументів сторін, у їх сукупності та взаємозв`язку, не досліджено та не перевірено покладені в основу рішення АМК висновки.

9.44. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9.45. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

9.46. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

9.47. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

9.48. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

9.49. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

9.50. Верховний Суд також звертає увагу на те, що сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження.

9.51. Судом апеляційної інстанції не досліджені та не перевірені покладені в основу рішення АМК висновки в аспекті того, чи є у даному випадку встановлені обставини пов`язаності суб`єктів господарювання (та чи виключає така сукупність у взаємозв`язку вірогідність, що виключає саме у контексті позивача), які брали участь у аукціоні і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені у рішенні АМК обставини в сукупності та взаємозв`язку підтвердженням тієї обставини, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність під час підготовки і участі в аукціоні, та чи така сукупність виключає вірогідність.

9.52. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

9.53. Отже, з огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення і передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

9.54. Доводи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, спростовуються наведеним у даній постанові.

9.55. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9.56. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9.57. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, на доводи, які викладені письмово та оголошені усно під час касаційного провадження, з точки зору їх істотності, однак, доводи, які надані позивачем відхиляються Судом з міркувань, викладених у цій постанові, як такі, що не гуртуються на нормах правах та є їх іншим тлумаченням.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Доводи АМК про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє часткове підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

10.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

10.3. З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга АМК підлягає частковому задоволенню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

10.4. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

11. Судові витрати

11.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 910/1632/23 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова