Постанова

від 23.01.2024 по справі 917/994/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/994/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Квартенко О.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електронні технології"

на рішення Господарського суду Полтавської області

у складі судді Ківшик О.В.

від 20.04.2023 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Склярук О.І., Гетьман Р.А., Россолов В.В.

від 18.09.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз"

до Приватного акціонерного товариства "Електронні технології"

про розірвання договору підряду № 186 від 01.09.2021, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Електронні технології" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз",

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Електронні технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз"

про визнання укладеною додаткової угоди № 3 до договору № 186 від 01.09.2021 в редакції, запропонованій позивачем за зустрічним позовом.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/109 від 17.01.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 917/994/22 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Вронської Г.О.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 для розгляду справи № 917/994/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Електронні технології" про розірвання договору підряду № 186 від 01.09.2021, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Електронні технології" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підрядник допустив порушення умов договору, а саме: не надав за звітній місяць замовнику документи (акти приймання виконаних робіт, рахунки, податкові накладні) про обсяги і вартість виконаних робіт; письмово не проінформував в установленому порядку замовника про хід виконання зобов`язань за договором та обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення; не виконував обов`язку щодо надання щоденного звіту та фотозвіту про хід виконання робіт; щодо обов`язку забезпечити ведення та передачу замовнику в установленому порядку документів про виконання цього договору; підрядник відмовився виконувати зобов`язання за договором та приступити до виконання робіт у розумні строки, встановлені замовником.

Приватне акціонерне товариства "Електронні технології" звернулося до Господарського суду Полтавської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" про визнання укладеною додаткової угоди № 3 до договору підряду № 186 від 01.09.2021 в редакції, запропонованій позивачем за зустрічним позовом.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що

- будь-які порушення з боку підрядника щодо строку виконання робіт відсутні, оскільки замовник не передав проектно-кошторисну документацію, порушивши умови договору, графік виконання робіт за договору сторонами не погоджено, тому право на односторонню відмову від договору у замовника відсутнє;

- відповідно до пункту 3.5 договору підряду № 186 від 01.09.2021та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України підрядник має право на внесення змін щодо строків виконання робіт у зв`язку з ненаданням замовником проектно-кошторисної документації та настанням обставин непереборної сили;

- наявність форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України) підтверджується листом №2024/02.0-7.1, про що замовника було повідомлено листом № 12 від 11.04.2022;

- наявні усі чотири умови для внесення змін до договору через істотну зміну обставин, а саме: відсутність проектно-кошторисної документації та введення військового стану, ці причини Приватне акціонерне товариство "Електронні технології" не може усунути при всій турботливості та обачності, невнесення змін до договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача за зустрічним позовом можливості отримати оплату за виконання своїх обов`язків, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе Приватне акціонерне товариство "Електронні технології" як заінтересована сторона у внесенні таких змін.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

01 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Котлогаз" (надалі - Замовник) та Приватним акціонерним товариством "Електронні технології" (надалі - Підрядник) було укладено договір підряду № 186 (надалі - Договір), відповідно до пункту 2.1 якого у порядку та на умовах, визначених Договором, Підрядник зобов`язується за замовленням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в строк, установлений Договором та згідно з графіком виконання робіт (додаток до Договору), виконати електромонтажні роботи та автоматизацію ТЕЦ в складі реалізації комплексу робіт з монтажу обладнання теплоелектростанції (надалі - Роботи) на об`єкті - "Нове будівництво олійноекстракційного заводу виробничою потужністю 3 000 тон/добу по переробці насіння соняшнику за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Пашковецька сільська рада, м. Старокостянтинів, вул. Франка 55, вул. Франка 67/2" (надалі - Об`єкт будівництва), а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи та оплатити їх, згідно з умовами Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Підрядник розпочне виконання Робіт протягом 14 календарних днів з дня виконання Замовником зобов`язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), перерахування авансового платежу згідно з пунктом 5.1 Договору та передачі проектної документації, і здійснюватиме виконання Робіт згідно з Графіком виконання робіт (додаток №2), який є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що датою закінчення виконання Робіт вважається дата їх прийняття Замовником після підписання остаточного акта приймання виконаних робіт, а датою закінчення розрахунків, на підставі підписаного акта про відсутність зауважень за формою згідно з додатком № 3, є дата списання коштів з поточного рахунку Замовника.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору договірна ціна та вартість виконання окремих етапів Робіт визначається Договором, а також додатковими угодами, які є невід`ємною частиною Договору. Договірна ціна орієнтовна та складає на момент підписання Договору суму в розмірі 3 000 000,00 грн з врахуванням ПДВ 20%. Остаточна сума Договору/Договірна ціна буде визначена на підставі фактично виконаних об`ємів робіт згідно з Актами приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 5.1 Договору розрахунки за виконання Робіт здійснює Замовник таким чином: перший авансовий платіж, у розмірі не більш ніж 500 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20%, що здійснює Замовник у якості попередньої оплати за майбутнє виконання Робіт та/або придбання матеріалів, перераховується Замовником з дати підписання сторонами Договору; щомісячні розрахунки за виконані Підрядником Роботи за Договором здійснюються Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника протягом десяти банківських днів із дати підписання сторонами актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки за формою КБ-3 та надання рахунків, які надаються Замовнику не пізніше 20 числа кожного місяця, з урахуванням раніше перерахованого авансу та утримання коштів згідно з пунктом 5.4 Договору з врахуванням формули: Сума кожного акту мінус 30% (10% - сума утримання + 20% - відсоток авансового погашення з кожного акта) = до сплати за актом виконання робіт 70%. Сторони домовилися, після погашення всієї суми авансового платежу Замовник виконує оплату по актам виконаних робіт згідно з формулою: Сума акта мінус 10% (сума утримання) = до сплати за актом виконаних робіт 90%.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Підрядник не пізніше 20 числа звітного місяця подає Замовнику документи (акти приймання виконаних робіт, рахунки, податкові накладні тощо) про обсяги і вартість виконаних Робіт з додаванням відповідних виконавчих схем (за необхідності). Замовник протягом 10 робочих днів розглядає подані документи та приймає рішення щодо їх підписання. У разі виявлення невідповідності Робіт встановленим вимогам, проекту, будівельним стандартам, завищення їх обсягів або неправильного застосування норм/стандартів, поточних цін, розцінок, неповного комплекту документів та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних Робіт. Замовник направляє свої письмові зауваження щодо коригування документів про обсяги і вартість виконаних Робіт. Скориговані Підрядником документи розглядаються Замовником протягом 3 робочих днів та, при відсутності зауважень, підписуються та підлягають оплаті.

Відповідно до пункту 6.1 Договору Замовник має право, зокрема, відмовитись від прийняття закінчених Робіт (Об`єкта будівництва) у разі виявлення недоліків, які не можуть бути усунені Підрядником або не були усунені Підрядником у строк, необхідний для їх усунення та узгоджений сторонами; розірвати Договір в односторонньому порядку та вимагати повернення сплачених Підряднику грошових коштів у розмірі, що перевищує вартість фактично виконаних Робіт згідно з Актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, переданих інших цінностей, відшкодування збитків, якщо Підрядник своєчасно не розпочав виконання Робіт згідно з пунктом 3.1 Договору або порушує графік виконання робіт (додаток № 2) більше ніж на 10 календарних днів з вини Підрядника, або за наявності інших порушень Підрядником умов Договору.

У відповідності до пунктів 6.2, 11.1 Договору Замовник, зокрема, зобов`язаний надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектно-кошторисну документацію, сплатити аванс згідно з умовами Договору. Будівельний майданчик (фронт робіт) надається Підряднику Замовником протягом трьох робочих днів з дня підписання Договору і оформлюється відповідним актом.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що Підрядник має право, зокрема, ініціювати внесення змін до Договору у випадках, передбачених Договором, та за наявності істотних порушень Замовником умов Договору.

Відповідно до пункту 6.4 Договору Підрядник зобов`язаний, зокрема, виконати з використанням власних ресурсів та ресурсів Замовника у встановлені строки Роботи відповідно до Договору, проектної та кошторисної документації до нього, Державних будівельних норм України.

За пунктами 13.1, 13.3 Договору приймання-передача закінчених Робіт (Об`єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому Цивільним, Господарським кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та Договором. Передача закінчених Робіт (Об`єкта будівництва) Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт.

Згідно з пунктами 15.1, 15.2 Договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з Договору, сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом Договору.

Пунктом 18.1 Договору передбачено, що внесення змін до Договору чи його розірвання допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або законом. В разі наявності підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку з боку Замовника, Замовник направляє повідомлення про розірвання Договору Підряднику за 5 календарних днів до дати його розірвання. В такому разі Договір вважається розірваним на шостий календарний день з моменту отримання Підрядником повідомлення.

Відповідно до пунктів 18.2 - 18.5 Договору внесення змін до Договору оформлюється додатковою угодою. Сторона Договору, яка вважає за необхідне внести до нього зміни чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона, яка одержала пропозицію про внесення змін до Договору або розірвання його, у 5-денний строк повідомляє другу сторону про своє рішення. У разі коли сторони не досягли згоди щодо внесення змін до Договору або розірвання його, чи неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона може звернутися до суду.

Згідно з пунктом 19.1 Договору сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків за Договором, якщо таке невиконання пов`язано з діями обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити або запобігти (надалі - Форс-мажорні обставини). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини непереборної сили, надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога та інше.

Пунктами 19.2, 19.3 Договору передбачено, що при виникненні форс-мажорних обставин сторона зобов`язана письмово протягом 3 робочих днів поінформувати іншу сторону про наявність таких обставин, що перешкоджають виконанню Договору. Наявність обставин непереборної сили та їх характер повинні бути підтверджені шляхом надання відповідною стороною письмового свідоцтва, виданого Торгово-промисловою палатою України або її територіальним органом. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону посилатися на такі обставини, як на обставини, що звільняють від відповідальності.

Відповідно до пункту 20.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Матеріали справи не містять графіку виконання робіт (додаток № 2 до Договору), а також доказів на підтвердження надання Замовником Підряднику будівельного майданчика (фронту робіт) та передачі проектної документації.

Твердження Замовника про направлення Підряднику акта приймання-передачі будівельного майданчику, акта приймання-передачі проектно-кошторисної документації, графіку виконання робіт на електронну адресу документально не підтверджені.

24 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Котлогаз" та Приватним акціонерним товариством "Електронні технології" було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 20.1 Договору у наступній редакції: "Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань".

Матеріали справи не містять додаткової угоди № 1 до Договору, фактична відсутність такої угоди сторонами визнається, про що зазначено ними у поданих суду першої інстанції заявах по суті спору та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.

На виконання умов Договору Замовником перераховано Підряднику грошові кошти в загальній сумі 1 649 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3576 від 07.09.2021 на суму 500 000,00 грн, № 4021 від 05.10.2021 на суму 200 000,00 грн, № 4163 від 20.10.2021 на суму 300 000,00 грн, № 4716 від 26.11.2021 на суму 250 000,00 грн, № 1141 від 23.12.2021 на суму 300 000,00 грн, № 5675 від 07.02.2022 на суму 34 000,00 грн, № 5834 від 01.03.2022 на суму 65 000,00 грн

Підрядник виконав лише частину робіт, передбачених Договором, на загальну суму 799 192,07 грн, що підтверджується актом № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.11.2021 на суму 497 939, 59 грн, актом б/н прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.12.2021 на суму 175 680,00 грн, актом б/н прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.12.2021 на суму 125 572,48 грн. Вказані акти складені у довільній формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін, містять посилання на Договір. Факт виконання робіт за вказаними актами сторонами не спростовується.

30 березня 2022 року Замовник направив Підряднику лист № 424 з вимогою направити співробітників на Об`єкт будівництва для виконання електромонтажних робіт та автоматизації ТЕЦ в складі реалізації комплексу робіт з монтажу обладнання теплоелектростанції і встановив п`ятиденний термін для виконання вимоги з моменту отримання листа.

У відповідь на вказаний лист Підрядник листом № 12 від 11.04.2022 повідомив про отриманням ним 08.04.2022 листа № 424, а також повідомив про відсутність можливості направити працівників на Об`єкт будівництва у зв`язку з оголошенням воєнного стану та відмовою трудового колективу, посилаючись на засвідчення форс-мажорних обставин листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Вважаючи, що Підрядник відмовився виконувати зобов`язання за Договором та не приступив до виконання робіт у встановлені Замовником розумні строки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" (Замовник) 19.04.2022 направив на адресу Приватного акціонерного товариства "Електронні технології" (Підрядника) лист № 459 про розірвання Договору та повернення надмірно сплачених коштів у сумі 929 807,93 грн у десятиденний термін.

Даний лист № 459 від 19.04.2022 був направлений Замовником на дві адреси Підрядника, які були зазначені у Договорі та на фірмовому бланку Підрядника, а саме: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 та м. Кременчук, провулок Героїв Бресту, 44А.

Лист № 459 від 19.04.2022 направлений за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, повернувся за закінченням терміну зберігання, а лист, який був направлений за адресою: м. Кременчук, провулок Героїв Бресту, 44А, був отриманий Підрядником 04.05.202, про що свідчить особистий підпис представника Підрядника на повідомленні про вручення листа.

Попередній лист Замовника № 424 від 28.03.2022 про необхідність направлення працівників Підрядника на виконання роботі за Договором, який був направлений на адресу: м. Кременчук, провулок Героїв Бресту,44А, був отриманий Підрядником, що він сам підтверджував.

Листом № 61 від 26.08.2022 Підрядник звернувся до Замовника щодо необхідності повідомлення його як Підрядника про відновлення робіт за Договором. Доказів направлення та отримання вказаного листа Замовнику матеріали справи не містять.

Листом № 67 від 02.09.2022 Підрядник звернувся до Замовника щодо укладення додаткової угоди № 3 до Договору в частині продовження строку виконання зобов`язань до 31.12.2023 з огляду на високу вірогідність продовження воєнного стану у 2023 році та з метою забезпечення можливості виконання своїх зобов`язань за Договором. До вказаного листа додано проект додаткової угоди № 3, про що свідчить опис вкладення від 03.09.2022 у цінний лист. Даний лист отримано Замовником 08.09.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та ним не заперечується.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.04.2023 у справі № 917/994/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- законодавець розрізняє підстави для розірвання договору через істотне порушення договору його стороною (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України), істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України) та інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України);

- представником позивача за первісним позовом під час розгляду справи по суті, правовою підставою позову визначено частини 2, 3 статті 849 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України, з посиланням на істотне порушення відповідачем за первісним позовом як підрядником умов Договору;

- при наданні оцінки доводам позивача за первісним позовом про істотність порушень Підрядником умов Договору та невиконання ним прийнятих на себе зобов`язань, беручи до уваги невиконання Замовником обов`язку щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт) та передачі проектної документації, а також відсутність графіку виконання робіт, порушення Підрядником умов Договору не є істотними в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки за своєю суттю є простроченням кредитора в розумінні частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, яке є підставою для зупинення зобов`язань боржника за договором, а не підставою для їх припинення внаслідок розірвання договору;

- отже, вимоги про розірвання Договору з цієї підстави є недоведеними, в тому числі і як щодо істотності порушення, так і щодо заподіяної цим шкоди та неможливості досягнення цілей Договору;

- посилаючись на частину 3 статті 849 Цивільного кодексу України позивач за первісним позовом фактично цитує частину 4 цієї статті, яка унормовує безумовне право замовника на відмову від договору у будь-який час до закінчення роботи без будь-яких причин та умов, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору;

- виходячи з підстав первісного позову, в даному випадку розірвання Договору можливе в односторонньому порядку, оскільки це прямо передбачено відповідним законом (частина 4 статті Цивільного кодексу України);

- надаючи правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначаючи, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що за змістом наведених позивачем за первісним позовом доводів одностороння відмова від Договору реалізована ним з підстав, передбачених частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України;

- виходячи з наведеного, беручи до уваги приписи статті 653 Цивільного кодексу України та пункт 18.1 Договору, останній є розірваним на шостий день з моменту отримання Підрядником повідомлення про розірвання - з 10.05.2022;

- отже, обране предметом спору у даній справі право позивача за первісним позовом не є порушеним та не потребує судового захисту, а тому первісний позов задоволенню не підлягає;

- наявність у провадженні у Господарському суді Полтавської області справи № 917/668/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" до Приватного акціонерного товариства "Електронні технології" про стягнення 929 807,93 грн за Договором свідчить про те, що вимога про розірвання договору не є ефективним способом захисту порушеного права позивача на повернення надлишково перерахованих коштів;

- за змістом статті 11, частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України можна внести зміни лише до діючого на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення договору;

- оскільки під час вирішення даного спору Договір є розірваним з 10.05.2022, позовна вимога про внесення змін до розірваного договору задоволенню не підлягає;

- крім того, позивач за зустрічним позовом в обґрунтування наявності підстав для внесення змін до Договору посилається одночасно на наявність форс-мажорних обставин та істотну зміну обставин згідно зі статтеб 652 Цивільного кодексу України. Проте позивач за зустрічним позовом помилково ототожнює обставини непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України) та істотну зміну обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України);

- у пунктах 34, 35 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 викладено правовий висновок про те, що норми, які регулюють форс-мажор і стаття 652 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані одночасно. Крім того, посилання позивача за зустрічним позовом на наявність форс-мажорних обставин суд першої інстанції оцінив як недоведеними, оскільки Підрядник зупинив виконання робіт до настання форс-мажорних обставин, на які посилається, а матеріали справи не містять доказів своєчасного повідомлення Замовника про настання форс-мажорних обставин, як і допустимих доказів щодо настання форс-мажорних обставин для Підрядника, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між зупиненням виконання будівельних робіт та введенням військового стану;

- передумовою для застосування приписів статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін до договору за рішенням суду відповідно до частини 4 цієї статті визначено винятковість такого випадку, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом;

- позивачем за зустрічним позовом не доведено істотну зміну обставин та наявність чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін до договору за рішенням суду.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у даній справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- суд апеляційної інстанції не врахував: правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, щодо застосування статей 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України; правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21, щодо застосування пунктів 61, 105-106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009; правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2020 у справі № 904/330/19, щодо застосування статті 613 Цивільного кодексу України; правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2019 у справі № 910/7444/18, щодо застосування статті 599 Цивільного кодексу України; правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.04.2021 у справі № 904/1007/20, щодо застосування частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України; правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки);

- відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 613 та приписів статті 849 Цивільного кодексу України у правовідносинах, пов`язаних з розірванням договору підряду в односторонньому порядку з боку замовника, при наявності в нього простроченого зобов`язання перед підрядником.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. Розгляд клопотань

22 січня 2024 року електронною поштою на адресу Суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" - адвоката Урбанського М.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Розглянувши подане клопотання, Суд дійшов висновку про залишення його без розгляду з огляду на таке.

29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами 5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до абзацу 1 частини 5, частин 6, 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Законів України від 29.06.2023 № 3200-IX та від 19.10.2023 № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи") суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Як вже зазначалось вище, клопотання про розгляд справи без участі представника було надіслано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" - адвокатом Урбанським М.В. саме на електронну пошту суду касаційної інстанції.

Отже, враховуючи положення статті 6 Господарського процесуального кодексу України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте саме в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.

Тож альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет".

В такий спосіб надсилання процесуальних документів до Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Таким чином, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" - адвокатом Урбанським М.В. при обранні ним можливості подання документу до Суду в електронному вигляді не було дотримано вимог щодо форми клопотання та порядку його подання.

Статтею 170 Господарського процесуального кодексу України передбачені загальні вимоги до форми і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 170 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX) будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини другої вказаної норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Враховуючи те, що клопотання про розгляд справи без участі представника подано не з використання вказаного сервісу, відповідне клопотання не може вважатися таким, що підписано у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, клопотання про розгляд справи без участі представника, яке надіслано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" - адвокатом Урбанським М.В. на електронну пошту суду касаційної інстанції, підлягає залишенню без розгляду, на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

6. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.

Спірні правовідносини у даній справі пов`язані з наявністю/відсутністю підстав для розірвання Договору та внесення до нього змін.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 та від 26.05.2020 у справі № 908/299/18).

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного Договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Глава 61 Цивільного кодексу України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 22.02.2022 у справі № 906/762/20, від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі, 30.03.2022 Замовник направив Підряднику лист № 424 з вимогою направити співробітників на Об`єкт будівництва для виконання електромонтажних робіт та автоматизації ТЕЦ в складі реалізації комплексу робіт з монтажу обладнання теплоелектростанції і встановив п`ятиденний термін для виконання вимоги з моменту отримання листа.

У відповідь на вказаний лист Підрядник листом № 12 від 11.04.2022 повідомив про отриманням ним 08.04.2022 листа № 424, а також повідомив про відсутність можливості направити працівників на Об`єкт будівництва у зв`язку з оголошенням воєнного стану та відмовою трудового колективу, посилаючись на засвідчення форс-мажорних обставин листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Вважаючи, що Підрядник відмовився виконувати зобов`язання за Договором та не приступив до виконання робіт у встановлені Замовником розумні строки, Замовник 19.04.2022 направив на адресу Підрядника лист № 459 про розірвання Договору та повернення надмірно сплачених коштів у сумі 929 807,93 грн у десятиденний термін.

Даний лист № 459 від 19.04.2022 був направлений Замовником на дві адреси Підрядника, які були зазначені у Договорі та на фірмовому бланку Підрядника, а саме: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 та м. Кременчук, провулок Героїв Бресту, 44А.

Лист № 459 від 19.04.2022 направлений за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, повернувся за закінченням терміну зберігання, а лист, який був направлений за адресою: м. Кременчук, провулок Героїв Бресту, 44А, був отриманий Підрядником 04.05.202, про що свідчить особистий підпис представника Підрядника на повідомленні про вручення листа (т. 1, а.с. 57-62).

Попередній лист Замовника № 424 від 28.03.2022 про необхідність направлення працівників Підрядника на виконання роботі за Договором, який був направлений на адресу: м. Кременчук, провулок Героїв Бресту,44А, був отриманий Підрядником, що він сам підтверджував.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що Замовник відповідно до положень пункту 6.1 Договору мав право розірвати Договір в односторонньому порядку, а з урахуванням пункту 18.1 Договору Договір вважається розірваним на шостий календарний день з моменту отримання Підрядником повідомлення.

Таким чином встановивши, що Замовник використав своє безумовне право на розірвання Договору, передбачене частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, враховуючи положення пункту 18.1 Договору та обставини направлення Замовником і отримання Підрядником повідомлення про розірвання Договору (лист № 459 від 19.04.2022), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Договір є розірваним з 10.05.2022 (шостий календарний день з моменту отримання Підрядником повідомлення).

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що станом на момент подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" та зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Електронні технології" Договір є припиненим.

Таким чином, задоволення вимог про розірвання Договору та визнання укладеною додаткової угоди до Договору, який вже є припиненим, не тільки не поновить порушені права позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, але є неможливим як таке.

Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимог за первісним позовом про розірвання Договору та вимог за зустрічним позовом визнання укладеною додаткової угоди до Договору.

Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що суди самостійно змінили підставу позову, так як Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" ні у повідомленні про розірвання Договору, ні у своєму позові не посилалось на частину 4 статті 849 Цивільного кодексу України як підстави для розірвання договору, а посилалось виключно на частину 2 вказаної статті, оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, як у листі № 459 від 19.04.2022, так і в позовній заяві Замовник, посилаючись на правову підставу для розірвання Договору цитував положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, яка встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), хоча помилково зазначив, що процитована ним норма викладена у частині 3 статті 849 Цивільного кодексу України.

Варто зауважити, що у листі № 459 від 19.04.2022 Замовник також просив Підрядника повернути надмірно сплачені кошти у сумі 929 807,93 грн у десятиденний термін. Вказане додатково свідчить про відмову Замовника від Договору саме на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки наслідком відмови Замовника від Договору на підставі частин 2, 3 статті 849 Цивільного кодексу України є виникнення у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника, а не права вимагати повернення надмірно сплачених коштів у розумінні приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

До того ж судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, відповідно до яких:

«У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.».

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про використання Замовником свого безумовного права на розірвання Договору, передбаченого частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України та розірвання Договору з 10.05.2022 відповідають принципу "jura novit curia" ("суд знає закони").

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до позивача (відповідача за зустрічним позовом), оскільки, як зазначалось вище, обставини встановлені судами не підтверджують такої поведінки Замовника, а навпаки підтверджують послідовну позицію Замовника щодо підстави розірвання Договору - положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України (її цитування).

Суд відхиляє аргументи скаржника, з посилання на постанову Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, про те, що судом апеляційної інстанцій було порушено приписи статей 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 01.11.2023 у справі № 905/493/22, від 12.12.2023 у справі № 912/209/21 (912/1417/22), постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Із матеріалів справи та оскаржуваних судових рішень вбачається те, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції керуючись саме стандартом доказування встановили обставини направлення Замовником та отримання Підрядником листа № 459 від 19.04.2022 (повідомлення про розірвання Договору), і припинення дії Договору, за відсутності поданих відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) у визначений Господарським процесуальним кодексом України строк доказів на підтвердження інших, ніж встановлені судами, обставин.

Суд зазначає, що фактично скаржник намагається оскаржити встановлені судами фактичні обставини справи та вирішити питання про перевагу одних доказів над іншими, тобто до переоцінки доказів та обставин справи (щодо направлення Замовником та отримання Підрядником листа № 459 від 19.04.2022), що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

За наведених мотивів (необхідності переоцінки доказів у справі) Суд також відхиляє аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21 щодо застосування пунктів 61, 105-106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009. До того ж правовідносини у справах № 917/994/22 та № 916/1093/21 не є подібними, у тому числі за змістовим критерієм (предмет спорів, підстави позовів та за нормативно-правове регулювання правовідносин у цих справах різний).

Суд зазначає, що правовідносини у даній справі № 917/994/22 та у справах, на які посилається скаржник, не є релевантними. Так, відповідні висновки надавалися Верховним Судом у неподібних даній справі правовідносинах (у справі № 910/7444/18 спір стосувався вимог підрядника до замовника про стягнення заборгованості за належним чином виконі підрядні роботи; у справі № 904/330/19 спір стосувався вимог замовника до підрядника про стягнення пені та виконання робіт у повному обсязі, і вимог підрядника до замовника про стягнення пені та безпідставно набутих коштів (списаних сум забезпечення).

Тобто, правовідносини сторін у справах № 910/7444/18 та № 904/330/19 стосувались питання належного/неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами підряду. Натомість у даній справі № 917/994/22 правовідносини сторін стосуються питання чинності/припинення Договору, та як наслідок можливості розірвання чи внесення змін до нього.

Суд відхиляє посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.04.2021 у справі № 904/1007/20 щодо застосування частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки: 1) у даній справі № 917/994/22 судами встановлено, що станом на момент звернення сторін з первісним та зустрічним позовами, і прийняття рішень Договір був припиненим, а у справі № 904/1007/20 таких обставин встановлено не було, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, зокрема, за змістовим критерієм; 2) наявність факту припинення Договору унеможливлює внесення до нього змін за рішенням суду у розумінні частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, Суд відхиляє аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2019 у справі № 910/7444/18, від 05.02.2020 у справі № 904/330/19, від 15.04.2021 у справі № 904/1007/20.

Як зазначалось вище, у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 22.02.2022 у справі № 906/762/20, від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22 містяться сталі правові висновки про те, що частина 4 статті 849 Цивільного кодексу України встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов).

З огляду на вказані висновки Верховного Суду, у даному випадку відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених заявником касаційної скарги.

До того ж скаржник, зазначаючи норми права, щодо яких, на його думку, необхідним є формування висновку Верховного Суду, не вказав, яким чином ці норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, а також не обґрунтував необхідність формування такого висновку щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Електронні технології"без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, залишення без змін.

8. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електронні технології" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі № 917/994/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.М. Баранець

І.Д. Кондратова