Постанова

від 24.01.2024 по справі 671/1613/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 671/1613/18

провадження № 61-3319св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

відповідачі: Волочиський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТорг Групп», Приватне підприємство «Волочиськ Вектра», приватний нотаріус Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Єлизавета Аполлонівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2022 року у складі судді Бабій О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Волочиський ВДВС), Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області) про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування протоколу проведення прилюдних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання відомостей про земельну ділянку в частині такими, що внесені до Державного земельного кадастру на підставі недостовірних даних, визнання права власності на земельну ділянку.

Позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мотивована тим, що з 31 жовтня 1987 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2016 року у справі № 671/620/16-ц. Цим же рішенням суду було поділено набуте у шлюбі майно та визнано за ОСОБА_1 право власності на 69 % житлового будинку з надвірними будівлями вартістю 131 870 грн та земельну ділянку площею 0,05 га вартістю 30 828 грн, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

09 серпня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 69/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак йому було відмовлено у реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,05 га за вказаною адресою з тієї підстави, що в межах цієї земельної ділянки розташована інша земельна ділянка з кадастровим номером 6820910100:01:002:0920.

У березні 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що недобудований житловий будинок загальною площею 130 кв. м та земельну ділянку площею 0,05 га (кадастровий номер відсутній) за адресою: АДРЕСА_1 , було продано ОСОБА_3 з прилюдних торгів, проведених 04 березня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТорг Групп» (далі - ТОВ «УкрСпецТорг Групп»).

Продаж нерухомого майна, яке мало статус об`єкта спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відбувся незаконно, оскільки відповідна частка її чоловіка ОСОБА_2 як боржника у виконавчому провадженні, виділена не була.

Крім того, торги проведені з порушеннями законодавства, так як ОСОБА_2 не був повідомлений про проведення повторної оцінки спірного нерухомого майна, об`єктом оцінки, проведеної 30 квітня 2012 року, був недобудований будинок, який насправді не перебував у власності ОСОБА_2 , а оцінка спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , не проводилася і за відсутності кадастрового номера, земельна ділянка не набула статусу об`єкта цивільних прав, відповідно, реалізації на прилюдних торгах не підлягала.

ОСОБА_2 не був повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, про стартову ціну реалізації майна, що є грубим порушенням правил проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна та додатковою підставою для визнання результатів таких торгів недійсними.

ОСОБА_3 , який придбав об`єкти нерухомості з прилюдних торгів, звернувся до Приватного підприємства «Волочиськ Вектра» (далі - ПП «Волочиськ Вектра») з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , натомість йому виготовлено технічну документацію щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній технічній документації відсутнє посилання на документ, який засвідчує присвоєння цьому об`єкту нерухомості поштової адреси: АДРЕСА_1 , що свідчить про самовільне присвоєння ПП «Волочиськ Вектра» спірній земельній ділянці адреси.

В подальшому 29 грудня 2015 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 4037, видане приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є. А. (далі -приватний нотаріус Гадайчук Є. А.), згідно з яким цим же приватним нотаріусом було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27659917 від 29 грудня 2015 року щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0920, за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_3 дозвіл на розроблення документації із землеустрою не надавався, власником земельної ділянки він не був, тому реєстрація зазначеної земельної ділянки була здійснена всупереч встановлених правил та без достатніх правових підстав.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили:

- визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації недобудованого житлового будинку загальною площею 130 кв. м та земельної ділянки площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати протокол № 23-0060/12-1 проведення прилюдних торгів від 04 березня 2013 року;

- скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 4037, видане приватним нотаріусом Гадайчук Є. А. від 29 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0920, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 6820910100:01:002:0920, цільове призначення: «02.01 Для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», площею 0,0494 га, за адресою: АДРЕСА_1 , в частині місця розташування (адреси) такими, що внесені державним реєстратором відділу Держгеокадастру у Волочиському районі Хмельницької області до Державного земельного кадастру на підставі недостовірних даних про місце розташування (адреси) такої земельної ділянки;

- визнати ОСОБА_1 власником земельної ділянки: кадастровий номер 6820910100:01:002:0920, цільове призначення: «02.01 Для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», площею 0,0494 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 06 березня 2019 року ТОВ «УкрСпецТорг Групп», ПП «Волочиськ Вектра», ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Гадайчук Є. А., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

В подальшому протокольною ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2021 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі співвідповідачем.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Суди виходили з того, що спірне майно, яке придбане за договором купівлі-продажу від 10 листопада 1999 року, є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на що державний виконавець в процесі проведення виконавчих дій не звернув увагу та безпідставно ініціював здійснення продажу з прилюдних торгів частини майна ОСОБА_1 як співвласника спірного майна, що не відповідає вимогам закону і тягне за собою недійсність проведених прилюдних торгів.

Оскільки частка боржника в спірному майні не була виділена, тобто не набула статусу самостійного об`єкта нерухомості в передбаченому законом порядку, то вона не могла бути реалізована з прилюдних торгів. Отже, реалізація всього майна, в якому знаходилася і частка ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону та порушує її права.

Разом з тим, суди вказали, що позивачі могли дізнатися про порушення своїх прав з часу (дати) проведення прилюдних торгів у 2013 році. Зокрема, ОСОБА_2 як боржник у виконавчому провадженні, а ОСОБА_1 як його дружина, що проживала з ним за однією адресою. Позивачі звернулися до суду з позовом у 2018 році, тобто з пропуском позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи позивачів про те, що з березня 2013 року по березень 2016 року вони не знали про порушення своїх майнових прав, суди визнали необґрунтованими з огляду на відсутність у справі доказів на підтвердження обставин щодо поважності причин пропуску строку для звернення до суду.

Доводи щодо помилкового застосування судами наслідків спливу позовної давності щодо негаторного позову суди також відхилили, оскільки позов в цій справі стосується визнання недійсними результатів прилюдних торгів з продажу ОСОБА_3 нерухомого майна, а не усунення перешкод у користуванні позивачами належного їм на праві власності майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 644/7281/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 07 грудня 2022 року у справі № 182/1919/22, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Волочиського районного суду Хмельницької області.

03 квітня 2023 року справа № 671/1613/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2024 року справу призначено до розгляду упорядку спрощеного позовного провадження без повідомленняучасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій визначили позовну вимогу про визнання недійсними результатів прилюдних торгів як основну, а позовні вимоги, спрямовані на поновлення порушеного права, як похідні вимоги. Однак, відмовивши у задоволенні позову за спливом позовної давності, суди не звернули увагу на те, що позивачами в цій справі є дві особи, які заявили свої вимоги в міру порушення прав кожного з них. Позовні вимоги заявлені до трьох відповідачів і стосувалися вчинення ними в певний час конкретних дій, які спричинили фактичне порушення права її власності, за захистом якого вона звернулася до суду.

Встановивши, що прилюдні торги проведені з порушенням вимог закону, суди не врахували той факт, що результат прилюдних торгів сам по собі не призвів до порушення її права власності, а був лише інструментом вчинення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_3 неправомірних дій.

Порушення її прав фактично відбулося внаслідок дій відповідача ОСОБА_3 , який 29 грудня 2015 року зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820910100:01:002:0920, межі якої накладаються на належну їй земельну ділянку.

Суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що перебіг позовної давності розпочався від дати проведення прилюдних торгів, а не від дати фактичного порушення її прав, тобто з 30 грудня 2015 року - наступного дня після державної реєстрації за відповідачем ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820910100:01:002:0920.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року Волочиський ВДВС подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі правові висновки суду касаційної інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 31 жовтня 1987 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2016 року у справі № 671/620/16-ц, що набрало законної сили 19 липня 2016 року (т.1 а.с.16).

У період шлюбу позивачів 10 листопада 1999 року між ОСОБА_6 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого були 69 % житлового будинку з надвірними будівлями за номером 3 та 0,05 га земельної ділянки, що знаходяться на АДРЕСА_2 (т.1 а.с.25).

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів № 23-0060/13-1 від 04 березня 2013 року ТОВ «УкрСпецТорг Групп» реалізовано ОСОБА_3 недобудований житловий будинок, загальною площею 130 кв. м, та земельну ділянку площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 87 600 грн (т.1 а.с.32-33).

Актом, складеним 28 березня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Волочиського районного управління юстиції (далі - ВДВС Волочиського РУЮ) Гуляком С. М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4093 від 22 грудня 2009 року Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 37 325 грн та ОСОБА_4 77 644,72 грн, підтверджено, що переможцем прилюдних торгів по реалізації земельної ділянки площею 0,05 га та недобудованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , та вказане майно є власністю покупця (т.1 а.с.34).

З технічної документації, виготовленої ПП «Волочиськ Вектра» на замовлення ОСОБА_3 , вбачається, що земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6820910100:01:002:0920, її площа становить 0,0494 га, адреса: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.48).

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 29 червня 2016 року у справі № 671/620/16-ц, яким було розірвано шлюб між позивачами, також було здійснено поділ спільного майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 69 % житлового будинку з надвірними будівлями вартістю 131 870 грн та земельну ділянку площею 0,05 га вартістю 30 828 грн за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.16).

На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_1 09 серпня 2016 року зареєстровано право власності на 69/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17).

За змістом листа директора ПП «Волочиськ Вектра» від 17 жовтня 2017 року № 213 ОСОБА_1 була повідомлена про те, що для виготовлення технічної документації із землеустрою потрібно укласти договір на виконання даних робіт між замовником та виконавцем робіт, що в даному випадку неможливо через те, що рішенням суду за нею визнано право власності на 69 % житлового будинку, а 31 % будинку їй не належить, відповідно, і земельна ділянка, на якій розташована ця частина будинку, їй не належить, до того ж вказаній земельній ділянці площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку у 2015 році присвоєний кадастровий номер 6820910100:01:002:0920 на іншу особу (т.1 а.с.20).

В позовній заяві позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1 дізналась про порушення своїх прав у квітні 2017 року, а про осіб, які порушили її право, - у березні 2018 року, тоді як позивач ОСОБА_2 про порушення своїх прав дізнався від колишньої дружини у березні 2018 року, тому, на думку позивачів, позовна заява подана в серпні 2018 року в межах позовної давності.

З такими твердженнями позивачів суди не погодилися, так як ОСОБА_2 , будучи боржником у виконавчому провадженні, неодноразово з`являвся до ВДВС Волочиського РУЮ з приводу вчинення певних виконавчих дій щодо реалізації його майна на виконання рішення суду, що підтвердили допитані в суді свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які на той час працювали у ВДВС Волочиського РУЮ.

Крім того, ОСОБА_2 25 жовтня 2012 року був ознайомлений з висновком про оцінку ринкової вартості житлового будинку на АДРЕСА_1 , про що свідчить його підпис (т.1 а.с.24).

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження, у якому він був боржником.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_1 погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність позову, однак вважає, що суди помилково відмовили у його задоволенні у зв`язку зі спливом позовної давності. Тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України в цій справі Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У справі, яка переглядається, у відзиві на позовну заяву Волочиський ВДВС заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Дотримання строку звернення до суду є однією з умов реалізації права на позов і пов`язано з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Інститут позовної давності запобігає виникненню стану невизначеності у правових відносинах.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

У справі, яка переглядається, встановивши, що позивачі мали об`єктивну можливість довідатися про порушення свого права внаслідок реалізації належного їм нерухомого майна з прилюдних торгів в березні 2013 року, однак з цим позовом звернулися до суду лише в серпні 2018 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

При цьому суди обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_2 як боржник у виконавчому провадженні, в межах якого було реалізовано спільне майно подружжя, неодноразово з`являвся до ВДВС Волочиського РУЮ з приводу вчинення певних виконавчих дій на виконання рішення суду, а також був ознайомлений з висновком про оцінку ринкової вартості житлового будинку на АДРЕСА_1 , про що свідчить його підпис.

Також суди дійшли правильного висновку про наявність у позивачів об`єктивної можливості дізнатися про порушення своїх прав після проведення оспорюваних прилюдних торгів, так як ОСОБА_2 було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження, в межах якого реалізовано спірне майно, а ОСОБА_1 на час проведення прилюдних торгів перебувала в шлюбі зі ОСОБА_2 та проявивши розумну обачність щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності спірного майна, могла з березня 2013 року дізнатися про його продаж з прилюдних торгів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що перебіг позовної давностіслід обраховувати не з дати проведення прилюдних торгів, а з 30 грудня 2015 року, тобто наступного дня після дати державної реєстрації за відповідачем ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820910100:01:002:0920, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17.

У справі, яка переглядається, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820910100:01:002:0920 зареєстровано за ОСОБА_3 саме на підставі придбання ним 04 березня 2013 року на прилюдних торгах нерухомого майна, з проведенням яких позивачі й пов`язували порушення своїх прав. Тому суди правильно визначилися з моментом, з якого розпочався перебіг позовної давності в цій справі.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 644/7281/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 07 грудня 2022 року у справі № 182/1919/22 є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

У справі, яка переглядається, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій були ухвалені судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Судами правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович