Рішення

від 26.01.2024 по справі 760/19404/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/19404/23

2/760/5207/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Митрофанової А.О.,

при секретарі Костюк В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київське Центральне конструкторське бюро арматуробудування» (далі - ПАТ «Київське Центральне конструкторське бюро арматуробудування», Товариство) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати всіх належних сум працівнику при звільненні.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказувала на те, що 06.09.2021 на підставі відповідного наказу вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду провідного інженера-технолога. 26.07.2023 позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Однак, у день звільнення відповідач не провів із нею розрахунку по заробітній платі. Відповідно до наданого відповідачем письмового повідомлення від 26.07.2023 за №48 заборгованість останнього по заробітній платі ОСОБА_1 складає 58307,38 грн, частина з якої у серпні 2023 року відповідачем була сплачена в сумі 4501,32 грн.

Тому, оскільки відповідач не здійснив позивачу виплату усієї суми нарахованої заробітної заробітної плати при звільненні, позивач була змушена звернутись до суду із даним позовом відповідно до вимог якого просила суд стягнути із відповідача на свою користь залишок невиплаченої ій заробітної плати у розмірі 53806,06 грн. Також, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 на підставі положень статті 116 КЗпП України просила суд стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.07.2023 по день ухвалення судового рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 для розгляду цивільної справи №760/19404/23 визначено суддю Солом`янського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 01 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відповідач належним чином повідомлений судом про розгляд даного провадження шляхом направлення на адресу його місцезнаходження рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (штрих-код Укрпошти 0600237476198) копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення направлена судом вказана кореспонденція 15.12.2023 отримана уповноваженою особою відповідача.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд виходить з наступного.

Як убачається із наданої позивачем копії трудової книжки, 06.09.2021 вона була прийнята на роботу до ПАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуро будування» на посаду провідного інженера-технолога згідно наказу №154-к від 01.09.2021.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача та наказу відповідача за №00000000177-к від 26.07.2023 ОСОБА_1 було звільнено із вказаної вище посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Згідно копії письмового повідомлення ПАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуро будування» від 26.07.2023 за №48 про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, загальний борг за підприємством станом на 26.07.2023 перед ОСОБА_1 становить 58307,38 грн, в тому числі за травень 2023 року - 9533,28 грн, за червень 2023 року - 8846,95 грн, за липень 2023 року - 39927,15 грн.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач вказала у своїй позовній заяві про те, що у серпні 2023 року відповідач частково погасив свій борг по заробітній сплаті, а саме сплатив її частину у розмірі 4501,32 грн. Відтак, борг останнього станом на момент звернення до суду із позовною заявою складає 53806,06 грн (58307,38 грн - 4501,32 грн).

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями частини першої статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно вимог частини першої статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічний припис міститься у статті 24 Закону України «Про оплату праці».

Частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні приписи містить частина перша статті 83 КЗпП України.

Як визначено вимогами частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Судом установлено, що відповідач не виконав свого обов`язку та своєчасно не сплатив позивачу у повному обсязі заробітну плату та не виплатив їй при звільненні компенсацію за невикористану відпусту при звільненні, унаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 58307,38 грн. з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Як вказала у позовній заяві позивач, у серпні 2023 року відповідач сплатив їй частину заборгованості по заробітній платі у розмірі 4501,23 грн. Дана обставина жодним з учасників справи не заперечується.

Отже, невиплаченою залишилась сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 53806,06 грн.

За таких умов, з огляду на викладені норми чинного законодавства України та наявність в матеріалах справи документального підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі і її розміру, що у свою чергу не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 53806,06 грн., а отже позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд відзначає наступне.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день проведення фактичного розрахунку, суд враховує, що позивач була звільнена 26.07.2023, в день звільнення вона знаходилась на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, і до дня, який зазначений у позові, тобто по день ухвалення судового рішення у цій справі, за період з 27.07.2023 по 26.01.2024, включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок),оскільки у справі відсутні будь-які відомості щодо виконання відповідачем свого обов`язку з проведення повного розрахунку перед позивачем.

Суд звертає увагу на те, що зазначений період не виходить за межі шести місяців, за які може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, що визначено частиною першою статті 117 КЗпП України.

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана дана виплата.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. (абзац четвертий пункту 8 розділу IV Порядку).

Середньоденна заробітна плата позивача становить 902,40 грн. та розраховується наступним чином.

Згідно письмового повідомлення відповідача №48 від 26.07.2023 про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, позивач перед днем звільнення відпрацювала два місяці у травні та червні 2023 року. Заробітна плата за фактично відпрацьовані у травні 2023 року 18 робочих днів нарахована у розмірі 25105,87 грн., а у червні 2023 року за 22 робочі дні - 10990 грн.

Відповідно, середньоденна заробітна плата позивача у відповідності до вказаного вище Порядку розрахована судом за такою формулою - (заробітна плата за травень 2023 року + заробітна плата за червень 2023 року) : (кількість робочих днів у травні 2023 року + кількість робочих днів у червні 2023 року) = (25105,87 грн. + 10990 грн.) : (18 робочих днів + 22 робочі дні) = 36095,87 грн. : 40 робочих днів = 902,40 грн.

При цьому, суд не бере до уваги наведений позивачем у позовній заяві розмір середньоденної заробітної плати. Оскільки нею при здійсненні його обрахунку включено до розміру заробітної плати за травень 2023 року нараховані відповідачем до сплати відпускні за 5 днів відпустки, тоді як, у кількість відпрацьованих за попередні 2 місяці, що передували звільненню, враховано лише фактично відпрацьовані 18 робочих днів у травні 2023 року, що у свою чергу призвело до збільшення розміру середньоденної заробітної плати за цей період.

Згідно абзацу другого пункту 4 Розділу ІІІ наведеного вище Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю

Загальна кількість робочих днів за період з 27.07.2023 по 26.01.2024, включно, становить 132 робочі дні, які складається з 3 робочих днів затримки у липні 2023 року, 23 робочих днів затримки у серпні 2023 року, 21 робочого дня затримки у вересні 2023 року, 22 робочих днів затримки у жовтні 2023 року, 22 робочих днів затримки у листопаді 2023 року, 21 робочого дня у грудні 2023 року та 20 робочих днів у січні 2024 року.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 119116,80 грн. (визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки, тобто 902,40 грн. х 132 робочі дні затримки), яка розрахована судом без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Водночас, суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в пункті 91 постанови від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц, та вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, який має компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, дії працівника та бездіяльність роботодавця у спірних правовідносинах.

Матеріалами справи не установлено, що на день звільнення позивача існували будь-які об`єктивні обставини, що перешкоджали провести відповідачеві розрахунок. Доказів на підтвердження наявності таких обставин відповідачем в ході розгляду справи суду надано не було.

У зв`язку із цим відсутні підстави для звільнення відповідача від передбаченого статтею 117 КЗпП України обов`язку виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також підлягають задоволенню судом.

Отже, підсумовуючи викладене вище, за наслідками вирішення спору у цій справі суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню судом у повному обсязі шляхом стягнення із ПАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на її користь нарахованої та невиплаченої заробітної плати в розмірі 53806,06 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 27.07.2023 по день ухвалення судового рішення.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи, що позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору за подання до суду цього позову в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, то відповідно з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Разом з тим, оскільки позивач не була звільнена за пред`явлення до суду позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то відповідно суд уважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на сплату судового збору в сумі 1073,60 грн.

Відповідно до статті 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 53 806,06 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.07.2023 року по 26.01.2024 року у розмірі 119 116,80 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (ЄДРПОУ - 33096208) адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушецька, 9.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Митрофанова