Постанова

від 22.07.2024 по справі 760/19404/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року м. Київ

Справа № 760/19404/23

Провадження № 22-ц/824/8484/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Київське центральне

конструкторське бюро арматуробудування»,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (далі - ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов мотивований тим, що 06 вересня 2021 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до відповідача на посаду провідного інженера-технолога, а 26 липня 2023 року її звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Вказувала, що у день звільнення відповідач не провів із нею повного розрахунку по заробітній платі. Відповідно до наданого відповідачем письмового повідомлення від

26 липня 2023 року № 48 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає

58 307,38 грн, частина з якої у серпні 2023 року відповідачем була сплачена в сумі

4 501,32 грн.

Оскільки відповідач не здійснив виплату позивачці усієї суми нарахованої заробітної плати при звільненні, ОСОБА_1 просила стягнути із ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на свою користь залишок невиплаченої їй заробітної плати у розмірі 53 806,06 грн, а також на підставі статті 116 КЗпП України стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2023 року по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Солом?янського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено.

Стягнено з ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 53 806,06 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2023 року до 26 січня 2024 року у розмірі 119 116,80 грн.

Стягнено з ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору в розмірі 1 073,60 грн.

Стягнено з ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свого обов`язку та своєчасно не виплатив позивачці у повному обсязі заробітну плату та не виплатив їй при звільненні компенсацію за невикористану відпусту при звільненні, унаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 58 307,38 грн. А тому з урахуванням виплаченої позивачці у серпні 2023 року частини заробітної плати у розмірі 4 501,23 грн, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає невиплачена заробітна плата при звільненні в розмірі 53 806,06 грн.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день проведення фактичного розрахунку, суд врахував, що позивачка була звільнена 26 січня 2023 року,

в день звільнення вона знаходилась на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована. Розмір середнього заробітку за весь час затримки має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, і до дня, який зазначений у позові, тобто до дня ухвалення судового рішення у цій справі, за період з 27 липня 2023 року до 26 січня

2024 року, включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого

1995 року № 100, оскільки у справі відсутні будь-які відомості щодо виконання відповідачем свого обов`язку з проведення повного розрахунку перед позивачем. Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначив в сумі 119 116,80 грн (шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки, тобто 902,40 грн х 132 робочі дні затримки).

17 лютого 2024 року ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на рішення Солом`янського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів дів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала мотивована тим, що заявник не в повному обсязі сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, а також заявник не надав до апеляційної скарги жодних підтверджень повноважень генерального директора ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» Мужчиною М. І.

12 березня 2024 року на виконання вимог ухвали суду, ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» надало докази доплати судового збору,

а також докази повноважень генерального директора Мужчини М. І.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Витребувано з Солом`янського районного суду м. Києва матеріали справи

№ 760/19404/23 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

21 березня 2024 року матеріали справи № 760/19404/23 надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлено, що наказом від 01 вересня 2021 року № 154-к ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» ОСОБА_1 з 06 вересня

2021 року була прийнята на роботу на посаду провідного інженера-технолога.

Згідно з наказом від 26 липня 2023 року № 00000000177-к ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» звільнило ОСОБА_1

з вказаної посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Згідно копії письмового повідомлення ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» від 26 липня 2023 року № 48 про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, загальний борг за підприємством станом на

26 липня 2023 року перед ОСОБА_1 становить 58 307,38 грн, в тому числі: за травень 2023 року - 9 533,28 грн, за червень 2023 року - 8 846,95 грн, за липень 2023 року - 39927,15 грн.

У серпні 2023 року ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» сплатило ОСОБА_1 частину заборгованості по заробітній платі у розмірі 4 501,23 грн, що сторонами не заперечується.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум

у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що загальний борг за ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» станом на 26 липня 2023 року (дата звільнення

ОСОБА_1 ) перед позивачкою становить 58 307,38 грн.

У серпні 2023 року ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» сплатило ОСОБА_1 частину заборгованості по заробітній платі у розмірі 4 501,23 грн.

Таким чином загальний залишок невиплаченої працівнику ц день звільнення заробітної плати становить 53 806,15 грн.

Доказів того, що вказана сума виплачена ОСОБА_1 відповідач не надав.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наявні у справі докази Київським апеляційним судом установлено, що ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» не повністю здійснило розрахунок із ОСОБА_1 у день її звільнення, а тому позивачка має право на стягнення з відповідача на її користь 53 806,15 грн невиплаченої заробітної плати відповідно до статті 116 КЗпП України.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на користь

ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати.

Аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 також просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, на обґрунтування яких вказувала про несвоєчасну невиплату відповідачем заробітної плати.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день проведення фактичного розрахунку, суд врахував, що позивачка була звільнена 26 січня 2023 року,

в день звільнення вона знаходилась на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована. Розмір середнього заробітку за весь час затримки має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, і до дня, який зазначений у позові, тобто до дня ухвалення судового рішення у цій справі, за період з 27 липня 2023 року до 26 січня

2024 року, включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого

1995 року № 100, оскільки у справі відсутні будь-які відомості щодо виконання відповідачем свого обов`язку з проведення повного розрахунку перед позивачем. Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначив в сумі 119 116,80 грн (шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки, тобто 902,40 грн х 132 робочі дні затримки).

Проте, Київський апеляційний суд не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Надаючи оцінку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає до стягнення, Київський апеляційний суд ураховує наступне.

Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок..

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов Колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Київський апеляційний суд звертає увагу на те, що працівник є слабшою ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах

і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі

№ 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства

є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі,

а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані передусім не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу матеріальної відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи

з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Визначений у абзаці першому статті 117 КЗпП України період, за який стягується середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не зобов`язує суд визначати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах максимального розміру середнього заробітку (за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців), а лише встановлює найвищу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні може бути визначений у сумі меншій, ніж за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві колегія суддів дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі

№ 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, зазначивши, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості,

а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку зі звільненням працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 24 квітня

2023 року в справі № 205/8443/19 (провадження № 61-8977св22).

Стягнений судом першої інстанції розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 119 116,80 грн не відповідає вказаному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

Київський апеляційний суд, з урахуванням цього висновку Великої Палати Верховного Суду, встановлених судом фактичних обставин справи, з огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку із встановленим розміром заборгованості, який станом на час звернення до суду з позовом становив

53 806,15 грн, характером цієї заборгованості, дій позивача та відповідача дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 53 806,15 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, але є співмірною розміру заборгованості.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21 (провадження № 61-6807св22).

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права, проте визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню, суд не врахував співмірність та добросовісність, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 119 116,80 грн слід змінити, зменшивши це розмір до 53 806,15 грн.

В іншій частині рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 26 січня

2024 року слід залишити без змін.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та розглядом справи у суду першої інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та зміни рішення Солом?янського районного суду м. Києва від

26 січня 2024 року в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розмір судових витрат, які стягнені судом першої інстанції з ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на користь ОСОБА_1 також слід зменшити з 1 073,60 грн до 536,80 грн.

У зв?язк уз наведеним, та з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» в розмірі 805,20 грн. за подання апеляційної скарги слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» пропорційно до частини задоволених вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» задовольнити частково.

Рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

з 119 116,80 до 53 806,06 грн.

Зменшити розмір судового збору, який стягнений з Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» на користь ОСОБА_1 з 1 073,60 грн до 536,80 грн.

В іншій частині рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 26 січня

2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» 805,20 грн. судових витрат, понесених заявником у зв?язку з переглядом справи у суду апеляційної інстанції.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна