Рішення

від 29.01.2024 по справі 300/2109/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. справа № 300/2109/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови за № 3-ФС від 16.02.2022, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2022 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови за №3-ФС від 16.02.2022 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

25.05.2022 ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 залучено Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як другого відповідача до адміністративної справи №300/2109/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови за №3-ФС від 16.02.2022. Розгляд адміністративної справи №300/2109/22 розпочато з початку.

Позовні вимоги щодо предмету позову обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, на підставі помилкових висновків про використання позивачем праці найманого працівника без оформлення трудової угоди з ОСОБА_2 , постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №3-ФС від 16.02.2022 застосував штраф в розмірі 190 000 гривень. Вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідачі направили суду відзиви на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погоджуються, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просили в задоволенні позову відмовити. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, 04.01.2022 на адресу Управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшов акт (довідка) Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про проведення фактичної перевірки від 23.12.2022 № 090949. Згідно висновків цього акта, під час передвіки магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, виявлено порушення нею статтей 21-24 Кодексу законів про працю України, а саме: використання праці найманих працівників без укладення трудової угоди між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 . Зазначає, що використання позивачем праці найманих працівників без укладення трудової угоди, яке виявлено 23.12.2021 є повторним, так як вперше 04.03.2021 актом фактичної перевірки контролюючого органу за № 090048 виявлено допуск працівників до роботи без оформлення із ним трудового договору (контракту). Тому, на підставі частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України за повторне протягом двох років з дня виявлення первинного порушення оскаржуваною постановою до позивача застосовано штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, встановив наступне.

16.02.2022 посадовою особою Управління Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі акта (довідки) Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області фактичної перевірки від 23.12.2021 за порушення статті 265 Кодексу законів про працю України № 090949, зареєстрованого за № 7471/09/18/РРО/ НОМЕР_1 , прийнято постанову за №3-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 190 000 гривень за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Згідно з актом (довідкою) фактичної перевірки за № 7471/09/18/РРО/ НОМЕР_1 від 23.12.2021, при проведенні перевірки господарської одиниці магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність позивач, встановлено порушення нею вимог законодавства, а саме: встановлено використання праці найманих працівників без укладення трудової угоди між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 .

Протиправність оскаржуваного рішення позивач обґрунтовує тим, що власником нерухомого майна магазину площею 247,6 кв. м., що за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Згідно договору позички нерухомого майна від 20.11.2019 позивач користується частиною приміщення, площею 82 кв. м., іншою частиною приміщення площею 60 кв. м. користається фізична особа-підприємець ОСОБА_4 . ОСОБА_2 є касиром торгівельного залу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 згідно трудового договору від 06.12.2021 та наказу за № 1/1 від 03.12.2021. Отже, висновок контролюючого органу про порушення нею законодавства про працю є передчасним та безпідставним, оскільки підприємницьку діяльність в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 здійснюють декілька підприємців, а ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частиною четвертою статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю визначає стаття 259 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до норм статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Відповідальність за порушення законодавства про працю визначає статті 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Суд встановив, що актом (довідкою) фактичної перевірки Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області № 090048, зареєстрованого за № 1088/09/15/РРО/2052104147 від 04.03.2021, при проведенні перевірки господарської одиниці магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність позивач, встановлено використання праці найманих працівників без укладення трудової угоди між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 .

На підставі акта перевірки за № 090048 від 04.03.2021 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 25.05.2021 прийнято постанову за № 27-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 60 000 гривень за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин, виявлене 23.12.2021 порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення, а саме використання праці найманих працівників без укладення трудової угоди між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 , є повторним, вчиненим позивачем протягом двох років з дня виявлення порушення 04.03.2021, що є підставою для застосування штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Однак, суд встановив, що постанова Управління Держпраці в Івано-Франківській області за № 27-ФС від 25.05.2021 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 60 000 гривень за порушення законодавства про працю та зайнятість населення була предметом спору в адміністративній справі за № 300/2890/21.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі за № 300/2890/21 визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області за №27-ФС від 25.03.2021.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 за № 300/2890/21, провадження № А/857/7054/22 апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 300/2890/21 скасовано та прийняти нову постанову. В позові фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанови, податкових повідомлень-рішень відмовлено.

23.11.2022 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 300/2890/21, адміністративне провадження № К/990/28335/22 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2022 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 за № 300/2890/21, провадження № А/857/17474/22, яка набрала законної сили 31.01.2023, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі за № 300/2890/21 без змін.

За таких обставин, оскільки судовим рішенням скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області за №27-ФС від 25.03.2021, прийнятою на підставі акту (довідки) фактичної перевірки № 090048 від 04.03.2021, то відпали підстави вважати, що використання позивачем 04.03.2021 праці найманих працівників без укладення трудової угоди, є виявленим первинним порушенням законодавства про працю.

Як наслідок, виявлене 23.12.2021 використання праці позивачем найманих працівників без укладення трудової угоди не може кваліфікуватися як повторне порушення.

Як встановив суд, позивача оскаржуваною постановою Управління Держпраці в Івано-Франківській області за № 090949 від 16.02.2022 притягнуто до відповідальності за повторне вчинення позивача протягом двох років з дня виявлення порушення та застосовано штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскільки вчинене позивачем 23.12.2021 порушення не є повторним, то відсутні підстави для застосування оскаржуваною постановою Управління Держпраці в Івано-Франківській області за № 090949 від 16.02.2022 до позивача штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 195 000 гривень.

З наведених підстав, постанова Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за № 090949 від 16.02.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

За таких обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1 950 гривень, згідно квитанції за № ПН48547С1 від 19.05.2022, та витрати, пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) в розмірі 22 000 гривень згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ № 1023793, виданого на представлення інтересів позивача адвокатом Чехою Миколою Володимировичем; договору про надання правової допомоги за № 088/2022 від 22.04.2022; додаткової угоди № 1 від 26.04.2022 до договору № 088/2022 від 24.04.2022 про надання правової допомоги; прибуткового касового ордеру за № 444 від 28.04.2022 на суму 22 000 гривень.

Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

Однак, скільки розгляд даної адміністративної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а до розміру витрати на послуги адвоката включено суму 3 000 гривень за участь адвокати в судових засіданнях, то розмір наданих адвокатом послуг та виконаних робіт становить 19 000 гривень.

Як наслідок, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1 950 гривень та частина витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Василіянок, будинок 67-А, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) за № 3-ФС від 16.02.2022 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 195000 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (індекс 76018, вулиця І. Франка, будинок 4, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 44840602) сплачений судовий збір в розмірі 1 950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) гривень та частину витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.