Ухвала

від 07.10.2024 по справі 300/2109/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

07 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №300/2109/22

адміністративне провадження № К/990/36263/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області за № 3-ФС від 16.02.2022 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 195 000 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024 апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задоволено частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 скасовано в частині стягнення на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19000 та прийнято нову постанову, якою стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Спірні правовідносини виникли щодо безпідставного прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №3-ФС від 16.02.2022 в розмірі 190 000 грн.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає підпунктb «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що дана касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиною правозастосовної практики, оскільки систематичне оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а також скасування прийнятих ним рішень призводить до знецінення ролі такого органу держаної влади у суспільстві та неможливості довести власну правову позицію в суді. Також вважає, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.

Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини виникли щодо прийняття відповідачем оскаржуваної постанови № 090949 від 16.02.2022 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за повторне вчинення правопорушення протягом двох років з дня виявлення порушення та застосовано штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дослідив матеріали справи та встановив, що судовими рішеннями в справі №300/2890/21 був спростований факт допуску позивачкою до роботи осіб без належного оформлення із ними трудових відносин. Таким чином суд апеляційної інстанції зробив висновок, що вчинене позивачкою порушення не є повторним, відтак відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови та застосування штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 195 000 гривень.

Перевіряючи матеріали касаційної скарги, колегією суддів встановлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Також посилання скаржника на наявність обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не містять достатніх обґрунтувань за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Скаржником не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Заявник не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судом апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Враховуючи вищевикладене, скаржником не доведено про наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень. Також скаржником не зазначено передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою надіслати особі, яка подала.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя С.Г. Стеценко