Ухвала

від 29.01.2024 по справі 620/16072/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/16072/23

УХВАЛА

29 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглядаючи в порядку письмового провадження заяву представника позивача Бойченюка Івана Васильовича про застосування заходів забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Шостому апеляційному адміністративному суді знаходиться апеляційна скарга Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року.

26.01.2024 року представником позивача Бойченюком І.В. подано заяву про застосування заходів забезпечення позову (далі по тексту - заява), яка передана головуючому судді Кобалю М.І. - 29.01.2024 року.

У вказаній заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд апеляційної інстанції забезпечити позов шляхом заборони Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти приймати на засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти рішення за результатами розгляду подання Комітету з питань етики про наявність у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 «Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку» фактів академічного плагіату - до моменту набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №620/16072/23.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача Бойченюк І.В. посилається на те, що предметом розгляду даної справи є визнати протиправними дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 від 17.05.2023 № 11-АД-23.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року задоволено в повному обсязі адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 від 17.05.2023 № 11-АД-23 та зобов`язано відповідача утриматися від подальшого розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 від 17.05.2023 № 11-АД-23.

Як зазначає у заяві про забезпечення позову представник позивача Бойченюк І.В., із опублікованого 24.01.2024 року оголошення, на веб-сайті Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, вбачається, що 06.02.2024 року відбудеться розгляд подання Комітету з питань етики про наявність у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 «Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку» фактів академічного плагіату.

Так, представник позивача наголошує, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач на засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, яке відбудеться 06.02.2024 року, може прийняти остаточне рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 , і відповідно завершити процедуру перевірки скарги/повідомлення про порушення академічної доброчесності.

Доводи представника позивача Шеіна І.В. зводяться до того, що існує серйозний ризик того, що ще до завершення розгляду справи Шостим апеляційним адміністративним судом, тобто до набрання рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року законної сили, його неможливо буде виконати, і позивач буде вимушений знову звертатися за захистом порушених прав до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).

Надаючи правову оцінку доводам заявника щодо наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам, здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Дослідивши заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що останнім заявлено заходи забезпечення позову, які не відповідають предмету спору в даній справі та є передчасними, що суперечать нормам адміністративного судочинства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заявником в заяві фактично викладено мотиви та доводи, які полягають у зобов`язанні відповідача вчинити певні дії, які відносяться до дискреції останнього.

Так, здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції.

Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За даних обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи представника позивача Бойченюка І.В. про можливе порушення Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти законних прав та інтересів ОСОБА_1 є передчасним.

У свою чергу, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти не позбавлено права вирішувати справи та призначати засідання, які визначені його компетенцією, діяти на власний розсуд, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно, колегія суддів вважає, що ані позивачем, ані його представником не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Зазначені заявником обставини не можуть бути підставою для забезпечення адміністративного позову без наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача Бойченюка І.В. про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 150 - 154, 248, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви представника позивача Бойченюка І.В. про застосування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 29.01.2024 року