Постанова

від 26.01.2024 по справі 820/5622/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року

м. Київ

справа № 820/5622/17

адміністративне провадження № К/9901/51701/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Васильєвої І. А. - головуючий суддя, Судді: Юрченко В. П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 (суддя Заічко О. В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (головуючий суддя Жигилій С. П., судді: Сіренко О. І., Спаскін О. А.),

У С Т А Н О В И В :

Громадян ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (відповідач, ГУ ДФС), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2017 №40181-13 про визначення йому податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в сумі 50' 408,62 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послалася на те, що він є власником об`єктів нежитлової нерухомості загальної площі 3658,1 м2, а саме виробничих будівель промислових підприємств, що знаходяться по АДРЕСА_1 , та які згідно з положеннями підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України звільнені від оподаткування. Тому контролюючий орган протиправно визначив йому податкові зобов`язання за вказані об`єкти нежитлової нерухомості згідно з оскаржуваним рішенням.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, позов задовольнив та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 24.05.2017 №40181-13.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що при вирішенні питання щодо оподаткування об`єктів нерухомого майна, відмінних від земельної ділянки, визначальним є функціональне призначення об`єкта нерухомості, а не статус його власника в контексті юридична чи фізична особи. Встановивши, що об`єкти нерухомості (ремонтна майстерня, матеріальний склад, котельна, диспетчерська, контора, цех, технічний обмінний пункт), за які позивачу нарахована сума податкових зобов`язань, належать до будівель промисловості, суд першої інстанції зробив висновок, що такі об`єкти за правилами підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України звільняються від оподаткування.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Відповідач наполягає, що передбачена нормою абзацу ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України податкова пільга в оподаткуванні будівель промисловості надається тільки юридичним особам, тому належне фізичній особі на праві власності таке нерухоме майно підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі що відповідають вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду у зв`язку з реорганізацію податкових органів шляхом приєднання, поділу та створення Державної податкової служби України та її територіальних органів, Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача у відзиві на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду таке.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2017 №40181-13 податкове зобов`язання за платежем ''Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості'' за 2016 рік в сумі 50' 408,62 грн ГУ ДФС визначило позивачу на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з даними з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкти нежитлової нерухомості загальною площею 3658,1 м 2, що розташовані по АДРЕСА_1 , і складаються з: нежитлової будівлі ремонтної майстерні літ. ''В-П'', цегляної, загальною площею 1682,4 м 2; нежитлової будівлі матеріального складу літ. ''Г'', стіни цегляні, загальною площею 355,7 м2; нежитлової будівлі котельної літ. ''Д-П', цегляної, загальною площею 204,0 м2; нежитлової будівлі диспетчерської літ. ''Б-І'', цегляної, загальною площею 43,8м2; нежитлової будівлі контори літ. ''А-П'', цегляної, загальною площею 530,6 м2; нежитлової будівлі цеху по виготовленню тенів літ. ''А-І'', стіни цегляні, загальною площею 384,5 м2; нежитлової будівлі технічного обмінного пункту літ. ''Л-І'', цегляної, загальною площею 457,1 м2 (а.с. 15-16).

Зазначені нежитлові будівлі позивач придбав у Приватного підприємства ''Полтавський ливарно-механічний завод'', що підтверджується договором купівлі - продажу від 30.04.2014 (а.с. 13-14).

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК ).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм ''будівлі промисловості'', лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому cама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття ''промисловість'', у зв`язку з чим застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його використання у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, застосування підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2018 (справа № 806/2676/17), а саме в частині про те, що застосування підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2017 №93161272 (а.с. 40-41) встановили цільове призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:06:028:0006, на якій розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, - розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, застосували норми Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затверджені наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, та дійшли висновку, що об`єкти нежитлової нерухомості, які належать позивачу, є будівлями промисловості.

Як будівлі промисловості, належні позивачу нежитлові приміщення, згідно з нормою підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктами оподаткування. І висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що зазначеною нормою встановлено пільговий режим оподаткування для будівель промисловості, а не для промислових підприємств, відповідає висновку Верховного Суду щодо правозастосування положень вказаної норми у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.

Довід відповідача щодо застосування цієї норми за критерієм суб`єктного складу платника податку на нерухоме майно є помилковим, внаслідок чого було зроблено неправильний висновок, що така норма стосується тільки юридичних осіб. Разом з тим, в контексті положень норми підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо функціонального використання об`єктів нерухомості, тобто для промислового виробництва, скаржник слушно звернув увагу на те, що не лише цільове призначення нежитлової будівлі згідно з правовстановлюючими документами, а й фактичне її використання як об`єкта промисловості, є підставою для звільнення від оподаткування.

Суди попередніх інстанцій, однак, не встановили, чи використовувалися позивачем зазначені вище будівлі в 2016 році для промислового виробництва, тоді як обставини щодо функціонального використання будівель відповідно до частини другої статті 73 КАС України входять до предмету доказування у цій справі.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

Наведені вище порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права призвели до ухвалення незаконних судових рішень, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, та в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області, як

відокремлений підрозділ ДПС) задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко

Л.І. Бившева