Рішення

від 15.07.2024 по справі 820/5622/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 р. № 820/5622/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Владислава Єгупенка,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС (м. Харків, вул. Пушкінська, 46)) про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (відповідач, ГУ ДФС), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2017 №40181-13 про визначення йому податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в сумі 50408,62 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, позов задовольнив та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 24.05.2017 №40181-13.

Постановою Верховного Суду від 26 січня 2024 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Представник Головного управління ДПС у Харківській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач діяв згідно чинного законодавства.

Разом з тим, у відзиві міститься клопотання справу розглянути за участю представника Головного управляння ДПС у Харківській області, повідомивши дату, місце та час розгляду справи в суді.

З приводу вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Так, дана справа не належить до тієї категорії справ, які в розумінні пунктів 1 - 6 частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України повинні бути розглянуті судом виключно за правилами загального позовного провадження.

Суд дійшов висновку про можливість та доцільність розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, відповідачем не доведено того, що у спрощеному провадженні він позбавлений повноцінно брати участь у справі, а саме подавати заяви по суті, клопотання, докази, тощо.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотанні відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно з даними з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкти нежитлової нерухомості загальною площею 3658,1 м 2, що розташовані по АДРЕСА_2 , і складаються з: нежитлової будівлі ремонтної майстерні літ. В-П, цегляної, загальною площею 1682,4 м 2; нежитлової будівлі матеріального складу літ. Г, стіни цегляні, загальною площею 355,7 м2; нежитлової будівлі котельної літ. Д-П, цегляної, загальною площею 204,0 м2; нежитлової будівлі диспетчерської літ. Б-І, цегляної, загальною площею 43,8м2; нежитлової будівлі контори літ. А-П, цегляної, загальною площею 530,6 м2; нежитлової будівлі цеху по виготовленню тенів літ. А-І, стіни цегляні, загальною площею 384,5 м2; нежитлової будівлі технічного обмінного пункту літ. Л-І, цегляної, загальною площею 457,1 м2 (а.с. 15-16).

Зазначені нежитлові будівлі позивач придбав у Приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод, що підтверджується договором купівлі - продажу від 30.04.2014 (а.с. 13-14).

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2017 №40181-13 податкове зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік в сумі 50 408,62 грн ГУ ДФС визначило позивачу на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК ).

Верховний Суд у постанові від 26 січня 2024 року, скасовуючи постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі № 820/5622/17, зазначив, що, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості, лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому cама по собі специфіка об`єкта оподаткування наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість, у зв`язку з чим застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його використання у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 за позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2018 (справа № 806/2676/17), а саме в частині про те, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Судом на підставі довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2017 №93161272 (а.с. 40-41) встановлено цільове призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:06:028:0006, на якій розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, застосували норми Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затверджені наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507.

Підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільговий режим оподаткування для будівель промисловості, а не для промислових підприємств.

Вказаний висновок щодо правозастосування положень вказаної норми викладений Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.

Разом з тим, в контексті положень норми підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо функціонального використання об`єктів нерухомості, тобто для промислового виробництва, слід звернути увагу на те, що не лише цільове призначення нежитлової будівлі згідно з правовстановлюючими документами, а й фактичне її використання як об`єкта промисловості, є підставою для звільнення від оподаткування.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з даними з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкти нежитлової нерухомості загальною площею 3658,1 м 2, що розташовані по АДРЕСА_2 , і складаються з: нежитлової будівлі ремонтної майстерні літ. В-П, цегляної, загальною площею 1682,4 м 2; нежитлової будівлі матеріального складу літ. Г, стіни цегляні, загальною площею 355,7 м2; нежитлової будівлі котельної літ. Д-П, цегляної, загальною площею 204,0 м2; нежитлової будівлі диспетчерської літ. Б-І, цегляної, загальною площею 43,8м2; нежитлової будівлі контори літ. А-П, цегляної, загальною площею 530,6 м2; нежитлової будівлі цеху по виготовленню тенів літ. А-І, стіни цегляні, загальною площею 384,5 м2; нежитлової будівлі технічного обмінного пункту літ. Л-І, цегляної, загальною площею 457,1 м2 (а.с. 15-16).

Зазначені нежитлові будівлі позивач придбав у Приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод, що підтверджується договором купівлі - продажу від 30.04.2014 (а.с. 13-14).

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що зазначені вище будівлі у 2016 році використовувалися ним для промислового виробництва.

У відзиві на адміністративний позов відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 зареєстрований ФО-П Кегичівською районною державною адміністрацією 09.01.2019, що унеможливлює використання будівель власником за цільовим призначенням для виробництва промислової продукції будь-якого типу протягом 2016 року.

Так, застосування пільги регулюється підпунктом «є», підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, де зазначено, що будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Застосування даного положення можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Таким чином, не лише цільове призначення нежитлової будівлі згідно з правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об`єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ.

Враховуючи викладене, нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3658,1 кв.м. які належать на праві власності позивачу, не підпадають під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки перебувають у власності фізичної особи, а не промислового підприємства, відтак є об`єктом оподаткування.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Владислав ЄГУПЕНКО