Рішення

від 29.01.2024 по справі 935/3122/23

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/3122/23

Провадження № 2/935/239/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Янчук В.В.,

за участю секретаря - Кумечко С.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліцею № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради про стягнення компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Ліцею № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради про стягнення компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 12.03.2005 р. між позивачем та ОСОБА_3 був укладений шлюб та ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка - ОСОБА_4 , яка є дитиною з інвалідністю.

В період з 31.08.2004 р. по 28.03.2023 р. позивач перебувала у трудових відносинах з ліцеєм № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради. Наказом директора ліцею № 2 ім. Л.Х.Дарбіняна від 28.08.2023 р. № 110-к позивача було звільнено з роботи, з посади вчителя математики за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України. Проте, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, з позивачем в день звільнення не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено компенсацію за щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів як матері, яка має дитину з інвалідністю за 2022 р. Директором ліцею № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна, на адвокатський запит, була надана відповідь, що позивачем на виконання листа Мінекономіки від 09.12.2021 р. № 4712-06/57931-07 не надано документів (довідок), що підтверджують, що іншому з батьків така соціальна відпустка не надавалась та компенсація за неї не виплачувалась.

Позивач зазначає, що посилання відповідача на лист Мінекономіки від 09.12.2021 р. № 4712-06/57931-07 є необґрунтованим, оскільки законом на роботодавця покладено обов`язок при звільненні виплатити працівнику компенсацію за невикористану відпустку, відповідно саме відповідач при звільненні мав з`ясувати чи має позивач право на отримання компенсації за невикористану відпустку, та чи батько дитини ОСОБА_3 не використав вказану додаткову відпустку.

Позивач має право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів, оскільки має дитину з інвалідністю. ОСОБА_1 з моменту працевлаштування були надані відповідачу всі необхідні документи, що підтверджують її право на отримання відпустки.

Після подачі позову, відповідачем в позасудовому порядку було виплачено компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, як матері, яка має дитину з інвалідністю за 2022 р. в розмірі 5000,95 грн., які надійшли на банківську картку позивача 11.10.2023 р.

За вказаних обставин, позивач вимушена була звернутись до суду та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:

- стягнути з Ліцею № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку , як матері, яка має дитину з інвалідністю за 2022 рік, в розмірі 6076,17 грн.;

- стягнути з Ліцею № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2023 по 10.10.2023 р. в розмірі 39569,64 грн;

- стягнути з Ліцею № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради на користь позивача судові витрати в розмірі 3073,16 грн.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 09.10.2023 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.11.2023 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, Ліцей № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради до суду направили відзив, відповідно до якого просили відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивачем норми законодавства ( ст. 182-1 КЗпП України та ст. 19 ЗУ »Про відпустки») викладені в позовній заяві невірно, без врахування змін, внесених ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною від 15.04.2021 р. № 1401-ІХ. Дитина позивача народжена в шлюбі, відповідно позивач та її чоловік - батько дитини, мають однакові права та обов`язки щодо дитини, чоловік позивача, вказаний у посвідченні дитини-інваліда, як її законний представник (опікун). Директором та головним бухгалтером відповідача для отримання спірної компенсації пропонувалось надати позивачу підтвердження ненадання такої соціальної відпустки батьку дитини у 2022 р. Окрім того, позивач в 2022 р., на відміну від попередніх років не зверталась із заявою про надання їй додаткової відпустки як матері дитини з інвалідністю за поточний рік, що могло свідчити про ймовірне надання такої відпустки батьку дитини. ОСОБА_1 таку заяву подала лише 05.10.2023 р., тобто вже після звільнення та зверненням до суду з даним позовом. 06.10.2023 на підставі отриманої заяви відповідачем був виданий наказ № 160-к/тр про виплату позивачу в строк до 13.10.2023 р. компенсації за невикористану відпустку тривалістю 10 календарних днів. Кошти позивачу були донараховані в сумі 6076,17 грн. та після утримання податків 11.10.2023 р. виплачені в сумі 5000,95 грн., що не заперечується позивачем. Стягувати з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2023 р. по 10.10.2023 р. немає підстав, оскільки всі належні позивачу кошти в сумі 2077,41 грн. були виплачені їй в день звільнення в повному обсязі, що не заперечується позивачем. Компенсація за невикористану додаткову соціальну відпустку за 2022 р. була нарахована після звільнення, на підставі заяви позивача від 05.10.2023, а тому її виплата не може вважатись порушенням вимог ст. 116 КЗпП України.

Своїм право для подачі відповіді на відзив позивач не скористалась.

Сторонами до суду не подано заперечень про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, розглянувши заяви по суті справи сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

У відповідності до частини 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав для припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, серед іншого, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом встановлено, що 01.09.2004 року наказом по відділу освіти № 211-к від 31.08.2004 р., наказом по школі № 151-к від 03.09.2004 р. призначено ОСОБА_1 на посаду вчителя математики Коростишівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи № 2 ( після перейменування, згідно наказу від 09.03.2021 р. № 18-о - ліцей № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради), про що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 зроблено запис № 8 (а.с.12-13).

Позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 12.03.2005 р., і вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ( а.с.6).

Згідно свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Коростишівського районного управління юстиції Житомирської області від 17.11.2005 р., актовий запис № 275, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 - ОСОБА_4 , 2005 р.н. є дитиною з інвалідністю. Законним представником (опікуном ) дитини інваліда є ОСОБА_3 , 1976 р.н. ( а.с. 9).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 14.08.2023 р., наказом Ліцею № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради № 110-к/тр від 28.08.2023 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя математики, з 28.08.2023 р., за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.13).

У відповідь на адвокатський запит від 11.09.2023 р. відповідач повідомив, що при звільненні ОСОБА_1 не надала будь-якого документу, який би достатньо достовірно підтверджував би, що батьку ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , який є законним представником (опікуном) дитини-інваліда, соціальна відпустка за 2022 р. не надавалась, компенсація за неї не виплачувалась. Тому при звільненні ОСОБА_1 компенсація за додаткову відпустку в сумі 6076,17 грн, як матері, яка має на утриманні дочку ОСОБА_4 , яка є дитиною з інвалідністю, не виплачувалась (а.с.14).

Згідно довідки Ліцею №2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради № 02-21/334 від 13.11.2023 р. ОСОБА_1 , яка була звільнена 28.08.2023 р. в серпні 2023 р. було нараховано 2580,64 грн. та виплачено 2077,41 грн.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 05.10.2023 р., відповідно до наказу № 160-к/тр від 06.10.2023 р. Ліцею № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради, ОСОБА_1 було вирішено виплатити компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2022 р. тривалістю десять календарних днів, як матері, яка має дитину з інвалідністю до 13.10.2023 р.

Як зазначає позивач в позові, їй була виплачена компенсація за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, як матері, яка має дитину з інвалідністю за 2022 р. в розмірі 5000,95 грн, які були перераховані на її банківську картку 11.10.2023 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Розмір середнього заробітку розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995року №100з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин), установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); творча відпустка (стаття 16 цього Закону); відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

09.05.2021 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» № 1401-ІХ від 15.04.2021 року, яким внесено зміни до частини першої статті 19 Закону України «Про відпустки» та статті 182-1 КЗпП України, зокрема, слова «Жінці, яка працює і має» замінено словами «Одному з батьків, які мають».

Таким чином, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» № 1401-ІХ від 15.04.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки», яка кореспондує ч. 1 ст. 182-1 КЗпП України, одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

З огляду на вищевказане, працівнику який має дитину з інвалідністю надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів, при цьому відпустка надається за умови, що інший із батьків дитини не отримував вказану відпустку. Відповідно, при звільненні, працівникові має бути виплачена компенсація, в разі не використання вказаної відпустки.

Суд зауважує, що законодавство дійсно не визначає переліку документів, які має надати працівник для підтвердження його права на додаткову відпустку на дитину, при цьому відсутність вказаної інформації унеможливлює надання відпустки та відповідно здійснення відповідної компенсації.

Тобто, право працівника на отримання усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, і не були виплачені до дня звільнення, виникає у день звільнення, але реалізації цього права передує обов`язок працівника подати власнику або уповноваженому ним органу усі необхідні документи, які підтверджують наявність підстав для виплати таких сум.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями трудового законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку працівникам, що мають дитину з інвалідністю, у розмірі 6076,17 грн. та середнього заробітку за період з 28.08.2023 р. по 10.10.2023 р. в розмірі 39569,64 грн., - оскільки судом встановлено, що станом на день подачі позивачем заяви про звільнення - 14.08.2023 року та станом на день звільнення позивача з роботи - 28.08.2023 року, позивачем відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» № 1401-ІХ від 15.04.2021 року, не було надано роботодавцеві довідку батька її дитини про те, що йому в 2022 році не надавалась відпустка на дитину з інвалідністю чи її компенсація, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Позивач, з заявою на виплату компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2022 р., як матері , яка має дитину з інвалідністю, звернулась до відповідача, лише 05.10.2023 р., тобто після звільнення ( 28.08.2023).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» № 1401-ІХ від 15.04.2021 року, який набрав чинності 09.05.2021 року, надано рівні права одного із батьків (матері чи батькові) дитини з інвалідністю на отримання щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, тому позивачем під час звільнення з роботи задля отримання компенсації за невикористаний вид відпустки необхідно було надати роботодавцеві документи батька дитини позивача на підтвердження того, що йому в 2022 році не надавалась вищевказана відпустка чи її компенсація, - що правомірно було зазначено відповідачем під час надання письмових відповідей на звернення представника позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 89, 141, 142, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116, 117, 182-1 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про відпустки», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліцею № 2 ім. Л.Х.Дарбіняна Коростишівської міської ради про стягнення компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено : 29 січня 2024 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Ліцей № 2 ім. Л.Х. Дарбіняна Коростишівської міської ради, місце знаходження: вул. Дарбіняна, 10, м. Коростишів, Житомирської області, 12500, код ЄДРПОУ : 22066407.

Суддя В.В.Янчук.