Постанова

від 10.01.2024 по справі 914/921/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. Справа №914/921/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Костереви О.А.

розглянувши апеляційну скаргу Сокальської міської ради б/н від 01.12.2023 (вх. №01-05/3671/23 від 01.12.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2023 (суддя Мороз Н.В., повний текст складено 13.11.2023)

у справі №914/921/23

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача: Сокальської міської ради, м. Сокаль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від Львівської обласної прокуратури: Максимовська С.С. - прокурор

від позивача: Брильовська О.Р. представник

від відповідача: Піскляк Ю.О. представник (в режимі відеоконференції)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Курилюк А.Ю. - представник

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Телічак Ю.В. - представник

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.11.2023 у справі №914/921/23 позов задоволено повністю; витребувано у власність держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Сокальської міської ради Львівської області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 4624883900:11:000:0001, що відноситься до земель оборони та розташована на території Сокальської територіальної громади Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2466469946120); стягнуто з Сокальської міської ради Львівської області на користь Львівської обласної прокуратури 2684,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу передачі раніше визначеному складу суду від 01.12.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 08.01.2024, призначено розгляд справи на 10.01.2024

11.12.2023 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення Військової частини НОМЕР_1 , у якій третя особа просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

12.12.2023 через систему «Електронний суд» надійшов відзив Львівської обласної прокуратури на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

05.01.2023 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у яких третя особа підтримує вимоги апеляційної скарги.

В судовому засіданні 10.01.2024 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник третьої особи на стороні відповідача вимоги апеляційної скарги Сокальської міської ради підтримала та просила їх задоволити.

Прокурор, представник позивача та представник третьої особи на стороні позивача, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача, пояснень третіх осіб та рішення суду першої інстанції.

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Сокальської міської ради про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Сокальська міська рада, з порушенням ст.77, ст.84 Земельного кодексу України, Закону України «Про використання земель оборони» та Положення про прикордонний режим, здійснила реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001, передану останній у комунальну власність згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №59-ОТГ від 21.12.2020, адже така входить до складу прикордонної смуги і належить до земель оборони і має перебувати у державній власності. Зазначені обставини встановлено рішеннями Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі №914/1774/16 та від 26.07.2016 у справі №914/1749/16, є для даної справи преюдиційними та не потребують повторного доведення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, а також Головне управління Держгеокадастру у Львівській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Військова частина НОМЕР_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції позовні вимоги підтримала, з підстав, вказаних у позові.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову вказував, що Сокальська міська рада не заперечувала та не заперечує проти надання в постійне користування, як це передбачено законом, відповідної земельної ділянки для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, однак позивач та військова частина не скористались належним порядком щодо визнання спірної земельної ділянки землею оборони та її передачі в постійне користування військової частини, позивач не надав документів на право власності на інженерні споруди, як і доказів точного розташування лінії інженерних споруд, що дало би змогу визначити межі прикордонної смуги, а Львівська обласна прокуратура не наділена повноваженнями для подання позову в інтересах позивача.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, проти позову заперечувало, вказуючи, що на виконання указу Президента України №449/2020 від 15.10.2020, постанови КМУ №1113 від 16.11.2020 та розпорядження №60-р від 31.01.2018, було прийнято наказ від 21.12.2020 №59-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким, відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2020, передано Сокальській міській раді земельні ділянки загальною площею 3447,9816 га, в тому числі спірну земельну ділянку. Ця ділянка входила в склад раніше проінвентаризованої земельної ділянки з кадастровим номером 4624883900:07:000:0001, площею 69,0586 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Рішеннями Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі №914/1774/16 та від 26.07.2016 у справі №914/1748/16 не зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області вчинити дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4624883900:07:000:0001.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, дійшов висновків про те, що:

- прокурор правомірно встановив бездіяльність позивача і звернувся з позовом до суду для захисту інтересів держави;

- земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо таких встановлений спеціальний режим їх використання;

- встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги;

- нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень;

- рішеннями Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі №914/1774/16 та від 08.09.2016 у справі №914/1748/16 встановлено преюдиційні факти щодо розташування спірної земельної ділянки в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, а також факт приналежності спірної земельної ділянки до земель оборони, що спростовує твердження відповідача про те, що вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення;

- оскільки землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ і належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельна ділянка з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001, площею 2 га, незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі комунальної власності;

- спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Львівської обласної державної адміністрації поза його волею, а відтак, наявні підстави для витребування земельної ділянки з незаконного володіння Сокальської міської ради Львівської області.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та суперечить принципу верховенства права, на підтвердження чого апелянт вказує такі доводи:

- 20.10.2015 наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за №9929/28-15 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, загальною площею 69,0586 га (кадастровий номер 4624883900:07:000:0002), сільськогосподарського призначення, угіддя сіножаті, на території Варязької сільської ради Сокальського району та затверджено її поділ на 5 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, угіддя сіножаті (кадастровий номер 4624883900:07:000:0006 площею 61,0586 га; - кадастровий номер 4624883900:07:000:0001 пл. 2,0000 га; - кадастровий номер 4624883900:07:000:0003 пл. 2,0000 га; - кадастровий номер 4624883900:07:000:0004 пл. 2,0000 га; - кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 пл. 2,0000 га) і, незважаючи на скасування вказаного наказу рішенням Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі №914/1774/16, такий поділ відбувся та утворилось п`ять окремих земельних ділянок, в т.ч. і спірна, при цьому цільове призначення ділянок не змінювалось і виокремлені земельні ділянки так і залишились землями сільськогосподарського призначення;

- відповідно до указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови КМУ від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», наказом Держгеокадастру від 17.11.2020 №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» зобов`язано керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України, тому наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21.12.2020 за №59-ОТГ Сокальській міській раді Львівської області передано земельні ділянки загальною площею 3447,9816 га., в тому числі спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001, площею 2.00 га з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення;

- відповідно до п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів, однією з підстав для набуття права власності на спірну земельну ділянку став наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21.12.2020 за №59-ОТГ, який є чинним та ніким, в т.ч. і судом, не скасований, відтак право власності Сокальської міської ради на цю ділянку набуте правомірно;

- обґрунтування оскарженого рішення, в більшій мірі, зводиться до того, що рішеннями Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі №914/1774/16 та від 26.07.2016 у справі №914/1749/16, встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 4624883900:11:000:0001 входить до складу прикордонної смуги та відноситься до земель оборони, а отже передача її з державної власності у комунальну та подальша реєстрація права комунальної власності на вказану земельну ділянку проведені незаконно, проте єдиним уповноваженим органом для зміни цільового призначення спірної земельної ділянки може бути лише орган, в розпорядженні якої вона знаходиться (аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №160/11256/19);

- зміна цільового призначення земель комунальної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів землеустрою, що мають затверджуватись рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку;

- суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі (апелянт просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2018 року у справі №712/10864/16-а, та Верховного Суду, викладені у постанові від 16.05.2023 у справі №910/6641/18;

- суд не врахував положень та вимог ст.ст.21, 155, 153 ЗК України, ст.ст.16, 393 ЦК України щодо ефективного способу захисту права, яке позивач вважає порушеним;

- суд першої інстанції не повинен був враховувати як преюдиційні факти, визначені судовими рішеннями в справі №914/1774/16 та в справі №914/1749/16 щодо розташування спірної земельної ділянки в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, а також факт приналежності спірної земельної ділянки до земель оборони, фактично, як і по справах №914/1774/16 та №914/1749/16, так і в цій справі, суд змінив цільове призначення спірної земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення на землі оборони, а отже, всупереч чинному законодавству та практиці Верховного Суду, перебрав на себе функції органу місцевого самоврядування;

- під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції Сокальська міська рада не заперечувала факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної зони, однак, незважаючи на це, її цільове призначення і по сьогодні залишилось незмінним землі сільськогосподарського призначення, і лише за рішенням Сокальської міської ради Львівської області таке цільове призначення можна змінити на землі оборони;

- станом на момент розгляду цієї справи та на момент подання цієї скарги Сокальська міська рада як орган, в розпорядженні якого знаходиться спірна земельна ділянка, як і жоден попередній власник цієї землі, жодних рішень про зміну цільового призначення не приймала.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Третя особа (Головне управління Держгеокадастру у Львівській області), яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, у додаткових поясненнях підтримує апеляційну скаргу та, окрім доводів апелянта, наводить такі аргументи:

- з метою виконання вимог Закону України «Про державний кордон» та постанови Кабінету Міністрів України №304 від 12.05.1994 «Про прикордонну смугу» відповідні обласні державні адміністрації, в тому числі Львівську обласну державну адміністрацію, зобов`язано за поданням відповідних управлінь Прикордонних військ і згідно з Загальними правилами прикордонного режиму та з урахуванням місцевих особливостей затвердити Правила прикордонного режиму у прикордонній смузі на території області і здійснити до 1 жовтня 1994 р. заходи щодо визначення та позначення цієї смуги на відповідній території; в подальшому ця постанова втратила чинність згідно з Постановою КМУ від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим», якою затверджено Положення про прикордонний режим;

- за змістом пп.3 п.2, пп.2-1 п.2 Положення про прикордонний режим розміщення земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони, оскільки в таких межах може бути розміщена земельна ділянка будь-якої категорії, разом з тим, додатком 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено Перелік обмежень щодо використання земель та земельних ділянок, кодом 04.01 вказаного Переліку передбачено, що прикордонна смуга є обмеженням щодо використання земель та земельних ділянок будь-якої категорії;

- за інформацією, яка міститься в Державному земельному кадастрі, земельна ділянка з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001 за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, утворена 01.10.2015 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок і входила в склад раніше проінвентаризованої земельної ділянки з кадастровим номером 4624883900:07:000:0002, площею 69.0586 га, категорія земель землі сільськогосподарського призначення;

- рішеннями Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі №914/1774/16 та від 26.07.2016 у справі №914/1751/16 не зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області вчинити дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001;

- зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, а відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок або щодо земельних ділянок, які формуються.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу навів такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника Львівської обласної державної адміністрації, поза його волею, наявні підстави для витребування земельної ділянки з незаконного володіння Сокальської міської ради Львівської області;

- відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц, від 13.07.2022 у справі №199/8324/19);

- земельна ділянка кадастровий номер 4624883900:11:000:0001 може перебувати лише в державній власності, а з урахуванням вимог ст.122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать виключно Львівській обласній державній адміністрації, відтак рішеннями судів у справах №914/1774/16 та №914/1749/16 не вирішувались питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про зміну цільового призначення землі, більше того, рішеннями судів у вищевказаних справах встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України;

- твердження відповідача в частині невіднесення спірної земельної ділянки до земель оборони зводиться виключно до незгоди із висновками суду, які були встановлені судовими рішеннями у справах №914/1774/16, №914/1749/16, які набрали законної сили, що є неприпустимим з огляду на застосування принципу остаточності судового рішення (принцип правової визначеності);

- при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст.22 Закону України «Про державний кордон України» та постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі №297/1395/15-ц, від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц);

- рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 у справі №813/1997/18, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 та постановою Верховного Суду від 30.05.2023 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 вжити заходи, передбачені ст.92, 116, 123, 125, 126 ЗК України з метою набуття права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги уздовж лінії державного кордону України між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Яворівського (28,1 км), Жовківського (22,3 км) та Сокальського (54,7 км) районів Львівської області та оформлення речових прав на них, окрім цього, вказаними рішеннями судів встановлено, що оскільки землі в межах прикордонної смуги надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної

служби України, такі землі визнаються землями оборони і вони використовуються виключно із Законом України «Про використання земель оборони».

Третя особа (Військова частина НОМЕР_1 ), яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, у додаткових поясненнях також заперечує проти задоволення апеляційної скарги та наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:

-спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею;

-спірна земельна ділянка розташована у прикордонній смузі між лінією інженерно-технічних споруд і лінією державного кордону, що свідчить про її приналежність до земель оборони;

-основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму (ст.2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»);

-відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність та не позбавляє її статусу земель оборони, оскільки її нормативні розміри визначені ст.22 Закону України «Про державний кордон України», п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд;

-на законодавчому рівні закріплено, що користувачами земельними ділянками вказаної категорії є органи охорони кордону Державної прикордонної служби України, а суб`єктами, на яких покладено завдання щодо вжиття заходів з правового оформлення та визначення на місцевості меж земельних ділянок вказаної категорії є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону та його територіальні органи;

-Сокальська міська рада діяла всупереч нормам ст.84 ЗК України, Закону України «Про використання земель оборони» та Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147, оскільки землі оборони не можуть вибувати з державної власності.

Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: «…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Львівську обласну державну адміністрацію.

У позові прокурор стверджував, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та може перебувати лише у державній власності.

Відповідно до п.в ч.1 ст.80 Земельного кодексу України держава є суб`єктом права власності на землю державної власності, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ч.2 ст.84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Прокурор вказує, що спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів у Львівській області, отже її розпорядником є Львівська обласна державна адміністрація.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор листом №15/1-47вих-23 від 13.01.2023 повідомив адміністрацію про порушення вимог законодавства, просив поінформувати щодо обізнаності про факт та обставини передачі ГУ Держгеокадастру у Львівській області земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 4624883900:07:000:0001, що входять до складу прикордонної смуги та відносяться до земель оборони, у комунальну власність Сокальської міської ради. У цьому ж листі прокурор просив зазначити про наміри Львівської обласної державної адміністрації щодо вжиття заходів до захисту інтересів держави в цьому випадку, а якщо такі вживатись не будуть то вказати причини.

У відповідь на цей запит Львівська обласна державна адміністрація листом №5/9-745/0/2-23/7-16 від 01.02.2023 повідомила Львівську обласну прокуратуру про відсутність правовстановлюючих документів та інформації щодо спірної земельної ділянки для належного захисту прав та пред`явлення позову, а тому, з метою повернення земельної ділянки її розпоряднику, висловлено прохання розглянути можливість заходів реагування позовного характеру.

03.03.2023 прокуратура повідомила Львівську обласну державну адміністрацію про намір звернутись до суду з віндикаційним позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Сокальської міської ради про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 4624883900:07:000:0001 площею 2,000 га (лист №15/1-275вих-23), а 17.03.2023 звернулась до суду з цим позовом.

Таким чином, Львівська обласна державна адміністрація була обізнана про можливе порушення інтересів держави, захист яких належить до її компетенції, однак, протягом тривалого часу не вчинила жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, натомість просила прокуратуру розглянути можливість такого звернення, що свідчить про неналежне здійснення органом державної влади своїх зобов`язань щодо реалізації функції захисту порушених інтересів держави.

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що прокурор належним чином обґрунтував та довів наявність підстав, передбачених ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації в суді.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

20.10.2015 наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за №9929/28-15 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, загальною площею 69,0586 га (кадастровий номер 4624883900:07:000:0002), сільськогосподарського призначення, угіддя сіножаті, на території Варязької сільської ради Сокальського району та затверджено її поділ на 5 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, угіддя сіножаті (кадастровий номер 4624883900:07:000:0006 площею 61,0586 га; - кадастровий номер 4624883900:07:000:0001 пл. 2,0000 га; - кадастровий номер 4624883900:07:000:0003 пл.2,0000 га; - кадастровий номер 4624883900:07:000:0004 пл. 2,0000 га; - кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 пл. 2,0000 га).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі №914/1774/16 за позовом першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області наказ за №9929/28-15 від 20.10.2015 визнано недійсним.

08.02.2016 наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від №1022/16-16 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою» надано дозвіл на розробку проекту землеутсрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га на території Варязької сільської ради (за межами населених пунктів) Сокальського району у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4602628122015 від 13.10.2015 року, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001 16.00 землі запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, форма власності - державна власність.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.09.2016 у справі №914/1748/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017, задоволено позов першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.02.2016 №1022/16-16 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою».

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №59-ОТГ від 21.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Сокальській міській раді (Сокальській територіальній громаді) передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3447,9816 га, які розташовані на території Сокальської міської ради Сокальського району, згідно з актом приймання-передачі.

Вказаний наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області прийнято на підставі ст.ст.15-1, 117, 122 ЗК України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», ПКМУ від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності».

Відповідно до п. 2 вищевказаного наказу, право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

22.12.2020 підписано акт приймання-передачі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, згідно з яким із державної власності передано, а Сокальською міською радою (Сокальською територіальною громадою) прийнято у комунальну власність земельні ділянки, згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001 (№ з/п 330 додатку до акту приймання-передачі).

Згідно із вказаним додатком до акту приймання-передачі, земельна ділянка з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001, площею 2 га, знаходиться на території Сокальської міської ради (Сокальський район, Варязька сільська рада), відомості про обтяження речових прав, а також про обмеження у використанні земельної ділянки - відсутні.

23.09.2021 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №59-ОТГ від 21.12.2020 та акту приймання-передачі від 22.12.2020, державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001 за Сокальською міською радою Львівської області. Номер запису про право власності 44194828.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.09.2021 Сокальською міською радою Львівської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, відділом Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області, в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001, площею 2,0000 га та цільовим призначенням (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - сільськогосподарського призначення. Дата державної реєстрації: 07.10.2015.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі №914/1774/16, що набрало законної сили, встановлено, що земельна ділянка площею 69,05860га, з кадастровим номером 4624883900:07:000:0002, стосовно якої відповідачем затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу на 5 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташована в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, що підтверджується схемою розміщення земельних ділянок з кадастровими номерами 4624883900:07:000:0001, 4624883900:07:000:0003, 4624883900:07:000:0004, 4624883900:07:000:0005, 4624883900:07:000:0006, витягом з публічної кадастрової карти України, копією карти місцевості з орієнтованим місцем розташування спірної земельної ділянки між Державним кордоном і рубежем основних інженерних споруд та копію схеми розміщення земельної ділянки на території Варязької сільської ради Сокальського району Львівської області.

Крім того, Господарський суд Львівської області у рішенні від 08.09.2016 у справі №914/1748/16, залишеному без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017, встановив, що спірна земельна ділянка входить до складу прикордонної смуги, перебуває під охороною і відноситься до земель оборони.

Обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №914/1774/16 та №914/1748/16, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді справи №914/921/23, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони (пункт «в» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 Закону України «Про використання земель оборони» особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №304, яка втратила чинність на підставі постанови КМУ №1147, було встановлено, що вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок/водоймищ прикордонну смугу в межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських Рад народних депутатів, але не менше ширини смуги місцевості від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень і не більше п`яти кілометрів від лінії державного кордону. На окремих ділянках за розпорядженням Кабінету Міністрів України може бути встановлена інша ширина прикордонної смуги. У прикордонну смугу не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

З цією метою обласні державні адміністрації, в тому числі Львівська, за поданням відповідних управлінь Прикордонних військ і згідно з Загальними правилами прикордонного режиму, та з урахуванням місцевих особливостей мали обов`язок затвердити Правила прикордонного режиму у прикордонній смузі на території області і здійснити до 1 жовтня 1994 р. заходи щодо визначення та позначення цієї смуги на відповідній території.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим» установлено, що вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм установлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів. Відстань облаштування лінії прикордонних інженерних споруд від лінії державного кордону визначається органами Державної прикордонної служби (пункт 21 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147).

Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (пункт 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147).

Контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена в межах території району, міста, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється Державною прикордонною службою, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів (пункт 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147).

Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №454/2498/19.

Отже, щодо вирішення питань про розпорядження земельною ділянкою за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст.22 Закону України «Про державний кордон України» та п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», як правильно зауважив суд першої інстанції.

Місцевий господарський суд правильно врахував преюдиційні обставини, встановлені у рішеннях Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі №914/1774/16 та від 26.07.2016 у справі №914/1749/16, про розташування земельної ділянки за кадастровим номером 4624883900:11:000:0001 в межах прикордонної смуги, тому спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та відповідно до статей 77, 84 ЗК України може перебувати лише у державній власності.

Відтак колегія суддів відхиляє доводи апелянта та третьої особи на стороні відповідача про те, що цільовим призначенням спірної земельної ділянки є сільськогосподарське призначення, оскільки зазначене не спростовує факту розташування спірної земельної ділянки у межах прикордонної смуги.

Навпаки, апелянт не заперечує такого факту, лише стверджує про відсутність рішення органу місцевого самоврядування про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Враховуючи встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги, що свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги, правильним є висновок суду, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001 може перебувати лише в державній власності, а з урахуванням вимог ст.122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать виключно Львівській обласній державній адміністрації.

Оскільки землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ і належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельна ділянка з кадастровим номером 4624883900:11:000:0001, площею 2 га, незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі комунальної власності.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Згідно з ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Водночас, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Львівської обласної державної адміністрації поза його волею, а відтак, наявні підстави для витребування земельної ділянки з незаконного володіння Сокальської міської ради Львівської області.

Великою Палатою Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц викладено правову позицію про те, що, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (аналогічний висновок викладено ВП ВС у постанові від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц та від 13.07.2022 у справі №199/8324/19).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування земельної ділянки є юридичним механізмом захисту, спрямованим на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, що забезпечить ефективне відновлення прав держави.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до закріпленого у ст.387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (як уповноваженої особи на управління землями державної форми власності) Львівської обласної державної адміністрації, поза його волею, наявні підстави для витребування земельної ділянки з незаконного володіння Сокальської міської ради Львівської області.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість заявленої прокурором позовної вимоги.

Відтак доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Сокальської міської ради відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2023 у справі №914/921/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 29.01.2024 (з урахуванням перебування головуючого судді Желіка М.Б. на лікарняному).

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.