Постанова

від 18.01.2024 по справі 8/107

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. Справа №8/107

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Музичина Ігоря Ярославовича

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2023 (повний текст ухвали складено 26.09.23, суддя Шкіндер П.А.) про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання

за клопотанням Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання у справі

у справі № 8/107

за позовом Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу

до відповідача Фізичної особи підприємця Музичина Ігора Ярославовича

про стягнення заборгованості в сумі 25869,88 грн,

без участі представників сторін

Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 21.01.2010 позовні вимоги Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу (далі - позивач/стягувач) задоволив частково; з приватного підприємця Музичина Ігоря Ярославовича (далі - відповідач/боржник) на користь стягнуто 24869,88 грн. основного боргу, 258,70 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Господарський суд Івано-Франківської області, на виконання вказаного рішення, 05.02.2010 видав відповідний наказ.

22.06.2023 стягувач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про видачу дубліката судового наказу та поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

Господарський суд Івано-Франківської області в ухвалі від 26.09.2023 у справі № 8/107 постановив клопотання Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу задоволити; поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010; видати Богородчанському спеціалізованому агролісгоспу дублікат наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010.

При постановленні вказаної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що в даному випадку, на його переконання, пред`явивши наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 до примусового виконання органу ДВС, стягувач законно сподівався та правомірно очікував на поновлення свої порушених прав шляхом стягнення з боржника сум, зазначених у виконавчому документі. Проте, державним виконавцем 15.05.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав того, що майно, яке б належало боржнику на праві приватної власності не виявлено. Поряд з цим, відсутність у справі матеріалів виконавчого провадження позбавляє суд можливості встановити підставність винесення спірної постанови від 15.05.2013, з`ясувати весь обсяг та повноту вчинених державним виконавцем виконавчих дій, обумовлених Законом України "Про виконавче провадження".

Беручи до уваги те, що державним виконавцем не подано суду доказів повідомлення стягувача про винесення постанови від 15.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу та не подано доказів повернення стягувачу наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2013, зважаючи на правила частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 до виконання. Встановивши поважність пропуску строку пред`явлення наказу від 05.02.2010 до виконання та його поновлення, суд, в силу положень пункту 19.4 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) та ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України виснував про наявність підстав для видачі Богородчанському спеціалізованому агролісгоспу дубліката наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010.

З означеною ухвалою місцевого господарського суду не погодився боржник (відповідач), звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, а також неповно з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи. В своїй апеляційній скарзі, боржник зазначає, що у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи та інші судові документи, можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Господарський суд Івано-Франківської області 05.02.2010 видав наказ про стягнення з ПП Музичина І.Я. на користь Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу 24869,88 грн. основного боргу, 258,70 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Строк пред`явлення вказаного наказу до виконання з 08.02.2010 по 08.02.2013. На підстав вказаного виконавчого документа було відкрите виконавче провадження, яке завершене 15.05.2013 поверненням наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 стягувачу, у зв`язку із відсутністю майна в боржника. Отож, в силу приписів ст. 23 та 47 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають обставини за яких можливе повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, скаржник зазначає, що строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання минув 15.05.2016, проте стягувач у вказаний термін повторно наказ господарського суду до виконання не пред`явив.

Разом з тим, апелянт звертає увагу суду, що представник стягувача 06.08.2015 був відряджений до Рожнятівського управління юстиції з питань виконання зазначеного рішення суду. Таким чином, на переконання боржника, представник стягувача, перебуваючи у відряджені 06.08.2015 з питань виконання вказаного рішення суду, повинен був дізнатись про його завершення.

Стягувач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, з покликанням на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, зазначив, що в силу положень Господарського процесуального кодексу України (пп. 19.2 розділу ХІ та ст. 329) єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що оригінал виконавчого документа втрачено. Мотиви й підстави втрати виконавчого документа не мають правового значення для застосування пп. 19.2 розділу ХІ ГПК України. Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази отримання стягувачем копії постанови про повернення виконавчого документа від 15.05.2013, яка має надсилатися рекомендованим листом з повідомленням про вручення, внаслідок чого стягувач був позбавлений можливості дізнатися про переривання строку для пред`явлення наказу до виконання, на переконання стягувача, строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання ним було пропущено з поважних причин, а місцевий господарський суд, дослідивши усі обставини справи, правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для поновлення такого строку. З огляду на наведене, стягувач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, оскільки така постановлена судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

В дане судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, позивач причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги. Представник відповідача 18.01.2024 на електронну адресу суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності його та відповідача, а також зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задоволити.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на строки розгляд апеляційної скарги, визначені ст. 273 ГПК України, враховуючи те, що ухвалою суду апеляційної інстанції про призначення до розгляду апеляційної скарги участь уповноважених представників в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне:

Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 21.01.2010 у справі № 8/107 позовні вимоги Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу задоволив частково; з приватного підприємця Музичина Ігоря Ярославовича на користь стягнуто 24869,88 грн. основного боргу, 258,70 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Івано-Франківської області 05.02.2010 було видано наказ за № 232. У вказаному наказі зазначено, що строк його пред`явлення до виконання з 08.02.2010 по 08.02.2013.

17.10.2012 постановою Рожнятівського ВДВС було відкрито ВП № 34758348 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 за №232.

З листа Рожнятівського ВДВС від 03.05.2022 № 4957 вбачається, що постановою ВДВС від 15.05.2013 виконавчий документ повернуто стягувачу та ВП № 34758348 завершено на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), що підтверджується відомостями з системи АСВП (Автоматизована система виконавчого провадження) (а.с. 13 т. 1).

Листом від 27.05.2022 № 21.10-27/6149 Рожнятівський ВДВС повідомив, що матеріали ВП № 34758348 знищено, у зв`язку із закінченням строку зберігання, тому такі не можуть бути надані суду (а.с. 34 т. 1).

Позивач стверджує, що не був обізнаний про наявність постанови державного виконавця від 15.05.2013, якою ВП № 34758348 завершено на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» та повернуто виконавчий документ стягувачу. Разом з тим, зазначає, що наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 за № 232 ним отримано не було, відтак стверджує про втрату виконавчого документа, що стало підставою для звернення до суду 22.06.2023 з відповідною заявою про поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 до виконання та видачу його дубліката.

На час відкриття виконавчого провадження № 34758348 (постанова від 17.10.2012 року) та повернення виконавчого документа стягувачеві (постанова від 15 травня 2013 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV). Тоді як на час звернення заявниці до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання вже діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначає строки пред`явлення виконавчих документів до виконання; порядок переривання строку давності пред`явлення їх до виконання, поновлення пропущеного строку. За загальним правилом, визначеним ч. 1 вказаної статті, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII; близький за змістом припис був відображений у частині другій статті 24 Закону № 606-XIV).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч.1 ст. 329 ГПК України).

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з відповідною заявою про поновлення строку (для пред`явлення виконавчого документа до виконання) в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено в постановах КГС ВС від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою в межах строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові ВП ВС від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Як вбачається з матеріалів даної справи, наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 у справі № 8/107 був пред`явлений до виконання у визначені законом строки. Водночас, 15.05.2013 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність майна в боржника. Отож, строк пред`явлення виконавчого документа у цій справі переривався, у зв`язку з чим він міг бути поданий для примусового виконання повторно в строк до 16.05.2016. В цей же строк стягувач міг звернутися до суду із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку. Натомість, звернення стягувача до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 мало місце 22.06.2023, тобто, поза межами встановлених Законом України «Про виконавче провадження» допустимих строків для вчинення відповідних дій.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що 06.08.2015 представник стягувача Захаріїв Б. Д. брав участь у проведенні Рожнятівським ВДВС виконавчих дій щодо боржника, в результаті яких було виявлено належні ФОП Музичину І.Я. житловий будинок загальною площею 42 м2 і житловою площею 20 м2 за адресою: 77632, Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода-Рівнянська, вул. Вагилевича, 24, та земельну ділянку площею 0,58 га, що підтверджується засвідченою Слобода-Рівнянською сільською радою копією погосподарської книги за 2011- 2015 рр.

Крім цього, дії державного виконавця Рожнятівського відділу ДВС у Калуському районі щодо винесення постанови від 15.05.2013, оскаржувались позивачем та були предметом розгляду судами усіх інстанцій.

Так, ухвалою від 31.05.2022 Господарський суд Івано-Франківської області задоволив скаргу Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу на дії Рожнятівського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, визнав їх протиправними з подальшим скасуванням постанови від 15.05.2013 щодо примусового виконання рішення (а.с. 51-55 т. 1).

Західний апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу ФОП Музичина І.Я., у постанові від 18.10.2022 скасував оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 31.05.2022 у даній справі та відмовив в задоволенні скарги на дії ДВС, з огляду на ту обставину, що з 06.08.2015 (дата участі представника позивача у виконавчих діях щодо боржника) Агролісгоспу стало відомо про безпідставність повернення виконавчого документа та завершення виконавчого провадження, проте, стягувач не пред`явив повторно виконавчий документ до виконання та впродовж 9 років не оскаржував постанови ВДВС від 15.05.2013, якою виконавчий документ повернуто стягувачу. Крім цього, суд апеляційної інстанції виписку із погосподарської книги визнав неналежним доказом на підтвердження наявності нерухомого майна у боржника (а.с. 142-149 т. 1).

Вказане судове рішення було оскаржено до суду касаційної інстанції, який, у постанові від 21.02.2023, касаційну скаргу позивача задоволив частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 скасував; справу за № 8/107 передав на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду. Покликаючись на презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, Верховний Суд зазначив, зокрема, про необхідність суду апеляційної інстанції дослідити питання тривалості строку відсутності оскарження стягувачем постанови ВДВС від 15.05.2013 або поважності причин його пропуску. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що виписка із погосподарської книги не є неналежним доказом на підтвердження наявності нерухомого майна у боржника (а.с. 51-57 т. 2).

Західний апеляційний господарський суд у постанові від 17.05.2023 встановив, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді. З огляду на те, що представник Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу Захаріїв Б.Д. 06.08.2015 знаходився у відрядженні в Рожнятівському управлінні юстиції з питань виконання зазначеного рішення суду, з врахуванням встановлених ч.2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" строків, які станом на 06.08.2015 минули, суд апеляційної інстанції скаргу на дії Рожнятівського ДВС залишив без розгляду. Водночас, судом було встановлено, що представник позивача Захаріїв Б.Д., знаходячись у відрядженні з питань здійснення вказаного виконавчого провадження, повинен був дізнатись про його завершення (а.с. 190-199 т. 2).

У відповідності до вимог ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини , які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно вимог ч.1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене в сукупності, суд апеляційної інстанції, вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що Богородчанський спеціалізований агролісгосп пропустив строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання без поважних причин.

Дотримання строків в тому числі і на оскарження постанови державного виконавця є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку пропуску вказаного строку, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників судового процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а відтак і видачі дубліката наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 у справі № 8/107. Таким чином, не вбачаючи підстав для поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні вказаної заяви Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу.

Судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанцій, у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Музичина Ігоря Ярославовича задоволити.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2023 у справі № 8/107 скасувати.

В задоволенні заяви Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу про видачу дубліката наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання - відмовити.

Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на позивача.

Стягнути з Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу (77701, Івано-Франківська область, смт. Богородчани, вул. Петраша, 8-А, ідентифікаційний код 05442352) на користь Фізичної особи - підприємця Музичина Ігоря Ярославовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2684 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 29.01.2024.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

Суддя Н.А. Галушко

Суддя М.Б. Желік