Постанова

від 29.01.2024 по справі 642/6384/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/6384/21 Номер провадження 22-ц/814/1067/24Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2023 року, постановлену суддею Шаповал Т.В., повний текст ухвали складено дата не вказана

у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ленінського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд судового наказу Ленінського районного суду м. Харкова від 28.09.2021 року у справі №642/6384/21 за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що на момент видачі судового наказу суду не було повідомлено про наявність у нього як боржника ще однієї дитини від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку зобов`язаний сплачувати аліменти відповідно до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06.11.2012 року. Просив суд скасувати судовий наказ та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.02.2022 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за ново виявленими обставинами.

Розпорядженням Голови Верховного суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова змінено на Київський районний суд м. Полтава.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2023 року скасовано судовий наказ Ленінського районного суду м. Харкова від 28.09.2021 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .

Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з відповідною заявою не було повідомлено про обставини наявності у боржника іншої неповнолітньої дитини та наявність аліментних зобов`язань, а також заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, тому судовий наказ від 28 вересня 2021 року у справі № 642/6384/21 підлягає скасуванню, а у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Індутний-Шматько С.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_1 діяла виключно в інтересах своєї дитини та не зобов`язана знати або надавати до суду будь-яку інформацію про наявність у заявника дитини від попереднього шлюбу або інших утриманців. Заявником не оспорюється батьківство, не заперечується факт постійного проживання спільної дитини з ОСОБА_1 , а отже, посилання у заяві на місце реєстрації дитини разом з ним жодним чином не впливає на обсяг зобов`язань по сплаті аліментів та не є нововиявленою обставиною. Також, звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_1 діяла на підставі п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, оскільки нею було заявлено вимогу про стягнення аліментів з заявника у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Отже, висновки суду про те, що ОСОБА_1 заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, є помилковими та такими що не відповідають вимогам закону.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що Ленінським районним судом м. Харкова у справі №642/6384/21 за заявою ОСОБА_1 видано судовий наказ, згідно з яким стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до повноліття дитини, починаючи з 22.09.2021 року (а.с. 12).

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якої є ОСОБА_1 (а.с. 4).

Також, встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 30).

06.11.2012 року Дергачівським районним судом Харківської області ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісяця, починаючи з 14.09.2012 року і до досягнення повноліття дитини (а.с. 32).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції визнав, що заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу, не повідомила про наявність у боржника іншої неповнолітньої дитини та наявність аліментних зобов`язань.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Статтею 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункт 4); заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункт 5).

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з відповідною заявою не було повідомлено про обставини наявності у боржника іншої неповнолітньої дитини та наявність аліментних зобов`язань, а також заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, суд першої інстанції дійшов висновку, що судовий наказ від 28 вересня 2021 року у справі №642/6384/21 підлягає скасуванню, а у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину.

Частиною першою статті 170 ЦПК України визначено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною восьмою статті 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №919/11027/18, провадження №12-7звг22, пункт 5.3).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17, провадження №14-549зц18, пункт 26).

Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №345/1362/20, провадження №61-8675св21).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17, пункти 27, 28).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №9901/819/18, пункт 6.38).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» №2).

Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі №461/1229/20, провадження №61-15179св20).

Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття «нововиявлені обставини». ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.

Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26 червня 2018 року у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України», від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).

Враховуючи викладене, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №910/11027/18).

Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 посилався на те, що істотними обставинами перегляду судового рішення є те, що стягувач не повідомила суду про те, що у нього є інша дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з нього іншим рішенням вже стягуються аліменти, а місцем реєстрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його місце проживання. Наведене, на переконання заявника, мало мати своїм наслідком видачу судового наказу про стягнення аліментів у меншому розмірі, а саме у розмірі 1/4 частини доходів, оскільки судом при видачі судового наказу не враховано наявність другої дитини та не з`ясовано місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , що суперечить пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи ОСОБА_2 , з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогою про видачу судового наказу та стягнення із заявника ОСОБА_2 1/4 частини заробітку на одну дитину, що відповідає вимогам статті 161 ЦПК України.

При цьому, заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу за формою та змістом відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України.

У свою чергу, не зазначення ОСОБА_1 у заяві про видачу судового наказу про наявність другої дитини у ОСОБА_2 та про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на адресою місця реєстрації ОСОБА_2 не є нововиявленою обставиною, як помилково вважає ОСОБА_2 .

При цьому, колегія суддів вважає, що у випадку наявності між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору щодо виховання та місця проживання дитини, то ОСОБА_2 вправі захистити своє право шляхом подачі позову про участь у вихованні та спілкування з дитиною, визначення місця проживання дитини (ст. 157, 158, 161 СК України).

Крім того,у випадку незгоди з судовим наказом боржник вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів (припинення стягнення, тощо) (частина сьома статті 170 ЦПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №492/990/20 та постанові від 17 березня 2023 року у справі №761/36042/20.

Разом з тим, слід зазначити, що у порядку наказного провадження вирішуються безспірні вимоги, передбачені статтею 161 ЦПК України, без перевірки обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини першої статті 168 ЦПК України).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки ці обставини були відомі ОСОБА_1 на час розгляду справи, вони не підлягають дослідженню під час вирішення питання стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а тому не можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.4 ч.1, п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з відмовою у задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, з нього підлягає стягненню судовий збір, що підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги, у розмірі 536,80 грн. на користь держави.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ленінського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 січня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов