Ухвала

від 26.01.2024 по справі 906/430/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"26" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/430/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Вельмакіної Т.М.

розглянувши заяву Андрушівської міської ради про забезпечення позову у справі

за позовом Андрушівської міської ради

до фізичної особи-підприємця Білошицького Казимира Володимировича

про визнання права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю

за участю представників сторін:

від позивача: Яремчук В.Л. - доручення №05-04/385 від 13.02.2023;

Закусило В.П. - доручення №05-04/407 від 15.02.2023,

від відповідача: Соломонюк І.В. - серії АМ №1046673 від 20.12.2023;

Білошицький К.В.,

ВСТАНОВИВ:

Андрушівська міська рада Житомирської області звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літера А-1 кафе-магазин площею - 74,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Зазулінського, в районі автостанції.

Також позивач просить суд компенсувати Андрушівській міській раді судові витрати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці, яка належить Андрушівській міській раді Житомирської області відповідач - Білошицький Казимир Володимирович здійснив самочинне будівництво, а саме - нежитловї будівлі літера А-1 кафе-магазин площею - 74,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Зазулінського, в районі автостанції.

Ухвалою від 17.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 11.09.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/430/23 до судового розгляду по суті

Ухвалою від 16.01.2024 суд перейшов зі стадії судового розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі № 906/430/23, призначив підготовче засідання на 24.01.2024.

24.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

У засіданні 24.01.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про призначення у справі комплексної будівельно-технічної експертизи та протокольною ухвалою від 24.01.2024 оголосив перерву до 26.01.2024 для розгляду заяви про забезпечення позову.

26.01.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

Представник позивача у засіданні суду підтримав заяву про забезпечення позову з підстав, у ній викладених.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення заяви про забезпечення позову з підстав, викладених у запереченнях на вказану заяву.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, заслухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи наступне.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Білошицькому К.В. на проведення будь-яких будівельних робіт, зобов`язання не здійснювати (не проводити) будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 1820310100:01:009:0075 та щодо спірної нежитлової будівлі літера А-1 кафе-магазин площею 74,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Зазулінського, в районі автостанції до вирішення даної справи по суті.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на те, що відповідачем розпочато та здійснюються будівельні роботи щодо спірного об`єкту нерухомого майна, які можуть вплинути на висновки будівельно-технічної експертизи щодо встановлення вартості фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об`єкту.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета сполру або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Предметом позову у даній справі є визнання за Андрушівською міською радою права власності на самочинно збудовану відповідачем нежитлову будівлю літера А-1 кафе-магазин площею 74,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Зазулінського, в районі автостанції.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

На підтвердження наведених обставин до заяви долучено копію акту зовнішнього огляду будівлі кафе-магазину (літера А-1) по вул. Зазулінського (територія Автостанції), м. Андрушівка, Бердичівського району, Житомирської області від 22.01.2024 з фотоматеріалами від 22.01.2024 (а.с.22-25, т.2).

У вказаному акті, зокрема, вказано, що під час проведення зовнішнього огляду будівлі кафе-магазину встановлено, що на момент огляду проведено демонтаж профнастилу зовнішньої стіни заднього фасаду нежитлової будівлі за вищевказаною адресою.

Відповідач у свою чергу у запереченнях на заяву про забезпечення позову (а.с.39-40, т.2) зазначає, що розпорядження Андрушівського міського голови та акти, які складені самим же позивачем у справі не можуть бути доказами для задоволення заяви про забезпечення позову. Вважає, що вказаний захід забезпечення позову не є співмірним з предметом спору у цій справі. Звертає увагу на те, що на фото видно, що мінеральна вата, якою обкладено приміщення вицвіла, оскільки вже тривалий час знаходиться під впливом сонця, вітру та дощу.

Судом встановлено, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду жодних доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову.

За висновком суду, заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями позивача щодо потенційної можливості порушення в майбутньому прав та охоронюваних інтересів позивача, та невиконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Однак самі лише вказані вище твердження позивача без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відтак позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Зі змісту заяви позивача реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи позивача, якими мотивовано забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях та не є безумовною умовою для забезпечення позову.

Крім того, суд враховує, що в ч.6 ст.376 ЦК України закріплено право особи, яка здійснила самочинне будівництво, на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене, тому можливі дії відповідача щодо демонтажу спірної нежитлової будівлі можуть вплинути на висновки будівельно-технічної експертизи щодо встановлення вартості фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об`єкту до проведення комплексної будівельно-технічної експертизи в сторону її зменшення, що матиме несприятливі наслідки в частині відшкодування витрат на будівництво саме для відповідача, у випадку задоволення позову.

При цьому, сам факт існування спору між сторонами не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості заяви позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, адекватності вимог позивача про забезпечення позову, з урахуванням збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність на даній стадії судового процесу підстав для забезпечення позову згідно заяви Андрушівської міської ради, у зв`язку з чим у задоволенні поданої заяви слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладається на заявника.

Керуючись статтями 73,74, 136, 137, 140, 233-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Андрушівської міської ради від 23.01.2024 №05-04/201 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 29.01.2024

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

- позивачу на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1;

- представнику відповідача - на електронну адресу: Info@legallaw.com.ua.