Постанова

від 23.01.2024 по справі 916/2492/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2492/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Козолуп М.С. (адвокат),

відповідача - Рудаченко А.О. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Бездоля Ю.С.)

від 15.03.2023,

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Колоколов С.І., судді - Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

від 14.09.2023

та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Колоколов С.І., судді - Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

від 02.10.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Майбутнє"

про стягнення 3 566 714,75 грн,

Короткий зміст позовних вимог, клопотання відповідача про зменшення неустойки та заперечень позивача

1. У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Майбутнє" про стягнення з відповідача 3 566 714, 75 грн, з яких: 1 941 716 грн неустойки та 1 624 998, 75 грн штрафу.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № Р21-661 від 20.06.2022 (далі - договір) щодо строків та кількості поставленого товару.

3. Відповідач просив суд застосувати статтю 233 ГК України та зменшити розмір штрафних санкцій до 392 338, 62 грн, з огляду на таке:

- пунктом 2.1. договору передбачено допустиме відхилення кількості товару за вибором позивача +/- 5 %, тому мінімально допустимий загальний обсяг товару мав складати 1 187, 80 тон, тобто непоставленою є 134, 14 тони кукурудзи, а не 196, 64 тон, як зазначає позивач;

- було поставлено 1 053, 36 тон з 1 187, 80 тон, що становить майже 89 % від передбаченого договором обсягу товару, тобто недопоставленим залишилося 11 % від загального обсягу товару. Відповідно, розмір штрафних санкцій неспівставний з тими наслідками, що настали в результаті порушення умов договору;

- відповідач вживав заходи для виконання умов договору, зокрема направляв на адресу позивача лист, в якому визнав факт порушення і неналежного виконання зобов`язання, а також пропонував прийняти залишок непоставленої продукції, однак позивач не мав наміру щодо мирного врегулювання ситуації, а умови, запропоновані відповідачу, були для нього неприйнятними (відповідач мав визнати зобов`язання з поставки ще 206, 47 тон товару та укласти аналогічні додаткові угоди до договорів поставки №Р21-670 від 29.06.2022 та №Р21-677 від 13.07.2022);

- позивач не надав жодних доказів на підтвердження наявності будь-яких збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної поставки товару за договором;

- часткове невиконання зобов`язань за договором стало наслідком протиправної поведінки перевізника товару (ТОВ "Симфонія комфорту"). Перевізник, не виконавши свої зобов`язання із перевезення вантажу, протиправно заволодів зерном кукурудзи, призначеним для доставки позивачу. Відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину посадовими особами перевізника;

- порушення зобов`язання було спричинено військовою агресією російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану;

- орієнтовна загальна вартість товару складала 8 124 993, 75 грн (разом з ПДВ), а сума заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій становить 3 566 714, 75 грн, тобто майже половину від орієнтовної вартості усього договору, а тому розмір штрафних санкцій є очевидно завищеним та несправедливим.

4. Позивач заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки з таких підстав:

- застосування або незастосування плюсового чи мінусового опціону (похибки щодо загальної кількості товару, який має бути поставлений, +/- 5 %), залежить виключно від позивача, що передбачено у договорі, а тому кількість непоставленого товару складає 196, 64 тон, а не 134, 14 тон;

- доводи відповідача щодо намагання урегулювати конфлікт є безпідставними, оскільки окрім договору, за яким стягується неустойка у цій справі, між сторонами було укладено ще два договори поставки, за якими поставка не відбулась взагалі, а відповідач заперечував факт їх укладення. Тому без урегулювання правовідносин за двома іншими договорами поставки не було б дотримано балансу інтересів сторін. Намір позивача укласти угоди про врегулювання до договорів поставки однозначно свідчить про бажання позивача мирно врегулювати спір, який виник через неналежне виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару;

- не поставка відповідачем обумовленого у договорі повного обсягу товару призвела до необхідності купувати аналогічний товар за ринковою ціною на момент укладення нової угоди;

- предметом позову є стягнення неустойки і штрафу, які передбачені умовами договору , а тому не потрібно доводити наявність збитків;

- відповідач не надав доказів подання заяви про вчинення злочину зі сторони перевізника;

- відповідач не довів вплив форс-мажорних обставин саме на виконання зобов`язань у взаємовідносинах із позивачем і не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань, які виникли у червні 2022 року;

- розмір заявлених штрафних санкцій у сумі 3 566 714, 75 грн становить 43, 9 % від загальної суми договору, яка складає 8 124 993, 75 грн і цей розмір не є надмірним та непропорційним, або таким, що створює непосильний майновий тягар для відповідача, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження складного фінансового становища відповідача. Згідно з фінансовою звітністю відповідача станом на 2022 рік у відповідача наявні оборотні і необоротні активи на загальну суму 166 339 500 грн, тому стягнення 3 566 714, 75 грн штрафних санкцій не призведе до банкрутства або тяжкого фінансового становища для відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. 20.06.2022 відповідач (продавець) та позивач (покупець) уклали договір, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити кукурудзу 3 класу, надалі іменований "товар", (зерно насипом українського походження, врожаю 2021 року).

6. Відповідно до пункту 2.1. договору кількість товару, що постачається за договором, складає 1 250 метричних тон (допустиме відхилення кількості товару +/-5% від кількості товару у фізичній вазі за вибором покупця).

7. Згідно з пунктами 6.2., 6.7. договору за порушення терміну поставки товару продавець зобов`язаний виплатити покупцю неустойку у розмірі 50, 00 гривень за кожну метричну тонну не поставленого товару за кожен день прострочення. У разі повної або часткової непоставки товару протягом 5 робочих днів після настання терміну, передбаченого пунктом 3.1. договору, продавець зобов`язаний сплатити покупцю додатково штраф у розмірі 20 % від загальної вартості договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення письмової вимоги покупця.

8. Позивач поставив відповідачу 1 053, 63 тон товару, однак з пропуском строку, встановленого договором. Решту товару поставлено не було.

9. 25.08.2022 позивач пред`явив претензію відповідачу на суму 3 563 853, 75 грн, в якій вказав, що продавець не поставив товар в кількості 259, 14 тон, а товар у кількості 1 053, 36 тон було поставлено поза межами терміну, передбаченого договором. Вимагав сплатити штрафні санкції.

10. У відповідь на претензію відповідач визнав, що зобов`язання виконав частково, однак вказав, що різниця між фактично поставленою кількістю товару та погодженою договором кількістю складає 196, 4 тон, а не 259, 14 тон, як зазначає позивач, оскільки було поставлено 1 053, 63 тони. При цьому допустима похибка щодо загального обсягу поставленого товару складає +/- 5%, що становить 62, 5 метричних тон, а тому мінімально допустимий загальний обсяг товару за договором має складати 1 187, 50 метричних тон. Відповідно, у цьому випадку різниця між кількістю фактично поставленого та договірним обсягом товару складає 134, 14 тон. Порушення поставок зумовлено введенням воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною. Відповідач готовий якнайскоріше виконати своє зобов`язання щодо поставки залишку кукурудзи та просив позивача підтвердити готовність до прийняття залишку недопоставленої продукції. Розмір заявленої неустойки є надмірним по відношенню до збитків позивача, їх розмір не відповідає обставинам порушеного зобов`язання та його наслідкам для кредитора.

11. Між сторонами відбулось листування щодо укладення договорів поставки №Р21-670, №Р-21-677 та наявності не виконаних по ним зобов`язань.

12. Також сторони продовжили листування щодо урегулювання правовідносин за договором поставки (за неналежне виконання якого заявлені вимоги у цій справі), однак не дійшли згоди стосовно умов урегулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

13. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.03.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 392 338, 62 грн штрафних санкцій та 53 500, 72 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

14. Суди дійшли висновку, що відповідач допустив порушення зобов`язання в частині строків та кількості поставленого товару, а тому вимоги про стягнення неустойки є обґрунтованими. Водночас, враховуючи принцип збалансованості інтересів сторін, наявні підстави для зменшення розміру неустойки в порядку частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, про яке заявив відповідач, а саме:

- ступінь та пропорційність виконання відповідачем зобов`язань (відповідач поставив 1 053, 63 з 1 250 тон. При цьому суди врахували умови договору щодо допустимої похибки загального обсягу поставленого товару у розмірі +/- 5% від загальної кількості товару. Відповідач має нести відповідальність з урахуванням зазначеної похибки та розміру поставленого товару);

- дії обох сторін після порушення відповідачем зобов`язання (листування сторін та їх позиції щодо урегулювання конфлікту);

- позивач не надав доказів завдання йому збитків саме внаслідок дій відповідача у визначених у цій справі правовідносинах.

15. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 заяву відповідача про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

16. Додаткова постанова мотивована таким:

- відповідач заявив про очікуваний розмір судових витрат у відзиві на апеляційну скаргу та подав докази понесених судових витрат у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України та просив стягнути 75 000, 00 грн;

- позивач заперечував проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказаний розмір не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності, розумності та співмірності;

- беручи до уваги відсутність особливої складності справи, кількість і тривалість засідання у справі, в якій брав участь представник відповідача в суді апеляційної інстанції (3 судових засідання), а також те, що підготовка до судового засідання, робота в судовому засіданні у даній справі фактично є складовими підготовки відзиву на апеляційну скаргу, недоведеність заявником обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір витрат у сумі 75 000 грн є значно завищеним;

- достатнім, співмірним та обґрунтованим буде розмір призначення до відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

17. 09.10.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В іншій частині рішення залишити без змін. Також скаржник просив скасувати додаткову постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання про долучення доказів понесених витрат на правову допомогу відмовити.

18. Підставами касаційного оскарження судових рішень визначено пункти 1 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.

19. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно зменшили розмір штрафних санкцій та неправильно застосували норми частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, які не підлягають застосуванню, та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 14.06.2023 у справі № 911/683/21, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

20. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме статей 2, 7, 13, 86, 238 ГПК України, оскільки оскаржувані рішення містять лише доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій без зазначення мотивів відхилення заперечень позивача з цього питання, а також рішення суду першої інстанції не містить висновок щодо кожної позовної вимоги окремо, чим не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2022 у справі № 920/1190/20. Скаржник зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази (договори поставки №Р21-661 від 20.06.2022, № Р21-670 від 29.06.2022 та № Р21-677 від 13.07.2022, лист відповідача б/н та без дати, який скаржник отримав 01.09.2022, проекти угод про врегулювання до договорів поставки та листи відповіді відповідача, які були отримані позивачем 14.10.2022), які однозначно підтверджують відсутність існування виняткових підстав для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

21. Щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржник зазначає, що суд порушив норму частини четвертої статті 126 та статтю 129 ГПК України, оскільки покладені на скаржника витрати не є співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт та складністю справи, і не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, щодо здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

22. 04.01.2024 відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги.

23. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований таким:

- скаржник не надав жодних доказів на підтвердження наявності будь- яких збитків, що стали наслідком неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором поставки;

- до сьогодні позивач не сплатив на користь відповідача 14 % вартості фактично поставленої продукції, які складають 840 839, 35 грн. Наведене вказує, що збитки, про які заявляв скаржник у позовній заяві, відсутні. Зазначена сума приблизно дорівнює вартості недопоставленого обсягу товару;

- розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, майже втричі перевищує вартість недопоставленої частини товару та неспівставний з тими наслідками, що настали в результаті порушення умов договору відповідачем шляхом нездійснення поставки частини продукції;

- невиконана відповідачем частина зобов`язання за договором становить 11 % від мінімально передбаченого договором обсягу продукції, що мав бути поставлений покупцю. Отже 11% від суми позову (пропорційно до невиконаної частини зобов`язання) становлять 392 338,62 грн, які правомірно задоволені судами попередніх інстанцій;

- у діях відповідача відсутня винна поведінка, оскільки він вчинив дії щодо передачі товару (уклад договір з перевізником та передав йому товар), однак перевізник не виконав свого обов`язку і місцезнаходження товару невідоме;

- щодо оскарження додаткового рішення, то наведені скаржником судові рішення не містять протилежної позиції щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у додатковій постанові від 02.10.2023 року, а лише зазначають про необхідність суду виходити з критерію реальності витрат та розумності їхнього розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

24. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

25. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

26. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

27. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85)).

28. Верховний Суд також завжди вказував, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Переоцінка обставин, що є предметом доказування, та стали підставою для висновку щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

29. Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19; від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та інші). Так, визначення розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, що вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

30. Верховний Суд у пункті 67 постанови від 05.12.2023 у справі №921/481/22 сформував висновок, що вирішення питання зменшення розміру неустойки не є завданням Верховного Суду (який є судом права, а не факту), як і заміна правової оцінки встановлених судами обставин власною. Суди першої та апеляційної інстанцій мають повноваження та кращі можливості для оцінки ситуації у світлі конкретних обставин. Враховуючи вже усталену та сформовану судову практику щодо критеріїв застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, роль Верховного Суду обмежується з`ясуванням того, чи не були відповідно до конкретних обставин справи спосіб застосування цих норм та наслідки їх тлумачення такими, що реалізація (чи навпаки нереалізація) судами першої та апеляційної інстанцій права на зменшення розміру штрафних санкцій очевидно не узгоджується з загальним принципом справедливого розгляду, і висновки судів є явно необґрунтованими. У цьому контексті необхідно, зокрема, враховувати виконання судами обов`язку щодо мотивування оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення пені, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції. За відсутності таких виняткових обставин, слід виходити з того, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Неодноразовий розгляд судом касаційної інстанції повторюваного питання не сприяє забезпеченню єдності практики.

31. У справі, що переглядається, суди виконали такий обов`язок, оцінили наведені відповідачем аргументи та заперечення позивача і навели мотиви їх врахування або ж відхилення (див. пункт 14 цієї постанови). Рішення судів не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник, адже зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

32. Так, у справах, на які посилається скаржник суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення розміру. У справі № 918/289/19 суди зменшили розмір неустойки з 2 578 292, 78 грн до 247 030,15 грн (тобто більш ніж на 90 %), у справі №910/1199/19 зменшили до 50 %, у справі № 910/10618/20 зменшили до 95 %, у справі № 910/10675/21 зменшили до 70 %.

33. Лише в одній з наведених скаржником справ № 911/683/21 суди відмовили в задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки, оскільки відповідач не довів, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та не довів наявності виняткових обставин, а суд касаційної інстанції вказав, що скаржник фактично намагається спонукати суд до здійснення переоцінки доказів, на підставі яких судами були встановлені обставини спірних правовідносин.

34. Тобто у кожному випадку (у кожній справі) суди реалізували своє право щодо зменшення розміру неустойки у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин справ, наведених учасниками обґрунтувань та дослідження доказів. А тому посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду визнаються необґрунтованими.

35. Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на порушення норм статей 2, 7, 13, 86, 238 ГПК України (оскаржувані рішення містять лише доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) з огляду на те, що скаржник фактично намагається спонукати суд до здійснення переоцінки доказів, на підставі яких судами були встановлені обставини спірних правовідносин, що відповідно до статті 300 ГПК знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

36. Посилання скаржник щодо не дослідження договорів поставки № Р21-661 від 20.06.2022, № Р21-670 від 29.06.2022, № Р21-677 від 13.07.2022, листів щодо стосовно їх виконання та проектів додаткових угод є необґрунтованими, оскільки обставини щодо укладення, виконання та зміни договорів № Р21-670 від 29.06.2022, № Р21-677 від 13.07.2022, листування та проекти додаткових угод щодо них не входять до предмету доказування у цій справі, про що правильно зазначив суд першої інстанції. Договір поставки № Р21-661 від 20.06.2022, за яким заявлено вимоги про стягнення неустойки у цій справі, досліджений судами попередніх інстанцій, про що свідчить зміст описової та мотивувальної частин оскаржуваних рішень.

37. Щодо доводів скаржника стосовно порушення норм процесуального права під час ухвалення судом апеляційної інстанції додаткової постанови, то Верховний Суд зазначає таке.

38. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

39. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

40. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

41. Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

42. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

43. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, на яку посилається скаржник.

44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, на яку посилається скаржник, сформовано висновок про можливість доведення неспівмірності судових витрат у випадках погодження сторонами фіксованого розміру гонорару. А у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 06.04.2021, на яку також посилається скаржник, зазначено про необхідність дослідження та оцінки наданих заявником документів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

45. Верховний Суд у пунктах 42, 43 постанови від 12.09.2023 у справі №925/1073/22 сформував такі висновки:

- встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що закріплені в частині другій статті 300 ГПК України.

- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

46. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, дослідивши надані відповідачем докази понесення витрат на правничу допомогу та заперечень позивача щодо їх розміру, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру витрат на правничу допомогу (відсутність особливої складності справи, кількість і тривалість засідань, недоведеності обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову), дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка заявлена до відшкодування, тому присудив до стягнення 30 000, 00 грн із заявлених відповідачем 75 000, 00 грн.

47. З матеріалів справи не вбачається підстав для заміни висновків суду апеляційної інстанції власною оцінкою або визначення іншого розміру судових витрат, ніж той, що був доведений стороною в суді апеляційної інстанції.

48. Аргументи скаржника щодо недоведеності відповідачем критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, Верховний Суд відхиляє, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.

49. Отже, питання про розподіл витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції вирішив з дотриманням вимог норм частини четвертої статті 126 та статті 129 ГПК України, а тому підстави для скасування чи зміни додаткової постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

51. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

53. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 916/2492/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

О. Кролевець