Ухвала

від 23.01.2024 по справі 752/21995/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 23 січня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року,

за участі:

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 та накладено арешт на iPhone 13 ProMax imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ; iPhone13 Pro Max imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 .

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року в частині накладення арешту на телефон ОСОБА_5 .

Щодо строку апеляційного оскарження зазначає, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без участі представника власника майна, а про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо 21 грудня 2023 року з відповіді СУ ГУ НП у м. Києві, датованої 19 грудня 2023 року, на заяву про повернення майна; апеляційну скаргу подано 22 грудня 2023 року.

Вважає, що вказана ухвала слідчого в частині накладення арешту на майно ОСОБА_5 є необґрунтованою з огляду на наступне.

На переконання представника, версія досудового розслідування про відсутність наявної матеріальної бази, кваліфікованих працівників та дозволів на виконання договору підряду не відповідає дійсності, оскільки у ТОВ «Армспецтехнологія» наявна матеріальна виробнича база, кваліфіковані працівники та виграно тендер з відповідним відомством на ремонт техніки військового призначення.

Зазначає, що слідчим порушено вимоги ст. 234 КПК України та безпідставно вилучено особисті речі, які належать ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон сірого кольору iPhone 13 Pro Mon, модель MLF 2.3 LL/A серії № МРК 09 JTVJHimei: НОМЕР_3 ; imei2: НОМЕР_4 .

Зауважує, що в ухвалі слідчого судді визначено вичерпний перелік предметів та документів, на відшукання та вилучення яких надано дозвіл. Так, на вилучення чи доступ до зазначеного телефону слідчий суддя дозвіл слідчому не надавав і в ухвалі слідчого судді інформація про цей телефон відсутня. Звертає увагу на те, що телефон належить на праві особистої власності ОСОБА_5 , яка не є засновником чи працівником ТОВ «Армспецтехнологія».

Стверджує, що жодної з передбачених законом, в тому числі визначених ч. 2 ст. 168 КПК України, умов для вилучення майна у слідчого не існувало.

Зазначає, що слідчим суддею не дотримано вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України, про розгляд клопотання не повідомлено власника майна чи представника, у зв`язку з чим вони не були присутні при розгляді такого клопотання та позбавлені можливості надати пояснення і дослідити матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча його повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді оскаржена в частині накладення арешту на iPhone13 Pro Max imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді лише в межах поданої апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвалу слідчого судді може бути оскаржено протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки, 29 листопада 2023 року клопотання прокурора розглянуто без виклику власника майна, копію ухвали отримано 21 грудня 2023 року, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 08 вересня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42023113330000057, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Прокурором у клопотанні зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що між в/ч НОМЕР_6 та ТОВ «Армспецтехнологія» укладено договір № 27 від 17 серпня 2023 року щодо «Послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення» на загальну суму 9 612 777 грн.

За наявною інформацією, ТОВ «Армспецтехнологія» не має наявної матеріальної бази, працівників відповідної кваліфікації та дозволів для виконання договору підряду. Також відповідно до умов договору виконання ремонтних робіт повинно проводитись із власних запчастин ТОВ «Армспецтехнологія», а в ході проведення аналізу складових частин згідно із специфікацією до договору встановлено завищення цін на переважну кількість деталей транспортних засобів, які за умовами договору ТОВ «Армспецтехнологія» повинна змінити.

27 листопада 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року проведено обшук в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: iPhone13 Pro Max imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ; iPhone 13 Pro Max imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 .

27 листопада 2023 року постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 зазначені мобільні телефони, виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою:АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023113330000057.

28 листопада 2023 року прокурор Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 27 листопада 2023 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 рокуклопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді в частині накладення арешту на iPhone13 ProMax imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 , колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на

мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42023113330000057 про накладення арешту зокрема на iPhone13 ProMax imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 ,слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на зазначене майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна, з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення п. 1 ч.ч 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному або іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, доводи апелянта про те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Щодо твердження апелянта про безпідставне вилучення особистих речей, які належать ОСОБА_5 , слід зазначити, що з матеріалів справи, зокрема протоколу обшуку, вбачається, що в ході огляду телефону встановлено інформацію, яка має значення для кримінального провадження.

Посилання в апеляційній скарзі на недотримання вимог ч. 1 ст. 172 КПК України та неповідомлення власника майна про розгляд клопотання заслуговують на увагу, проте не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Інші доводи, які зазначає апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Окрім того, відповідно до ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року в частині накладення арешту на майно, а саме: iPhone 13 Pro Max imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 752/21995/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12

Провадження № 11-сс/824/742/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК