Рішення

від 31.01.2024 по справі 683/391/23

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/391/23

2/683/24/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Градомської Д.Р.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 -

адвоката Вонсовича М.М.

представника відповідача СГК «Решнівецький» -

адвоката Грицая Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/391/23, 2/683/24/2024 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» (далі - СГК «Решнівецький») і просить усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 3,1051 га, кадастровий номер 6824286900:02:001:0129, шляхом її повернення, а також скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію договору оренди землі від 16 лютого 2021 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказує, що він є власником земельної ділянки площею 3,1051 га, кадастровий номер 6824286900:02:001:0129, що розташована на території колишньої Решнівецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 жовтня 2021 року, номер запису про право власності №44311092.

Надалі йому стало відомо, що належна йому земельна ділянка перебуває у користуванні СГК «Решнівецький» на підставі договору оренди землі від 16 лютого 2021 року, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 жовтня 2021 року, номер запису про інше речове право №44312122. Строк оренди на підставі цього договору - 10 років.

Вказує, що СГК «Решнівецький» без правової підстави користується належною йому земельною ділянкою, оскільки жодного договору оренди він з даним підприємством не укладав і договору не підписував.

Тому просить в судовому порядку захистити його порушене право у обраний ним спосіб.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2023 року у даній справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що з 2007 року належна йому земельна ділянка перебуває в оренді в СГК «Решнівецький». За користування земельною ділянкою СГК «Решнівецький» щорічно платило йому орендну плату, яку він отримував у виді зерна та грошових коштів. Вказує, що до осені 2021 року його все влаштовувало: СГК «Решнівецький» орендувало його земельну ділянку та систематично платило йому орендну плату. Однак, йому стало відомо, що інші орендарі за

користування земельною ділянкою платять значно більшу орендну плату. Тому він вирішив розірвати договір оренди землі від 16 лютого 2021 року, якого він не підписував та нікого не уповноважував на його підписання. Також позивач визнав, що отримував від СГК «Решнівецький» орендну плату за 2021 та 2022 роки на підставі договору оренди землі від 16 лютого 2021 року.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вонсович М.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. Посилається на те, що ОСОБА_1 не підписував договір оренди землі від 16 лютого 2021 року, інших осіб на його підписання не уповноважував, з ним, як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови вищевказаного правочину, а відтак, вважає, що договір оренди землі є неукладеним. СГК «Решнівецький» користується земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , без будь-яких правових підстав, поза волею ОСОБА_1 , що є підставою для усунення йому перешкод, як власнику, у користуванні земельною ділянкою та повернення цієї земельної ділянки позивачу.

Представник відповідача СГК «Решнівецький» - адвокат Грицай Л.М. в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що між ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» тривають довгострокові договірні відносини щодо оренди належної йому земельної ділянки. Перший договір із позивачем був укладений у 15 лютого 2000 року. В подальшому 03 лютого 2007 року між цими ж сторонами укладено новий договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі був підписаний не ОСОБА_1 , а рідною сестрою його дружини - ОСОБА_2 . Однак, в подальшому ОСОБА_1 схвалив вказаний правочин, оскільки регулярно отримував від СГК «Решнівецький» орендну плату і з його сторони не було жодних претензій щодо неналежного виконання чи невиконання умов договору з боку відповідача. Під час дії договору оренди від 03 лютого 2007 року було встановлено, що у правовстановлюючому документі на землю невірно зазначено прізвище власника: « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 », в зв`язку із чим за спільним погодженням ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» адвокат Грицай Л.М. здійснював представництво ОСОБА_1 в суді у справі про становлення факту належності останньому Державного акта на право власності на спірну земельну ділянку. В подальшому між сторонами було укладено договір оренди землі від 16 лютого 2021 року, яким поновлено дію попереднього договору оренди. В новому договорі були змінені суттєві умови, а саме розмір орендної плати було збільшено до 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. При укладенні договору оренди землі від 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 через сестру дружини ОСОБА_2 передав усі документи, необхідні для укладення договору, а працівник СГК «Решнівецький» ОСОБА_5 в телефонному режимі в присутності ОСОБА_2 узгодила із ОСОБА_1 усі питання щодо укладення договору оренди землі строком на 10 років та розміру орендної плати, на що ОСОБА_1 погодився та вказав, щоб на договорі замість його підпису зазначили його прізвище, а в послідуючому він сам з`явиться на підприємство на підпише договір. СГК «Решнівецький» здійснило усі необхідні дії щодо укладення договору оренди землі, на договорі працівник ОСОБА_5 зазначила прописом прізвище позивача і 01 жовтня 2021 року договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказує, що ОСОБА_1 схвалив дії ОСОБА_5 щодо підписання договору оренди землі, оскільки на протязі 2021-2022 років він щорічно отримував орендну плату у виді зерна, а за 2022 року у виді грошових коштів, які СГК «Решнівецький» перерахувало йому на платіжну картку, номер якої він надав в контору підприємства. Також усі ці роки відповідач сплачував за ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб. Тому, посилання позивача на протиправне користування СГК «Решнівецький» належною йому земельною ділянкою вважає безпідставним, через що у задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №113827 від 11 травня 2006 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,1051 га, кадастровий номер 6824286900:02:001:0129, розташованої на території колишньої Решнівецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 лютого 2007 року сторони уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав СГК «Решнівецький» земельну ділянку у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років із внесенням орендарем орендної плати у натуральній формі у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 366,18 грн. на рік, з урахуванням індексів інфляції. 15 лютого 2007 року Старокостянтинівський районний відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєстрував цей договір у Державному реєстрі земель за №040774700081.

ОСОБА_1 передав СГК «Решнівецький» земельну ділянку за актом прийому-передачі земельної ділянки від 03 лютого 2007 року.

На підставі вказаного договору оренди землі ОСОБА_1 щорічно отримував орендну плату. Після закінчення строку дії договору оренди землі від 03 лютого 2007 року СГК «Решнівецький» продовжувало користуватись належною позивачу земельною ділянкою, сплачуючи на протязі 2017-2021 років орендну плату.

16 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» укладено новий договір оренди землі, відповідно до умов якого строк оренди земельної ділянки становить 10 років, а розмір орендної плати - 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням усіх податків та зборів, встановлених законодавством, що становить 8200 грн. на рік.

01 жовтня 2021 року державний реєстратор виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Стецюк Л.О. зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право СГК «Решнівецький» на оренду земельної ділянки (номер запису про інше речове право 44312122).

Протягом 2021-2022 років СГК «Решнівецький» сплачував ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі від 16 лютого 2021 року. Зокрема, СГК «Решнівецький» за оренду земельної ділянки у 2021 році видало ОСОБА_1 11 тон зерна на суму 8800 грн., що підтверджується відомістю на видачу зерна в рахунок земельного паю за 2021 рік, за оренду землі у 2022 році СГК «Решнівецький» перерахував на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7084 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3042 від 06 березня 2023 року.

Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив факт отримання ним орендної плати від СГК «Решнівецький» за оренду земельної ділянки протягом 2017-2022 років у натуральній та грошовій формі.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 640 ЦК України слідує, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).

В силу статті 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №161-ХІV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Однією з істотних умов договору оренди землі є строк його дії (частина перша статті 15 Закону №161-ХІV).

Із положень частини першої статті 31 Закону №161-ХІV слідує, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 Закону №1952-ІV державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Цивільне законодавство встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами. Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору.

Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном. Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується

використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. При цьому, договір оренди землі укладається на певний строк, який є істотною умовою договору та визначається за згодою сторін.

За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас, у постанові від 26 жовтня 2022 року (справа №227/3760/19-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто, суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року (справа №338/180/17) і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №390/34/17) дійшли висновку, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що договір оренди землі від 16 лютого 2021 року ним не підписувався, а отже, ця угода є неукладеною.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судове засідання представник відповідача СГК «Решнівецький» - адвокат Грицай Л.М. надав для огляду оригінал договору оренди землі від 16 лютого 2021 року, зі змісту якого вбачається, що в графі «Підписи» під записом «Орендодавець» наявний рукописний запис « ОСОБА_6 ».

У поданому до суду відзиві представник відповідача СГК «Решнівецький» - адвокат Грицай Л.М. вказував, що договір оренди землі від 16 лютого 2021 року замість ОСОБА_1 підписала працівник СГК «Решнівецький» ОСОБА_5 . Ці обставини представник відповідача визнав також і в судовому засіданні.

Отже, враховуючи, що представник відповідача визнав, що договір оренди землі ОСОБА_1 не підписував, тому ця обставина доказуванню не підлягає.

Разом з тим, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» існують довготривалі договірні відносини щодо оренди належної позивачу земельної ділянки.

Так, 03 лютого 2007 року сторони уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав СГК «Решнівецький» земельну ділянку у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, а СГК «Решнівецький» зобов`язався використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і сплачувати ОСОБА_1 орендну плату. Цей договір був складений у письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у встановленому порядку.

На виконання зобов`язання за договором оренди від 03 лютого 2007 року ОСОБА_1 передав СГК «Решнівецький» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а протягом 2007-2017 років отримував від СГК «Решнівецький» орендну плату.

Після закінчення строку договору оренди, тобто протягом 2017-2022 років, СГК «Решнівецький» продовжив використання земельної ділянки та вносив орендну плату за таке використання на користь ОСОБА_1 , а той, у свою чергу, приймав таку плату. Будь-яких заперечень з приводу продовження використання відповідачем земельної ділянки після 2017 року ОСОБА_1 не висловлював.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка працює на посаді економіста в СГК «Решнівецький», повідомила, що зі слів працівника СГК «Решнівецький» ОСОБА_5 , їй відомо, що на початку 2021 року ОСОБА_1 по телефону узгодив із ОСОБА_5 , яка на той час займалась укладенням договорів оренди, усі умови договору оренди землі та просив, щоб ОСОБА_5 на договорі написала його прізвище та що він пізніше прийде та підпише договір особисто.

Зміст показань свідка ОСОБА_2 про обставини та події, які їй відомі зі слів ОСОБА_5 , суд визнає допустимим та достовірним доказом, який спростовує твердження позивача та його представника, що ОСОБА_1 не було відомо про укладення договору оренди землі.

Крім того, про обізнаність ОСОБА_1 щодо існування договору оренди землі свідчить і та обставина, що він на протязі 2021-2022 років отримував від СГК «Решнівецький» орендну плату, надав до СГК «Решнівецький» реквізити для зарахування орендної плати на банківський рахунок, тобто він знав, що договір оренди землі від 03 лютого 2007 року, який укладався на 10 років, закінчився у 2017 році, що відповідач продовжує користуватись його земельною ділянкою, не заперечував проти цього та приймав від нього орендну плату, і лише коли дізнався, що інші орендарі платять більшу орендну плату, він вирішив розірвати договір оренди землі, про що особисто вказав у судовому засіданні.

Отже, ОСОБА_1 , хоча і не підписував договір оренди землі від 16 лютого 2021 року, однак висловив волевиявлення на продовження договірних відносин сторін, у зв`язку з чим він виконував зобов`язання за договором оренди землі та отримував орендну плату. Оскільки сторони здійснювали повне виконання змінених зобов`язань за договором оренди землі, а речове право СГК «Решнівецький» за цим договором зареєстровано в установленому порядку, то такий договір не можна вважати неукладеним.

Таким чином, укладений між ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» договір оренди землі від 16 лютого 2021року не є припиненим.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, то суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено статтею 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність віднесені до основних засад цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпоряджання майном.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб`єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову від 25 травня 2021 року у справі №461/9578/15-ц).

У свою чергу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року (майже в аналогічній справі №390/34/17), висловив правову позицію щодо недобросовісності дій орендодавця при оспоренні належно вчиненого правочину та

заборони суперечливої поведінки з його боку. При цьому Верховний Суд виходив з того, що дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред`явив позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечать його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.

За договором оренди землі від 16 лютого 2021 року, що був укладений між сторонами та набув чинності після його державної реєстрації, СГК «Решнівецький» набув речове право (право оренди) на земельну ділянку. Строк дії цього речового права не закінчився, внаслідок чого підстави для повернення відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки відсутні.

ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами порушення свого права у спірних правовідносинах, тому суд дійшов висновку про те, що заявлений ним негаторний позов не підлягає задоволенню.

При цьому, дії ОСОБА_1 , який спочатку уклав договір оренди земельної ділянки та передав її СГК «Решнівецький» у користування, а згодом пред`явив позов про визнання договору неукладеним і повернення земельної ділянки, суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними.

Оскільки позивач не довів факт використання відповідачем спірної земельної ділянки всупереч його волі, тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації договору оренди землі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 82, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Сільськогосподарський кооператив «Решнівецький», місцезнаходження: с. Решнівка Хмельницького району Хмельницької області, 31133, код ЄДРПОУ 30743376.

Повний текст рішення складено 31 січня 2024 року.

Суддя: