Ухвала

від 29.01.2024 по справі 759/25335/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/32/24

ун. № 759/25335/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про витребування нерухомого майна, зобов`язання звільнити горище, виселення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 26.12.2023 року звернулись до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про витребування нерухомого майна, зобов`язання звільнити горище, виселення та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.1024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

26.01.2024 року позивачами до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивачі просять вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборону вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ; квартири АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 ; заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 вселяти до квартири АДРЕСА_1 інших осіб до вказаних квартир, а також передавати квартири в користування ( оренду, найм, позичку тощо) будь-яким іншим особам; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вселяти до квартири АДРЕСА_2 інших осіб до вказаних квартир, а також передавати квартири в користування ( оренду, найм, позичку тощо) будь-яким іншим особам; ОСОБА_10 , вселяти до квартири АДРЕСА_3 інших осіб до вказаних квартир, а також передавати квартири в користування ( оренду, найм, позичку тощо) будь-яким іншим особам; заборонити реєстрацію місця проживання: ??в квартирі АДРЕСА_1 , в квартирі АДРЕСА_4 (загальною площею 45,7 кв.м.); ??квартирі АДРЕСА_5 ; ?? квартирі АДРЕСА_3 .

Суддя, дослідивши вимоги поданої заяви про забезпечення позову вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно вимог ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч.3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пленумом Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 року звернуто увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Тобто, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи викладене заявлені вимоги в частині накладення арешту та заборону вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ; квартири АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , не підлягають задоволенню оскільки ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року вже накладено арешт та заборону на вищезазначені квартири.

З урахуванням принципу співмірності заявлених вимог заходам забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 вселяти до квартири АДРЕСА_1 інших осіб до вказаних квартир, а також передавати квартири в користування ( оренду, найм, позичку тощо) будь-яким іншим особам; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вселяти до квартири АДРЕСА_2 інших осіб до вказаних квартир, а також передавати квартири в користування ( оренду, найм, позичку тощо) будь-яким іншим особам; ОСОБА_10 , вселяти до квартири АДРЕСА_3 інших осіб до вказаних квартир, а також передавати квартири в користування ( оренду, найм, позичку тощо) будь-яким іншим особам; заборони реєстрації місця проживання: ??в квартирі АДРЕСА_1 , в квартирі АДРЕСА_4 (загальною площею 45,7 кв.м.); ??квартирі АДРЕСА_5 ; ?? квартирі АДРЕСА_3 , оскільки накладений арешт ухвалою від 19 січня 2024 року на вищевказане майно відповідачів, є достатнім, розумним, співмірним та адекватним і не порушить збалансованості інтересів сторін, створить належні умови для виконання судового рішення, а також ефективного захисту і поновлення прав заявників, в разі визнання їх порушеними.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що заява стосовно забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про витребування нерухомого майна, зобов`язання звільнити горище, виселення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: І.В. П`ятничук