Рішення

від 31.01.2024 по справі 727/5102/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/5102/23

Провадження № 2/727/65/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участі: секретарем судового засідання: Рудій І.В.,

представника позивача: Савосюк Н.П.,

представника відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом позовної заяви ОСОБА_2 від інтересах якого діє адвокат Савосюк Наталія Палладіївна до Чернівецької міської ради, співвідповідачів: комунальне підприємство «Парк Жовтневий», Комунальне підприємство «Центр культури і дозвілля імені Тараса Шевченка» про визнання розпорядження про звільнення протиправним його скасування, поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Чернівецької міської ради про визнання розпорядження про звільнення протиправним його скасування, про поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди. Зазначає, що відповідно до розпорядження Чернівецького міського голови від 01.06.2021 року на підставі конкурсу був призначений директором комунального підприємства «Парк Жовтневий», що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади та за трудовим контрактом (строковим трудовим договором) в редакції від 02.06.2021 року № 2270, на термін з 02 червня 2021 року по 01 червня 2026 року.

Розпорядженням секретаря Чернівецької міської ради від 14.04.2023 року за № 557-к припинено дію трудового договору. Звільнено за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Відповідно до п. 4ст. 40 КЗпПУ.

Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки ніяких прогулів без поважних причин позивач не вчиняв. Всі робочі дні окрім, 13.04.2023 року, він перебував на роботі про, що зазначав у своїх письмових поясненнях.

Таким чином, розпорядження про його звільнення є незаконним, не відповідає дійсним обставинам справи, а тому позивач просить його скасувати та поновити його на роботі.

Крім того, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.05.2023 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.07.2023 року було прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.07.2023 року було залучено в якості відповідачів Комунальне підприємство «Парк Жовтневий» та Комунальне підприємство «Центр культури і дозвілля імені Тараса Шевченка».

В судовому засіданні позивач та представник який діє в його інтересах адвокат Савосюк Н.П. позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у поданих до суду відзивах.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вислухавши сторін, допитавши в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Чернівецької міської ради № 1209-к від 01.06.2021 року ОСОБА_2 було призначено на посаду директора комунального підприємства «Парк Жовтневий» (а.с. 10).

02.06.2021 року було укладено трудовий контракт №2270 з директором комунального підприємства «Парк Жовтневий» (а.с. 11-14).

Розпорядження Чернівецької міської ради № 557-к від 14.04.2023 року було припинено дію трудового контракту (строкового трудового договору ) від 02.06.2021 року № 2270, звільнено ОСОБА_2 з посади директорам «Парк Жовтневий» з 14.04.2023 року за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин згідно п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України(а.с. 17).

Факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці 28.03.2023 р., 29.03.2023 року., 30.03.2023 року., 31.03.2023 року та 13.04.2023 року, більше трьох годин без поважних причин, підтверджується наданими суду актами про відсутність на робочому місці складені головою комісії з реорганізації КП «Парк Жовтневий» Лесюка Ю.М., а також підтверджується, письмовими поясненнями членів комісії з реорганізації КП «Парк Жовтневий» ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 (а.с. 71-79).

Відповідно до письмових пояснень від 14.04.2023 року, ОСОБА_2 повідомив, що був відсутній на робочому місці, 13.04.2023 року знаходився у лікаря оформлював направлення на денний стаціонар (а.с. 85).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтвердили обставини викладені відповідачем у поданому до суду відзиві, а саме відсутності ОСОБА_2 на робочому місці 13.04.2023 року.

Як вбачається з наданих до суду письмових доказів, а саме відповіді голови комісії з реорганізації Генерального директора ОКНП «Чернівецький ОШВД» Воронка Ю.І. звертався за медичною допомогою до лікаря-дерматовенеролога 13 квітня 2023 року, о 9.19 год. та був направлений на лікування (а.с. 88).

Відповідно до п. 4 ч. 1ст.40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч. 3ст. 235 КЗпП Україниу разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України(далі -КЗпП України).

Так, відповідно достатті 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно достатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Як встановлено судом, колективним договором підприємства «Парк Жовтневий» затверджено режим його роботи, зокрема: понеділок четвер з 08.00 год. до 17.00 год.; п`ятниця з 08.00 год. до 15.45 год.; субота, неділя вихідний день, позивач був ознайомлений із вказаним режимом роботи підприємства, про що свідчить його особистий підпис під графою «затверджено» від 28.03.2022 р. у колективному договорі (а.с. 68-69).

Однак, в порушення трудової дисципліни позивач був відсутній на робочому місці 28.03.2023 р., 29.03.2023 р., 30.03.2023 року., 31.03.2023 року та 13.04.2023 року, більше трьох годин без поважних причин, що зафіксовано відповідними актами.

Отже одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність.

У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.

Отже роботодавець вправі застосовувати до працівника дисциплінарні стягнення за порушення будь-яких трудових обов`язків.

Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено устатті 147 КЗпП України.

Згідно зістаттею 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1)догана;

2)звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 149 КЗпП Українивизначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Виконання відповідачем вказаної вище норми законодавства підтверджується копіями вимог міського голови від 04.04.2023 р. №01/02-06/781, від 04.04.2023 року, №01/02-06/776, від 14.04.2023 року. №01/02-06/874 про надання персональних пояснень та персональними поясненнями позивача від 04.04.2023 р. та від 14.04.2023 року. (а.с. 81-82, 83).

Чинний на сьогодні ЦПК України передбачає, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Враховуюче викладене, пунктами 20, 23 постанови Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі №604/1068/17 зроблено висновок про те, що при розгляді позовів про звільнення з роботи осіб за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня - без поважних причин.Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з конкретних обставин і враховувати докази, подані сторонами.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі надається, виходячи з конкретних обставин.

Слід зазначити, що причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі.

Відповідно до статей139,141 Кодексу законів про працю Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни, якою є система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків, власник або уповноважений ним орган повинен правильно забезпечувати трудову дисципліну. Положеннямист. 147 Кодексу законів про працю Українипередбачені заходи стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани та звільнення.

Отже, щодо доводі позивача про відсутність прогулу 13.04.2023 року у зв`язку із перебуванням на прийомі у лікаря, слід зазначити наступне, з дослідженої судом відповіді голови комісії з реорганізації Генерального директора ОКНП «Чернівецький ОШВД» встановлено, що прийом у лікаря відбувся о 9-й годині ранку, відповідно дня, а відповідно до акту про відсутність позивача на роботі який міститься в матеріалах справи, відсутність зафіксована у період часу з 13.00 до 17.00 год. цього дня. На денному стаціонарі позивач перебував з 17.04.2023 року. Що на думку суду спростовує твердження позивача щодо відсутності факту прогулу з наведених підстав.

В обґрунтування відсутності на роботі позивач також вказує, що з метою виконання трудових обов`язків він щоденно обходив територію підприємства, яка складає понад 63 га, а конкретного робочого місця у нього ні статутом, ні контрактом не визначено.

Однак вказане спростовується письмовими доказами, а саме:

Рішенням Чернівецької міської ради від 13.10.2022 р. №892 (п.4 Рішення №892) та розпорядженням міського голови від 03.11.2022 р. №461-р, яким створено комісію з реорганізації підприємства та включено до її складу позивача. Рішенням установлено, що комісія з реорганізації КП «Парк Жовтневий» здійснює керівництво діяльністю підприємства на період до завершення реорганізації. Також даним Рішенням №892 визначено Чернівецький міський комунальний виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт відповідальним з 01 січня 2023 року за благоустрій (утримання та ремонт) територій Центрального парку культури та відпочинку ім. Тараса Шевченка та парку Жовтневого (п.9, 12 Рішення).

Отже, враховуючи вищевказане та рішення №892 функції з управління підприємством перейшли до комісії з реорганізації КП «Парк Жовтневий».

Зміст трудових обов`язків позивача, як директора підприємства та члена комісії з реорганізації підприємства, було забезпечення вжиття необхідних заходів для здійснення реорганізації: виявлення дебіторської та кредиторської заборгованості, проведення розрахунків з кредиторами, стягнення заборгованості, забезпечення обліку майна та складання передавального акта. Зазначене не суперечить та узгоджується з умовами трудового контракту укладеного з позивачем, відповідно до якого він зобов`язувався: вести балансовий облік закріпленого за підприємством майна; подавати квартальну та річну фінансову звітність; забезпечувати своєчасне внесення платежів до бюджетів всіх рівнів, цільових фондів; забезпечувати сплату за спожиту електроенергію, воду, теплову енергію, природний газ, згідно з встановленими нормативами; забезпечити на підприємстві достовірне ведення бухгалтерського обліку, фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну.

Отже обхід території парку не входив до трудових функцій позивача починаючи з 01.01.2023 року, оскільки з цього часу на підставі пункту 12 Рішення №892 відповідальним за благоустрій (утримання та ремонт) території паку «Жовтневого» є інше комунальне підприємство виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт.

В силу пункту 2.1 Трудового контракту позивач зобов`язаний був, серед іншого, керуватись у своїй роботі рішеннями Чернівецької міської ради та її виконавчого комітету.

Щодо тверджень позивача про відсутність належного облаштованого робочого місця. Вказане не підтверджується, матеріалами справи, оскільки будь-яких скарг до голови комісії з реорганізації про неможливість виконання трудових обов`язків позивачем через цю обставину не надходило. Більше того, питання організації робочого місця (кабінету) було у компетенції позивача відповідно до трудового контракту, а саме: пункту 2.10 «Керівник зобов`язаний вжити заходів до створення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів».

Стосовно наведених доводів позивача про те, що секретар Чернівецької міської ради не мала повноважень на підписання оскаржуваного розпорядження, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 2 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження міського голови, у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень, здійснює секретар.

З огляду на зазначену норму Закону, у зв`язку із відпусткою міського голови Клічука Р.В., що підтверджується копією розпорядження від 07.04.2023 року, його повноваження на час видання оскаржуваного розпорядження здійснювала секретар міської ради Кирилюк М.В.

Враховуючи зазначене, доводи позивача про відсутність у секретаря міської ради Кирилюк М.В., повноважень щодо видання спірного розпорядження є безпідставними.

Окрім того, позивач в позовній заяві стверджує, що він є викривачем в розумінніЗУ «Про запобігання корупції», а тому з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет. На думку позивача це підтверджується листом від Національного агентства з питань запобігання корупції про отримання повідомлення від Директора КП «Парк Жовтневий» стосовного можливого вчинення іншою особою, правопорушень пов`язаних з корупцією відповідальність за яке передбачена ст.172-7 КУпАП.

Відповідно до абз. 20 ч.1ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції»викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цьогоЗакону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Згідно ч.1 ст. 53-4ЗУ «Про запобігання корупції»викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цьогоЗакону.

Отже, аналізуючи викладене, відповідноособа або член її сім`ї не може бути звільнена у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою.

Водночас такий імунітет не є абсолютним і має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.

Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірного наказу із діяльністю позивача, як викривача.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено, що доводи позивача про те, що одна з підстав його звільнення є підстава набуття ним статусу викривача в цій частині є припущеннями, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»,а звільнення позивача відбулося саме у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п. 4ст. 40 КЗпП Українита відсутність правових підстав для визнання розпорядження про звільнення протиправним та його скасування.

Оскільки позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директором комунального підприємства «Парк Жовтневий» зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про визнання розпорядження про звільнення ОСОБА_2 , протиправним та його скасування, тому вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.40,235 КЗпП України, ст.2, 4, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265,268,273,353,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 інтереси якого представляє адвокат Савосюк Наталія Палладіївна до Чернівецької міської ради, співвідповідачів: комунальне підприємство «Парк Жовтневий», Комунальне підприємство «Центр культури і дозвілля імені Тараса Шевченка» про визнання розпорядження про звільнення протиправним його скасування, поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди-відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 31 січня 2024 року.

Суддя: П.С. Гавалешко