Постанова

від 08.05.2024 по справі 727/5102/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 року місто Чернівці справа №727/5102/23

провадження №22-ц/822/341/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоВисочанської Н.К.,

суддів:Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.

секретар Собчук І.Ю.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Чернівецька міська рада, Комунальне підприємство «Парк Жовтневий», Комунальне підприємство «Центр культури і дозвілля імені Тараса Шевченка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 26 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, Комунального підприємства «Парк Жовтневий», Комунального підприємства «Центр культури і дозвілля імені Тараса Шевченка» про визнання розпорядження про звільнення протиправним, його скасування, поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди, головуючий в суді першої інстанції суддя Гавалешко П.С.,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Комунального підприємства «Парк Жовтневий», Комунального підприємства «Центр культури і дозвілля імені Тараса Шевченка» про визнання розпорядження про звільнення протиправним, його скасування, поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.

Посилався на те, що відповідно до розпорядження Чернівецького міського голови від 01 червня 2021 року на підставі конкурсу був призначений директором комунального підприємства «Парк Жовтневий». 2 червня 2021 року з ним був укладений трудовий контракт №2270 строком до 01 червня 2026 року.

Розпорядженням секретаря Чернівецької міської ради від 14 квітня 2023 року за №557-к припинено дію трудового договору. Звільнено за прогул (відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за п.4 ст.40 КЗпП України).

Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки ніяких прогулів без поважних причин він не вчиняв. Всі робочі дні, окрім 13 квітня 2023 року, він перебував на роботі, про що зазначав у своїх письмових поясненнях.

Вказав, що КП «Парк Жовтневий» за розпорядженням міського голови від 03 листопада 2022 року перебував у стані реорганізації шляхом приєднання до КП «Центральний парк культури і відпочинку ім.Шевченка» і посада позивача підлягала скороченню.

Починаючи з січня 2023 року керівництво міської ради не створило йому належних умов для роботи. Більшість працівників парку було переведено в трест зеленого господарства, залишились тільки він та бухгалтер.

Парк займає понад 63 га і він щоденно обходив його територію.

Жодними документами не передбачено конкретне місце його роботи, зокрема, що це має бути кабінет директора, тим більше з січня 2023 року в цьому кабінеті не було на чому сидіти.

Нормативними документами відсутнє визначення конкретного робочого місця, а посадові обов`язки передбачають перебування на території всього парку, а не лише в будівлі, де кабінет директора.

Крім цього, 13 квітня 2023 року він не був на роботі, оскільки перебував на прийомі у лікаря.

Також розпорядження про його звільнення підписано не уповноваженою особою.

Вважає, що звільнення є прямим наслідком його звернення до Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно можливого вчинення одним із депутатів міської ради корупційного порушення.

Вказує, що йому завдано моральної шкоди, яка полягає у спричиненні важкої психологічної травми, стресу, глибоких переживаннях з приводу незаконного звільнення, які призвели до загострення ряду хвороб.

Просив визнати розпорядження про звільнення незаконним, поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 812,78 грн. за кожний робочий день, моральну шкоду в розмірі 40000 грн. та витрати на правову допомогу.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківськогорайонного судум.Чернівціввід 26січня 2024року узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 доЧернівецької міськоїради,Комунального підприємства«Парк Жовтневий»,Комунального підприємства«Центр культуриі дозвілляімені ТарасаШевченка» провизнання розпорядженняпро звільненняпротиправним,його скасування,поновлення нароботі,оплату часувимушеного прогулута компенсаціюморальної шкоди відмовлено.

Повний текст рішення складено 31 січня 2024 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги на рішення суду

Не погоджуючисьіз рішеннямсуду,позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що свідок ОСОБА_2 пояснила, що члени комісії фіксували факт його відсутності лише у кабінеті директора, а не роботі.

Також суд першої інстанції не навів жодних мотивів відхилення аргументів позивача про те, що територія парку займає понад 63 га і позивач щоденно обходив територію ввіреного йому підприємства.

Вказує, що ні статутом підприємства, ні колективним договором, ні трудовим контрактом, укладеним з позивачем, не визначено конкретно місце роботи, а саме, що це має бути кабінет директора. Тим більше, що з січня 2023 року в цьому кабінеті навіть сидіти було ні на чому.

Пояснення представника відповідача про зміну умов трудового договору з визначенням робочого місця - кабінету суперечить доказам, які є у справі, оскільки функціональні обов`язки позивача з моменту укладення контракту і до звільнення не змінювались. Фактично у позивача було відсутнє визначене нормативне робоче місце й виконання своїх посадових обов`язків передбачає перебування на території усього парку, а не лише у будівлі, де знаходився кабінет.

При вирішенні даного спору судом не враховані гарантії, надані позивачу як викривачу Законом України «Про запобіганню корупції», адже в листопаді 2022 року він звернувся до Національного агенства з питань запобігання корупції стосовно можливого вчинення одним із депутатів міської ради корупційного порушення, яке спрямувало його повідомлення до Національної поліції України.

У судовому засіданні позивач пояснював, що його звільнення є реакцією керівництва на його заяви щодо корупційних дій депутата міської ради.

Що ж стосується визначення його відсутності на роботі 13 квітня 2023 року як прогул без поважних причин, то у визначені години він був на прийомі у лікаря, де йому видали направлення на стаціонарне лікування і про це позивач вказував у письмовому поясненні секретарю міськради.

Однак, після звернення до суду лікар, яка спрямовувала його на стаціонарне лікування повідомила, що міська рада запитує про перебування позивача у лікарні і чи дійсно він був направлений на стаціонарне лікування. Наслідком цього звернення стала довідка, що позивач перебував на прийомі у лікаря о 9 год., хоча фактично був там у другій половині дня.

Висновки суду першої інстанції про безпідставність позову є передчасними.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Чернівецька міська рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Міська рада посилається на те, що позивач був ознайомлений з режимом роботи, що підтверджується його підписом від 28 березня 2022 року в колективному договорі підприємства «Парк Жовтневий».

Однак, в порушення трудової дисципліни позивач був відсутній на роботі: 28 березня 2023 року, 29 березня 2023 року, 30 березня 2023 року, 31 березня 2023 року, 13 квітня 2023 року більше трьох годин без поважних причин, що зафіксовано актами та поясненнями голови та членів комісії з реорганізації КП «Парк Жовтневий».

Про причини відсутності позивач комісію не повідомляв і в позові позивач не заперечує сам факт відсутності на робочому місці.

Натомість, щоденний обхід території парку не входив до трудових функцій позивача з 01 січня 2023 року, оскільки з цього часу на підставі пункту 12 Рішення №892 відповідальним за благоустрій території парку «Жовтневий» є інше комунальне підприємство виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт. Крім цього, голова комісії з реорганізації підприємства не надавав доручень позивачу щодо здійснення такого обходу території, що підтвердив сам позивач в судовому засіданні.

Доводи позивача про відсутність на роботі 13 квітня 2023 року у зв`язку з перебуванням у лікаря не можуть бути прийняті, оскільки прийом у лікаря був о 9-й годині, а відсутність на роботі зафіксовано з 13-ї год. по 17-у год. На денному стаціонарі позивач перебував з 17 квітня 2023 року.

Отже, погане самопочуття засвідчене довідкою від лікаря, але не оформлене лікарняним, не може свідчити про тимчасову втрату працездатності, і відсутність на роботі в такому випадку кваліфікується як прогул.

Посилання апелянта на наявний в матеріалах справи лист НАЗК про повідомлення позивачем уповноваженого органу щодо вчинення іншою особою правопорушень, пов`язаних з корупцією є безпідставними, оскільки це не звільняє позивача від обов`язку дотримуватись трудової дисципліни. В матеріалах справи відсутні докази про притягнення осіб до відповідальності за корупційні діяння. про які вказує позивач.

Безпідставними є доводи позивача про відсутність облаштованого робочого місця, оскільки будь яких скарг до голови комісії з реорганізації не надходило, більше того питання організації робочого місця було у компетенції позивача як директора. Наявність облаштованого робочого місця, організаційної техніки підтверджено в судовому засіданні свідками.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство«Центр культуриі дозвілляімені ТарасаШевченка» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Посилається на те, що в кабінеті позивача була наявна робоча техніка та меблі, були всі умови для роботи директора. Проте, директор на роботі був відсутній, про причини відсутності не повідомив нікого.

У зв`язку з реорганізацією КП «Парк Жовтневий» директора ОСОБА_1 було повідомлено про вакансію інженера з охорони праці, однак він відмовився від запропонованої вакансії та продовжував перебувати на посаді директора та отримувати заробітну плату.

Також вважають не доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди та завищеним розмір витрат на правову допомогу.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що відповідно до розпорядження Чернівецької міської ради № 1209-к від 01 червня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора комунального підприємства «Парк Жовтневий» (том 1 а.с.10).

02 червня 2021 року укладено трудовий контракт №2270 з директором комунального підприємства «Парк Жовтневий» строком з 02 червня 2021 року по 01 червня 2026 року (том 1 а.с.11-14).

Колективним договором підприємства «Парк Жовтневий» затверджено режим його роботи, зокрема: понеділок четвер з 08.00 год. до 17.00 год.; п`ятниця з 08.00 год. до 15.45 год.; субота, неділя вихідний день.Позивач був ознайомлений із вказаним режимом роботи підприємства, про що свідчить його особистий підпис під графою «затверджено» від 28 березня 2022 року у колективному договорі (том 1 а.с.68-69).

Розпорядженням Чернівецької міської ради № 557-к від 14 квітня 2023 року припинено дію трудового контракту (строкового трудового договору) від 02 червня 2021 року №2270, звільнено ОСОБА_1 з посади директора «Парк Жовтневий» з 14 квітня 2023 року за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин згідно п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України(том 1 а.с.17). Підставою видачі розпорядження стали акти про відсутність позивача на робочому місці від 28 березня 2023 року, 29 березня 2023 року, 30 березня 2023 року, 31 березня 2023 року та 13 квітня 2023 року.

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 28 березня 2023 року, 29 березня 2023 року, 30 березня 2023 року, 31 березня 2023 року та 13 квітня 2023 року, більше трьох годин без поважних причин, підтверджується наданими суду актами про відсутність на робочому місці, складені головою комісії з реорганізації КП «Парк Жовтневий» ОСОБА_3 , а також підтверджується письмовими поясненнями членів комісії з реорганізації КП «Парк Жовтневий» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (том 1 а.с.71-79).

В письмових поясненнях від 04 квітня 2023 року ОСОБА_1 повідомив, що у вказаних актах днях і годинах він знаходився на своєму робочому місці. Зокрема, він щоденно обходить територію парку (т.1 а.с.20).

В письмових поясненнях від 14 квітня 2023 року ОСОБА_1 повідомив, що був відсутній на робочому місці 13 квітня 2023 року, оскільки знаходився на прийомі у лікаря (том 1 а.с.85).

Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили обставини викладені відповідачем у поданому до суду відзиві, а саме відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 13 квітня 2023 року.

Як вбачається з наданих до суду письмових доказів, а саме відповіді голови комісії з реорганізації Генерального директора ОКНП «Чернівецький ОШВД» ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою до лікаря-дерматовенеролога 13 квітня 2023 року о 9.19 год. та був направлений на лікування (том 1 а.с.88).

Рішенням Чернівецької міської ради від 13 жовтня 2022 року №892 (п.4 Рішення №892) та розпорядженням міського голови від 03 листопада 2022 року №461-р створено комісію з реорганізації підприємства та включено до її складу позивача. Рішенням установлено, що комісія з реорганізації КП «Парк Жовтневий» здійснює керівництво діяльністю підприємства на період до завершення реорганізації. Також даним Рішенням №892 визначено Чернівецький міський комунальний виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт відповідальним з 01 січня 2023 року за благоустрій (утримання та ремонт) територій Центрального парку культури та відпочинку ім. Тараса Шевченка та парку Жовтневого (п.9, 12 Рішення).

Доводи та мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці більше трьох годин без поважних причин 28, 29, 30, 31 березня та 13 квітня 2023 року підтверджується актами, складеними членами комісії з реорганізації КП «Парк Жовтневий», а також поясненнями членів цієї комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Позивачем дані обставини не спростовано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частинами першою та третьої статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно допункту 4частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що:

«при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) вказано, що:

«визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».

У справі, що переглядається, встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Чернівецької міської ради № 1209-к від 01 червня 2021 року працював на посаді директора комунального підприємства «Парк Жовтневий» (том 1 а.с.10).

02 червня 2021 року укладено трудовий контракт №2270 з директором комунального підприємства «Парк Жовтневий» (том 1 а.с.11-14).

Колективним договором підприємства «Парк Жовтневий» затверджено режим його роботи, зокрема: понеділок четвер з 08.00 год. до 17.00 год.; п`ятниця з 08.00 год. до 15.45 год.; субота, неділя вихідний день,позивач був ознайомлений із вказаним режимом роботи підприємства, про що свідчить його особистий підпис під графою «затверджено» від 28 березня 2022 року у колективному договорі (том 1 а.с.68-69).

Розпорядженням Чернівецької міської ради № 557-к від 14 квітня 2023 року припинено дію трудового контракту (строкового трудового договору) від 02 червня 2021 року №2270, звільнено ОСОБА_1 з посади директорам «Парк Жовтневий» з 14 квітня 2023 року за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин згідно п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України(том 1 а.с.17).

На підтвердження факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 28 березня 2023 року з 13:00 до 17:00 годин, 29 березня 2023 року з 8:00 до 12:00 годин, 30 березня 2023 року з 10:00 до 14:30 годин, 31 березня 2023 року з 13:00 до 16:00 годин та 13 квітня 2023 року з 13:00 до 17:00 годин, відповідачами надано суду акти про відсутність на робочому місці, складені головою комісії з реорганізації КП «Парк Жовтневий» ОСОБА_3 , а також письмовими поясненнями членів комісії з реорганізації КП «Парк Жовтневий» ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (том 1 а.с.71-79).

В своїх поясненнях щодо відсутності на робочому місці позивач зазначав, що 28, 29, 30, 31 березня у вказані в актах години він обходив територію парку, яка займає понад 63 га. Разом з тим, позивач належними та допустимими доказами не довів, яку саме роботу він виконував, обходячи територію парку і хто це може підтвердити.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, що з 01 січня 2023 року відповідальним за благоустрій (утримання та ремонт) території парку «Жовтневого» стало інше комунальне підприємство виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт. Дана обставина підтверджується рішенням сесії Чернівецької міської ради від 13 жовтня 2022 року №892 (т.1 а.с.89-92).

Отже, щоденний обхід території парку не входив в повноваження директора парку.

Будь-яких інших поважних причин відсутності на робочому місці позивач не навів.

Доводи позивача щодо відсутності його на робочому місці13 квітня 2023 року у зв`язку з перебуванням у лікаря не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до довідки ОКНП «Чернівецький обласний шкірно-венерологічний диспансер» №106 від 17 квітня 2023 року у лікаря позивач знаходився вранці о 9 годині 19 хвилин (том 1 а.с.88), а відсутність його на робочому місці зафіксована в акті з 13:00 до 17:00 годин.

Таким чином, позивач не навів жодних поважних причин відсутності на робочому місці у зазначені в актах дні та години.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, щозвільнення ОСОБА_1 відбулося всупереч наявних у нього як у викривача прав на захист трудових прав на підставістатті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції»необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 в листопаді 2022 року звернувся до Національного агенства з питань запобігання корупції стосовно можливого вчинення одним із депутатів міської ради корупційного порушення, яке спрямувало його повідомлення до Національної поліції України. Отже, він є викривачем та може реалізовувати права викривача, передбачені законом.

Так, викривач набуває свого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.

З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрито встатті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції».

Водночас такий імунітет не є абсолютним і має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою.

Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення самеЗакону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.

Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірного наказу із діяльністю позивача, як викривача.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від27 листопада 2023 рокуу справі № 464/1099/23(провадження № 61-14227св23).

Отже, в даному випадку звільнення ОСОБА_1 не було пов`язано із повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між таким повідомленням та звільненням за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Є безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що розпорядження про звільнення позивача винесла не уповноважена особа.

Як вбачається з матеріалів справи, що розпорядження про звільнення позивача з роботи винесла секретар Чернівецької міської ради Марина Кирилюк.

Згідно з положеннями ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження міського голови у разі неможливості здійснення ним повноважень, здійснює секретар.

З розпорядження Чернівецького міського голови №468-кв від 07 квітня 2023 року вбачається, що Чернівецький міський голова ОСОБА_8 відбуває у відпустку з 10 квітня по 14 квітня 2023 року.

На період його відпустки виконання повноважень Чернівецького міського голови щодо діяльності міської ради з правом підпису документів покладено на секретаря Чернівецької міської ради Кирилюк М.В. (том 1 а.с.25).

Отже, секретар міської ради мала повноваження на винесення розпорядження про звільнення позивача з роботи.

Безпідставними також є і доводи позивача про відсутність облаштованого робочого місця, оскільки будь-яких скарг до голови комісії з реорганізації про неможливість виконання трудових обов`язків позивачем через цю обставину не надходило.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП Українита відсутність правових підстав для визнання розпорядження про звільнення протиправним та його скасування.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди є похідними від вирішення вимоги про поновлення на роботі, а тому в їх задоволенні суд першої інстанції також правомірно відмовив.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 26 січня 2024 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.368,374, 375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 26 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 травня 2024 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.Б. Перепелюк