Постанова

від 31.01.2024 по справі 203/4983/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1417/24 Справа № 203/4983/22 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочнерішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2023 року по справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку К-65 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку К-65 (далі ОСББ К-65) звернулося до суду з уточненим 31 березня 2023 року позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що ОСОБА_1 є власником частини квартири АДРЕСА_1 . Згідно протоколу №2 загальних зборів співвласників ОСББ «К-65» від 24 грудня 2018 року було затверджено кошторис на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2,65 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири; з 01 червня 2019 року вирішено створити ремонтний фонд у розмірі 0,70 грн. за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення.

Відповідно до протоколу №1/11 загальних зборів співвласників ОСББ «К-65» від 03 жовтня 2021 року було затверджено розмір внесків на управління багатоквартирним будинком ОСББ «К-65» на 2021 рік у розмірі 3,35 грн. за 1 кв.м., що складає: 2,65 грн. за 1 кв.м. утримання будинку, 0,70 грн. за 1 кв.м. ремонтний фонд будинку.

Таким чином, з 01 червня 2019 року відповідачка, яка має у власності частину квартири загальною площею 86,4 кв.м., мала сплачувати внески в розмірі 157,12 грн. на місяць. Проте, за період з 01 червня 2019 року по 12 грудня 2022 року має заборгованість в сумі 6265,58 грн. 07 грудня 2022 року на адресу відповідачки було направлено вимогу про стягнення заборгованості, яка залишилась без реагування.

З урахуванням уточнених позовних вимог, посилаючись на те, що частка відповідачки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 становить 11/15 часток, просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість пропорційно до її частки в сумі 4391,60 грн, інфляційні витрати в сумі 1 629,39 грн, три відсотки річних в сумі 296 грн, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2 481 грн та витрат на правову допомогу в сумі 2 000 грн.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2023 року позовні вимоги ОСББ К-65 задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на підтвердження представництва адвокатом позивача надано ордер про надання правничої допомоги серії АЕ №1077873 від 09 грудня 2022 року, проте ордери з такою ж серією та номером, 21 січня 2022 року та 19 грудня 2022 року, видавались адвокату позивача на представництво інтересів ТОВ Севен Рефракториз Україна у Дніпровському окружному адміністративному суді, з чого вбачається, що позовну заяву ОСББ К-65, підписану адвокатом Коганом Р.В., подано та підписано при відсутності належних повноважень на ведення справи. Вказувала, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи, а наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення не містять номеру та відбитку календарного штемпеля, а повідомлення про вручення від 06 жовтня 2023 року взагалі містить штрихкод 06000, який свідчить про пересилання вказаного відправлення між поштовими відділеннями м.Києва. Зазначала, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у неї будь-якої заборгованості, натомість нею до заяви про перегляд заочного рішення долучено квитанції про оплату заборгованості. Звертала увагу на те, що вона є інвалідом 2 групи.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, не скористався.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову становить 6 316,99 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачка ОСОБА_1 є власником 4/15 та 7/15 часток квартири АДРЕСА_1 , що в цілому становить 11/15 часток.

З метою забезпечення та захисту прав співвласників, дотримання ними своїх зобов`язань, належного утримання та використання спільного майна будинку, співвласниками квартир та нежитлових приміщень за вказаною вище адресою було створено ОСББ «К-65».

Згідно протоколу №2 загальних зборів співвласників ОСББ «К-65» від 24 грудня 2018 року було затверджено кошторис на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2,65 грн за 1 кв.м загальної площі квартири; з 01 червня 2019 року вирішено створити ремонтний фонд у розмірі 0,70 грн за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення.

Відповідно до протоколу №1/11 загальних зборів співвласників ОСББ «К-65» від 03 жовтня 2021 року було затверджено розмір внесків на управління багатоквартирним будинком ОСББ «К-65» на 2021 рік у розмірі 3,35 грн за 1 кв.м, що складає: 2,65 грн за 1 кв.м утримання будинку, 0,70 грн за 1 кв.м ремонтний фонд будинку.

З наданого позивачем акту звірки вбачається, що за квартирою АДРЕСА_1 обліковується заборгованість по сплаті внесків за період з 01 червня 2019 року по 12 грудня 2022 року в сумі 6265,58 грн.

07 грудня 2022 року на адресу відповідачці було направлено вимогу про стягнення заборгованості, яка залишилась без реагування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Відповідачка, є співвласницею квартири, але свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01 червня 2019 року по 01 грудня 2022 року утворилась заборгованість в сумі 6 65,58 грн., яка підлягає до стягнення.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі об`єднання) юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та статутом об`єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів, звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим законом та статутом об`єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі Закон №417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Частиною першою статті 7 Закону №417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону №417-VIII).

За змістом статті 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на його власника.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4)послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 9 Закону України «Про житло-комунальні послуги» встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами (стаття 67 ЖК України).

Статтею 68 ЖК України встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

З матеріалів даної справи встановлено, що відповідачка є власницею 4/15 та 7/15 часток квартири АДРЕСА_1 , що в цілому становить 11/15 часток. Управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 здійснюється ОСББ «К-65».

Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Крім того ч.2 ст.13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем ОСББ «К-65» до позову не долучено відповідного належного розрахунку заборгованості про стягнення якої заявлено вимогу.

У спірних правовідносинах саме ОСББ, як позивач, повинно довести підстави для нарахування заборгованості по внескам і платежам на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, та їх розмір, а відповідач спростувати наявність такої заборгованості.

З долученого до позову акту звірки вбачається, що за квартирою АДРЕСА_1 обліковується заборгованість по сплаті внесків за період з 01 червня 2019 року по 12 грудня 2022 року в сумі 6 265,58 грн.

З вказаного акту колегією суддів установлено, що нарахування за спірний період здійснено на площу квартири 46,9 кв.м (а.с.19), в той час коли відповідачці на праві власності належить частинка квартири площею 46,7 кв.м (а.с.22).

Відповідного належного розрахунку заборгованості позивачем не надано. В той час коли відповідачкою до заяви про перегляд заочного рішення, було долучено квитанції про сплату у розмірі 9141,8 (а.с.72), тобто фактично спростовано наявність заборгованості.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи в частині недоведеності розміру заборгованості заслуговують на увагу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на результат розгляду справи, оскільки відповідачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, та звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 721,50 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку К-65 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку К-65 на користь держави судовий збір у розмірі 3 721,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров