Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/6711/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/6711/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023

у справі № 910/6711/23 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА»

до Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення»

про стягнення 110 969,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 110 969,60 грн. за поставлену у березні 2022 року за договором на постачання (закупівлю) електричної енергії № 05/02-22 від 03.02.2022, але неоплачену електричну енергію.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що об`єкт на який відбувалось постачання електричної енергії (КПВВ «Мар`їнка») знаходиться на лінії розмежування окремих районів Донецької та Луганської областей, та з 24.02.2022 перебуває в районі проведення бойових дій, тимчасовій окупації, а тому відповідач втратив доступ до вказаного об`єкт та не споживав електричну енергію у березні 2022 року.

Також відповідач зазначив і про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розподілу електричної енергії, а лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» - не є таким доказом та про те, що він листом від 08.11.2022 № 360/11 звертався до оператора системи розподілу з метою призупинення договору з розподілу електричної енергії до закінчення або скасування режиму воєнного стану та поновлення функціонування, КПВВ «Мар`їнка», проте АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» зазначив, що після скасування воєнного стану в Україні ним буде проведено низку заходів, спрямованих на врегулювання питання припинення електропостачання у порядку передбаченому чинним законодавством.

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що відповідачем не було його повідомлено про наявність форс-мажорних обставин у встановленому законодавством порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість у розмірі 110 969,60 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт постачання електричної енергії у спірний період на заявлену до стягнення суму підтверджений матеріалами справи, з огляду на що позивач має право на отримання плати за поставлену електричну енергію.

При цьому суд першої інстанції визнав належним доказом на підтвердження розподілу електричної енергії лист Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/11910 від 13.09.2022, в якому надано позивачу інформацію про фактичні обсяги споживання по точках комерційного обліку споживача - Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» (постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА») за березень 2022 в обсязі 24770 кВт*год.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати товару за укладеним договором постачання (закупівлю) електричної енергії № 05/02-22 від 03.02.2022 внаслідок настання форс-мажорних обставин та про те, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, як це передбачено п.11.4 спірного договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Реінтеграція та відновлення» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23, а в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення винесене з порушеннями норм процесуального та матеріального права, є незаконним, а також таким, що істотно порушує законні права та інтереси відповідача.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на:

- недотримання судом першої інстанції приписів ст. 86 ГПК України, а саме не забезпечення судом першої інстанції всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів;

- надання судом першої інстанції переваги доказам позивача, які повністю суперечать і не враховують очевидні обставини і загальновідомі факти (зокрема, про ведення з 24.02.2022 запеклих бойових дій на території, де розміщено об`єкт відповідача (Мар`їнської територіальної громади), неможливості безпечного там перебування цивільних, масове пошкодження і руйнування розміщених гам будинків і об`єктів), чим порушено приписи ст. 79 ГПК щодо вірогідності доказів, ст. 77 ГПК України щодо неналежності доказів, отриманих з порушенням закону;

- незастосування судом першої інстанції ч. 3 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, а також п.п. 8.6.1, 8.6.9 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії та умов спірного договору, що регулюють порядок отримання показників споживання електроенергії споживача, з урахуванням фактичних обставин справи;

- повне ігнорування судом першої інстанції і ненадання жодної правової оцінки одним із основних доказів, поданих відповідачем в своїх запереченнях до позову (зокрема, лист ДП «Реінтеграція та відновлення» від 01.03.2022 вих. №4/3 до АГ «ДТЕК Донецькі електромережі», звернення до АГ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 25.11.2022 № 360/11, листа АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 11.11.2022 № 64/14666), а також про відповідні кримінальні провадження за фактами пошкодження і руйнування об`єкту відповідача, що є грубим порушенням процесуальних прав відповідача, основних засад судочинства щодо рівності і змагальності сторін (ч. З ст. 2 ГПК України) і приписів ст.ст. 7, 13, 15 ГПК України щодо змагальності, рівності, розумності балансу інтересів між приватними і державними інтересами;

- суд першої інстанції критично оцінив наявність для відповідача форс-мажорних обставин, які спричинили об`єктивну неможливість доступу до КПВВ «Мар`їнка» та фізично заблокувало будь-яку господарську чи іншу діяльність на вказаному Об`єкті і споживання електроенергії;

- помилковий висновок суду першої інстанції про те, що відповідач нібито погодив і прийняв поставлену електроенергію у березні 2022 року, що нібито підтверджується актом приймання - передачі електричної енергії №130020722031 від 31.03.2022, що не відповідає дійсності і наявним доказам у матеріалах справи.

Крім того, у апеляційній скарзі скаржником заявлені клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення та про залучення до справи третьої особи без самостійних вимог - Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі».

Також до апеляційної скарги апелянтом додані копії заяви ДП «Реінтеграція та відновлення від 28.07.2022 №281/7 про вчинення кримінального правопорушення, листа ДП «Реінтеграція та відновлення» від 16.08.2022 №300/8 до Київської міської прокуратури, листа Київської міської прокуратури від 26.08.2022 №09/2-4744ВИХ-22 до ДП «Реінтеграція та відновлення», договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №665 від 06.09.2021 з додатками, листа ДП «Реінтеграція та відновлення» від 01.03.2022 №5/3 до ДПЗД « Укрінтеренерго», листа ДП «Реінтеграція та відновлення» від 01.03.2022 №4/3 до АТ «ДТЕКДонецькі електромережі», листа. АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 18.04.2022 №64/5288-вих. до ДП «Реінтеграція та відновлення», наказу ДП «Реінтеграція та відновлення» від 01.03.2022 №46/1-3 «Призупинення нарахування амортизації», наказу ДП «Реінтеграція та відновлення» від 24.02.2022 №45-3 «Про запровадження дистанційної роботи», звернення ДП «Реінтеграція та відновлення» від 08.11.2022 №360/11 до АТ «ДТЕКДонецькі електромережі», листа АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 11.11.2022 № 64/14666 до ДП «Реінтеграція та відновлення».

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023, справу № 910/6711/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/6711/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/6711/23.

02.11.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка не є головуючою суддею, на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4521/23 від 09.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6711/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., задоволено клопотання Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

27.11.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- матеріали справи №910/6711/23 містять як докази направлення позивачем документів так і докази отримання скаржником документів (акту та рахунку);

- скаржник подав до суду відзив від 09.06.2023 на позовну заяву, який не містить жодної інформації чи/або заперечення стосовно не отримання скаржником від позивача Акту приймання передачі електричної енергії в березні 2022 та рахунку на оплату отриманої електричної енергії в березні 2022 року, а відтак, в силу положень ч. 4 ст. 165 ГПК України відповідно до якої, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти скаржник позбавлений права заперечувати в майбутньому проти даних обставин;

- скаржник при розгляді справи судом першої інстанції не спростував права АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» здійснювати комерційний облік електричної енергії та не спростував даних, зазначених АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» щодо фактичного споживання електричної енергії скаржником в березні 2022 року;

- враховуючи відсутність підтвердження скаржником, що ним не виконуються прямі його обов`язки по наданню звітів, а скаржник територіально знаходиться в місті Києві, і в квітні 2022 у нього були всі можливості на подання таких звітів. Твердження скаржника про відсутність у АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» даних є малоймовірними, адже скаржник виконує свої обов`язки належним чином і це є більш ймовірним і не заперечується скаржником;

- так як заяви до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про кримінальні провадження були подані з спливом чотирьох місяців після березня 2022 року, вони не можуть свідчити про те, що об`єкти скаржника знищені або пошкоджені в період з 24 лютого 2022 по 31 березня 2022. Крім того, скаржником вище згадані документи не подавались до суду першої інстанції, а в апеляційній скарзі він не обґрунтував поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції документів, що були подані разом з апеляційною скаргою;

- скаржником не було його повідомлено про наявність форс-мажорних обставин у встановленому законодавством порядку,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також 27.11.2023 до суду від позивача надійшли:

- письмові пояснення щодо клопотання скаржника про залучення до справи третьої особи без самостійних вимог, в яких позивач заперечив проти залучення третьої особи з посиланням на те, що скаржником не наведено доводів та обґрунтувань того, що рішення суду апеляційної інстанції вплине на права або обов`язки АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»;

- клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу електронного доказу, в якому позивач просить поновити йому строк на подачу документів, а також долучити до матеріалів справи електронний доказ - електронний лист з накладенням електронного цифрового підпису - підтвердження обсягів, що записаний на флеш накопичувач.

13.12.2023 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив з заявою про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив.

Щодо вказаної заяви колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Вказану ухвалу 15.11.2023 отримано апелянтом особисто.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом.

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

Враховуючи те, що відзив на апеляційну скаргу позивачем було подано 27.11.2023, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити відповідачу строк для подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Щодо клопотання апелянта про залучення третьої особи без самостійних вимог - Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», слід зазначити про таке.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Так як апелянтом не надано пояснень щодо того, яким чином рішення суду у цій справі вплине на права та обов`язки Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», у задоволенні вказаного клопотання відмовляється.

Щодо наданих позивачем та відповідачем під час апеляційного перегляду додаткових доказів слід зазначити наступне.

Частина за наданих відповідачем доказів, а саме копії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №665 від 06.09.2021, листа ДП «Реінтеграція та відновлення» від 01.03.2022 №5/3 до ДПЗД «Укрінтеренерго», листа ДП «Реінтеграція та відновлення» від 01.03.2022 №4/3 до АТ «ДТЕКДонецькі електромережі», звернення ДП «Реінтеграція та відновлення» від 08.11.2022 №360/11 до АТ «ДТЕКДонецькі електромережі», листа АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 11.11.2022 № 64/14666 до ДП «Реінтеграція та відновлення» вже наявні у матеріалах справи, а відтак вказані документи не можна вважати додатковими доказами по справі.

Щодо решти з наданих відповідачем та наданих позивачем доказів, слід зазначити наступне.

Враховуючи, що учасники судового процесу додали ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Учасники судового процесу не наводять жодних причин неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції.

Колегія суддів зауважує учасникам судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

За таких обставин, додані апелянтом під час апеляційного перегляду копії заяви ДП «Реінтеграція та відновлення від 28.07.2022 №281/7 про вчинення кримінального правопорушення, листа ДП «Реінтеграція та відновлення» від 16.08.2022 №300/8 до Київської міської прокуратури, листа Київської міської прокуратури від 26.08.2022 №09/2-4744ВИХ-22 до ДП «Реінтеграція та відновлення», додатків до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №665 від 06.09.2021, листа АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 18.04.2022 №64/5288-вих. до ДП «Реінтеграція та відновлення», наказу ДП «Реінтеграція та відновлення» від 01.03.2022 №46/1-3 «Призупинення нарахування амортизації», наказу ДП «Реінтеграція та відновлення» від 24.02.2022 №45-3 «Про запровадження дистанційної роботи», а також наданий позивачем електронний доказ, як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Станом на 30.01.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

У період з 21.12.2023 по 23.12.2023 суддя Станік С.Р. перебував у відрядженні, а у період з 25.12.2023 по 26.01.2024 - у відпустці.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023, від 26.07.2023 № № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

03.02.2022 позивач (постачальник) та відповідач (споживач) уклали договір постачання (закупівлю) електричної енергії № 05/02-22 (далі Договір), в п. 1.1 якого сторонами погоджено, що постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Найменування товару: електрична енергія (код згідно Національного класифікатора К 021:2015:09310000-5) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії. (п.1.2 Договору).

У пункті 1.3 Договору зазначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період: лютий - липень 2022 року становить 176 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Строк (термін) поставки товару: лютий-липень 2022 року (п. 2.1 Договору).

Місце поставки (передачі) товару: згідно з додатком 1 до договору (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього договору становить 4,48 грн. з ПДВ. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг за цим договором. У випадках застосування до споживача, диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках (актах прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг), можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п. 4.2 Договору).

Згідно із п. 4.6 Договору, розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться шляхом безготівкового переказу коштів виключно в грошовій формі та здійснюються на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду та у відповідності до ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також можуть містити інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2022 року, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 12.1 Договору).

Додатком №1 до Договору сторони узгодили вид й адресу об`єкта: контрольний пункт в`їзду-виїзду за адресою: траса Донецьк - Запоріжжя, Донецька область, розташований на території Мар`їнської територіальної громади за межами населених пунктів Покровського району Донецької області, КПВВ «Мар`їнка».

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що на виконання умов Договору у березні 2022 він продав електричну енергію відповідачу в обсязі 24770 кВт*год на суму 110 969,60 грн., що підтверджується актом приймання - передачі електричної енергії №В0020722031 від 31.03.2022, який підписаний в односторонньому порядку позивачем та надісланий адресу відповідача 15.12.2022, 17.04.2023, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 15.12.2022, 17.04.2023, накладних, фіскальних чеків, роздруківками з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 275 ЦК України та ст.ст. 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Заперечуючи проти позову, відповідач, серед іншого, зазначає, що об`єкт знаходиться на лінії розмежування окремих районів Донецької та Луганської областей та з 24.02.2022 перебуває в районі проведення бойових дій, тимчасовій окупації, а тому відповідач втратив доступ до КПВВ «Мар`їнка», та не споживав електричну енергію у березні 2022 року.

Відповідачем надані листи № 5/3 від 01.03.2022 на адресу ДПЗД «Укрінтеренерго» та № 4/3 від 01.03.2022 на адресу АТ «ДТЕК «Донецькі електромережі», в яких відповідач зазначає про те, що у зв`язку з військовими діями та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні він з 01.03.2022 не може отримувати послуги у вигляді постачання та розподілу електричної енергії на території КПВВ «Мар`їнка».

Колегія суддів зазначає про те, що вказані листи не можуть вважатися достатніми доказами на підтвердження неможливості відповідачем отримувати послуги у вигляді постачання та розподілу електричної енергії на території КПВВ «Мар`їнка» у березні 2023 року.

При цьому колегія суддів вважає загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню обставини щодо повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, проте у відкритих даних, які містяться в мережі Інтернет колегією суддів не встановлено підтвердження вказаних вище тверджень відповідача.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач повинен довести, що відповідач втратив доступ до КПВВ «Мар`їнка» та не споживав електричну енергію у березні 2022 року, проте належних та допустимих доказів вказаного відповідач до матеріалів справи не надав.

Щодо доказів на підтвердження факту надання послуг та їх обсягу, слід зазначити наступне.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він продав електричну енергію відповідачу у березні 2022 року в обсязі 24770 кВт*год на суму 110 969,60 грн., що підтверджується актом приймання - передачі електричної енергії №В0020722031 від 31.03.2022, який підписаний в односторонньому порядку позивачем та надісланий адресу відповідача 15.12.2022, 17.04.2023, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 15.12.2022, 17.04.2023, накладних, фіскальних чеків, роздруківками з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг за цим Договором. У випадках застосування до споживача, диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках (актах прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг), можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п. 4.2 Договору).

Відповідно до постанови НКРЕКП №1532 від 27.11.2018 Акціонерному товариству «ДТЕК Донецькі електромережі» було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Маріупольського, Нікольського, Мангушського, Авдіївського, Олександрівського, Волноваського, Мар`їнського, Покровського, Селидівського, Великоновоселівського, Горецького, Дружківського, Слов`янського, Костянтинівського, Добропільського, Криворізького, Лиманського, Бахмутського та Краматорського районів Донецької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

06.09.2021 між Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №665.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу: забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу зобов`язаний: надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з п.8.6.1 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку (п. 8.6.7 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії).

Відповідно до пункту 8.6.8 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

Згідно з п. 8.6.9 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Перевірка достовірності даних ЗКО безпосередньо на місці їх установлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців. Дані про перевірку можуть фіксуватись як на паперових носіях, так і за допомогою електронних засобів (мобільний телефон, планшет тощо) (п. 8.6.10 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії).

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» у листі №67/11910 від 13.09.2022 надано позивачу інформацію про фактичні обсяги споживання по точках комерційного обліку споживача - Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» (постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА») за березень 2022 в обсязі 24770 кВт*год.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно не прийняв до уваги заперечення відповідача в частині неспоживання електричної енергії у березні 2022 року, оскільки вказане спростовується вищенаведеними та оціненими судом доказами.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження надання мотивованої відмови від підписання акту приймання - передачі електричної енергії №В0020722031 від 31.03.2022, який позивач відповідачу, як встановлено вище, направляв відповідачу 15.12.2022, 17.04.2023, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 15.12.2022, 17.04.2023, накладних, фіскальних чеків, роздруківками з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

Посилання відповідача на неотримання вказаних листів колегією суддів до уваги не приймаються, так як:

- вказані листи були направлені на адресу відповідача: 01033, м. Київ, бул. Лесі України, 26-А, яка є адресою відповідача, що ним самим не заперечується;

- вказане свідчить про те, що позивачем були дотримані вимоги щодо зазначення як вірного найменування адресата, так і його поштової адреси;

- Верховний Суд у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/9359/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також колегія суддів не може визнати обґрунтованими сумніви відповідача у достовірності наявної у матеріалах справи копії листа Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/11910 від 13.09.2022, так як вказаний доказ відповідає вимогам, які ГПК України висуває до електронних доказів.

Обов`язок з доказування, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження того, що виконання умов Договору позивач продав електричну енергію відповідачу у березні 2022 в обсязі 24770 кВт*год на суму 110 969,60 грн., а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується актом приймання - передачі електричної енергії №В0020722031 від 31.03.2022.

Згідно із п.4.6 Договору, розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться шляхом безготівкового переказу коштів виключно в грошовій формі та здійснюються на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду та у відповідності до частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також можуть містити інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, обов`язок відповідача по оплаті отриманого товару у березні 2022 на загальну суму в розмірі 110 969,60 грн на момент розгляду цієї справи настав.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, слід зазначити про таке.

У Договорі сторонами погоджено, що:

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.11.1);

- строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 11.3);

- сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства (п.11.4).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Торгово-промисловою Палатою України 28.02.2022 розміщено офіційний лист № 2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Слід зазначити про те, що лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за Договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

В свою чергу відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за Договором, так само як і не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати договірні зобов`язання.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті поставленого товару, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно не прийняв до уваги доводи відповідача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 110 969,60 грн. за поставлену у березні 2022 року за Договором, але неоплачену електричну енергію. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Реінтеграція та відновлення» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23 залишити без змін.

3 Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/6711/23.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6711/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік