Дата документу 24.01.2024 Справа № 317/4044/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний№317/4044/23 Головуючий у1інстанції Мінгазов Р.В.
Провадження № 22-ц/807/363/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.,
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі представника Коробейнікова Руслана Олексійовича на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, третя особа Управління з питань праці Запорізької міської ради про скасування наказу про оголошення догани,
В С Т А Н О В И ЛА:
У липні 2023 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, про скасування наказу про оголошення догани. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що позивачка працює на посаді директора закладу позашкільної освіти "Дитячий парк "Запорізький міський ботанічний сад". 26.06.2023 директором Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради було винесено наказ №147к/тм про оголошення позивачці догани. Підставами застосування дисциплінарного стягнення (догани) до позивачки зазначено наступні документи:
- акт Управління з питань праці Запорізької міської ради від 15.06.2023р. за №024- АП, складений за результатами проведення планового заходу контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах праці, зайнятості населення та охорони праці (далі по тексту - Акт);
- Лист Управління з питань праці Запорізької міської ради від 16.06.2023р. вих. №01-15/290;
- строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти №97 від 13.08.20220р.;
- пояснення позивачки від 22.06.2023р.
Позивачка вважає Наказ №147к/тм про оголошення догани протиправним, таким, що прийнято з порушенням вимог міжнародно-правових актів, Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів України з наступних підстав.
Так на переконання позивачки акт від 15.06.2023 за №024-АП містить посилання на норми діючого законодавства України, що не регулюють виявлені ймовірні порушення, Акт не містить посилання на конкретні норми нормативно-правових актів з зазначенням повних реквізитів останніх, Акт не містить жодного доказу виявлених ймовірних порушень.
Також, на переконання позивачки, по 6 з 8 виявлених порушень пройшли строки притягнення до дисциплінарної відповідальності визначені ст. 148 КЗпП України.
Крім того позивачка посилаючись на ч. 3 ст. 149 КЗпП України зазначає про те, що оскаржуваному наказі не встановлено ступень тяжкості вчинених проступків і заподіяну ними шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
У зв`язкуз чимпросила судскасувати наказдиректора Департаментуосвіти інауки Запорізькоїміської ради№ 147/к/тмвід 26.06.2023про оголошеннядогани ОСОБА_1 .
Рішенням Запорізькогорайонного судуЗапорізької областівід 04грудня 2023року позовні вимоги задоволено.
Скасовано наказ директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради № 147/к/т від 26.06.2023 про оголошення догани ОСОБА_1 .
Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працює на посаді директора Закладу позашкільної освіти «Дитячий парк «Запорізький міський ботанічний сад» Запорізької міської ради
Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради № 147к/тм від 26.06.2023 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання нею, як директором Закладу позашкільної освіти «Дитячий парк «Запорізький міський ботанічний сад» Запорізької міської ради, трудового договору (контракту).
ОСОБА_1 з вказаним наказом ознайомлена 28.06.2023, та надала пояснення відповідно до яких з наказом не згодна. Висновки викладені у акті перевірки прийняті до виконання, та деякі з них усунуті в ході проведення перевірки.
Підставою для винесення оскаржуваного наказу є акт від 15.06.2023 № 024-АП складений Управлінням з питань праці Запорізької міської ради за результатами проведення планового заходу контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах праці, зайнятості населення та охорони праці, відповідно до якого виявлено чисельні порушення трудового законодавства в Закладу позашкільної освіти «Дитячий парк «Запорізький міський ботанічний сад» Запорізької міської ради.
Відповідно до вказаного акту від 15.06.2023 № 024-АП були виявлені наступні порушення:
1. Працівників ОСОБА_2 з 01.07.2022 та ОСОБА_3 з 16.05.2022 прийнято на роботу та допущено до роботи без подання повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державного податкового органу, що спричинило порушення абз. 1 постановляючої частини постанови КМУ №413;
2. В особовій картці працівниці ОСОБА_4 відсутній підпис працівника про ознайомлення із записом про звільнення (наказ про звільнення 07.03.2023 № 27 к/тр), що спричинило порушення п. 2.5 глави 2 Інструкції №58;
3. Працівнику ОСОБА_4 відповідно до наказу від 01.03.2022 № 35 к/тр надана відпустка без збереження заробітної плати 31 календарний день, працівнику ОСОБА_5 відповідно до наказу 13.03.2022 № 45 к/тр надана відпустка без збереження заробітної плати 18 календарних днів, тобто вказаним працівникам надана відпустка без збереження заробітної плати більше 15 календарних днів на рік. Також в наказах про надання відпусток працівникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутнє посилання на статтю законодавчого акту, на підставі якого надавалася відпустка, що спричинило порушення ч. 2 ст. 84 КЗпП та ч. 1 ст. 26 ЗУ №504;
4. Працівниці ОСОБА_6 у травні та червні 2022 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація заробітної плати, а останню було виплачено лише в липні 2022 року, що призвело до порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП та ст. 33 ЗУ №108;
5. Працівнику ОСОБА_7 заробітна плата виплачувалася один раз на місяць, у грудні 2022 року за 22 робочих дні виплачена 23.12.2022, у січні 2023 року за 22 робочі дні виплачена 26.01.2023, що призвело до порушення ч. 1 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 ЗУ №108;
6. Працівниці ОСОБА_8 не виплачено всіх сум при, що належать працівниці при звільненні, (працівницю звільнено 07.07.2022 згідно наказу №123 к/тр від 07.07.2022, а розрахунок проведено 14.07.2022), що призвело до порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП (далі по тексту - Порушення №6);
7. Працівниці ОСОБА_8 за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 07.07.2022 по 14.07.2022) не нараховувався та не виплачувався середній заробіток за час затримки, що призвело до порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП (далі по тексту - Порушення №7);
8. Працівникам не надавалась визначена наказом від 16.09.2019 № 191/1 додаткова відпустка за роботу зі шкідливими умовами праці. У колективному договорі закладу не встановлена конкретна тривалість додаткової відпустки, а саме 7 днів, що призвело до порушення п. З Порядку №442 (далі по тексту - Порушення №8).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно визначився з їх характером та нормами права, що їх регулюють.
Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
При цьому, дисциплінарне стягнення накладається лише за встановлене порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Закон вимагає, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.
При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Таким чином дисциплінарного стягнення, яким є догана, не може бути накладено пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення відповідного проступку.
Відповідно до оскаржуваного наказу № 147 к/тм від 26.06.2023 встановлено, що його було винесено на підставі акту від 15.06.2023 №024-АП складеного Управлінням з питань праці Запорізької міської ради за результатами проведення планового заходу контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах праці, зайнятості населення та охорони праці, в якому зазначено про чисельні порушення трудового законодавства в Закладі позашкільної освіти «Дитячий парк «Запорізький міський ботанічний сад».
Відповідно до акту від 15.06.2023 №024-АП складеного Управлінням з питань праці Запорізької міської ради за результатами проведення планового заходу контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах праці, зайнятості населення та охорони праці, в якому зазначено про чисельні порушення трудового законодавства в Закладі позашкільної освіти «Дитячий парк «Запорізький міський ботанічний сад» було виявлено вісім порушень вимог законодавства.
При цьому строк притягнення до дисциплінарної відповідальності за шість виявлених порушень, станом на час винесення оскаржуваного наказу вже сплив.
Зокрема порушення №1 було вчинено 15.05.2022 та 29.06.2022, тобто кінцевим строком накладення дисциплінарного стягнення є 15.11.2022 та 29.12.2022 відповідно; порушення №3 було вчинено 01.03.2022 та 13.03.2022, тобто кінцевим строком накладення дисциплінарного стягнення є 01.09.2022 та 13.09.2022 відповідно; порушення №4 було вчинено у червні та травні 2022 року тобто кінцевим строком накладення дисциплінарного стягнення є грудень 2022 року та травень 2022 року відповідно; порушення №6 було вчинено 07.07.2022 тобто кінцевим строком накладення дисциплінарного стягнення є 07.01.2023; порушення №7 було вчинено 14.07.2022 тобто кінцевим строком накладення дисциплінарного стягнення є 14.01.2023 відповідно; щодо порушення за № 8 то в цьому випадку взагалі не визначено коли саме воно було вчинено, у зв`язку з чим відсутня можливість обрахувати граничний строк накладення дисциплінарного стягнення.
Таким чином в межах строків визначених ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення могло бути накладено за порушення зазначені в акту від 15.06.2023 №024-АП під № 2 та № 5, а саме:
2. В особовій картці працівниці ОСОБА_4 відсутній підпис працівника про ознайомлення із записом про звільнення (наказ про звільнення 07.03.2023 № 27 к/тр), що спричинило порушення п. 2.5 глави 2 Інструкції №58;
5. Працівнику ОСОБА_7 заробітна плата виплачувалася один раз на місяць, у грудні 2022 року за 22 робочих дні виплачена 23.12.2022, у січні 2023 року за 22 робочі дні виплачена 26.01.2023, що призвело до порушення ч. 1 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 ЗУ №108;
Разом з тим в оскаржуваному наказі № 147 к/тм від 26.06.2023 про накладення дисциплінарного стягнення відсутнє посилання на те, за яке саме порушення вимог трудового законодавства на ОСОБА_1 накладається відповідне стягнення, в чому конкретно полягало порушення позивачкою її посадових обов`язків, чи є це порушенням або неналежним виконання покладених на позивачку посадових обов`язків, не встановлена вина позивачки та наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на не посадових обов`язків, а також взаємозв`язок між виявленими порушеннями та їх негативними наслідками для установи. При накладенні дисциплінарного стягнення не враховано особу позивачки її попередню працю, наявність заохочень, що на переконання суду має суттєве значення для вирішення питання щодо наявності підстав для оголошення догани.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 р. у справі № 554/9493/17.
У зв`язку з викладеним суд першої інстанції пришов до висновку про те, що наказ № 147 к/тм від 26.06.2023 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани не відповідає вимогам діючого законодавства з наведених вище підстав, у зв`язку з чим підлягає скасування.
Колегія суддіввважає правильнимивисновки судупершої інстанціїпро те,що успірних правовідносинахдисциплінарне стягненнянакладено відповідачемпоза межамистроку дляйого застосування(частинаперша статті148 КЗпП України).
Оскаржуваний позивачем наказ про накладення дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, так як у ньому не зазначено всіх обставин вчинення працівником дисциплінарного проступку, коли саме він мав місце.
Доводи скаржника щодо межування деяких проступків ОСОБА_1 із диспозиціями ст.ст. 172, 175 Кримінального кодексу України, колегія судів, не бере до уваги, оскільки відсутні докази, що притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, відтак вказане є необґрунтованим твердженням.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у справі №317/4044/23 не існує наказу №147/к/т від 26.06.2023 року, оскільки Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради наказ саме з такими реквізитами не видавався, а рішення по суті спору так і не прийнято, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено, «наказ №147к/тм від 26.06.2023 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді погани не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню».
Таким чином,Запорізьким районним судом Запорізької області року розглянуто спір по суті, та винесено 04 грудня 2023 обґрунтоване рішення.
Безпідставними єпосилання заявникаапеляційної скарги навідповідну судовупрактику ВерховногоСуду,оскільки висновки узазначених справах,і усправі,яка переглядається,як івстановлені фактичніобставини,є різними,у кожнійіз цихсправ судивиходили з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до положень частини першої статті, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до положень частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.
При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин судова колегія вважає, що суд повно встановив обставини у справі, дав належну оцінку доказам на їх підтвердження та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі представника Коробейнікова Руслана Олексійовича залишити без задоволення.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 31 січня 2024 року.
Головуючий
Судді:
Суд | Запорізький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.01.2024 |
Оприлюднено | 02.02.2024 |
Номер документу | 116668516 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Запорізький апеляційний суд
Онищенко Е. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні