Постанова

від 25.01.2024 по справі 922/5234/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/5234/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора (апелянта)- не з`явився,

арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д. на підставі свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1759 від 30.03.2016, постанови від 27.10.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського судуматеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області, м. Харків (вх.№2692 Х/2 від 08.12.2023)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/5234/21 (повний текст складено 28.11.2023, суддя Усатий В.О),

за заявою Головного управління ДПС у Харківській області, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкіф", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 затверджено звіт арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 27.10.2022 по 29.09.2023 у розмірі 111760,32 грн, здійснення та відшкодування витрат, понесених у період 27.10.2022 по 29.09.2023 на суму 1321,06 грн у справі № 922/5234/21 про банкрутство ТОВ "Амкіф".

Задоволено заяву арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича про стягнення з кредиторів грошової винагороди й витрат арбітражного керуючого (вх. № 26415 від 29.09.2023).

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича (62420, Харківська область, Харківський район, село Веселе, вул. Радянська (З.Серебрякової), буд.29, свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого №1759 від 30.03.2016, РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову винагороду арбітражного керуючого у розмірі 111 760,32 грн за період з 27.10.2022 по 29.09.2023, витрати, пов`язані з виконанням повноважень ліквідатора у справі за період 27.10.2022 по 29.09.2023 у розмірі 1321, 06 грн, а також витрати, пов`язані з виконанням повноважень розпорядника майна за період з 03.02.2022 по 24.08.2022, у розмірі 571,40 грн.

Постановлено видати наказ.

08.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Харківській області надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/5234/21, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/5234/21 та прийняти нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області грошової винагороди ліквідатора у розмірі 111 760,32 грн, витрати за період виконання обов`язків ліквідатора у розмірі 1 321,06 грн та витрати за період виконання обов`язків розпорядника майна у розмірі 571,40 гривень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І.

Також, Головним управлінняя ДПС у Харківській області було подано клопотання про долучення доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№ 15342 від 11.12.2023).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 у справі № 922/5234/21 клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено строк на подання апеляційної скарги.Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/5234/21.Призначено справу до розгляду.

Заявник апеляційної скарги, обґрунтовуючи заявлені апеляційні вимоги, посилаючись на положення ч.ч. 1,2,5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), зазначаєнаступне:

- положеннями Кодексу України з процедур банкрутства чітко встановлено джерело відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутсво, а саме за рахунок наявних у боржника коштів, отриманих у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника;

- Законом не передбачено стягнення з ініціюючого кредитора або з кредиторів грошової винагороди на користь ліквідатора в примусовому порядку пропорційно визнаних грошових вимог без згоди кредиторів або без утворення відповідного фонду кредиторами та видачу відповідного наказу; відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 29.09.2023 № 1 ГУ ДПС у Харківській області проголосувало проти схвалення звіту арбітражного керуючого, нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора;

- примусове стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого у спосіб не передбачений чинним законодавством з кредитора, який звернувся до суду за захистом порушеного банкрутом права, завдає останньому не передбачених додаткових матеріальних збитків та призводить до порушення публічного порядку у суспільстві, порушення права кредитора на належні йому матеріальні засоби в тому числі кошти;кошторисом ГУ ДПС у Харківській області не передбачено видатків на оплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням повноважень у справі про банкрутство, у зв`язку з чим виплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок ГУ ДПС у Харківській області згідно з Бюджетним кодексом України буде кваліфікуватись як нецільове використання бюджетних коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор Мухітдінов Рустам Джурайович просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області від 14.11.2023 у справі № 922/5234/12, ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі № 922/5234/21 залишити без змін (вх. № 16330 від 29.12.2023).

В обгрунтування своєї позиції у справі ліквідатор посилається на положення ст. ст. 12, 30 КУзПБ тазазначає про те, що:

-Законом встановлено обов`язок комітету кредиторів схвалити звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди за умови обґрунтованості доказами належного виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків. При цьому, єдиним у справі кредитором не було висловлено будь-яких зауважень щодо звіту про діяльність арбітражного керуючого, який було затверджено, а причиною для відмови щодо схвалення звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №922/5234/21 було визначено недостатність коштів за бюджетною програмою;

-затверджуючи звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди судом першої інстанції було враховано належність виконання арбітражним керуючим обов`язків, покладених на нього законодавством про банкрутство;

-не виявлення арбітражним керуючим активів та грошових коштів банкрута, жодним чином не впливає на оплату його послуг;

-отримання оплати за виконання повноважень є гарантією незалежності арбітражного керуючого та захищається положеннями Конституції України.

Головним управлінням ДПС у Харківській області подано заяву про розгляд справи без його участі (вх.№ 1244 від 24.01.2024), в якій підтримало апеляційну скаргу в повному обсязі та просило задовольнити її вимоги.

Арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності заявника апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього учасника процесу, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Амкіф".

07.02.2022 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство № 68355.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2022 визначено вимоги, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Амкіф", а саме, вимоги Головного управління ДПС у Харківській області у розмірі 13460830,56 грн заборгованості та 22700,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство; призначено підсумкове засідання суду на 04.08.2022.

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.10.2022 ТОВ "Амкіф" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д.

27.10.2022 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури № 69448.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Харківській області до боржника в розмірі 10 159 689,14 грн (з яких: 4730,98 грн - основний платіж, 3186701,67 грн - штрафні санкції, 6968256,49 - пеня), які є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

29.09.2023 від ліквідатора ТОВ «Амкіф» Мухітдінова Р.М. до суду першої інстанції надійшов звіт (вх.№26418) про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, відповідно до якого арбітражному керуючому нараховано грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у період з 27.10.2022 по 29.09.2023 у розмірі 111 760,32 грн, а також витрати, пов`язані з виконанням повноважень ліквідатора за період з 27.10.2022 по 29.09.2023 (включно), у розмірі 1 321,06 грн.

29.09.2023 ліквідатором до суду надано заяву (вх.№26415) про стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого, в якій ліквідатор просив місцевий господарський суд стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича грошову винагороду арбітражного керуючого у розмірі 111 760,32 грн за виконання повноважень ліквідатора в період з 27.10.2022 по 29.09.2023; витрат, пов`язаних з виконанням повноважень ліквідатора по справі у розмірі 1321,06 грн. за період 27.10.2022 по 29.09.2023; витрат, пов`язаних із виконанням повноважень розпорядника майна за період з 03.02.2022 по 24.08.2022, у розмірі 571,40 грн.

14.11.2023 винесено оскаржувану ухвалу суду.

При винесенні вказаної ухвали господарський суд першої інстанції виходив з того, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.Суд відхилив заперечення кредитора про те, що податковий орган є бюджетною установою, у якої відсутні бюджетні асигнування на відповідні статті видатків, як підстави для звільнення Головного управління ДПС у Харківській області від обов`язку оплати грошової винагороди та витрат ліквідатору, зазначивши при цьому, що законодавець не ставить визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати ініціюючим кредитором витрат арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. за виконання ним повноважень розпорядника майна, враховуючи вимоги Кодексу України з процедур банкрутства, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ініціюючого кредитора - Головного управління ДПС у Харківській області відповіних витрат розпорядника майна у заявлено арбітражним керуючим розмірі.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про таке.

Предметом судового розгляду є клопотання арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора за період з 27.10.2022 по 29.09.2023 у розмірі 111760,32 грн, здійснення відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням повноважень ліквідатора у справі за період з 27.10.2022 по 29.09.2023 у розмірі 1321,06 грн витрати, пов`язані з виконанням повноважень розпорядника майна за період з 03.02.2022р. по 24.08.2022р. у розмірі 571,40 грн.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення клопотання арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. та стягнення з кредитора грошової винагороди та витрат ліквідатора з огляду на таке.

У відповідності до ст. 1 КУзПБ арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Провадження усправах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України (ч. 1 ст. 2 КУзПБ).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Так, Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Конституцією України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч.ч.1, 4, 7 ст. 43 Основного закону).

Крім того, п. 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа". Надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.

Частинами 1, 2 ст. 30 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Частиною 4 ст. 30 КУзПБ визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданні комітету кредиторів.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Тобто, надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо КУзПБ встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг арбітражного керуючого, а саме: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Кодексом визначено декілька джерел отримання арбітражним керуючим грошової винагороди під час виконання своїх повноважень у процедурі банкрутства.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.10.2022 постановою Госопдарського суду Харківської області у справі № 922/5234/21 було визнано ТОВ «Амкіф» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ «Амкіф» Мухітдінова Рустама Джурайовича. Встановлено ліквідатору основну грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітніх плат за кожний місяць виконання повноважень.Отже, повноваження ліквідатора ТОВ «Амкіф» Мухітдінов Р.Д. виконував з 27.10.2022.

Наявний в матеріалах справи протокол зборів кредиторів від 29.09.2023№ 1 свідчить про те, що Головне управління ДПС у Харківській області погоджувалось з проведеною арбітражним керуючим Мухітдіновим Р.Д. роботою щодо проведення ліквідаційної процедури, звіти ліквідатора кредитор схвалив без будь-яких зауважень.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, на засіданні комітету кредиторів звіт про нарахування і виплату грошової винагороди ліквідатору ТОВ "Амкіф" за період з 27.10.2022 по 29.09.2023 кредитором Головним Управлінням ДПС у Харківській області не підтриманий, отже, питання щодо оплати послуг ліквідатора кредиторами не вирішено.

Відповідно до вказаного вище протоколу зборів кредиторів від 29.09.2023 № 1 вбачається, що з огляду на ускладнення сплати коштів у зв`язку з необхідністю безспірного списання їх на виконання судових рішень, що здійснюється Державною казначейською службою України з рахунку ГУ ДПС за КПКВ 3507090 «виконання судових рішень на користь фізичних та юридичних осіб» у порядку черговості надходжень відповідних документів, а також недостатність коштів за бюджетною програмою 3507090, вирішено не схвалювати звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення відшкодування витрат по справі №922/5234/21 (т.5, а.с. 154-155).

Тобто, причиною відмови схвалення звіту представником кредитора Головного управління ДПС у Харківській області визначено саме недостатність коштів за бюджетною програмою.

За приписами ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ст.61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Саме до повноважень комітету кредиторів КУзПБ віднесено можливість у будь-який час ініціювати розгляд питання про припинення повноважень діючого ліквідатора з підстав неналежного виконання або невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків та компетенцію та клопотати перед судом про необхідність призначення нового ліквідатора.

В матеріалах справи не міститься будь-яких рішень комітету кредиторів про визнання неналежними чи неправомірними дій ліквідатора, або поданих до суду першої інстанції скарг на дії/бездіяльність ліквідатора банкрута Мухітдінова Рустама Джурайовича або інших обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх повноважень з метою затягування розгляду справи про банкрутство.

Більш того, як встановлено колегією суддів, Головним управлінням ДПС у Харківській області до господарського суду Харківської області було подано клопотання про призначення ліквідатором ТОВ «Амкіф» саме Мухітдінова Рістама Джурайовича (т.3, а.с. 146).

Відтак самі лише посилання кредитора в апеляційній скарзі на неефективну та недієву роботу ліквідатора у відповідний період, за відсутності належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України на підтвердження вказаних обставин, не можуть бути визнані підставою для відмови від оплати послуг професійного арбітражного керуючого - ліквідатора банкрута.

За положеннями законодавства про банкрутство комітет кредиторів є представницьким органом всіх кредиторів, однак оцінку діяльності учасників справи, доказам по судовій процедурі банкрутства у будь-якому випадку надає суд, на якого законодавець покладає повноваження щодо затвердження як звіту за наслідками ліквідаційної процедури, так і звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди і здійснення та відшкодування витрат.

Затверджуючи звіт про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, суд має у тому числі надати оцінку повноти дій вчинених ліквідатором під час здійснення ліквідаційної процедури, і лише встановивши належне виконання ліквідатором своїх обов`язків затвердити звіт.

При винесенні оскаржуваної ухвали господарським судом було встановлено, що ліквідатором за час проведення ліквідаційної процедури у справі №922/5234/21 арбітражним керуючим Мухітдіновим Р.Д. вживались всі необхідні для пошуку та виявлення майна банкрута заходи, що підтверджується долученими до матеріалів справи запитами, листами та іншими документами; проведено інвентаризацію майна банкрута; прийнято участь у судових засіданнях.

Так, до суду першої інстанції було подано звіт про діяльність ліквідатора ТОВ «Амкіф» за період з 27.10.2022р. по січень 2023 р. включно (т.3, а.с. 206-215), звіт про результати розгляду грошових вимог кредиторів ТОВ «Амкіф» та реєстр вимог кредиторів (т.4, а.с.55-59); уточнення про результати розгляду грошових вимог у справі № 922/5234/21, уточнений реєстр вимог кредиторів (т.4, а.с. 139-141); розглянуто заяву Головного управління ДПС у Харківській області з грошовими вимогами до боржника, подано на розгляд господарського суду заяву про притягнення власника ТОВ «Амкіф» до відповідальності, звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат,після завершення заходів щодо ліквідації банкрута ліквідатором - звіт та ліквідаційний баланс на затвердження суду.

Матеріали справи також містятьухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023р. у справі №922/5234/21, в якій судом надано оцінку діяльності арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. під час проведення процедури банкрутства ТОВ «Амкіф», за результатами якої судом задоволено клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про ліквідацію ТОВ «Амкіф»; затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Вказану ухвалу господарського суду Харківськох області з боку Головного урпалвіння ДПС у Харківській області оскаржено не було, що також дає підстави для висновку про погодженнякредитором з правильністю та повнотоюдій ліквідатора Мухітдінова Р. Д. стосовно проведення ліквідаційної процедури ТОВ «Амкіф» та наявністю обґрунтованих підстав для завершення ліквідаційної процедури.

Так, відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ініціюючим кредитором на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області було внесено грошові кошти у розмірі 58500,00 грн.

Відповідно до протоколу комітету кредиторів ТОВ «Амкіф» від 18.10.2022 №1 вбачається прийняте комітетом кредиторів рішення про схвалення звіту розпорядника майна про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 03.02.2022 по 24.08.2022 на суму 58500,00 грн, здійснення та відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням повноважень розпорядника майна, в розмірі 571,40 грн.

З урахуванням затвердженого в ухвалі Господарського суду Харківської області від 27.10.2022 звіту розпорядника майна - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 03.02.2022 по 24.08.2022 кошти, авансовані Головним управлінням ДПС у Харківській області в розмірі 58500,00 грн, було правомірно виплачено арбітражному Мухітдінову Р.Д. за час виконання ним повноважень розпорядника майна у даній справі.

Згідно з абзацом 7 частини другої статті 30 КУзПБ у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Як вбачається з матеріалів справи в ході дослідження проведених заходів в ліквідаційній процедурі та інформації, яка міститься в ліквідаційному звіті та балансі, господарським судом першої інстанції встановлено, що в ліквідаційній процедурі боржник не здійснював господарської діяльності та у нього не було виявлено майна для розрахунку з кредитором та здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним обов`язків лікідатора.

Частиною п`ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Тобто, однією з передбачених форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відтак нестворення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.

Встановлені у справі обставини свідчать, що комітетом кредиторів рішення щодо порядку формування фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не приймалось та такий фонд кредиторами не створювався.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КУзПБ кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам упорядкучерговості, встановленому цим Кодексом.Упершучергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 КУзПБ у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.

Судова колегія вважає за необхідне відзначити, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

В той же час, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Наведена правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16.

Таким чином, за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч. 5 ст. 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів ст. 43 Конституції України та ст. 30 КУзПБ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718/2011.

При цьому, згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства визначення джерел оплати послуг розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Вказана правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2019 у справі 910/32824/15.

Перевіривши проведений арбітражним керуючим Мухітдіновим Р.Д. розрахунок сплати грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 27.10.2022 по 29.09.2023 на загальну суму 111760,32 грн суд першої інстанції правомірно визнав доведеним, що такий розрахунок є обґрунтованим. Відповідне детальне обґрунтування нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат по справі № 922/5234/21 про банкрутство надано ліквідатором до суду першої інстанції (т.5, а.с. 165-177) та підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, судом встановлено, що статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень; статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у місячному розмірі 6700 грн.

З урахуванням вищезазначеного,судова колегія погоджується з висновком суду першої інстнації, що загальний розмір нарахованої основної грошової винагороди арбітражного керуючогоМухітдінова Р.Д. за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Амкіф» за період, з 27.10.2022р по 29.09.2023р. (за дні фактичного виконання повноважень ліквідатора підприємства, загальна кількість яких становить 169 днів) підлягає задоволенню у розмірі111760,32 грн, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Крім того, законодавець відповідно до ч. 4 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає відшкодування усіх фактичних витрат ліквідатора, що пов`язані із здійсненням ним повноважень у справі, в тому числі це можуть бути поштові витрати, канцелярські товари, оплати послуг за проведення незалежної оцінки майна банкрута, витрати за надання інформаційно-консультаційних послуг та інші, за винятком витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. Будь-які інші винятки з цього питання Кодекс не містить. До витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) можуть бути віднесені документально підтверджені витрати.

З матеріалів справи вбачається, що доскладу витрат, пов`язаних із виконанням повноважень у справі, арбітражним керуючим Мухітдіновим Р.Д. віднесено витрати на поштові відправлення та отримання витягів з Державних реєстрів, направлення вимог на адресу керівника ТОВ «Амкіф», плати за закриття рахунків банкрута ТОВ «Амкіф», відправки повідомлення про засідання комітету кредиторів. З огляду на те, що відповідні витрати ліквідатора підтверджуються наданими до матеріалів справи документами (т.5, а.с. 178-193), висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заявлених вимог є правомірними.

При цьому, згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства визначення джерел оплати послуг розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 р. ратифіковану Україною 10.08.1956 р., Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000 р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювати свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов`язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

Підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Кодексу, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.

Відсутність чіткого нормативного регулювання у Кодексу України з процедур банкрутства питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18.

Оскільки Головне управління ДПС у Харківській області є єдиним кредитором у даній справі про банкрутство ТОВ "Амкіф", оплата грошової винагороди ліквідатора повинна здійснюватися за рахунок такого кредитора, оскільки будь-які інші можливі джерела для оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого взагалі відсутні.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що фонд для авансування грошової винагороди ліквідатора кредиторами не створений, дії ліквідатора кредиторами не оскаржувались, за результатом вжитих ліквідатором заходів будь-якого майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси та подальшій реалізації не виявлено, керуючись принципом пропорційності суми витрат кожного із кредиторів на оплату грошової винагороди арбітражного керуючого розміру визнаних їх кредиторських вимог у справі про банкрутство, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно вирішено питання щодо визначення джерела виплати основної грошової винагороди ліквідатора та стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Амкіф" у період з 27.10.2022р по 09.09.2023 за рахунок кредитора - Головного управління ДПС у Харківській області.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ГУ ДПС у Харківській області задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/5234/21 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківскій області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/5234/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.01.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко