Рішення

від 18.01.2024 по справі 906/147/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/147/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Могильницька І.М. - ордер серії АМ №1023147 від 11.10.2021;

від відповідачів: не з`явились;

третя особа на стороні позивача: Сингаєвський В.В.;

від ГУ Держгеокадастру у Житомирській області: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Мрія"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро"

2) Старосілецької сільської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

- на стороні позивача: ОСОБА_1 ;

- на стороні Старосілецької сільської ради: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання недійсним договору оренди землі, визнання незаконним та скасування рішення Старосілецької сільської ради №343 від 16.07.2021, скасування державної реєстрації та реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки та майнових прав на неї

Селянське (фермерське) господарство "Мрія" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" та Старосілецької сільської ради, згідно якого просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Старосілецької сільської ради №343 від 16.07.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв))";

- визнати недійсним договір оренди землі №11 від 30.07.2021, укладений між Старосілецькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" земельної ділянки, загальною площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відомості про право оренди земельної ділянки, загальною площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старосілецької сільської ради за Товариством з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро", рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59888155 від 17.08.2021;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старосілецької сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачами його прав на земельну ділянку площею 19,71га, яка розташована за межами населеного пункту с. Минійки Коростишівського району Житомирської області, на території Старосілецької сільської ради, та яка належить йому на праві постійного користування згідно з державним актом на право користування землею серії Б №079777 1992 року.

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.19 Конституції України, положення Земельного кодексу України (у відповідних редакціях), Законів України "Про селянське (фермерське) господарство", Закону України "Про фермерське господарство", Закону України "Про державний земельний кадастр", Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.02.2022, з урахуванням ухвали від 23.02.2022, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.07.2022 постановлено залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 16.08.2022 постановлено залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Старосілецької сільської ради - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Ухвалою суду від 20.12.2022 у справі №906/147/22 призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 11.10.2023 постановлено провадження у справі №906/147/22 поновити зі стадії підготовчого провадження; призначити підготовче судове засідання.

07.11.2023 за вх. №01-44/3689/23 до суду засобами електронного зв`язку від позивача надійшло клопотання про виправлення описки в позовній заяві, доповнивши п.3 і 4 її прохальної частини словами "із закриттям відповідних розділів у реєстрах".

Ухвалою суду від 07.11.2023 прийнято до розгляду клопотання позивача про уточнення позовних вимог (вх. №01-44/3689/23 від 07.11.2023) та постановлено розглядати справу з його врахуванням; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/147/22 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання на 18.01.2024 о 10:00.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

ОСОБА_1 у судовому засіданні 18.01.2024 зазначив, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та просив їх задовольнити.

Представник 1-го відповідача в судове засідання 18.01.2024 не з`явився, про час, дату, місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку, про що свідчить довідка суду про доставку електронного листа.

Представник 2-го відповідача в судове засідання 18.01.2024 також не прибув; надіслав до суду засобами електронного зв`язку заяву від 17.01.2024 про розгляд справи без його участі, в якій, зокрема, зазначено, що Старосілецька сільська рада заперечує проти позову.

Представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області в судове засідання 18.01.2024 не з`явився, про час, дату, місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку, про що свідчить довідка суду про доставку електронного листа.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що 1-ий відповідач та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, 1-го відповідача та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання суду в справі №906/147/22.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представників відповідачів і ГУ Держгеокадастру у Житомирській області в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що їх відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача і третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

У 1992 році Коростишівською районною радою народних депутатів на підставі рішення від 07.04.1992 "Про надання земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств" (а.с. 24, т.1) ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача) передано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 19,71га на території Садівської сільської ради народних депутатів у межах згідно з планом земельної ділянки, про що свідчить Державний акт на право користування землею №079777 (а.с. 25-27, т.1), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №6.

У подальшому ОСОБА_1 став засновником та зареєстрував Селянське (фермерське) господарство "Мрія" (позивач), про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №307260 та статут останнього (у новій редакції) (а.с. 19-23, т.1).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Старосілецької сільської ради) 17.09.2020 видало наказ №6-7620/14-20-СГ «Про надання згоди на відновлення меж», яким надало згоду ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває у користуванні на підставі Державного акту №079777, розташованої на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Минійківської сільської ради, площею 19,7100га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (а.с. 28, т.1).

У матеріалах справи міститься Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Селянського (фермерського) господарства "Мрія" на території Старосілецької сільської ради (Минійківський старостинський округ, за межами населеного пункту Минійки) Коростишівського району Житомирської області за 2020 рік (а.с. 31-36, т.1).

На завершальній стадії розробки технічної документації - реєстрації земельної ділянки у Держаному земельному кадастрі, державним кадастровим реєстратором відділу у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області 03.09.2021 прийняте рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з причин перетину земельної ділянки, що реєструється, із земельною ділянкою кадастровий номер 1822584000:01:000:0281; площа співпадіння земельних ділянок становить 89,2614% (а.с. 29-30, т.1).

16.07.2021 Старосілецька сільська рада Коростишівського району Житомирської області (2-ий відповідач) прийняла рішення №343 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв))", згідно якого затверджено розроблену Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю) спільної часткової власності, загальною площею 18,00га, що передається Старосілецькою сільською радою у користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" (1-ий відповідач) із земель реформованого КСП "Зоря", для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Старосілецькоі сільської ради (за межами с. Минійки) Коростишівського району Житомирської області (а.с. 40, т.1).

30.07.2021 між Старосілецької сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Щигліївка Агро" (орендар) укладено договір оренди землі №11, яким орендодавець передав орендарю в користування земельну ділянку загальною площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281 (а.с. 43-45, т.1).

Посилаючись на те, що Старосілецька сільська рада, прийнявши рішення від 16.07.2021 №343 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв))" та уклавши договір оренди спірної земельної ділянки №11 від 30.07.2021 з ТОВ "Щигліївка Агро", позивач вважає, що відповідачі порушили його право на користування земельною ділянкою, наданою йому для ведення фермерського господарства.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (тут і надалі - редакції, чинній станом на час видачі Державного акту на право користування землею №079777) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ (ч.1 ст.50 Земельного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як судом зазначалося вище, у 1992 році Коростишівською районною радою народних депутатів на підставі рішення від 07.04.1992 "Про надання земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств" (а.с. 24, т.1) ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача) передано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 19,71га на території Садівської сільської ради народних депутатів у межах згідно з планом земельної ділянки, про що свідчить Державний акт на право користування землею №079777 (а.с. 25-27, т.1), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №6.

Таким чином, на момент виділення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась йому не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Так, у подальшому ОСОБА_1 став засновником та зареєстрував Селянське (фермерське) господарство «Мрія» (позивач), про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №307260 та статут останнього (у новій редакції) (а.с. 19-23, т.1).

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

При цьому, варто зауважити, п.6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001), який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду (аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.02.2022 у справі №906/705/19).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З огляду на викладене, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

Водночас, станом на день звернення до суду позивач є діючим фермерським господарством та здійснює свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою площею 19,71га на території Садівської сільської ради народних депутатів у межах згідно з планом земельної ділянки, наданою ОСОБА_1 згідно Державного акту на право користування землею №079777, було чинним як на час прийняття 2-им відповідачем рішення №343 від 16.07.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв))", так і станом на день укладення між відповідачами договору оренди землі №11 від 30.07.2021, а також і станом на день подання позову в даній справі.

Варто зазначити, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення №343 від 16.07.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв))", Старосілецька сільська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю) спільно часткової власності загальною площею 18,0000га на території Старосілецької сільської ради (а.с. 40, т.1).

Таким чином, 2-ий відповідач класифікував спірну земельну ділянку як невитребувану (нерозподілену) земельну ділянку (пай).

При цьому, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частини перші статей 79 та 79-1 Земельного кодексу України ( у редакції, чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення) - відповідно).

Земельна частка (пай) - умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Невитребуваною земельною ділянкою є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Враховуючи правову природу поняття земельної частки (паю), необхідно зазначити, що вона не належить до об`єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, на спірну земельну ділянку позивачем було отримано документ, який посвідчує його право користування нею, а саме - Державний акт на право користування землею №079777, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №6 (а.с. 25-27, т.1).

Крім того, у письмовій відповіді ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №295/459-22 від 21.07.2022 повідомляється, що земельна ділянка фермерського господарства Сингаєвського В.В. не включена до земель колективної власності (а.с. 165, т.1).

Таким чином, земельна ділянка, якою користується позивач, не може бути віднесена до невитребуваних паїв (часток).

Згідно змісту ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частина 5 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачає формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.

Затверджуючи технічну документацію, 2-ий відповідач допустив порушення вимог чинного законодавства та допустив створення нової земельної ділянки площею 18,00га не шляхом розроблення проекту землеустрою, а шляхом затвердження технічної документації.

Окрім того, при затвердженні Технічної документації та реєстрації земельної ділянки було допущене одночасне існування двох земельних ділянок, координати яких перетинаються.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 у справі №815/4257/16 зазначив, що на одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч.2 ст.79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Таким чином, затверджуючи технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), Старосілецька сільська рада не врахувала, що при розробленні документації була сформована нова земельна ділянка та порушила право на користування земельною ділянкою позивача.

Судом критично оцінюються посилання 1-го відповідача, в якості заперечень проти позову, на недоведеність позивачем факту ідентичності наявної в його користуванні земельної ділянки із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822584000:01:000:0281, з огляду на наступне.

Як судом зазначалося вище, державним кадастровим реєстратором відділу у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області 03.09.2021 прийнято рішення про відмову СФГ "Мрія" у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з причин перетину земельної ділянки, що реєструється, із земельною ділянкою кадастровий номер 1822584000:01:000:0281; площа співпадіння земельних ділянок становить 89,2614% (а.с. 29-30,т.1).

Крім того, в результаті проведення у даній справі судової земельно-технічної експертизи в матеріали справи Житомирським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надано висновок експерта №58/1990/23-25 від 22.09.2023 (а.с. 23-30, т.3). Згідно останнього межі земельної ділянки, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, перетинаються та накладаються в площині на межі земельної ділянки площею 19,71га, яка знаходиться у постійному користуванні Селянського (фермерського) господарства "Мрія" на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №079777 1992 року, виданого Коростишівською районною радою народних депутатів ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства; площа накладання земельної ділянки, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні Селянського (фермерського) господарства "Мрія", має неправильну багатокутну конфігурацію та становить 17,59га, що в процентному співвідношенні складає 89%.

Таким чином, 2-им відповідачем дійсно було сформовано нову земельну ділянку, площа якої на 89% накладається на земельну ділянку, що знаходиться у користуванні позивача згідно Державного акту на право користування землею серії Б №079777 1992 року, чим, у свою чергу, порушив таке право останнього на користування даною земельною ділянкою.

Суд не бере до уваги твердження 1-го відповідача щодо приналежності земельної ділянки площею 18,00га з кадастровим номером 1822584000:01:000:0281 до категорії нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), враховуючи наступне.

ТОВ "Щигліївка Агро" у матеріали справи подано Державний акт на право колективної власності на землю серії І - ЖТ №000164 від 09.01.1996, згідно якого Минійківською сільською радою Коростишівського району Житомирської області у колективну власність КСП "Зоря" передано 1220,8га для використання в сільському господарстві (а.с. 81-82, т.1). Тобто, з вказаного державного акту не вбачається можливим виокремити земельну ділянку площею 18,00га та достеменно встановити, що вона входить до складу земель, які передавалися у колективну власність КСП "Зоря", як стверджує 1-ий відповідач.

Натомість, з доданого до нього Плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність (а.с. 128-132, т.2), вбачається, що на ньому жовтим кольором значиться саме земельна ділянка площею 19,7га як землі фермерського господарства Сингаєвського В.В.

Окрім того, оспорюваним рішенням 2-го відповідача передано у користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Старосілецькоі сільської ради (за межами с. Минійки) Коростишівського району Житомирської області, площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281 (а.с. 40, т.1).

Водночас необхідно зазначити, що суб`єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади. Так, відповідно до ч.1 ст.83 Земельного кодексу України комунальна власність на землю належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст.

Порядок набуття у користування земельних ділянок визначений ст.122-123 Земельного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно із ч.2, 3 ст.124 Земельного кодексу України відбувається передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, що здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частинами 2 і 3 статті 134 Земельного кодексу України передбачено земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 136 ЗК України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.

Спірна земельна ділянка не належить до земельних ділянок, розміщених у переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Разом з тим, Старосілецькою сільською радою вона не була внесена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, а самі земельні торги не проводились. З огляду на зазначене, очевидним є протиправний характер прийнятого 2-им відповідачем рішення.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено форму актів, які приймаються виконавчим комітетом ради, порядок прийняття ним актів, а також встановлено презумпцію правомірності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування через вказівку, що такі акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнанні незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Старосілецької сільської ради №343 від 16.07.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв))".

Як судом зазначалося вище, 30.07.2021 між Старосілецької сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Щигліївка Агро" (орендар) укладено договір оренди землі №11, яким орендодавець передав орендарю в користування земельну ділянку загальною площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК, відповідно до частини 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При укладанні оспорюваного договору оренди землі відповідачами було порушено наступні норми чинного законодавства:

- ст.116 Земельного кодексу України, оскільки в оренду була передана земельна ділянка, яка перебуває у позивача на праві постійного користування (право користування є чинним, а правовстановлюючий документ не скасований);

- ст.124, 134-136 Земельного кодексу України, які регламентують підстави для передачі в оренду земельних ділянок та, зокрема, процедуру проведення земельних торгів.

Крім того, варто зазначити, що визнання договору оренди №11 від 30.07.2021 недійсним є похідним від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке є правовою підставою набуття самого права оренди.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що спірний договір оренди порушує право позивача на користування земельною ділянкою, такий договір визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації такого права. Відтак, дана позовна вимога підлягає задоволенню судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №361/4307/16-ц зазначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (абзац 1 частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ч.10 ст.24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює гаку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, позовна вимога щодо припинення права власності на земельну ділянку шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі відомостей про право оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, із закриттям відповідних розділів, підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ч. 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про покладення витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, на порівну відповідачів.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Старосілецької сільської ради Коростенського району Житомирської області №343 від 16.07.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв))".

2. Визнати недійсним договір оренди землі №11 від 30.07.2021, укладений між Старосілецькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро", земельної ділянки, загальною площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відомості про право оренди земельної ділянки, загальною площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" із закриттям відповідних розділів у реєстрах, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59888155 від 17.08.2021.

4. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області, із закриттям відповідних розділів у реєстрах.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" (12515, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Старосільці, вул. Шевченка, буд. 20-а; ідентифікаційний код 43391149) на користь Селянського (фермерського) господарства "Мрія" (12514, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с. Минійки, ідентифікаційний код 25305077):

- 4 962,00грн судового збору;

- 4 779,60грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

6. Стягнути з Старосілецької сільської ради (12515, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Старосільці, вул. Шевченка, буд. 20-а; ідентифікаційний код 04348705) на користь Селянського (фермерського) господарства "Мрія" (12514, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с. Минійки, ідентифікаційний код 25305077):

- 4 962,00грн судового збору;

- 4 779,60грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.01.24

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - представнику позивача на ел. пошту: polissya-mogylnytska@ukr.net

3 - Старосілецькій с/р на електронну пошту (через електронний кабінет) та на ел. пошту: nalapkozt888@gmail.com

4 - ТОВ "Щигліївка Агро" на ел. пошту: sh4igliiv@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_1

5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

6 - Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області на ел. пошту: zhytomyr@land.gov.ua