Рішення

від 22.01.2024 по справі 915/1352/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року Справа № 915/1352/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.

за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.;

та представника відповідача - Грумінської Д.О.

від позивача представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1352/21

позову Фізичної особи-підприємця Дрозд Любові Володимирівни,

АДРЕСА_1 ;

до Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

Фізичною особою-підприємцем Дрозд Любов?ю Володимирівною пред?явлено до Миколаївської міської ради позов про визнання, в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі, укладеною між ними в редакції, запропонованій позивачем, додаткової угоди до договору оренди землі від 01.07.2016 № 11116 (далі ? договір).

Позов мотивовано тим, що відповідачем не розглянуто заяву підприємця Дрозд про поновлення зазначеного вище договору; позивач після закінчення строку дії договору оренди за відсутності заперечень Миколаївської міської ради продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою.

Позивач також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою від 13.09.2021 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі корона вірусу COVID-19 та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 13.10.2021. Окрім цього, даною ухвалою суд відмовив позивачу у задоволенні заяви про витребування доказів.

Ухвалою від 13.10.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання в даній справі на 07.12.2021..

Ухвалою від 07.12.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.02.2022. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача подати для огляду судом оригінали матеріалів реєстраційної справи на земельну ділянку площею 51 кв.м. із кадастровим номером: 4810136900:02:002:0012 за адресою: м. Миколаїв просп. Миру, поблизу ринку Колос; оригінали документів, на підставі яких до Державного реєстру прав внесено запис про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:002:0012, яке виникло у позивача на підставі договору оренди від 01.07.2016.

Ухвалою від 08.02.2022, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання в даній справі на 10.03.2022. Цією ж ухвалою повторно зобов`язано відповідача до 01.03.2022 подати для огляду судом зазначені вище оригінали матеріалів реєстраційної справи та оригінали документів, на підставі яких до Державного реєстру прав внесено запис про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:002:0012.

Проте в указану дату засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою від 14.11.2022 призначено дану справу до розгляду на 19.12.2022.

Ухвалою від 19.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання з розгляду даної справи на 20.02.2023, проте в указану дату засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою від 07.03.2023, з урахуванням виправлення в ній описки ухвалою від 20.03.2023, призначено судове засідання в даній справі на 04.05.2023.

Ухвалою від 04.05.2023 задоволено заяву відповідача та витребувано у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради оригінали матеріалів реєстраційної справи на земельну ділянку площею 51 кв.м. із кадастровим номером: 4810136900:02:002:0012 за адресою: м. Миколаїв просп. Миру, поблизу ринку Колос; оригінали документів, на підставі яких до Державного реєстру прав внесено запис про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:002:0012, яке виникло у фізичної особи-підприємця Дрозд Любові Володимирівни на підставі договору оренди від 01.07.2016. Миколаївську міську раду уповноважено на одержання у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради витребуваних судом документів.

Іншою ухвалою від 04.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання в даній справі на 20.07.2023.

Ухвалою від 20.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 03.10.2023.

21.07.2023 до суду від відповідача надійшли копії витребуваних судом документів.

Ухвалою від 03.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 15.11.2023. У вказану дату судове засідання не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне судове засідання (розгляд по суті) ухвалою від 15.11.2023 призначено на 22.01.2024.

Миколаївська міська рад у відзиві позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням, зокрема, на недотримання позивачем порядку поновлення договору оренди, оскільки останнім не було додано до заяви про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди, про що свідчить опис дозвільної справи.

Відповідач також указав, що на розгляді міськари наразі перебуває рішення про відмову ФОП Дрозд Л.В. у продовженні договору оренди земельної ділянки у зв`язку із невідповідністю ДБН Б2.2-12:2019 "Планування та забудова" п.15.2.2.

Крім цього, відповідач указав, що між сторонами наразі відсутні договірні відносини, оскільки договір оренди припинив свою дію 17.03.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.164), у судове засідання представника не скерував, разом з тим, матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.111).

Представник відповідача у судовому засіданні погодив розгляд справи за відсутності представника позивача.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, просив суд відхилити позовні вимоги позивача.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

Вiдповiдно до рiшення Миколаївськоi мiської ради № 33/34 вiд 20.05.2005 ФОП Дрозд Л.В. (Позивач) отримала в оренду земельну дiлянку загальною площею 51 кв.м. для обслуговування торговельного кіоску у комплексi торговельних кіосків по проспекту Миру, поблизу ринку "Колос" стоком на 5 (п`ять) poків.

22.04.2010 рiшенням Миколаївської міської ради № 45/40 в п. 17 - було продовжено термін оренди позивачу.

В подальшому, 01.07.2016 мiж позивачем та вiдповiдачем укладено договiр оренди № 11116.

Так, за п.1.1 Договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 17.03.2016 № 3/38 продовжує ФОП Дрозд Л.В. оренду земельної ділянки, право на яку було посвідчено Договором оренди землі від 25.08.2005 № 3448 для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону по пр. Миру, поблизу ринку "Колос"/Інгульський район/, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

В оренду передається земельна ділянка площею 51 кв.м. кадастровий номер 4810136900:02:002:0012.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 23.05.2016 (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1.433) з 01.06.2016 становить 113545,89 грн. (п.2.4).

Вiдповiдно до п. 3.1 укладеного мiж сторонами договору - договiр дiє до 17.03.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землi на новий строк, зобов`язаний письмово повiдомити про це орендодавця за шiсть мiсяцiв до спливу строку цього Договору. Підставою для укладення Договору на новий строк є рішення Орендодавця.

У розділі 4 Договору сторонами погоджені терміни і порядок внесення плати за оренду.

Передача земельної ділянки здійснена за актом приймання-передачі від 25.08.2005 в момент укладення договору оренди № 3448.

Сторони також узгодили можливість продовження строку оренди (поновлення Договору). Так, Орендар, за умови належного виконання своїх обов?язків, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі Орендар повинен за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- у разі продовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені, з урахуванням змін у законодавстві тощо на дату продовження цього Договору.

За п.11.7 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобов?язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим Договором. У разі невиконання Орендарем обов?язку щодо умов повернення Орендодавцеві земельної ділянки Орендар зобов?язаний відшкодувати Орендодавцеві завдані збитки.

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Договір в день його укладення зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 11116.

У подальшому, маючи намір продовжити дію договору, підприємець Дрозд Л.В. звернулася до Миколаївської міської ради з заявою від 15.09.2017 про видачу рішення Миколаївської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування торгового павільйону (а.с. 31 зворотна сторона).

Звернення зареєстровано 15.09.2017 та разом з описом справи передано на розгляд заступника міського голови.

Відповіді на звернення щодо поновлення договору оренди землі позивач не отримав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

За твердженнями позивача, його звернення залишене без реагування; його досі не повідомлено про прийняте рішення.

Позивач вважає, що тривалий розгляд відповідачем заяви про продовження строку договору оренди порушує її право на продовження строку дії, визначене у п.п. 3.1 договору.

Указані обставини позивач вважає такими, що свідчать про наявність підстав для поновлення Договору оренди землі на той же строк та на тих самих умовах.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для поновлення договору оренди землі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі").

Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ч.1 ст. 17 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Правові підстави поновлення договору оренди землі у спірний період визначались статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднувала два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 цього Закону в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5).

Частинами 8 та 9 ст.33 Закону України «Про оренду землі» було передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі», була можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; 2) до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 4) орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18.

На вказану правову позицію Велика Палата Верховного Суду наголошує і в постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

До того ж, суд приймає до уваги, що у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду також дійшла й наступних висновків.

Стаття 33 Закону України №161-XIV «Про оренду землі» до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX мала назву «Поновлення договору оренди землі», тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою статті 33 Закону №161-XIV й іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція статті 33 Закону №161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону №161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

Отже, стаття 33 Закону №161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проекту додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону №161-XIV).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону №161-XIV).

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону №161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону №161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону №161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону №161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону №161-XIV). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону №161-XIV).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону №161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону №161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 взяла до уваги, що Закон №340-ІХ суттєво змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять «поновлення договору оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк», доповнивши ЗК України статтею 126-1 «Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови», Закон №161-XIV - статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі», яка відсилає до статті 126-1 ЗК України, та виклавши статтю 33 Закон №161-XIV у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк» (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон №340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.

За змістом приписів статті 126-1 ЗК України можливість поновлення договору оренди землі має бути чітко передбачена у цьому договорі та підпорядкована низці умов. Таке поновлення не можна передбачати у договорах оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких ділянках розташовані будівлі або споруди, які перебувають у власності користувача або набувача права користування відповідною ділянкою (див. частину першу вказаної статті). За наявності у договорі оренди землі умови щодо його поновлення після закінчення строку, на який його уклали сторони, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах без вчинення сторонами письмового правочину про його поновлення. Останнє можливе у разі відсутності заяви однієї зі сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Таку заяву сторона договору може подати до вказаного реєстру не пізніш як за місяць до дати закінчення договору оренди землі (див. частини другу та третю статті 126-1 ЗК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зазначила, що наведені законодавчі зміни спрямовані на впорядкування інститутів поновлення договорів оренди землі та переважного права орендаря на укладення цього договору на новий строк задля удосконалення регулювання відносин орендаря й орендодавця земельної ділянки. Проте такі зміни не спростовують наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону №161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX.

Таким чином, за умови належного виконання обов?язків по договору, позивач мав переважне право на продовження дії цього договору.

Для цього він мав не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору, в даному випадку не пізніше 17.09.2017, звернутись письмово до Миколаївської міської ради з клопотанням щодо продовження строку дії договорів та відповідними додатками до цього клопотання.

У свою чергу, у відповідача з моменту отримання відповідних звернень виник обов?язок у день отримання державним адміністратором від замовника або наступного робочого дня передати документи управлінню земельних ресурсів Миколаївської міської ради, а останнє було зобов?язаним протягом 7 робочих днів з моменту отримання документів підготувати проект рішення виконкому міської ради про продовження терміну дії договорів або відмови у продовженні та забезпечити винесення відповідного проекту на розгляд чергового засідання виконкому міської ради.

Судом встановлено, що маючи намір на поновлення договору, підприємець Дрозд звернулася до Миколаївської міської ради з відповідною заявою 15.09.2017.

Однак, як стверджує відповідач та не спростував позивач, до заяви, всупереч приписам законодавства не було додано проекту додаткової угоди.

Указане вбачається зі змісту заяви орендодавця від 15.09.2017 та доданих до неї додатків - а.с.31 (зворотна сторона) та опису прийнятих документів відділу ЦНАП вх.№ 000260 15.09.2018 - а.с. 31.

Проект додаткової угоди позивачем надано секретарю міської ради біль ніж через місяць після сплину визначеного у п. 3.1 Договору строку - 27.10.2017 (а.с.32).

За такого, суд вбачає, що позивач, як орендар, звернувся до відповідача, як орендодавця, з порушенням механізму оформлення продовження орендних відносин.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Також, суд звертає увагу на те, що, не зважаючи на відсутність чіткого строку повної процедури розгляду Миколаївською міською радою звернень щодо поновлення дії договорів оренди, Порядком визначено строки проходження проміжних етапів такої процедури (строк передачі звернень позивача управлінню земельних ресурсів Миколаївської міської ради, строк на підготовку проекту відповідного рішення виконкому та винесення його на розгляд чергового засідання виконкому), і відповідачем такі строки значно порушені. Проте, зазначеним обставинам суд не надає правової оцінки, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування в даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з предмету та підстав даного позову, необхідним є встановлення і доведення обставин, які передусім, свідчать про звернення позивача до відповідача у встановлений договором з урахуванням положень законодавства строк та порядок з листом про намір поновити цей договір на той самий строк і на тих самих умовах. Більш того, доведення таких обставин належними і допустимими доказами покладається саме на позивача у справі.

Матеріали справи свідчать про недотримання позивачем порядку поновлення договору оренди землі в частині подання додаткової угоди. Те, що позивач надав таку угоду відповідачу після сплину строку, визначеного сторонами у Договорі, не спростовує висновків суду.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем не доведено наявності підстав для задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні позову ФОП належить відмовити.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права оформити користування земельною ділянкою на правах оренди в загальному порядку з дотриманням вимог земельного законодавства.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 (заява № 4241/03) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За такого, суд дійшов висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують висновків суду, а тому до уваги судом не приймаються.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

У судовому засіданні 22.01.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Дрозд Любові Володимирівни відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2024.

Суддя Т.М. Давченко