Рішення

від 18.01.2024 по справі 915/1619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року Справа № 915/1619/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., при секретарі Степановій І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою приватного підприємства «Добробут Н», код 37239110 (Херсонська область, Білозерський район, смт. Білозерка, вул. Батумська, буд. 28, кв. 7), яка пред`явлена до відповідача: Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове», код 00854995 (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове, вул. Козацька, буд. 39), про стягнення грошових коштів у загальній сумі 3647303,46 грн.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Стислий виклад позиції позивача.

09.12.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 7 про надання поворотної фінансової допомоги, на виконання якого позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1750000,00 грн. Відповідач мав повернути грошові кошти в строк до 01.06.2022 року, проте не зробив цього. З цієї причини позивач прийняв рішення звернутися до суду із позовом за захистом свого права.

Як на правову підставу позову позивач послався на ст. ст. 530, 549, 610, 625, 1046 ЦК.

Позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальній сумі 3647303,46 грн., з якої: 1750000,00 грн. основний борг; 244104,85 грн. інфляційні втрати; 345924,66 грн. 15% річних; 1132273,95 грн. пеня; 175000,00 грн. штраф.

Заяви і клопотання.

04.12.2023 року представником позивача подано заяву про проведення підготовчого засідання у справі без участі представника.

17.01.2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представників.

17.01.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представників.

Процесуальні дії.

23.10.2023 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

04.12.2023 року ухвалою суду у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачу відмовлено.

18.01.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

1. 09.12.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 7.

2. 09.12.2021 року позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1750000,00 грн.

3. Станом на день звернення з позовною заявою до суду відповідач грошові кошти не повернув.

На підтвердження викладених у позові обставин позивач приєднав до позову у копіях:

- договір № 7 від 09.12.2021 року про надання поворотної фінансової допомоги;

- платіжне доручення № 6 від 09.12.2021 року.

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК учасники справи, зокрема зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1 та ч. 3 ст. 74 ГПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 4 ст. 74 ГПК суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування.

До таких підстав належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Вимоги до форми письмових доказів встановлені ст. 91 ГПК.

Судом за наслідками дослідження і оцінки доказів встановлені наступні обставини.

09.12.2021 року між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 7.

09.12.2021 року позивач за платіжним дорученням № 6 від 09.12.2021 року перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1750000,00 грн.

Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.

За умовами договору, позивач зобов`язується надати відповідачу грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому у п. 2.1 цього договору, а відповідач зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу у встановлені цим договором строк (термін) в порядку та на умовах, передбачених даним договором; поворотна фінансова допомога надається відповідачу для поповнення його оборотних коштів (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 1750000,00 грн., що на момент укладення договору складає суму еквівалентну 64647,21 доларів США визначену відповідно до курсу 2707,00 гривень за 100 доларів США встановленого на рівні міжбанківського валютного курсу продажу іноземної валюти до гривні, який розміщений за адресою на веб-сторінці https://minfin.com.ua/currency/mb/.

Згідно п. 2.2 договору позивач надає фінансову допомогу відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на банківський (поточний/розрахунковий) рахунок відповідача зазначений в договорі.

Відповідно до п. 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається в користування відповідачу до 01.06.2022 року. Відповідач зобов`язується повернути всю суму отриманої поворотної допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 договору не пізніше 01.06.2022 року.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога використовується для потреб відповідача відповідно до визначених ним цілей його діяльності.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов`язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 договору не пізніше терміну (дати) повернення поворотної фінансової допомоги, яка визначена в п. 2.3 цього договору.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору позики врегульовані положеннями ст. ст. 1046-1050 ЦК (загальні положення про позику).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 526 та ст. 599 ЦК зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було зазначено вище 09.12.2021 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1750000,00 грн., які відповідач з огляду на положення п. 2.3 договору мав повернути позивачу до 01.06.2022 року.

Всупереч умов договору та вищенаведених норм законодавства грошові кошти відповідач позивачу до обумовленого договором терміну не повернув.

Докази виконання відповідачем обов`язку по поверненню грошових коштів у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1750000,00 грн. є обґрунтованими, законними та такими, що відповідають умовам договору.

Щодо вимог позивача про стягнення відсотків та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги боржник з урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов`язаний сплатити кредитору 15% річних від простроченої суми.

За розрахунками позивача сума нарахованих 15% річних за період з 02.06.2022 року по 25.09.2023 року становить 345924,66 грн., втрат від інфляції за період червень 2022 року - серпень 2023 року - 244104,85 грн.

Судом перевірено виконані позивачем розрахунки суми 15% річних та втрат від інфляції і визнано їх арифметично вірними.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 15% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та законними і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання .

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Неустойка за договором є штрафною. Нарахування пені здійснюється до моменту повернення всієї суми поворотної фінансової допомоги.

Згідно п. 5.2 договору в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги більш ніж на двадцять днів, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора додатково штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від простроченої суми.

Позивачем нарахована пеня за період прострочення повернення грошових коштів з 02.06.2022 року по 25.09.2023 року у розмірі 1132273,95 грн.

Також позивач нарахував штраф у розмірі 175000,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені та штрафу, судом встановлено, що нарахування пені та штрафу здійснено позивачем арифметично вірно.

Частиною 1 ст. 233 ГК визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21.

З урахуванням викладеного, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки, баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем жодних доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 1132273,95 грн., а також штраф у сумі 175000,00 грн. є занадто великими та надмірно обтяжливими для відповідача.

З огляду на те, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, суд, з урахуванням інтересів обох сторін, вважає, що наявні підстави для зменшення заявленої позивачем пені у сумі 1132273,95 грн. та штрафу у сумі 175000,00 грн. При цьому, обґрунтованим розміром для стягнення з відповідача на користь позивача суд вважає розмір пені у сумі 50000,00 грн., розмір штрафу у сумі 10000,00 грн.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове», код 00854995 (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове, вул. Козацька, буд. 39) на користь приватного підприємства «Добробут Н», код 37239110 (Херсонська область, Білозерський район, смт. Білозерка, вул. Батумська, буд. 28, кв. 7) грошові кошти у загальній сумі 2400029 (два мільйона чотириста тисяч двадцять дев`ять) грн. 51 коп., з якої: 1750000 (один мільйон сімсот п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - основний борг; 345924 (триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 66 коп. - 15% річних; 244104 (двісті сорок чотири тисячі сто чотири) грн. 85 коп. інфляційні втрати; 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пеня; 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - штраф, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 43767,64 грн.

3. У задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Добробут Н», код 37239110 (Херсонська область, Білозерський район, смт. Білозерка, вул. Батумська, буд. 28, кв. 7) про стягнення з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове», код 00854995 (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове, вул. Козацька, буд. 39) пені у сумі 1082273 (один мільйон вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 95 коп. та штрафу у сумі 165000 (сто шістдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2024 року.

Суддя А.П. Алексєєв