Ухвала

від 30.01.2024 по справі 910/14897/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14897/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства спеціального зв`язку

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 (головуючий суддя - Козир Т.П., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2023 (суддя Нечай О.В.)

у справі №910/14897/22

за позовом Повного товариства "Ломбард "Золота скриня" Щербацький і компанія"

до Державного підприємства спеціального зв`язку

про стягнення 65 088,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство "Ломбард "Золота скриня" Щербацький і компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення 65 088,36 грн збитків, пов`язаних з невиконанням договору транспортного експедирування.

Господарський суд міста Києва рішенням від 13.10.2023 у цій справі, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 20.12.2023, позов задовольнив. Стягнув з Державного підприємства спеціального зв`язку на користь Повного товариства "Ломбард "Золота скриня" Щербацький і компанія" майнову шкоду в розмірі 65 088,36 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Державне підприємство спеціального зв`язку звернулось 28.12.2023 до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2023 у цій справі і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бакуліна С.В. - доповідач (головуючий), Кібенко О.Р., Студенець В.І.

Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/14897/22 у зв`язку з відпусткою судді Кібенко О.Р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.01.2024 для розгляду справи №910/14897/22 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 65 088,36 грн (збитки, які пов`язані з невиконанням договору транспортного експедирування), що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (248 100,00 грн), а тому у розумінні ГПК справа №910/14897/22 є малозначною.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.

Державне підприємство спеціального зв`язку підставою касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій зазначає про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК). Також скаржником зазначено про відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК).

Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить норму (норми) права стосовно якої (яких) існує неоднозначна правозастосовча практика судів.

Зазначення скаржником того, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача, який подає касаційну скаргу, оскільки (1) наслідком протиправних дій третіх осіб, яким передувало пошкодження виробничої будівлі скаржника ракетним ударом по місту Києву 02.03.2022, стало викрадення 466 цінних відправлень на загальну суму 67 069 714,32 грн; (2) результати розгляду цієї справи, матимуть вплив на ділову репутацію підприємства, так як скаржник у цій справі є державним унітарним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, яке включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містять переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судоми попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.

Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Щодо посилань скаржника на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, то колегія суддів відзначає, що це є саме підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства спеціального зв`язку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №910/14897/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства спеціального зв`язку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №910/14897/22.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець