Постанова

від 31.01.2024 по справі 910/6009/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6009/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Генерала Наумова"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Ковтун С.А.)

від 30.03.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

від 17.10.2023

у справі №910/6009/22

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Генерала Наумова",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мішина Олександра Миколаївна,

про визнання незаконним рішення правління, скасування реєстраційної дії та поновлення на посаді,

за участю представників учасників справи:

позивача - Счастлівцева А.Л.,

відповідача - Машков К.Є. , Харченко О.П.,

третя особа - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Генерала Наумова" (далі - ОСББ "Генерала Наумова", відповідач) про:

- визнання незаконним рішення правління про припинення повноважень та відкликання позивача з посади голови правління, оформленого протоколом від 16.06.2022 №16/06/2022;

- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) реєстраційної дії від 21.06.2022 №1000721070003031327, вчиненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мішиною Олександрою Миколаївною (далі приватний нотаріус Мішина О.М., третя особа);

- поновлення позивача на посаді голови правління ОСББ "Генерала Наумова".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час скликання та проведення засідання правління ОСББ "Генерала Наумова", що відбулося 16.06.2022 порушено порядок інформування членів правління та осіб, присутність яких передбачена договорами та іншими документами. На засіданні були відсутні голова правління - ОСОБА_1 та член правління - ОСОБА_3 , яких про проведення засідання та порядок денний проінформовано не було. Крім того, позивач, вказує, що йому не повідомлено про прийняті рішення.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/6009/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсними рішення правління ОСББ "Генерала Наумова" від 16.06.2022, оформлені протоколом №16/06/2022, в частині припинення повноважень та відкликання позивача з посади голови правління, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/6009/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Скасовано в ЄДР реєстраційну дію щодо ОСББ "Генерала Наумова", проведену приватним нотаріусом Мішиною О.М. 21.06.2022 за №1000721070003031327. Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Генерала Наумова". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/6009/22 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСББ "Генерала Наумова" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/6009/22 скасувати повністю, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ОСББ "Генерала Наумова" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №916/1542/20.

3.2. Також скаржник вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання регулювання строків та форми надсилання повідомлень про засідання правління ОСББ, що мають використовуватися членами правління ОСББ під час скликання засідань правління.

Крім того, скаржник відзначає, що обрання головою правління ОСББ особи, яка не входить до складу правління та/або ж поновлення на посаді особи, яка не входить до складу правління, порушуватиме пункт 16 розділу III статуту ОСББ, оскільки переобраний склад правління залишається повноважним. В судовому порядку переобрання нового складу правління не оскаржувалось.

Натомість, суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що неможливо поновити на посаді голови правління ОСББ особу, яка не входить до його складу, та протиправно поновив на посаді голову правління, який не є членом правління (і який не був ним на момент ухвалення рішення судом першої інстанції).

Доказами зміни всього складу правління (в тому числі позивача) є протокол загальних зборів співвласників ОСББ від 29.10.2022, що міститься в матеріалах справи. Крім того, на засіданні нового складу правління 16.11.2022 із числа нових членів правління було обрано нового голову правління ОСББ «Генерала Наумова».

Проте ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції належним чином не дослідили вказані докази, не врахували їх при вирішенні спору, чим порушили норми процесуального права.

3.3. Позивач 09.12.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

3.4. Від третьої особи відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. ОСББ "Генерала Наумова" створене у 2014 році власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про створення об`єднання прийнято установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку 22.11.2014.

4.2. Правління ОСББ "Генерала Наумова" сформовано 22.11.2014 у складі п`яти осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . На засіданні правління, результати якого оформлені протокол від 22.11.2014 №1, ОСОБА_1 обрано головою правління.

4.3. Державну реєстрацію ОСББ "Генерала Наумова" проведено 03.12.2014, що підтверджується записом у ЄДР за №10721020000031327. У реєстрі також відображені відомості про ОСОБА_1 як керівника об`єднання.

4.4. ОСББ "Генерала Наумова" здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого рішенням загальних зборів від 06.09.2016, оформленим протоколом №2.

Відповідно до пункту 15 статуту ОСББ "Генерала Наумова" засідання правління проводяться не менше як один раз на три місяці, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів. Кожен член правління має на засіданні правління один голос та не має передоручати своє право брати участь у засіданнях та голосувати іншим особам. Засідання правління скликається його головою або не менш як третиною правління. Веде засідання правління голова правління, а в разі відсутності голови - заступник. У разі відсутності голови правління та його заступника, засідання правління веде один із членів правління, обраний головуючим простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів правління. Рішення правління викладаються у протоколі засідання правління із зазначенням кожним з членів правління результату свого голосування ("за" або "проти"), засвідченого власноручним підписом.

4.5. На засідання правління ОСББ "Генерала Наумова", що відбулося 16.06.2022 та результати якого оформлені протоколом №16/06/2022 від 16.06.2022, прийняли участь три члени правління відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

За результатами засідання правління ОСББ 16.06.2022, де предметом розгляду були питання щодо зміни керівництва правління та вчинення дій щодо такої зміни, зокрема, вирішено припинити повноваження голови правління ОСОБА_1 з 17.06.2022 та обрати головою правління ОСОБА_4 з 18.06.2022.

У протоколі зазначено, що засідання скликано членами правління, які присутні на засіданні. Протокол також містить інформацію про спосіб повідомлення членів правління про засідання, яким є рекомендовані листи. Зокрема, ОСОБА_1 за даними протоколу повідомлений рекомендованим листом №0316411992133 від 30.05.2022, а ОСОБА_3 - рекомендованим листом №0316411992117 від 30.05.2022.

На підтвердження надсилання відповідних повідомлень відповідачем надано до матеріалів справи копії фіскальних чеків від 30.05.2022.

4.6. Приватний нотаріус Мішина О.М. 21.06.2022 вчинила у ЄДР реєстраційну дію за №1000721070003031327 щодо зміни до відомостей про юридичну особу, а саме зміна керівника.

4.7. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з такого:

- участь члена правління в засіданні правління пов`язана з інформуванням останнього (в залежності від процедури скликання головою або не мнеш як третиною правління) про таке засідання. Обізнаність члена правління про засідання правління одночасно створює як передумови для виконання ним свого обов`язку щодо участі у засіданні, так і передумови для реалізації своїх прав щодо формування порядку засідання, висловлювання з приводу обговорюваних питань та голосування;

- неповідомлення члена правління про засідання правління, внаслідок якого він не зміг взяти участь у засіданні, належним чином підготуватись до розгляду питань порядку денного, навести свої аргументи, свідчить як про порушення прав такого члена правління, а також визначеного статутом обов`язку організатора скликати засідання, що полягає в доведені до всіх членів правління інформації про дату, час, місце засідання, його порядок денний;

- надані відповідачем фіскальні чеки від 30.05.2022 (як докази повідомлення позивача при скликання засідання правління на 16.06.2022) свідчать тільки про надсилання якоїсь кореспонденції, однак не дають можливість ідентифікувати предмет поштового відправлення;

- належним доказом поштового відправлення є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо);

- відповідачем на надано самого тексту такого повідомлення, у якому зазначається з чиєї ініціативи скликалися збори, місце і час їх проведення, проект порядку денного;

- виключно фіскальний чек не є тим доказом, що з високою вірогідністю давав би можливість суду стверджувати про повідомлення відповідачем позивача про скликання зборів правління 16.06.2022 і про його порядок денний;

- відповідачем недотримано порядку скликання зборів правління ОСББ на 16.06.2022, внаслідок чого не забезпечено той порядок діяльності правління об`єднання, як статутного органу, що є предметом регулювання статуту об`єднання, до положень якого відсилає Закон;

- достатність голосів на засіданні правління об`єднання для кворуму та прийняття рішень не нівелює наведені вище порушення, оскільки було позбавлено члена правління права належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на засіданні, повноцінно взяти участь у їх обговоренні та у процедурний спосіб впливати на прийняті рішення;

- вимога про визнання недійсними рішень правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» від 16.06.2022 в частині припинення повноважень та відкликання з посади голови правління ОСОБА_1 , що оформлене протоколом від 16.06.2022 №16/06/2022, підлягає задоволенню;

- скасування реєстраційної дії може мати місце у випадку невідповідності вчиненої дії законодавству у сфері державної реєстрації. Позивач не навів обставин щодо недодержання приватним нотаріусом Мішиною О.М. порядку вчинення реєстраційної дії. За відсутності обставин невідповідності вчиненої дії законодавству у сфері державної реєстрації вимога про скасування такої дії задоволенню не підлягає;

- вимога про поновлення на посаді голови правління ОСББ «Генерала Наумова» пов`язана з відновленням трудових прав. В даному випадку має місце порушення прав ОСОБА_1 щодо управління об`єднанням, і ці права не є трудовими, а тому не можуть бути захищені шляхом поновлення позивача на посаді, що є підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги;

4.8. Суд апеляційної інстанції, частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зокрема відзначив і таке:

- відсутність у статуті або законі строків та порядку повідомлення про проведення засідання правління об`єднання (шляхом визначення певного способу повідомлення) не нівелює наявність у ініціюючого засідання правління суб`єкта обов`язку завчасно повідомити члена правління про скликання/проведення засідання взагалі у будь-який можливий спосіб та строк, що є важливим для формування волі при прийнятті рішень правлінням, аби кожен з його членів міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на засіданні, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні;

- обраний особою, яка скликає засідання правління, спосіб повідомлення про його проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення кожного члена правління;

- більше того, наявні в матеріалах справи копії фіскальних чеків є неналежної якості та не дозволяють ідентифікувати необхідні дані для встановлення факту надсилання будь-якої кореспонденції;

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недотримання відповідачем порядку скликання оспорюваних зборів правління, внаслідок чого не було забезпечено той порядок діяльності правління, як статутного органу, що є предметом регулювання статуту об`єднання, до положень якого відсилає закон;

- оскільки на підставі рішення правління ОСББ "Генерала Наумова" було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, внесених до ЄДР приватним нотаріусом, вказана реєстраційна дія підлягає скасуванню;

- позивач безумовно є носієм корпоративних прав об`єднання, а тому спір в частині поновлення його на посаді голови правління належить до юрисдикції господарського суду;

- враховуючи, що спір в частині вимоги про поновлення позивача на посаді голови правління належить до юрисдикції господарського суду і така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення правління про припинення повноважень та відкликання позивача з посади голови правління, яка задоволена судом, вимога ОСОБА_1 про поновлення його на посаді голови правління ОСББ "Генерала Наумова" є правомірною і такою, що також підлягає задоволенню;

- помилковими та такими, що зроблені з порушенням норм права, є висновки суду першої інстанції в тій частині, що вимога про поновлення позивача на посаді голови правління пов`язана з відновленням трудових прав останнього.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/6009/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кролевець О.А.

Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/6009/22 за касаційною скаргою ОСББ "Генерала Наумова" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023, якими задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. ОСББ "Генерала Наумова", посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №916/1542/20.

Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.4. Так, у справі №916/1542/20 (на яку вказує скаржник), де, зокрема, предметом спору було питання визнання недійсним рішення правління ОСББ (яким було обрано голову правління) з підстав того, що члени правління не мали право обирати голову правління ОСББ, оскільки відповідно до статуту таке право належить до виключної компетенції загальних зборів; оскаржуване рішення прийнято неповноважним складом членів правління, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повноважень членів правління ОСББ, Верховний Суд, переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції у вказаній справі №916/1542/20, якою задоволено позовні вимоги, у постанові від 28.07.2021 відзначив таке:

« 5.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до підпункту 2 пункту 4.5 статуту до виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання належить, зокрема, обрання членів правління об`єднання та голови правління.

5.9. Тобто положення підпункту 2 пункту 4.5 статуту не суперечить Закону України «Про ОСББ», оскільки вказаним Законом не визначено, до компетенції якого саме органу віднесено обрання голови правління (загальних зборів чи правління як виконавчого органу об`єднання).

5.10. На виконання пункту 4 статті 30 Закону України «Про ОСББ» від 29.11.2001 наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 N 141 було затверджено Типовий статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, в який згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.09.2011 N 180 та наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 N 238 були внесені зміни.

5.11. Пунктом 16 розділу ІІІ Типового статуту (в редакції наказу від 23.09.2015 N238) визначено, що правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника.

5.12. Частиною 1 статті 7 Закону України «Про ОСББ» передбачено, що статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

5.13. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про ОСББ» статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов`язковим.

5.14. Тобто, статут не повинен суперечити вимогам законодавства та може містити інші положення, зокрема, що голову правління обирають саме загальні збори.

5.15. Верховний Суд зауважує, що Типовий статут, який визначає, що правління має право обирати зі свого складу голову, є рекомендаційним актом та не має прямої дії, в той час, як Законом України «Про ОСББ» не віднесено до компетенції правління обрання голови.

5.16. З огляду на те, що співвласники можуть конкретизувати умови Типового статуту, суд касаційної інстанції вважає, що загальні збори, як вищий орган управління об`єднання, мали право вирішувати всі питання, в тому числі і обрання голови правління, у випадку, якщо це передбачено статутом.

5.17. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки члени правління об`єднання, прийнявши рішення про обрання голови, вийшли за межі своїх повноважень.

5.18. Доводи, що оспорюване рішення було схвалене загальними зборами, оскільки вищий орган управління ОСББ «Французький», затверджуючи 20.10.2016 нову редакцію статуту, не скасував оспорюване рішення та не визнав його таким, що втратило чинність, судом касаційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що прийняття загальними зборами рішення, яким було затверджено нову редакцію статуту не є схваленням прийнятого правлінням ОСББ оспорюваного рішення».

6.5. Отже, проаналізувавши правові висновки у справах №916/1542/20, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що вказані справи та справа, що переглядається, ухвалені за схожого правового регулювання.

6.6. Щодо мотивів та доводів касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що фактично перед Судом поставлені такі питання:

- щодо правомірності/неправомірності припинення повноважень посадової особи виконавчого органу ОСББ, а саме - голови правління, спірним рішенням, з підстав недотримання процедури припинення його повноважень;

- щодо ефективності/неефективності способу захисту обрано позивачем, ураховуючи, що станом на день ухвалення оскаржуваного судового рішення у справі, загальними зборами було обрано новий склад правління, із числа яких також обрано нового голову правління, про що здійснені відповідні реєстраційні дії в ЄДР.

З огляду на наведене Верховний Суд відзначає таке.

6.7. Щодо дотримання/недотримання порядку скликання зборів правління (як необхідної передумови чинності/недійсності рішень, ухвалених за результатом проведення таких зборів)

6.7.1. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Як вбачається зі змісту статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов`язковим.

Статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, зокрема, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління.

Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом.

6.7.2. Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що участь члена правління в засіданні правління пов`язана з інформуванням останнього (в залежності від процедури скликання головою або не менш як третиною правління) про таке засідання. Обізнаність члена правління про засідання правління одночасно створює як передумови для виконання ним свого обов`язку щодо участі у засіданні, так і передумови для реалізації своїх прав щодо формування порядку засідання, висловлювання з приводу обговорюваних питань та голосування.

А відтак, за відсутності доказів належного повідомлення позивача про день та час проведення засідання правління, про порядок денний такого засідання, рішення правління підлягає визнанню недійсним, з огляду на те, що відповідачем недотримано порядку скликання оспорюваних зборів правління. При цьому, достатність голосів на засіданні правління для наявності кворуму та прийняття рішень не нівелює наведені порушення.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку і про задоволення позовних вимог про скасування реєстраційної дії в ЄДР та поновлення на посаді позивача, як похідних вимог від основної.

6.7.3. У контексті спірних правовідносин, колегія суддів відзначає, що підставами для визнання недійсними рішень правління юридичної особи, зокрема, але не виключно, можуть бути: невідповідність рішень нормам законодавства, статуту; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення зборів правління тощо. Отже, рішення правління юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

З огляду на викладене, важливим у даному випадку є питання дотримання порядку скликання зборів/засідання правління ініціатором їх проведення, зокрема щодо належного повідомлення усіх членів правління про такі збори.

Колегія суддів відзначає, що своєчасне і належне повідомлення члена правління про день та час скликання засідання правління нерозривно пов`язано з можливістю реалізації членом правління його прав та обов`язків, зокрема щодо участі у засіданні, управлінні, прийнятті рішень правління тощо.

Так, безумовним обов`язком члена правління є участь у проведенні засідань правління, адже такий покладений на нього законом та статутом ОСББ, що прямо кореспондується із реалізацією повноважень правління, визначених як статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", так і статутом.

При цьому колегія суддів наголошує, що відсутність нормативно-правового закріплення в законі та статуті строків/механізму повідомлення членів правління про проведення засідання за вимогою чи то голови, чи то 2/3 членів правління, не звільняє ініціаторів скликання засідання від обов`язку повідомлення усіх членів правління про день, час, місце проведення засідання з ознайомленням порядку денного такого засідання.

У даному випадку спосіб повідомлення членів правління про день та час проведення засідання, за відсутності імперативно визначеної норми, слід розуміти як вчинення особою всіх можливих заходів щодо забезпечення завчасного реального персонального повідомлення кожного члена правління.

А відтак неповідомлення члена правління про день, час, порядок денний проведення засідання правління (як обраного органу), що стало наслідком відсутності останнього на такому засіданні, порушує права такого члена на участь в управлінні та прийнятті рішень виконавчого органу ОСББ.

6.8. Щодо способу захисту

6.8.1. Так, предметом спору у справі, що переглядається, є:

1) визнання недійсним рішення правління;

2) скасування реєстраційної дії;

3) поновлення на посаді.

Зі змісту статей 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22, пункт 9.12).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У свою чергу, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

6.8.2. Колегія суддів відзначає, що позовна вимога про визнання недійсним рішення правління є належним способом захисту, який передбачений законом.

Разом з тим, у даному випадку, ураховуючи, що позивач намагається захистити своє право на поновлення на посаді, відповідно, ефективним та повним способом захисту, який буде відповідати принципу процесуальної економії, окрім вимоги про визнання недійсним рішення правління (оформлені протоколом) є вимоги про скасування реєстраційної дії в ЄДР та поновлення позивача на посаді, що стали наслідком оспорюваного рішення правління.

Адже саме по собі визнання недійсним рішення правління (про припинення повноважень та відкликання позивача з посади голови правління) не призведе до повного та ефективного поновлення права позивача (фактично права на поновлення на посаді), а саме - автоматичного поновлення позивача на посаді.

Таким чином, суд, надаючи оцінку вимогам позивача про визнання недійсним рішення правління має також дослідити та встановити наслідки визнання такого рішення недійсним як для позивача, так і для ОСББ, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, можливості поновлення на посаді голови правління, можливості повторного проведення зборів правління з визначених питань тощо.

У контексті наведеного у поданій касаційній скарзі скаржник наголошував, що неможливо поновити позивача на посаді голови правління ОСББ, так як він вже не є членом правління (і не був ним на момент ухвалення рішення судом першої інстанції), оскільки загальними зборами ОСББ у відповідності до статуту та Закону обрано новий склад правління (та нового голову правління), який на даний час є повноважним (про що занесені відомості до ЄДР). Докази вказаного містяться в матеріалах справи. Водночас судами попередніх інстанцій залишені поза увагою вказані обставини.

З огляду на вказане колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема обрання членів правління об`єднання.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління.

Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Статтею 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" кожному співвласнику гарантовано право, зокрема, брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання, обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання.

Такі права співвласника багатоквартирного будинку по своїй суті відповідають змісту корпоративних прав (корпоративне управління) у розумінні Господарського та Цивільного кодексів України.

У багатьох постановах Верховного Суду вказано, що правовідносини у сфері корпоративного управління, що виникають між учасниками юридичних осіб та юридичними особами різних організаційно-правових форм є в цілому подібними, про що додатково свідчить наявність у Цивільному кодексі України загальних норм, що регулюють порядок управління товариством, в тому числі шляхом ухвалення загальними зборами відповідних рішень (статті 97, 98 Цивільного кодексу України). Ці норми поширюються на всі юридичні особи - як підприємницькі, так і непідприємницькі товариства. Подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 922/80/18, від 21.04.2021 у справі № 902/1051/19, від 28.07.2021 у справі № 918/456/20 (про визнання недійсними рішень загальних зборів).

Законодавство та судова практика тривалий час розвивалися шляхом застосування по суті єдиних підходів до вирішення спорів, пов`язаних із корпоративним управлінням до всіх юридичних осіб, незалежно від їх організаційно-правової форми.

Отже, за змістом наведених норм вбачається, що, обираючи орган правління (що є виконавчим органом об`єднання) для здійснення керівництва поточної діяльності об`єднання, загальні збори ОСББ реалізують свої права з корпоративного управління об`єднанням.

Тобто обрання складу/припинення повноважень члена/членів правління є виключною компетенцією/правом загальних зборів, яким співвласники багатоквартирного будинку розпоряджаються на власний розсуд з урахуванням вимог статуту та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Така форма захисту фактично є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління об`єднанням. При цьому рішення загальних зборів є остаточними та обов`язками до виконання.

Таким чином, суд з урахуванням конкретних обставин справи (через призму виключних прав відповідача щодо управління об`єднанням) мав визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання спірного рішення правління недійсним для обох сторін, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема можливість проведення реєстраційної дії та поновлення позивача на посаді, ураховуючи, що склад правління (де позивач був його учасником та обіймав посаду голови правління), за твердженнями скаржника, на даний час є неповноважним.

Разом з тим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій вказаних обставин не встановили, у зв`язку з чим дійшли до передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

6.9. Отже, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не приймаються Судом з огляду на зазначене у розділі 6 даної Постанови.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.10. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що Суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судами попередніх інстанцій знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

7.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї Постанови та доводи сторін, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм права щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї Постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій Постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

8. Судові витрати.

8.1. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної/касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Генерала Наумова" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/6009/22 скасувати, а справу №910/6009/22 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець