Рішення

від 17.04.2024 по справі 910/6009/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2024Справа № 910/6009/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні справу

За позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мішина Олександра Миколаївна

про визнання незаконним рішення правління, скасування реєстраційної дії та поновлення на посаді

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_6;

від відповідача: Харченко О.П., Піліпенко Д.О.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» про: 1) визнання незаконним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» щодо припинення повноважень та відкликання з посади голови правління ОСОБА_1 , яке оформлене Протоколом №16/06/2022 від 16.06.2022; 2) скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 21.06.2022 №100072107000303132, яка вчинена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мішиною О.М.; 3) поновлення на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» Коробенка Віталія Анатолійовича.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час скликання та проведення засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова», що відбулося 16.06.2022, було порушено порядок інформування членів правління та осіб, присутність яких передбачена договорами та іншими документами. На засіданні були відсутні голова правління - ОСОБА_1 та член правління - ОСОБА_2 , яких про проведення засідання та порядок денний проінформовано не було. Крім того, позивач, вказує, що йому не повідомлено про прийняті рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 (суддя Ковтун С.А.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 22.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 (суддя Ковтун С.А.) відкрито провадження у справі №910/6009/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мішину Олександру Миколаївну; підготовче засідання призначено на 03.10.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

12.10.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

24.10.2022 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

10.11.2022 позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої судом було відмовлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» від 16.06.2022 в частині припинення повноважень та відкликання з посади голови правління ОСОБА_1 , що оформлене протоколом №16/06/2022 від 16.06.2022; відмовлено в іншій частині позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/6009/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Скасовано в ЄДР реєстраційну дію щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова», проведену приватним нотаріусом Мішиною О.М. 21.06.2022 за №1000721070003031327. Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова». В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/6009/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2024 касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 скасовано, а справу №910/6009/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

05.02.2024 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва та 06.02.2024 згідно з автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 суддею Спичаком О.М. прийнято до провадження справу №910/6009/22, підготовче засідання призначено на 13.03.2024.

12.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 13.03.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 27.03.2024.

18.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 27.03.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 17.04.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 17.04.2024 надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили.

Представник третьої особи у судове засідання 17.04.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні 17.04.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» створене у 2014 році власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про створення об`єднання прийнято установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку 22.11.2014.

Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» сформовано 22.11.2014 у складі п`яти осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

При цьому, на засіданні правління, результати якого оформлені протоколами від 22.11.2014 №1, ОСОБА_1 обрано головою правління.

Державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» проведено 03.12.2014, що підтверджується записом у ЄДР за №10721020000031327. У реєстрі також відображені відомості про ОСОБА_1 як керівника об`єднання.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого рішенням загальних зборів від 06.09.2016, оформленим протоколом №2.

Відповідно до пункту 15 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» засідання правління проводяться не менше як один раз на три місяці, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів. Кожен член правління має на засіданні правління один голос та не має передоручати своє право брати участь у засіданнях та голосувати іншим особам. Засідання правління скликається його головою або не менш як третиною правління. Веде засідання правління голова правління, а в разі відсутності голови - заступник. У разі відсутності голови правління та його заступника, засідання правління веде один із членів правління, обраний головуючим простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів правління. Рішення правління викладаються у протоколі засідання правління із зазначенням кожним з членів правління результату свого голосування ("за" або "проти"), засвідченого власноручним підписом.

На засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова», що відбулося 16.06.2022 та результати якого оформлені протоколом №16/06/2022 від 16.06.2022, прийняли участь три члени правління: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

За результатами засідання правління ОСББ 16.06.2022, де предметом розгляду були питання щодо зміни керівництва правління та вчинення дій щодо такої зміни, зокрема, вирішено припинити повноваження голови правління ОСОБА_1 з 17.06.2022 та обрати головою правління ОСОБА_3 з 18.06.2022.

У протоколі зазначено, що засідання скликано членами правління, які присутні на засіданні. Протокол також містить інформацію про спосіб повідомлення членів правління про засідання, яким є рекомендовані листи. Зокрема, ОСОБА_1 за даними протоколу повідомлений рекомендованим листом №0316411992133 від 30.05.2022, а ОСОБА_2 - рекомендованим листом №0316411992117 від 30.05.2022.

На підтвердження надсилання відповідних повідомлень відповідачем надано до матеріалів справи копії фіскальних чеків від 30.05.2022.

Приватний нотаріус Мішина О.М. 21.06.2022 вчинила у ЄДР реєстраційну дію за №1000721070003031327 щодо зміни до відомостей про юридичну особу, а саме зміна керівника.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що під час скликання та проведення засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова», що відбулося 16.06.2022, було порушено порядок інформування членів правління та осіб, присутність яких передбачена договорами та іншими документами. На засіданні були відсутні голова правління - ОСОБА_1 та член правління - ОСОБА_2 , яких про проведення засідання та порядок денний проінформовано не було. Крім того, позивач, вказує, що йому не повідомлено про прийняті рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» від 16.06.2022 в частині припинення повноважень та відкликання з посади голови правління ОСОБА_1 , що оформлене протоколом №16/06/2022 від 16.06.2022; відмовлено в іншій частині позову.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/6009/22 обгрунтовано тим, що участь члена правління в засіданні правління пов`язана з інформуванням останнього (в залежності від процедури скликання головою або не менш як третиною правління) про таке засідання. Обізнаність члена правління про засідання правління одночасно створює як передумови для виконання ним свого обов`язку щодо участі у засіданні, так і передумови для реалізації своїх прав щодо формування порядку засідання, висловлювання з приводу обговорюваних питань та голосування. Неповідомлення члена правління про засідання правління, внаслідок якого він не зміг взяти участь у засіданні, належним чином підготуватись до розгляду питань порядку денного, навести свої аргументи, свідчить як про порушення прав такого члена правління, а також визначеного статутом обов`язку організатора скликати засідання, що полягає в доведені до всіх членів правління інформації про дату, час, місце засідання, його порядок денний. Надані відповідачем фіскальні чеки від 30.05.2022 (як докази повідомлення позивача при скликання засідання правління на 16.06.2022) свідчать тільки про надсилання якоїсь кореспонденції, однак не дають можливість ідентифікувати предмет поштового відправлення. Належним доказом поштового відправлення є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Відповідачем на надано самого тексту такого повідомлення, у якому зазначається з чиєї ініціативи скликалися збори, місце і час їх проведення, проект порядку денного. Виключно фіскальний чек не є тим доказом, що з високою вірогідністю давав би можливість суду стверджувати про повідомлення відповідачем позивача про скликання зборів правління 16.06.2022 і про його порядок денний. Відповідачем не дотримано порядку скликання зборів правління ОСББ на 16.06.2022, внаслідок чого не забезпечено той порядок діяльності правління об`єднання, як статутного органу, що є предметом регулювання статуту об`єднання, до положень якого відсилає Закон. Достатність голосів на засіданні правління об`єднання для кворуму та прийняття рішень не нівелює наведені вище порушення, оскільки було позбавлено члена правління права належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на засіданні, повноцінно взяти участь у їх обговоренні та у процедурний спосіб впливати на прийняті рішення. Вимога про визнання недійсними рішень правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» від 16.06.2022 в частині припинення повноважень та відкликання з посади голови правління ОСОБА_1 , що оформлене протоколом від 16.06.2022 №16/06/2022, підлягає задоволенню. Скасування реєстраційної дії може мати місце у випадку невідповідності вчиненої дії законодавству у сфері державної реєстрації. Позивач не навів обставин щодо недодержання приватним нотаріусом Мішиною О.М. порядку вчинення реєстраційної дії. За відсутності обставин невідповідності вчиненої дії законодавству у сфері державної реєстрації вимога про скасування такої дії задоволенню не підлягає. Вимога про поновлення на посаді голови правління ОСББ «Генерала Наумова» пов`язана з відновленням трудових прав. В даному випадку має місце порушення прав ОСОБА_1 щодо управління об`єднанням, і ці права не є трудовими, а тому не можуть бути захищені шляхом поновлення позивача на посаді, що є підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/6009/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Скасовано в ЄДР реєстраційну дію щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова», проведену приватним нотаріусом Мішиною О.М. 21.06.2022 за №1000721070003031327. Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова». В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/6009/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2024 касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 скасовано, а справу №910/6009/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу №910/6009/22 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 вказав на те, що суди не надали оцінку ефективності обраному позивачем способу захисту. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що суд з урахуванням конкретних обставин справи повинен визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання спірного рішення правління недійсним для обох сторін, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема можливість проведення реєстраційної дії та поновлення позивача на посаді, ураховуючи, що склад правління (де позивач був його учасником та обіймав посаду голови правління), за твердженнями скаржника, на даний час є неповноважним.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Як вбачається зі змісту статті 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов`язковим.

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, зокрема, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління.

Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом.

Суд зазначає, що участь члена правління в засіданні правління пов`язана з інформуванням останнього (в залежності від процедури скликання головою або не менш як третиною правління) про таке засідання. Обізнаність члена правління про засідання правління одночасно створює як передумови для виконання ним свого обов`язку щодо участі у засіданні, так і передумови для реалізації своїх прав щодо формування порядку засідання, висловлювання з приводу обговорюваних питань та голосування.

А відтак, за відсутності доказів належного повідомлення позивача про день та час проведення засідання правління, про порядок денний такого засідання, рішення правління підлягає визнанню недійсним, з огляду на те, що відповідачем недотримано порядку скликання оспорюваних зборів правління. При цьому, достатність голосів на засіданні правління для наявності кворуму та прийняття рішень не нівелює наведені порушення.

У контексті спірних правовідносин суд відзначає, що підставами для визнання недійсними рішень правління юридичної особи, зокрема, але не виключно, можуть бути: невідповідність рішень нормам законодавства, статуту; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення зборів правління тощо. Отже, рішення правління юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

З огляду на викладене, важливим у даному випадку є питання дотримання порядку скликання зборів/засідання правління ініціатором їх проведення, зокрема щодо належного повідомлення усіх членів правління про такі збори.

Своєчасне і належне повідомлення члена правління про день та час скликання засідання правління нерозривно пов`язано з можливістю реалізації членом правління його прав та обов`язків, зокрема щодо участі у засіданні, управлінні, прийнятті рішень правління тощо.

Так, безумовним обов`язком члена правління є участь у проведенні засідань правління, адже такий покладений на нього законом та статутом ОСББ, що прямо кореспондується із реалізацією повноважень правління, визначених як статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», так і статутом.

При цьому, відсутність нормативно-правового закріплення в законі та статуті строків/механізму повідомлення членів правління про проведення засідання за вимогою чи то голови, чи то 2/3 членів правління, не звільняє ініціаторів скликання засідання від обов`язку повідомлення усіх членів правління про день, час, місце проведення засідання з ознайомленням порядку денного такого засідання.

У даному випадку спосіб повідомлення членів правління про день та час проведення засідання, за відсутності імперативно визначеної норми, слід розуміти як вчинення особою всіх можливих заходів щодо забезпечення завчасного реального персонального повідомлення кожного члена правління.

А відтак неповідомлення члена правління про день, час, порядок денний проведення засідання правління (як обраного органу), що стало наслідком відсутності останнього на такому засіданні, порушує права такого члена на участь в управлінні та прийнятті рішень виконавчого органу ОСББ.

Що стосується обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є: 1) визнання недійсним рішення правління; 2) скасування реєстраційної дії; 3) поновлення на посаді.

Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22, пункт 9.12).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У свою чергу, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання недійсним рішення правління є належним способом захисту, який передбачений законом.

Разом з тим, у даному випадку, ураховуючи, що позивач намагається захистити своє право на поновлення на посаді, відповідно, ефективним та повним способом захисту, який буде відповідати принципу процесуальної економії, окрім вимоги про визнання недійсним рішення правління (оформлені протоколом) є вимоги про скасування реєстраційної дії в ЄДР та поновлення позивача на посаді, що стали наслідком оспорюваного рішення правління.

Адже саме по собі визнання недійсним рішення правління (про припинення повноважень та відкликання позивача з посади голови правління) не призведе до повного та ефективного поновлення права позивача (фактично права на поновлення на посаді), а саме - автоматичного поновлення позивача на посаді.

Таким чином, суд, надаючи оцінку вимогам позивача про визнання недійсним рішення правління має також дослідити та встановити наслідки визнання такого рішення недійсним як для позивача, так і для ОСББ, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, можливості поновлення на посаді голови правління, можливості повторного проведення зборів правління з визначених питань тощо.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема обрання членів правління об`єднання.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління.

Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Статтею 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» кожному співвласнику гарантовано право, зокрема, брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання, обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання.

Такі права співвласника багатоквартирного будинку по своїй суті відповідають змісту корпоративних прав (корпоративне управління) у розумінні Господарського та Цивільного кодексів України.

У багатьох постановах Верховного Суду вказано, що правовідносини у сфері корпоративного управління, що виникають між учасниками юридичних осіб та юридичними особами різних організаційно-правових форм є в цілому подібними, про що додатково свідчить наявність у Цивільному кодексі України загальних норм, що регулюють порядок управління товариством, в тому числі шляхом ухвалення загальними зборами відповідних рішень (статті 97, 98 Цивільного кодексу України). Ці норми поширюються на всі юридичні особи - як підприємницькі, так і непідприємницькі товариства. Подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №922/80/18, від 21.04.2021 у справі №902/1051/19, від 28.07.2021 у справі №918/456/20 (про визнання недійсними рішень загальних зборів).

Отже, за змістом наведених норм вбачається, що, обираючи орган правління (що є виконавчим органом об`єднання) для здійснення керівництва поточної діяльності об`єднання, загальні збори ОСББ реалізують свої права з корпоративного управління об`єднанням.

Тобто обрання складу/припинення повноважень члена/членів правління є виключною компетенцією/правом загальних зборів, яким співвласники багатоквартирного будинку розпоряджаються на власний розсуд з урахуванням вимог статуту та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Така форма захисту фактично є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління об`єднанням. При цьому рішення загальних зборів є остаточними та обов`язками до виконання.

Таким чином, суд з урахуванням конкретних обставин справи повинен визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання спірного рішення правління недійсним для обох сторін, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема можливість проведення реєстраційної дії та поновлення позивача на посаді, ураховуючи, що склад правління (де позивач був його учасником та обіймав посаду голови правління), за твердженнями скаржника, на даний час є неповноважним.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» до виключної компетенції загальних зборів належить обрання членів правління об`єднання.

Згідно з п. 12 розділу 3 Статуту виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам.

Відповідно до п. 13 розділу 3 Статуту порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-яки час припинити повноваження правління чи окремих його членів.

У п. 16 розділу 3 Статуту зазначено, що правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника.

Отже, голова правління обирається зі складу правління.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2022 відбулись загальні збори співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова», прийняті рішення на яких оформлені Протоколом від 29.10.2022.

На вказаних загальних зборах прийнято рішення припинити повноваження діючих членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова», в тому числі і ОСОБА_1 .

Наказм від 28.12.2022 №28/12/2022-2 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади.

Отже, ОСОБА_1 не є членом правління.

Та обставина, що ОСОБА_1 не є членом правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» вказує на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту у даній справі, так як задоволення позову не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки головою правління може бути обрано лише члена правління (голова правління обирається зі складу правління).

Доказів оспорювання рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» від 29.10.2022, яким припинено повноваження ОСОБА_1 як члена правління, матеріали справи не містять.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» про визнання незаконним рішення правління, скасування реєстраційної дії та поновлення на посаді (у зв`язку з неефективністю способу захисту, обраного позивачем).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, судом враховано, що за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/6009/22 відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 7476,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1498 від 23.06.2023, а за подання касаційної скарги - судовий збір у розмірі 14886,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1616 від 15.11.2023.

Суд зазначає, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Так як суд за результатами нового розгляду справи дійшов висновку відмовити у позові ОСОБА_1 , понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.

Крім того, 17.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 13000,00 грн. та заяв про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

01.09.2023 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» (клієнт) та адвокатом Улибіною В.О. (адвокат) укладено Договір №01/09/2023 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає та уповноважує адвоката бути його представником (захисником) у судових органах України будь-якої ланки та спеціалізації з усіма необхідними для цього повноваженнями, які надано законом позивачеві та/або відповідачеві та/або третій особі та/або заявникові та/або зацікавленій особі та/або потерпілому та/або підозрюваному та/або обвинуваченому та/або підсудному та/або засудженому та/або виправданому тощо, особі, яка притягується до адміністративної відповідальності; в будь-яких державних органах, у тому числі правоохоронних органах, органах прокуратури тощо; в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування; а також перед будь-якими фізичними особами, якщо такі дії пов`язані із цією Угодою та необхідні для ефективного та практичного представництва й захисту законних прав та інтересів Клієнта.

29.12.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 8000,00 грн за підготовку письмових пояснень, відзиву на позов в порядку ГПКУ, 5000,00 грн за участь в судовому засіданні в порядку ГПКУ.

14.03.2024 між сторонами складено Акт надання послуг №7 на суму 8115,00 грн (підготовка, написання та відправка письмових пояснень від 08.03.2024 у справі №910/6009/22).

Крім того, 10.04.2024 між сторонами складено Акт надання послуг №8 на суму 5000,00 грн (участь у судовому засіданні 27.03.2024).

Надані адвокатом послуги у загальному розмірі 13115,00 грн були оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Крім того, 01.09.2023 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» (клієнт) та адвокатом Піліпенком Д.О. (адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги №21/23.

29.12.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 8000,00 грн за підготовку письмових пояснень, відзиву на позов в порядку ГПКУ, 5000,00 грн за участь в судовому засіданні в порядку ГПКУ.

15.04.2024 між сторонами складено Акт надання послуг на суму 8500,00 грн (в тому числі за участь у судовому засіданні 13.03.2024 у справі №910/6009/22 - 5000,00 грн), які були оплачені відповідачем.

Водночас, судом враховано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності (зокрема, відповідачем не обґрунтовано необхідності залучення ним не одного адвоката для захисту своїх інтересів у даній справі) і розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим дійшов висновку стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 66; ідентифікаційний код: 39526120) судовий збір у розмірі 22362 (двадцять дві тисячі триста шістдесят дві) грн 50 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 29.04.2024.

Суддя О.М. Спичак