Рішення

від 22.01.2024 по справі 760/12308/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/12308/22

2/760/1573/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Митрофанової А.О.,

при секретарі Костюк В.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_4.,

представників відповідача - Бохан О.Г., Мостової М.І.,

представника третіх осіб 1, 2 - ОСОБА_3.,

представника третьої особи 3 - Дубняк Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація працівників авіакомпанії «Украерорух», Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», Служба безпеки України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення винагороди за вислугу років, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач, ДП «Украерорух»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація працівників авіакомпанії «Украерорух» (далі - третя особа 1), Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» (далі - третя особа 2), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати з моменту видання наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 04.10.2021 № 1062/о «Про зниження винагороди за вислугу років за вересень 2021 року» в частині, яка стосується ОСОБА_1 ;

- стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 невиплачений йому заробіток у формі винагороди за вислугу років за вересень 2021 року в розмірі 20 689,61 грн;

- визнати незаконним та скасувати з моменту видання наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 22.10.2021 № 1155/о «Про звільнення»;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Авіакомпанії «Украерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України;

- стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення ОСОБА_1 22.10.2021 по день ухвалення судом рішення по суті спору у цій судовій справі, включаючи період з 23.10.2021 по 08.09.2022 (включно) у розмірі 793 608,72 грн та за період з 09.09.2022 по день ухвалення судом рішення по суті спору у цій судовій справ в розмірі, який буде встановлений на день ухвалення судом рішення по суті спору у цій судовій справі;

- стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що його 24.10.2014 призначено на посаду директора авіакомпанії «Украерорух».

Наказом ДП «Украерорух» «Про проведення перевірки окремих питань фінансово - господарської діяльності Авіакомпанії «Украерорух» від 05.06.2015 № 193 позивача відсторонено від виконання обов`язків на період проведення перевірки. Вказаний наказ рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2015 у справі № 359/5181/15-ц, яке набрало законної сили, скасовано, а відсторонення позивача визнано незаконним.

В подальшому, до позивача застосовувались дисциплінарні стягнення у вигляді догани та наказом від 14.08.2015 позивача звільнено з займаної посади.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06.09.2015 у справі №760/16962/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.05.2017, вказані вище накази про оголошення позивачу догани та про звільнення визнано незаконними, а позивача поновлено на роботі. Фактично позивач приступив до виконання своїх посадових обов`язків 12.06.2017.

На підставі постанови Апеляційного суду Київської області від 20.12.2017 у справі № 359/5230/17 на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 251 863,84 грн.

В подальшому, в грудні 2017 року посаду позивача було включено до переліку посад, що потребують допуску до державної таємниці, у зв`язку з чим позивач пройшов перевірку Служби безпеки України та отримав допуск до державної таємниці. Водночас, як стверджує позивач, йому не було повідомлено чи довірено жодної державної таємниці, він жодного разу не був ознайомлений з відомостями, що становлять державну таємницю, а в січні 2019 року вказаний допуск скасовано, у зв`язку з тим, що влітку 2018 року під час відпустки він виїхав закордон без попереднього письмового повідомлення.

Наказом від 23.04.2019 позивача вдруге звільнено з займаної посади на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу закону про працю України, у зв`язку зі скасуванням його допуску до державної таємниці під час тимчасової непрацездатності та без погодження з професійною спілкою.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.10.2019, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.01.2020 та постановою Верховного Суду від 11.05.2021, у справі № 359/3935/19, наказ від 23.04.2019 визнано незаконним, а позивача поновлено на посаді. Вказане рішення відповідачем виконано добровільно 02.10.2019 та в цей же день винесено наказ № 1045/о про звільнення позивача, у зв`язку з неявкою на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності на підставі пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30.08.2021 у справі № 760/30608/19 наказ про звільнення позивача від 02.10.2019 визнано незаконним, позивача поновлено на посаді та стягнуто на користь останнього середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 576 809,66 грн. Наказом від 31.08.2021 № 920/о позивача на виконання вказаного судового рішення поновлено на посаді, а постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2022 у цій же справі на користь позивача стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.09.2020 по 30.08.2021 в сумі 589 809,16 грн.

Наказом від 04.10.2021 № 1062/о «Про зниження винагороди за вислугу років за вересень 2021 року» позивачу зменшено розмір винагороди за вислугу років через, як вважає останній, нібито невиконання ним своїх посадових обов`язків, покладених на нього, як на працівника згідно з положенням про Авіакомпанію (далі - наказ № 1).

На переконання позивача наказ № 1 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що, як стверджує позивач, він не допускав виробничих чи дисциплінарних порушень, за період часу з 31.08.2021 по 04.10.2021 до дисциплінарної відповідальності не притягувався, навпаки, з першого дня роботи після поновлення на посаді з 31.08.2021 почав вживати усіх необхідних та невідкладних заходів для налагодження роботи Авіакомпанії, вказуючи у своїй позовній заяві на подання в.о. директора ДП «Украерорух» низки заяв з метою виконання окремого доручення останнього про проведення аналізу ринку Європейського регіону щодо наявності у держав (провайдерів АНО) власних авіакомпаній для проведення льотних перевірок наземних засобів ЗНС; держав, що використовують послуги з проведення льотних перевірок наземних засобів ЗНС із залученням сторонніх авіакомпаній (закупівля послуг «outsourcing») в строк до 13.09.2021 та з метою виконання окремого доручення в частині проведення аналізу можливості залучення сторонніх авіакомпаній для проведення льотних перевірок наземних засобів ЗНС Украероруху в строк до 13.09.2021.

Позивач стверджує, що він, як директор Авіакомпанії, не мав можливості самостійно вирішувати виробничі питання Авіакомпанії, оскільки керівник відповідача, як вважає позивач, навмисно не видавав позивачу довіреність, у зв`язку з чим позивач не міг підписувати документи, що стосуються виробничої діяльності Авіакомпанії, але несе відповідальність за її роботу. Тобто, як вважає позивач, до дня винесення наказу № 1 належним чином та проактивно виконував свої посадові обов`язки директора Авіакомпанії, вболівав за розвиток Авіакомпанії та максимально намагався вирішувати проблемні питання в її роботі, незважаючи на перешкоджання цьому з боку керівника відповідача.

Позивач наголошує, що відповідач, приймаючи наказ № 1, не довів ні наявності факту дисциплінарного проступку з боку позивача, ні вини позивача, ні правомірності застосування ним до позивача дисциплінарного стягнення.

Крім того, позивач вказує й на те, що відповідач не виконав передбачений законодавством обов`язок та не зажадав від позивача перед винесенням оскаржуваного наказу № 1 письмових пояснень щодо можливих порушень позивачем трудової дисципліни.

Також, у позовній заяві позивач вказує й на те, що з 07.02.2018 по теперішній час позивач безперервно є членом профспілки - Первинної профспілкової організації працівників авіакомпанії «Украерорух», до якої відповідач не звертався щодо отримання згоди на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу № 1., як і не звертався до неї щодо погодження звільнення позивача.

Позивач зазначає, що третя особа 1 увійшла до складу третьої особи 2 зі статусом первинної профспілкової організації та з правом набуття статусу юридичної особи підставі рішення Пленуму Центральної Ради Федерації профспілок від 14-15 лютого 2018 року. Тобто, як стверджує позивач у своїй позовній заяві, з цього моменту на діяльність третьої особи 1 поширюється дія статуту Федерації профспілок.

Про факт того, що позивач був та є членом профспілки та членом її виробного органу відповідачу було відомо.

У позовній заяві наголошено на тому, що надання відповідачем наказу № 1 для ознайомлення голові Первинної профспілки вже після його підписання не може вважатись погодженням наказу № 1 щодо винагороди, оскільки в такому разі профспілка вже не мала можливості впливати на винесення чи невинесення відповідачем цього наказу.

На переконання позивача, вказані вище факти свідчать про протиправність та незаконність наказу № 1, що є підставою для його скасування та стягненням на його користь винагороди за вислугу років за вересень 2021 року в розмірі 20 689,61 грн.

Також позивач вказує, що 22.10.2021 він працював на своєму робочому місці, наприкінці робочого дня близько о 16 годині 30 хвилин до нього підійшли працівники відповідача та повідомили його про те, що відповідачем отримано лист Служби безпеки України про непереоформлення Службою безпеки України допуску до державної таємниці. Вручено попередження про наступне вивільнення позивача від 22.10.2021, в якому, в тому числі, зазначено, що у зв`язку з відсутністю у позивача допуску до державної таємниці, йому запропоновано перелік вакантних посад по підприємству. Тобто, позивача попереджено про те, що його може бути переведено на іншу посаду, не пов`язану з державною таємницею, або звільнено.

Водночас, позивач у позовній заяві вказує, що він, відмовившись від підпису про ознайомлення з вказаним попередженням, взяв його примірник та повідомив працівникам відповідача про необхідність надання йому часу з метою ознайомлення з запропонованими посадами, проте, о 16 годині 43 хвилини 22.10.2021 після зазначених вище подій, працівники відповідача знов увійшли до його кабінету та повідомили його про звільнення з посади на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України й показали вже підписаний наказ № 1155/о від 22.10.2021 (далі - наказ № 2).

Позивач вважає наказ № 2 протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав того, що в 2021 році позивач не мав чинного допуску до державної таємниці та у нього не мало місця закінчення терміну дії допуску до неї, йому не відомо причин, з яких Служба безпеки України відмовила відповідачу у переоформленні цього допуску.

Крім того, позивач наголошує на тому, що допуск до державної таємниці йому було скасовано ще 04.01.2019, проте, незважаючи на це, позивача на підставі судових рішень було двічі поновлено на посаді, яка передбачає наявність такого допуску.

На думку позивача, відповідач не здійснив дій, передбачених статтею 22 Закону України «Про державну таємницю», спрямованих на отримання від Служби безпеки України для позивача, як поновленого на роботі директора Авіакомпанії, необхідного для роботи допуску до державної таємниці.

Стосовно вручення позивачу попередження про вивільнення від 22.10.2021 разом з переліком запропонованих вакантних посад на 21 аркуші, а через 13 хвилин після початку ознайомлення з цим переліком - ознайомлення з наказом про звільнення, позивач вказує, що такі дії відповідача та наказ № 2 є незаконними, оскільки вони не відповідають положенням трудовому законодавству, грубо порушують права позивача на працю.

Більш того, позивач послався й на відсутність згоди профспілки на його звільнення, що, на переконання позивача, також свідчить про протиправність його звільнення та протиправність оскаржуваного наказу № 2.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач вказує й на обов`язковість стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у 10 000,00 грн. та яка, на його думку, полягає у моральних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків та вимагає від позивача додаткових зусиль в організації свого життя.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2022 для розгляду цивільної справи №760/12308/22 визначено суддю Солом`янського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19.09.2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

В підготовчому засіданні 18.10.2022 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами.

Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на таке.

Відповідно до акта від 10.09.2021 № 1-29/75/21 встановлено факт відсутності на робочому місці та не виконання посадових обов`язків позивача 10.09.2021 з 15 години 43 хвилин і до кінця робочого дня, а актом від 13.09.2021 № 1-29/76/21 засвідчено факт відмови від ознайомлення з вказаним вище актом про встановлення факту відсутності на роботі. Актом від 23.09.2021 засвідчено факт відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин (о 13 годині 02 хвилини покинув територію підприємства), пояснень з цього приводу останній не надав, а актом від 24.09.2021 № 1-29/80/21 засвідчено факт відмови позивача від ознайомлення з актом про встановлення факту відсутності на роботі від 23.09.2021 № 1-29/79/21.

Крім того, у зв`язку з невиконанням посадових обов`язків, передбачених Положенням «Про авіакомпанію «Украерорух» від 29.01.2021 № 2.2.3-04-27, що призвело до невчасного здійснення льотної перевірки обладнання радіомаячної системи посадки, встановленої на аеродромі «Київ» (Жуляни), а також невиконання договорів зі здійснення льотних перевірок в інших регіонах та з метою запобігання невиконання посадовими особами авіакомпанії «Украерорух» своїх посадових обов`язків, керівництвом Украероруху прийняте рішення щодо позбавлення винагороди за вислугу років директора авіакомпанії «Украерорух» та заступника директора з управління підтримання льотної придатності та технічного обслуговування повітряних суден авіакомпанії «Украерорух».

Копія вказаного наказу надано президенту Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації і зв`язку України» з аркушем погодження, в якому президентом федерації зазначено: «категорично заперечую тому що провина вказаних фахівців не доведена».

Стосовно видачі позивачу довіреності, як вказує позивач у своїй позовній заяві, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що видача довіреності не є обов`язком роботодавця та не передбачена трудовим договором до тієї чи іншої посади, а є проявом довіри керівника підприємства до певної фізичної особи (а не до посади) і регулюється цивільним законодавством, а не трудовим.

Більш того, Положенням «Про авіакомпанію «Украерорух» від 29.01.2021 № 2.2.3-04-27 вчинення правочинів директором авіакомпанії здійснюється на підставі виданої довіреності за підписом директора Украероруху на вчинення відповідних дій або особою, яка виконує його обов`язки, а не для самостійного вирішення виробних питань авіакомпанії «Украерорух».

З огляду на вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу № 1.

Стосовно наказу № 2 про звільнення позивача з займаної посади, представник відповідача зазначив таке.

Розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 13.03.2018 № 52/д позивачу надано допуск до державної таємниці. Листом Служби безпеки України від 04.01.2019 № 26/2/1-336, яке відповідач отримав 22.01.2019, повідомлено, що допуск до державної таємниці позивачу розпорядженням від 04.01.2019 № 9д скасовано, у зв`язку з невиконанням останнім обов`язків щодо збереження державної таємниці.

Більш того, починаючи з 04.02.2019 позивач практично без перерв або з перервами на вихідні дні знаходився на лікарняному по 27.09.2019, за вказаний період позивачем через посередників було передано до департаменту персоналу 18 листків непрацездатності. Враховуючи вказані обставини, відповідач при поновленні на роботі позивача на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30.08.2021 у справі № 760/30608/19 надав попередження про наступне вивільнення від 31.08.2021 № 1-24.2/6279/21 разом з переліком вакантних посад по підприємству в цілому на 21 аркуші, з яким позивач ознайомився під підпис, що, на думку представника відповідача, спростовує твердження позивача щодо надання йому 13 хвилин для ознайомлення з переліком вакантних посад.

У відзиві на позовну заяву також зазначено, що 09.09.2021 Украерорух на підставі підготовленої позивачем інформації звернувся з листом від 09.09.2021 № 129 ДСК до Служби безпеки України за погодженням про надання позивачу допуску до державної таємниці.

Представник відповідача наголошує, що позивач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування розпорядження про позбавлення його допуску до державної таємниці. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 640/13887/19, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 залишено без змін, у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Листом Служби безпеки України від 18.10.2021 № 26/2/1-6705 дск/п позивачу відмовлено у наданні допуску до державної таємниці, у зв`язку з чим 22.10.2021 останньому відповідачем оголошено та надано попередження про наступне вивільнення з переліком вакантних посад по підприємству в цілому, проте, останній відмовився від підпису про ознайомлення з попередженням, про що було складено відповідний акт.

У зв`язку з відмовою позивача від ознайомлення з вказаним вище попередженням та вакантними посадами по підприємству, а також враховуючи попередній досвід використання позивачем лікарняних листків, як способу затягування часу, відповідач в цей же день, з метою мінімалізації ризику маніпуляцій позивача з отриманням лікарняних листків, видав оскаржуваний наказ від 22.10.2021 № 1155/о про звільнення на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, від підпису про ознайомлення з яким позивач також відмовився, про що складено відповідний акт від 22.10.2021 № 1-29/88/21.

Стосовно погодження звільнення позивача з профспілкою, представник відповідача зазначив, що твердження позивача в частині його членства в виборному органі Первинної профспілкової організації працівників авіакомпанії «Украерорух» не відповідає дійсності, а підтвердження факту членства у Всеукраїнській профспілці «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» позивач не надає.

Водночас, представник відповідача, посилаючись на положення Статуту Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», зазначив, що при кількості членів до 15 чоловік у третьої особи 1 мав бути обраний уповноважений, проте, доказів щодо такого обрання, переобрання позивач не надав, а третя особа 1 у своєму листі від 17.09.2021 не зазначає позивача у переліку членів профспілкового комітету.

У зв`язку з чим, на переконання представника відповідача, погодження на звільнення позивача не запитувалось, оскільки члени профспілкового комітету не правомочні і їх рішення не мали юридичного значення, а згода третьої особи, як вважає представник відповідача, не була потрібна, оскільки позивач не є її членом.

Стосовно відшкодування моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено факту заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди, відповідно, правових підстав для її відшкодування немає.

Враховуючи вищевикладені обставини, представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що твердження представника відповідача не відповідають дійсності, оскільки позивач ніколи не був відсутній на своєму робочому місці в офісі без виробничої потреби, зокрема, й 10.09.2021, 22.10.2021 чи в будь-які інші дати. Більш того, позивач стверджує що відповідач не звертався до позивача з проханням про надання пояснень щодо того, чим саме займався позивач 10.09.2021 та 22.10.2021.

Також, у відповіді на відзив на позовну заяву вказано, що усі докази професійної та якісної роботи позивача в нього відсутні, але є в наявності у відповідача, проте, причин, з яких останній не надав їх суду, позивач не знає.

На переконання позивача, додані відповідачем докази не є належними та допустимими, оскільки в тексті наказу № 1 відсутні будь-які посилання на те, що цей наказ виданий на підставі зазначених доказів.

Більш того, позивач не погоджується й з твердженнями представника відповідача щодо не виконання ним своїх посадових обов`язків, що призвело до невчасного виконання льотної перевірки обладнання радіомаячної системи посадки, встановленої на аеродромі «Київ» (Жуляни), як і не погоджується з твердженнями відповідача про те, що внаслідок діянь позивача мало місце невиконання договорів зі здійснення льотних перевірок в інших регіонах, оскільки такі твердження не підтверджуються жодними доказами.

Також позивач наполягає на тому, що зменшення розміру винагороди за вислугу років є нічим іншим, як дисциплінарне правопорушення, а тому відповідачем було застосовано до позивача на підставі наказу № 1 саме дисциплінарне стягнення.

Інші пояснення, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву, є аналогічними тим, що викладені у самій позовній заяві.

Представник третьої особи 2 у своїх письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що позивач є членом первинної профспілки працівників авіакомпанії «Украерорух», яка входить до складу Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України». Відповідного звернення до третьої особи 1 не було, натомість, впродовж зустрічі президента третьої особи 2 з адміністративним директором Украероруху у кабінеті останнього, що знаходиться у головному офісі підприємства, президенту третьої особи 2 було запропоновано ознайомитись з проєктом наказу Украероруху про позбавлення позивача винагороди за вислугу років. На думку президента третьої особи 2, провина позивача доведена не була, а тому наказ, проєкт якого був йому наданий для ознайомлення, є безпідставним, про що президентом третьої особи 2 у листі погодження було зроблено відповідний припис.

Стосовно наказу про звільнення позивача з займаної посади у письмових поясненнях третьої особи 2 зазначено, що відповідачем при виданні цього наказу було порушено вимоги частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Більш того, представник третьої особи 2 послався й на те, що відповідач з приводу оскаржуваного наказу про звільнення позивача до третьої особи 2 не звертався, чим порушив вимоги частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

На підставі викладеного, представник третьої особи 2 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа 1 письмових пояснень на позовну заяву не надала з невідомих суду причин.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08.02.2023 задоволено клопотання представника відповідача, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Службу безпеки України (далі - третя особа 3).

Представник третьої особи 3 у письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що згідно вимог законодавства саме Служба безпеки України наділена повноваженнями щодо надання, переоформлення та скасування допуску до державної таємниці громадянам, повноваженнями щодо здійснення контролю в частині дотримання такими громадянами вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці, а також проведення перевірки громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці.

Так, Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України на підставі запиту Украероруху від 09.09.2021 № 129ДСК здійснено перевірку позивача, у зв`язку з допуском до державної таємниці, за результатами якої останньому було відмовлено в наданні допуску до державної таємниці, а тому заступником Голови Служби безпеки України затверджено висновок від 18.20.2021 № 26/2/1-8723дск/60 про відмову у наданні позивачу допуску до державної таємниці, про що листом від 18.10.2021 № 26/2/1-6705дск/п повідомила Украерорух, проте, надати належним чином засвідчені копії вказаних документів не є можливим, у зв`язку з їх знищенням 24.02.2022 на початку повномасштабного вторгнення рф.

Зважаючи на вищевикладене, представник третьої особи 3 просив врахувати вказані пояснення під час вирішення справи по суті.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08.02.2023 витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії усіх звернень Украероруху до Служби безпеки України за 2021 рік та копію листа Служби безпеки України до Украероруху від 18.10.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.06.2023 запитано від третьої особи 1 згоду (відмову у наданні згоди) з додержанням вимог статті 43 Кодексу законів про працю України на розірвання відповідачем трудового договору з позивачем, яке було здійснено наказом відповідача від 22.10.2021 № 1155/о «Про звільнення», зобов`язано надати інформацію щодо членства позивача у Первинній профспілковій організації працівників авіакомпанії «Украерорух» Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» та у її профспілковому комітеті станом на 22.10.2021.

На виконання вимог ухвали суду, третьою особою 1 надано копію рішення № 126 від 25.07.2023, відповідно до якого профспілковий комітет Первинної профспілки прийняв рішення про відмову у наданні згоди на розірвання відповідачем трудового договору з позивачем, яке було здійснено наказом відповідача від 22.10.2021 № 1155/о «Про звільнення» з підстав, зазначених у цьому рішенні профспілкового комітету Первинної профспілки. Також, у листі третьої особи 1 зазначено, що починаючи з 07.02.2018 і по сьогоднішній день позивачем безперервно є членом Первинної профспілки та членом виборного органу - профспілкового комітету Профспілкової Первинної профспілки. За весь час існування Первинної профспілки з 07.02.2018 по сьогоднішній день кількість членів Первинної профспілки ніколи не становила менше 15 осіб, в ній постійно діє її виборний орган - профспілковий комітет Первинної профспілки. Станом на дати прийняття відповідачем оскаржуваних наказів членами Первинної профспілки були 23 особи, у тому числі, й позивач, а членами профспілкового комітету Первинної профспілки 5 осіб, у тому числі, й позивач.

Третя особа 1 також зазначила, що підтримує позовні вимоги позивача та просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позові, відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзив на позов.

Представник третьої особи 3 заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила у їх задоволенні відмовити. Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання не з`явилися, хоча і повідомлялись належним чином про дату, час та місце його проведення, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи 2, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оглянувши в судовому засіданні відеозаписи, долучені до матеріалів, допитавши свідків, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив таке.

Cудом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про виконання рішення суду» від 31.08.2021 № 920/о скасовано наказ з особового складу Украероруху від 02.10.2019 № 1045/о «З особового складу», поновлено ОСОБА_1 на посаді директора авіакомпанії «Украерорух» Украероруху з 03.10.2019 без права доступу до секретних робіт та документів, що становлять державну таємницю. Підставою для видання вказаного наказу стало рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30.08.2021 у справі № 760/30608/21.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта про встановлення факта відсутності на роботі від 10.09.2021 № 1-29/75/21, затвердженого адміністративним директором ОСОБА_5. 10.09.2021, встановлено, що ОСОБА_1 - директор авіакомпанії «Украероруху» 10.09.2021 в 15:43 покинув територію підприємства через контрольовану зону РСП «Київцентраеро» і до кінця робочого дня не виконував свої посадові обов`язки, з вказаним актом, як вбачається з копії акта про відмову від ознайомлення з актом про встановлення факту відсутності на роботі ОСОБА_1 від 13.09.2021 № 1-29/76/21, затвердженого адміністративним директором ОСОБА_5. 13.09.2021, ОСОБА_1 надано на ознайомлення акт від 10.09.2021, проте, останній від ознайомлення відмовився.

Згідно з актом про встановлення факту відсутності на роботі від 23.09.2021 № 1-29/79/21, затвердженого т.в.о. адміністративного директора Корнєвим Є. 23.09.2021, ОСОБА_1 22.09.2021 був відсутній на робочому місці більше трьох годин (о 13 годині 02 хвилини покинув територію підприємства через контрольовану зону РСП «Київцентраеро», пояснення щодо факту відсутності і підтвердження виконання своїх посадових обов`язків не надав, від ознайомлення з вказаним актом відмовився, про що складено відповідний акт від 24.09.2021 № 1-29/80/21.

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про зниження винагороди за вислугу років за вересень 2021 року» від 04.10.2021 № 1062/о відповідно до Положення про порядок визначення і виплати винагороди за вислугу років у системі цивільної авіації України працівникам Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Додаток 9 до Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками) ОСОБА_1 - директору авіакомпанії зменшено розмір винагороди за вислугу років за невиконання посадових обов`язків, покладених на працівника згідно з положенням про авіакомпанію «Украерорух» на 100%.

Актом від 05.10.2021 № 1-29/82/21, затвердженого т.в.о. адміністративного директора Корнєвим Є. 05.10.2021, засвідчено надання ОСОБА_1 на ознайомлення під особистий підпис наказ Украероруху від 04.10.2021 № 1062/о «Про зниження винагороди за вислугу років за вересень 2021 року», також засвідчено факт ознайомлення останнього зі змістом наказу та відмови від його підписання.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що 31.08.2021, тобто в день видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді на виконання судового рішення, останній ознайомився з попередженням про наступне вивільнення від 31.08.2021 № 1-24.2/6279/21, яким ОСОБА_1 попереджено про можливе переведення на іншу посаду, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено, у зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці Службою безпеки України (лист від 04.01.2019 № 26/2/1-336ДСК) та надано перелік вакантних посад по підприємству, запропоновано розглянути ці посади та надати відповідну заяву до відділу кадрового забезпечення управління персоналу до 30.09.2021, проінформовано, що при відсутності посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню позивача. Чи у випадку його відмови від переведення на вакантну посаду або ненадання відповідної заяви на переведення трудовий договір з ним буде розірвано на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Як вбачається з копії попередження про наступне вивільнення від 22.10.2021 № 1-24.2/9888/21 ОСОБА_1 попереджено про можливе переведення на іншу посаду, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено, у зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці Службою безпеки України (лист від 18.10.2021 № 26/2/1-6075 дск/п) та надано перелік вакантних посад по підприємству, запропоновано розглянути ці посади та надати відповідну заяву до відділу кадрового забезпечення управління персоналу, проінформовано, що при відсутності посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню позивача. Чи у випадку його відмови від переведення на вакантну посаду або ненадання відповідної заяви на переведення трудовий договір з ним буде розірвано на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до копії акта про відмову від підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення від 22.10.2021 № 1-24/9888/21, затвердженого адміністративним директором ОСОБА_5 22.10.2021, від 22.10.2021 № 1-29/87/21, 22.10.2021 о 16 годині 30 хвилин в кабінеті НОМЕР_2 адмінбудівлі Украероруху начальник відділу внутрішньої та економічної безпеки ОСОБА_2 надав директору авіакомпанії «Украерорух» ОСОБА_1 , на ознайомлення під особистий підпис попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 22.10.2021 № 1-24.2/9888/21 та перелік вакантних посад по підприємству на 21 аркуші. ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з вказаним попередження відмовився, факт надання останньому цього попередження з переліком вакантних посад по підприємству, з погодження ОСОБА_1 , зафіксовано на аудіо та відео запис.

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про звільнення» від 22.10.2021 № 1155/о ОСОБА_1 , директора авіакомпанії «Украерорух», звільнено з роботи 22.10.2021, в зв`язку із відмовою у наданні допуску до державної таємниці, пункт 2 статті 40 Кодексу законів про працю України на підставі листа Служби безпеки України від 18.20.2021 № 26/2/1-6705 дск/п, попередження про наступне вивільнення від 22.10.2021 № 1-24.2/9888/21, статті 26 Закону України «Про державну таємницю», акта про відмову від ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення та вакантними посадами від 22.10.2021 № 1-29/87/21.

Вважаючи, накази № 1 та №2 протиправними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а також такими, що заподіяли позивача моральну шкоду, останній звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.

1) Стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу № 1, стягнення невиплаченого заробітку у формі винагороди за вислугу років за вересень 2021 року в розмірі 20 689,61 грн, суд виходить з такого.

Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналогічні положення викладені у статті 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Суд зазначає, що законодавство не вимагає обов`язку власника щодо реалізації своїх повноважень збільшувати, зменшувати розміри винагород, які виплачуються конкретним працівникам, повноважень повністю або частково позбавляти конкретного працівника цієї винагороди обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено колективним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації разом з роботодавцем вирішує питання оплати праці працівників підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат.

Наведене в сукупності свідчить, що всі питання щодо виплати, зменшення або позбавлення винагороди (в даному випадку за вислугу років) працівників підприємства вирішують самостійно, шляхом розробки відповідного Положення. Таке Положення є складовою частиною діючої системи оплати праці на підприємстві і, як правило, затверджується як додаток до колективного договору. При цьому, як і колективний договір, зазначене Положення має бути узгоджене з профспілковим або іншим, уповноваженим на представництво трудовим колективом, органом, а за його відсутності - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Так, у відповідності до підпункту 1.1. пункту 1 Положенням про порядок визначення і виплати винагороди за вислугу років у системі цивільної авіації України працівникам Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (додаток 9 до Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками (зі змінами та доповненнями)(пункт 5.17) (далі - Положення). Винагорода за вислугу років у системі цивільної авіації (далі - ЦА) - це щомісячна додаткова грошова сума, яка виплачується працівникам Підприємства за підсумками їх роботи за місяць з фонду оплати праці. Розмір винагороди, що призначається згідно з Положенням, залежить від стажу роботи працівника у системі ЦА і від результатів його праці.

Згідно підпунктів 7.1 та 7.2. пункту 7 вказаного Положення директору Підприємства і директорам РСП (структурних підрозділів) надається право позбавляти працівників за виробничі або дисциплінарні порушення винагороди за вислугу років повністю або частково. Позбавлення (часткове зменшення) винагороди за вислугу років працівникам Підприємства оформлюється наказом директора (директора регіонального структурного підрозділу). У разі, якщо працівник є членом профспілки, такий наказ підлягає погодженню з профспілкою, членом якої він є.

Варто наголосити на тому, що за загальним правилом, винагорода належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто, пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 151 КЗпП протягом строку дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення. Статтею 143 КЗпП встановлено, що відповідні заходи заохочення визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку або встановлюються у колективному договорі, іншому локальному нормативному акті роботодавця.

Тобто, зазначене не стосується інших заохочувальних та компенсаційних заходів, передбачених системою оплати праці, оскільки, як вже було зазначено судом, відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» винагорода за вислугу років пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуваним наказом № 1 позивачу зменшено розмір винагороди за вислугу років за невиконання посадових обов`язків, покладених на працівника згідно з положенням про авіакомпанію «Украерорух» на 100%.

Згідно з пунктом 2.4. Положення про авіакомпанію «Украерорух» від 29.12.2018 № 2.2.-06-92 авіакомпанію очолює директор авіакомпанії (далі - Положення № 2.2.-06-92).

У пункті 5.1 Положення № 2.2.-06-92 зазначено, що управління авіакомпанії здійсню директор авіакомпанії, який безпосередньо підпорядковується заступнику директора з адміністративно-господарських питань Украероруху. Вчинення правочинів директором авіакомпанії здійснюється на підставі виданої директором Украероруху довіреності на вчинення відповідних дій без права передоручення.

Пунктом 5.8 Положення № 2.2.-06-92 визначені посадові обов`язки директора авіакомпанії.

Відповідальність за неякісне і/або несвоєчасне виконання покладених на авіакомпанію цим Положенням завдань та функцій несе директор авіакомпанії (пункт 7.1 Положення № 2.2.-06-92).

У пункті 7.4 цього Положення визначено, що директор авіакомпанії несе персональну відповідальність у тому числі за несвоєчасне виконання та/або невиконання доручень директора підприємства, заступника директора Украероруху з адміністративно-господарських питань.

Суд наголошує, що з вказаним Положенням № 2.2.-06-92 позивач ознайомився особисто під підпис 29.12.2018.

Зі змісту наказу № 1 вбачається, що він виданий відповідачем саме з причин невиконання посадових обов`язків, покладених на працівника згідно з Положенням про авіакомпанію «Украерорух», тобто, у зв`язку з неналежним виконанням виробничих завдань і функцій, а не у зв`язку з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу № 1, позивач посилається на неможливість виконання окремого доручення в.о. директора А. Ярмака від 01.09.2021 щодо проведення аналізу ринку Європейського регіону щодо наявності у держав (провайдерів АНО) власних авіакомпаній для проведення льотних перевірок наземних засобів ЗНС; держав, що використовують послуги з проведення льотних перевірок наземних засобів ЗНС із залученням сторонніх авіакомпаній (закупівля послуг «outsourcing») в строк до 13.09.2021 та з метою виконання окремого доручення в частині проведення аналізу можливості залучення сторонніх авіакомпаній для проведення льотних перевірок наземних засобів ЗНС Украероруху в строк до 13.09.2021, у зв`язку з навмисною, на його думку, невидачею йому довіреності, що позбавляє його можливості підписувати документи, які стосуються виробничої діяльності Авіакомпанії.

Суд наголошує, що частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведене свідчить, що позивач має довести обставини, на які він посилається при обґрунтуванні заявлених позовних вимог, а не перекладати такий обов`язок на відповідача, зокрема, позивач мав надати суду в ході розгляду даної цивільної справи усі наявні в нього документи, у тому числі й службові записки на ім`я в.о. директора відповідача Ярмака А., які б підтверджували доводи, викладені в позовній заяві.

Проте, замість цього, позивач стверджує, що в нього відсутні такі докази, але вони є наявності у відповідача.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного, а тому, як вже було зазначено, в даному випадку обов`язок доказування покладено саме на позивача, а не на відповідача, як те передбачено адміністративним судочинством.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено вчинення активних дій з боку позивача, направлених на виконання окремого доручення в.о. директора відповідача, що, своєю чергою, свідчить про неналежне виконання виробничих завдань і функцій, покладених на позивача та дозволяє дійти висновку про порушення останнім вимог Положення № 2.2.-06-92, що не є дисциплінарним стягненням у розумінні вимоги чинного трудового законодавства, як помилково вважає позивач.

Більш того, суд вважає за доцільне зазначити, що позивачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами тверджень відповідача про залишення ним території підприємства 10.09.2021 та 22.09.2021 та відсутності на робочому місці без поважних причин. Натомість, позивач вказав, що не пам`ятає, в які саме дні він був відсутній на робочому місці, але рід його діяльності не передбачає постійного перебування саме на робочому місці.

При цьому, слід також зазначити, що позивач стверджує про порушення відповідачем вимог трудового законодавства та не відібрання останнім від нього письмових пояснень з вказаних вище питань.

Проте, суд наголошує, що чинним законодавством позивача не було обмежено у наданні таких письмових пояснень самостійно або шляхом надіслання їх засобами зв`язку (поштовою кореспонденцією, електронною поштою). Водночас, слід констатувати, що і в даному випадку позивач не вчинив жодних активних дій, направлених на спростування інформації, викладеної у актах від 10.09.2021 та від 23.09.2021 про встановлення фактів відсутності на роботі.

Стосовно відсутності згоди профспілки на зменшення позивачу винагороди за вислугу років за вересень 2021 року, суд зазначає таке.

Безумовно, дослідивши усі письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд погоджується з позивачем, що він дійсно є членом профспілки, та не приймає твердження відповідача щодо відсутності такого факту, з покликанням виключно на лист третьої особи 2 від 26.05.2021 за вих. 62, в якому відсутні дані про позивача, з огляду на те, що відповідач самостійно зазначає у відзиві на позовну заяву та додає до нього відповідні докази, що його уповноваженою особою надавався лист погодження до проєкту наказу № 1, в якому директор третьої особи 2 особисто зазначив про свою категоричну незгоду, у зв`язку з недоведеністю провини.

Вказана незгода профспілки, на переконання суду, не містить достатньої аргументації, посилань на правове обґрунтування незаконності зменшення розміру винагороди за вислугу років за вересень 2021 року, або посилань на неврахування власником фактичних обставин, за яких зменшення розміру цієї винагороди є порушенням законних прав позивача. Також, у вказаному листі не міститься будь-яких даних щодо фактичних обставин зменшення розміру винагороди за вислугу років, його ділових і професійних якостей.

Тобто, самою по собі незгоди профспілки з рішенням роботодавця про зменшення розміру винагороди за вислугу років у зв`язку з неналежним виконанням або невиконанням виробничих функцій працівником, недостатньо для визнання наказу № 1 таким, що не погоджений з профспілкою, а тому не міг бути реалізованим.

Допитаний у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 у якості свідка надав суду показання аналогічні тим, що були ним викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, та підтримані його представником під час розгляду справи по суті.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 - директор третьої особи 2, надав суду показання, аналогічні тим, що були викладені в письмових поясненнях третьої особи 2 та ще раз підтвердив, що не надавав згоди на зменшення розміру винагороди за вислугу років позивачу за вересень 2021 року.

З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених судом письмових доказів, пояснень сторін, показань свідків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати наказ № 1 незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, як вже було зазначено судом, позивачем не доведено, а судом не встановлено належного виконання останнім своїх посадових обов`язків, тобто, виробничих завдань і функцій, покладених на позивача, як на директора авіакомпанії, як і не встановлено наявності належного мотивування незгоди профспілки з прийнятим відповідачем наказом № 1, відповідно, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення на користь позивача невиплаченої винагороди за вислугу років за вересень 2021 року, суд зазначає, що, оскільки вони є похідними від первісних позовних вимог, які судом визнані необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, то такі позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

2) Стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу № 2, поновлення на роботі на посаді директора Авіакомпанії «Украерорух», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Вказана норма чинного законодавства дозволяє суду дійти висновку, що відмова у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці працівнику, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, унеможливлює перебування такого працівника на відповідній посаді та виконання ним своїх трудових функцій.

Такі обставини, які унеможливлюють продовження трудових відносин, а саме: відмова чи скасування допуску до державної таємниці, за своєю суттю не залежать ані від волі роботодавця, ані від волі працівника, проте законодавець покладає на роботодавця обов`язок вжити передбачених законом заходів для працевлаштування працівника.

Так, частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Суд зазначає, що суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані Законом України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон № 3855-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3855-XII допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону № 3855-XII спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Згідно зі статтею 20 Закону України № 3855-ХІІ державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації мають право провадити діяльність, пов`язану з державною таємницею, після надання їм Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Частиною другої статті 26 Закону № 3855-XII передбачено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України в разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 1 частини другої статті 23 Закону № 3855-XII визначено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Так, судом встановлено та не спростовано сторонами у справі, що посада, яку обіймав позивач була включена до переліку посад, що потребує допуску до державної таємниці.

Так, з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 640/13887/19, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020, вбачається, що розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 13.03.2018 №52д «Про надання допуску до державної таємниці» ОСОБА_1 , директору авіакомпанії «Украерорух», надано допуск до державної таємниці за формою 3. На підставі вказаного розпорядження, державним підприємством обслуговування повітряного руху України видано наказ від 23.03.2018 №8ДСК, яким з 23.03.2018 ОСОБА_1 , директору авіакомпанії «Украерорух» державного підприємства обслуговування повітряного руху України надано доступ до інформації із грифом секретності «таємно».

В подальшому, розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 04.01.2019 №9д скасовано допуск до державної таємниці за формою 3 ОСОБА_1 , директору авіакомпанії «Украерорух».

Вказане розпорядження було оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку, проте, у задоволенні позовних вимог було відмовлено (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 640/13887/19, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020).

Як вже зазначалось судом та вбачається з матеріалів даної цивільної справи наказом відповідача від 31.08.2021 № 920/о позивача поновлено на посаду директора авіакомпанії «Украерорух» з 03.10.2019 без права доступу до секретних робіт та документів, що становлять державну таємницю.

Суд наголошує, що вказаний наказ був виданий відповідачем саме на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30.08.2021 у справі №760/30608/19, яке в частині поновлення позивача на посаді було допущено до негайного виконання.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наведене в сукупності свідчить, що відповідач, видаючи наказ від 31.08.2021 № 920/о про поновлення позивача на посаді директора авіакомпанії «Украерорух», виконував рішення суду в частині, що підлягала негайному виконанню, відповідно, в даному випадку, на переконання суду, наявність або відсутність допуску позивача до державної таємниці не вимагалась.

Проте, суд наголошує, що поновлення особи на посаді, яка потребує допуску до державної таємниці, з метою виконання судового рішення суду про поновлення на роботі, не свідчить про виконання вимог законодавства щодо надання такій особі допуску до державної таємниці або відсутності підстав для його отримання.

Тобто, виходячи з обставин даної цивільної справи, можна дійти висновку про таке.

1. Призначення на посаду директора авіакомпанії «Украерорух» станом на 31.08.2021 передбачала обов`язкову умову наявності у позивача допуску до державної таємниці, наданого у відповідності до вимог Закону України «Про державну таємницю»;

2. Виконання судового рішення в частині негайного поновлення особи на посаді, як такої, що була незаконно звільнена, не виключає обов`язковість наявності у такої особи допуску до державної таємниці, наданого у порядку встановленому законом.

Суд ще раз наголошує, що позивача було поновлено на посаді директора авіакомпанії «Аерорух» без права доступу до секретних робіт та документів, що становлять державну таємницю, тобто, без допуску до державної таємниці, який, відповідно до законодавства, надається Службою безпеки України.

У зв`язку з відсутністю такого допуску та його скасування Службою безпеки України попередньо наданого позивачу допуску до державної таємниці, відповідачем в день видання наказу про поновлення на посаді (31.08.2021), також було надано для ознайомлення попередження про наступне вивільнення від 31.08.2021 № 1-24.2/6279/21, до якого додано перелік вакантних посад по підприємству, які не потребують допуску до державної таємниці. З вказаним попередженням позивач був ознайомлений 31.08.2021, про що свідчить його особистий підпис.

Зі службової записки від 09.03.2023 № 15-01/9/23 за підписом в.о. начальника режимно-секретного сектору відповідача вбачається, що цим сектором було підготовлено лист, адресований Службі безпеки України від 09.09.2021 № 129 дск про розгляд питання оформлення ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, лист має гриф обмеження доступу «для службового користування» та отримано відповідь Служби безпеки України від 18.10.2021 № 26/2/1-6705дск/п про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що зазначені листи мають гриф обмеження доступу «Для службового користування», вони знищені 25.02.2022, у зв`язку з настанням воєнного стану в державі.

Ці обставини також підтверджені у письмових поясненнях Служби безпеки України.

Тобто, судом встановлено та не спростовано позивачем, що станом на 22.10.2021 позивачу було відмовлено у наданні допуску до державної таємниці, що, враховуючи вимоги чинного законодавства, виключало можливість його перебування на посаді директора авіакомпанії «Украерорух».

Водночас, як вже було зазначено судом, у попередженні про наступне вивільнення від 22.10.2021 № 1-24.2/9888/21 ОСОБА_1 попереджено про можливе переведення на іншу посаду, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено, у зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці Службою безпеки України (лист від 18.10.2021 № 26/2/1-6075 дск/п) та надано перелік вакантних посад по підприємству, запропоновано розглянути ці посади та надати відповідну заяву до відділу кадрового забезпечення управління персоналу, проінформовано, що при відсутності посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню позивача. Чи у випадку його відмови від переведення на вакантну посаду або ненадання відповідної заяви на переведення трудовий договір з ним буде розірвано на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до копії акта про відмову від підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення від 22.10.2021 № 1-24/9888/21, затвердженого адміністративним директором ОСОБА_5 22.10.2021, від 22.10.2021 № 1-29/87/21, 22.10.2021 о 16 годині 30 хвилин в кабінеті НОМЕР_2 адмінбудівлі Украероруху начальник відділу внутрішньої та економічної безпеки ОСОБА_2. надав директору авіакомпанії «Украерорух» ОСОБА_1 , на ознайомлення під особистий підпис попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 22.10.2021 № 1-24.2/9888/21 та перелік вакантних посад по підприємству на 21 аркуші. ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з вказаним попередження відмовився, факт надання останньому цього попередження з переліком вакантних посад по підприємству, з погодження ОСОБА_1 , зафіксовано на аудіо та відео запис.

Оглянувши в судовому засіданні вказаний відеозапис, суд погоджується з твердженнями позивача, проти яких не заперечував й представник відповідача у судовому засіданні, щодо того, що позивачу було надано для ознайомлення зазначене вище попередження разом з переліком вакантних посад по підприємству, але позивач від підпису про ознайомлення з ним відмовився, проте, не відмовився від його отримання. Тобто, позивач отримав, як попередження про наступне вивільнення, так і перелік вакантних посад по підприємству, які не передбачають допуску до державної таємниці. Також, з вказаного відеозапису вбачається, що з наказом № 2 (про звільнення) позивач був ознайомлений в цей же день (22.10.2021) приблизно через 15 хвилин після вручення попередження про вивільнення разом з переліком вакантних посад по підприємству.

Доводи позивача про відмову у підписі про ознайомлення зводились виключно до того, що йому не вистачило часу для ознайомлення з усім переліком вакантних посад, що були йому запропоновані.

Але з такою позицією позивача суд не погоджується, з огляду на те, що законодавець не встановлює взагалі конкретні строки, достатні для ознайомлення з такими переліками посад.

Більш того, суд наголошує, що перелік вакантних посад по підприємству, наданий позивачу 31.08.2021 майже ідентичний переліку вакантних посад по підприємству, який був йому наданий 22.10.2021, а тому, на переконання суду, твердження позивача щодо порушення його права в цій частині є безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення суду в даній цивільній справі.

Стосовно відсутності згоди профспілки на звільнення позивача з займаної посади директора авіакомпанії, суд ще раз зазначає, що в даному випадку відмова Служби безпеки України у наданні позивачу допуску до державної таємниці, наявність якого є обов`язковою умовою для перебування на посаді директора авіакомпанії «Украерорух», унеможливлює продовження трудових відносин з позивачем та, за своєю суттю, не залежить ані від волі відповідача, ані від волі позивача чи профспілки.

У зв`язку з тим, що позивач не виявив бажання щодо переведення на будь-яку іншу вакантну посаду по підприємству, яка б відповідала його кваліфікаційному рівню та не вимагала допуску до державної таємниці, суд вважає, що наказ № 2 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Стосовно прийнятого рішення № 126 профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників авіакомпанії «Украерорух» від 25.07.2023, в якому зазначено, що третя особа 1 заперечує проти звільнення позивача з посади директора авіакомпанії «Украерорух», суд зауважує, що фактично вказане рішення зводиться до надання відповідних письмових пояснень на позовну заяву та на відзив на позовну заяву, подані сторонами в межах розгляду даної цивільної справи.

Варто наголосити, що це рішення ґрунтується виключно на твердженнях щодо членства позивача в профспілці та жодним чином не обґрунтовується відмовою допуску у позивача до державної таємниці, який є обов`язковим для перебування на посаді директора авіакомпанії «Украерорух».

Допитаний у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 у якості свідка надав суду показання аналогічні тим, що були ним викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, та підтримані його представником під час розгляду справи по суті.

З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених судом письмових доказів, пояснень сторін, показань свідків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати наказ № 2 незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відповідно, позовні вимоги в цій частині є також необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині поновлення на посаді, стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд зазначає, що, оскільки вони є похідними від первісних позовних вимог, які судом визнані необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, то такі позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до частин 1-3, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню.

Виходячи з вимог статті 141 ЦПК України суд дійшов висновку, що правові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація працівників авіакомпанії «Украерорух», Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», Служба безпеки України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення винагороди за вислугу років, відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, юридична адреса: 08301, Київська область, місто Бориспіль; поштова адреса: 08301, Київська область, місто Бориспіль, а/с 115, код ЄДРПОУ 19477064.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Первинна профспілкова організація працівників авіакомпанії «Украерорух», адреса: 02660, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 8, квартира 189, код ЄДРПОУ відсутній.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», адреса: 03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 76-а, офіс 327, код ЄДРПОУ відсутній.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба безпеки України, 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33, код ЄДРПОУ 00034074.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31 січня 2024 року.

Суддя А.О. Митрофанова