Постанова

від 30.01.2024 по справі 400/7683/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/7683/23

Головуючий в 1 інстанції: Бульба Н. О. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А.І.

Ступакової І.Г.

при секретарі Аргіровій М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року по справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" в особі філії "Глобинська" Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення 175 739,02 грн, -

В С Т А Н О В И Л А :

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до ТОВ СП "Нібулон" в особі філії "Глобинська" про стягнення 175739,02 грн адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачу в автоматизованому режимі на підставі наданих ПФУ даних були нараховані адміністративно - господарські санкції у розмірі 175739,02 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік. Відповідний розрахунок санкцій був надісланий відповідачу 17.04.2023, проте у зв`язку з несплатою вказаних санкцій за відповідачем утворилась заборгованість. Для стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" в особі філії "Глобинська" Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ сільськогосподарське підприємство "Нібулон" в особі філії "Глобинська" Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно - господарські санкції у розмірі 175 739,02 (сто сімдесят п`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень дві коп.) гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилався на те, що Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначені суб`єкти, які зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу, і такими суб`єктами є юридичні особи та фізичні особи, які використовують найману працю, а не філії підприємств, як помилково вважає позивач.

Апелянт також посилався на те, що ТОВ СП «НІБУЛОН» сумлінно та стабільно виконувало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснювало це консолідовано, враховуючи весь штатний склад працівників Товариства, включно з персоналом його філій. Відповідач вказував на те, що на підтвердження вказаних обставин Товариством були подані та судом приєднані до матеріалів справи копії Звітів Форми №10-ПОІ за 2020 і 2021 роки. В свою чергу, будь-які зауваження, вимоги тощо з боку ФСЗОІ, Держпраці з приводу виконання Товариством Нормативу в 2020, 2021 роках відсутні.

Зважаючи на зазначене апелянт вважає, що оскільки товариством виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, із врахуванням всього штатного складу підприємства, підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні, що не було враховано судом першої інстанції.

З огляду на викладене апелянт просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Філії "Глобинська" Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" в автоматизованому режимі на підставі даних наданих Пенсійним Фондом України позивачем нараховано 175 739,02 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік.

17.04.2023 відповідний розрахунок направлено відповідачу.

Вказана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується розрахунком, що міститься в матеріалах справи.

Не погоджуючись із позовними вимогами Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення адміністративно-господарських санкцій, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" посилалось на те, що імперативними нормами ч. 3 ст.18, ч.ч. 1, 2 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зобов`язано саме підприємства, установи, організації, фізичних осіб, які використовують найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю; дотримуватися встановленого у ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативу; сплачувати відповідному відділенню ФСЗОІ АГС у разі, якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом. І лише до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

Відповідач посилався на те, що Філія "Глобинська" не має статусу юридичної особи, а тому не є самостійним суб`єктом господарювання, до якого можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції. Такою особою є товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", яке у повному обсязі виконує вимоги чинного законодавства з працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідач вказував на те, що документом, який містить відомості про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік є Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік з відповідними додатками, який подавався саме товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", а не його філіями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно було нараховано та надіслано для сплати відповідачем розрахунок адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон 875-XII).

Статтею 1 Закону 875-XII передбачено, що особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

За положеннями статті 4 Закону 875-XII діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає, зокрема, у виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

Відповідно до стаття 17 Закону 875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

При цьому частиною 2 цієї статті визначено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Статтею 18 Закону 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до положень статті 20 Закону 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, положеннями статей 18 та 19 Закону 875-XII визначено обов`язок для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості, визначеній цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", як юридичною особою, було подано до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю Форми № 10-ПОІ (річна), затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2020 року № 591.

У поданому звіті товариством зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу всього по підприємству та вказано, яку кількість штатних працівників складають особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Крім того до звіту товариством було подано додаток у вигляді переліку підприємств, що ввійшли до складу господарського об`єднання, та/або відокремлених підрозділів роботодавця, а саме перелік філій товариства та інших структурних підрозділів, які входять до складу підприємства із зазначенням інформації щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу кожного структурного підрозділу (філії), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, зарахована до нормативу таких робочих місць у господарських об`єднаннях.

З огляду на доводи сторін у справі спірним у даній справі є питання чи покладено на філію, як відокремлений структурний підрозділ підприємства, обов`язок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю чи такий обов`язок покладено загалом на підприємство, як юридичну особу, до складу якого входять такі структурні підрозділи, як філії.

Надаючи оцінку спірному питанню, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями статей 18 та 19 Закону №875-XII чітко визначено коло суб`єктів, на яких покладено обов`язок по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і до таких суб`єктів віднесено саме підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю.

Слід також зазначити, що статтею 20 Закону №875-XII передбачена відповідальність за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у вигляді адміністративно-господарських санкцій саме для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

В свою чергу Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не містить визначення термінів «підприємства, установи, організації», на яких покладено обов`язок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За таких обставин використанню підлягають визначення вказаних термінів, наведені у Цивільному та Господарському кодексах України.

Колегія суддів звертає увагу, перш за все на те, що згідно положень ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Адміністративно-господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 217 ГК України).

Статтею 239 ГК України передбачені види адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватись до суб`єктів господарювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом. Серед таких адміністративно-господарських санкцій передбачено і адміністративно-господарський штраф, який за визначенням, наведеним у статті 241 ГК України є грошовою сумою, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином наведеними нормами Господарського кодексу України передбачено можливість застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єкта господарювання за порушення ними встановлених правил здійснення господарської діяльності або у випадках, визначених законодавством.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ст. 58 ГК України, суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відкриття суб`єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб`єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

За нормами ст. 83 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Статтею 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч. 3 ст. 64 ГК України).

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ч. 4 ст. 64 ГК України).

Аналогічні положення містить стаття 95 ЦК України, яка визначає, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином аналіз вказаних положень Цивільного та Господарського кодексів України свідчить про те, що під «підприємством» розуміється суб`єкт господарювання - юридична особа, яка має самостійний баланс та яка структурно може мати філії, які входять до складу підприємства, і які не є юридичними особами та не вважаються самостійними суб`єктами господарювання.

Зміст Закону 875-XII не дає підстав для висновку, що використане законодавцем у статтях 18 та 19 Закону 875-XII поняття «підприємство» має інше значення, ніж визначене у Цивільному та Господарському кодексах України, та має на увазі, в тому числі, і філію підприємства, як окремого суб`єкта, на якого покладено обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Слід зазначити, що у підтвердження того, що філія "Глобинська" не є самостійною юридичною особою, не веде окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, ТОВ «СП «Нібулон» надало до суду відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яким підтверджено статус даної філії як суб`єкта без права юридичної особи, а також витяги з Положення про філію "Глобинська"ТОВ СП «Нібулон» та Статуту товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», з яких вбачається, що філія товариства не має окремого балансу.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами відповідача у справі про те, що в даному випадку філія «Решетилівська» ТОВ СП «Нібулон» не може розглядатись як самостійний суб`єкт, на якого покладено обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, такий обов`язок покладено загалом на товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон».

Посилання Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на те, що використані у ст. 19 та ст. 20 Закону поняття «підприємств, установ, організацій» є скороченням термінів, визначених у частині 2 статті 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та свідчить про те, що у статтях 19, 20 цього Закону суб`єктами, які повинні виконувати норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю є коло осіб визначене у ч.2 ст.1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються колегією суддів.

Так, у частині 2 статті 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вказано, що центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

Таким чином зі змісту цієї норми слідує, що у ній не наведено визначенням термінів, які використовуються у даному Законі, а фігурування слова «філія» у вказаній нормі Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не свідчить про те, що обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю покладено на філію підприємства та ніяким чином не тягне за собою виникнення такого обов`язку у філії, яка не є самостійною юридичною особою та не веде окремого обліку результатів своєї фінансової та господарської діяльності.

Як вже зазначалось вище, законодавцем у ст. 19 Закону №875-XII чітко визначено коло суб`єктів, на яких розповсюджується обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і філія в даному випадку до них не відноситься.

Судом апеляційної інстанції досліджено звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю Форми № 10-ПОІ (річна), поданий товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", як юридичною особою, до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, з урахуванням даних про працевлаштування осіб з інвалідністю на всьому підприємстві, включаючи і його філії.

З огляду на середньооблікову кількість штатних працівників у ТОВ СП «Нібулон» - 3988 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача складає 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно поданого товариством звіту, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складає 175 осіб, що свідчить про виконання товариством встановленого ст. 19 Закону №875-XII нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Доказів, які б спростовували вказані висновки суду позивачем не надано.

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення з товариства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" в особі філії "Глобинська" Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення 175 739,02 грн,

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 31.01.2024 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова