Постанова

від 18.01.2024 по справі 372/4217/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №372/4217/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/1288/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» на ухвалу Обухівського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими.

07.09.2023 року позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову.

На обґрунтування заяви зазначили, що предметом позову є невизнання права оренди ТОВ «Трипілля Агро Плюс» на оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 3223188000:02:005:0008, 3223188000:02:005:0009, 3223188000:03:019:0008,3223188000:03:019:0009,3223188000:03:019:0018,3223188000:03:019:0025,3223188000:03:019:0026,3223188000:04:002:0001,3223188000:04:002:0007,3223188000:05:006:0016,3223188000:05:011:0006,3223188000:05:011:0011,3223188000:05:011:0012,3223188000:05:011:0020,3223188000:05:011:0021,3223188000:05:012:0005,3223188000:05:012:0017,3223188000:05:012:0028,3223188000:05:012:0029,3223188000:05:012:0030,3223188000:05:012:0032,3223189300:02:003:0016,3223189300:05:001:0019, місце розташування: Київська область, Обухівський район Трипільська сільська рада таким, що припинене. Виходячи із специфіки вказаного позову, а саме того, що відповідач, всупереч закінченню строку оренди, не визнає своє право припиненим та заявляє права на земельні ділянки Позивачів, існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07 вересня 2023 року суд заяву позивачів про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на наступні об`єкти нерухомості: земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.9598 га з кадастровим номером 3223188000:02:005:0008; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1.8289 га з кадастровим номером 3223188000:02:005:0009; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.9 га з кадастровим номером 3223188000:03:019:0008; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8999 га з кадастровим номером 3223188000:03:019:0009; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.9 га з кадастровим номером 3223188000:03:019:0018; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8999 га з кадастровим номером 3223188000:03:019:0025; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.9 га з кадастровим номером 3223188000:03:019:0026; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3.236 га з кадастровим номером 3223188000:04:002:0001; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.9214 га з кадастровим номером 3223188000:04:002:0007; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4.4999 га з кадастровим номером 3223188000:05:006:0016; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8099 га з кадастровим номером 3223188000:05:011:0006; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8097 га з кадастровим номером 3223188000:05:011:0011; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8104 га з кадастровим номером 3223188000:05:011:0012; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8115 га з кадастровим номером 3223188000:05:011:0020; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8099 га з кадастровим номером 3223188000:05:011:0021; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8136 га з кадастровим номером 3223188000:05:012:0005; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8159 га з кадастровим номером 3223188000:05:012:0017; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8102 га з кадастровим номером 3223188000:05:012:0028; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8101 га з кадастровим номером 3223188000:05:012:0029; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8118 га з кадастровим номером 3223188000:05:012:0030; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2.8084 га з кадастровим номером 3223188000:05:012:0032; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4.3967 га з кадастровим номером 3223189300:02:003:0016; земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4.8102 га з кадастровим номером 3223189300:05:001:0019; заборонено всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі, але не виключно державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим акредитованим суб`єктам державної реєстрації, проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.

Не погоджуючись із наведеною ухвалою суду, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви позивачів в повному обсязі.

10.10.2023 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. Станом на дату розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 18.01.2024 року відповідач не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків:

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Як зазначено вище, одним із основних питань, які суд вирішує при забезпеченні позову, є питання співмірності заявленого заходу забезпечення позову як позовним вимогам, так і заявленим можливим ризикам. При цьому, зважаючи на положення ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог.

Переважна більшість доводів апеляційної скарги зводиться до незгоди апелянта з позицією позивачів по суті спору та необґрунтованості з точки зору апелянта позовних вимог.

Дані доводи не можуть бути прийняті апеляційним судом. Жодного висновку щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог на даному етапі суд не має права робити, відтак, такі доводи не можуть обґрунтовувати неналежність оскаржуваної ухвали.

В ході розгляду справи судом було встановлено наявність реального спору між сторонами, а заявником належним чином було обґрунтовано наявність ризиків ускладнення виконання можливого рішення суду а також захисту права, за яким позивачі звернулися з позовом, у разі незастосування заходів забезпечення позову.

Застосований судом захід забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами. В даному випадку позов забезпечено виключно щодо тих земельних ділянок, право оренди яких є предметом спору у даній справі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт також зазначає про те, що застосований захід забезпечення позову може порушувати його права у зв`язку з тим, що він буде позбавлений можливості реєстрації додаткових угод оренди на спірні земельні ділянки. В той же час можливість реєстрації таких нових прав оренди на спірні земельні ділянки і було заявлено в якості одного з ризиків, який може значно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому апеляційний суд зважає і на те, що забезпечення позову було здійснено стосовно земельних ділянок, які належать позивачам, відтак такі забезпечення не мають порушувати права інших осіб.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного рішення виключно в межах вимог і доводів апеляційної скарги. Хоча процесуальний закон і містить можливість виходу апеляційного суду за межі вимог апеляційної скарги, такі випадки чітко регламентовані процесуальним законом і до даної справи не відносяться.

Оскільки інших доводів, ніж ті, що були розглянуті вище, апеляційна скарга не містить, перегляд справи здійснюється виключно в межах тих вимог і доводів, які зазначив апелянт.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням вищенаведеного, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько