Постанова

від 24.01.2024 по справі 760/5407/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/5407/23 головуючий у суді І інстанції Митрофанова А.О.

провадження 22-ц/824/4731/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 січня 2024року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державний архів міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою та просив визнати, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією особою; визнати, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року за заявою ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що встановлення фактів, про які він просить, спричиняє виникнення права на репатріацію до Ізраїлю, оскільки з задоволення цієї заяви виснується єврейське походження заявника. Ця обставина, згідно статті 1 Закону Держави Ізраїль «Про повернення» є підставою для виникнення права на репатріацію. Крім того, заявник може підтвердити родинний зв`язок, який надає йому право: вступити у правовідносини, що пов`язані з репатріацією до Держави Ізраїль; отримання громадянства цієї держави; можливого виходу з громадянства України. Ці юридичні наслідки були наведені у заяві, але були проігноровані в оскаржуваній ухвалі. В оскаржуваній ухвалі суд акцентує увагу на тому, що заявник просить встановити факт єврейського походження. Насправді це зовсім не так, оскільки заявник просить встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією особою, яка в свою чергу, приходиться матір`ю заявникові. Заявник зазначає, що головна його мотивація полягає в першу чергу у тому, аби поставити крапку в питанні самоідентифікації та подолати несправедливість, яка полягає у тому, що його мати була змушена приховувати своє єврейське походження в умовах тоталітаризму. Це спричиняє страждання та душевні муки. Визнання фактів, про які просить заявник є відновленням справедливості для всієї родини, оскільки питання національної самоідентифікації відіграє значну роль в самоусвідомленні людини в цьому світі. Заявник зауважує, що коли людина змушена приховувати своє походження в умовах небезпеки, то це право є сплюндрованим та вочевидь порушеним, а, відтак, він бажає його відновити. Крім того, ніяких позасудових способів посвідчити такий факт не передбачено. Більше того, практика встановлення подібних фактів через суд є загальноприйнятою. Встановлення подібних фактів не має альтернатив судовому шляху. Тільки в такий спосіб можна встановити факти, про які просить заявник. Відмова у розгляді такої заяви обмежує конституційне право заявника на судовий захист. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що висловлено в постанові від 29 травня 2019 року у справі 398/4017/18. Однак, висновки викладені у зазначеній постанові є нерелевантними по відношенню до даної справи та не підлягають застосуванню.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну задовольнити, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявник просить суд встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є однією особою, також просить встановити факт того, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою встановлення самоідентифікації та подолання несправедливості, яка полягає в тому, що його мати була змушена приховувати своє єврейське походження в умовах тоталітаризму, та у подальшому надасть йому можливість виникнення права на репатріацію до Ізраїлю, оскільки у разі задоволення даної заяви підтвердиться єврейське походження заявника. Зокрема, заявником у змісті заяви зазначено, що визнання фактів про які він просить є відновленням справедливості для всієї родини, оскільки питання національної самоідентифікації відіграє значну роль в самоусвідомленні людини в цьому світі.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Звертаючись до суду з заявою в порядку окремого провадження, заявник просив суд визнати, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією особою; визнати, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Серед іншого заявник вказував, що його бабуся змінила документи про народження його мами з метою захисту своїх дітей від зростання антисемітизму в бувшому СРСР. В результаті таких дій, за відсутності до того законних підстав, були змінені дата народження та по батькові його матері.

У відповідності до вимог ст. 52-55 Кодексу про шлюб та сім`ю, чинного на момент народження заявника ОСОБА_1 походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану.

Батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що будь-яка особа має право, щоб запис про її батьків в свідоцтві про народження, а в даному випадку запис про матір, відображав правильні відомості про особу матері, а саме прізвище, ім`я та по батькові та дату народження матері.

Невірне зазначення в свідоцтві про народження відомостей про матір особи порушує її немайнове право на визначення свого походження саме від особи, яка є матір`ю.

Як вказує заявник, зазначене право є порушеним, оскільки в свідоцтві про народження, зазначено невірні відомості про його матір.

В даному випадку, у разі доведення обставин, на які посилається заявник, зазначене буде свідчити про наявність порушення немайнового права на вірне зазначення відомостей про його матір, незалежно від того, до якої національності належала мати заявника та від того, чи матиме зазначене вплив на права та обов`язки заявника за законодавством будь-якої іноземної держави, в тому числі і держави Ізраїль.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, тобто у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та залишив поза увагою, що у відповідності до вимог ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції також вказував, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

При цьому, суд залишив поза увагою, що неправильне формулювання заявником факту, який він просить встановити, тобто невідповідність резолютивної частини заяви з конкретними вимогами - мотивувальній частині заяви, в якій обґрунтовується необхідність захисту певного права, не свідчить, що така заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд допустив невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що у відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України є підставою до скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 29 січня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.