Рішення

від 25.06.2024 по справі 760/5407/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/5407/23

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жовноватюк В.С., за участю секретаря Лопатюк А.В., представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державний архів міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 через свого представника звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із вищезазначеною заявою, у якій просив:

- визнати, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією особою;

- визнати, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві в родині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилась донька ОСОБА_3 . Внаслідок подій Другої світової війни родина вимушено евакуювалась з м. Києва до Ташкенту. Внаслідок вимушеної зміни документів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у документах змінено національність родини: єврей на українець.

Державним архівом міста Києва виявлені дані про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в родині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Окремо зазначає, що запис ОСОБА_3 знайдено не було.

Заявник звертає увагу суду, що ОСОБА_3 та її документально слов`янізована версія - ОСОБА_3 мають спільне прізвище, спільну матір і місто народження. Для того, щоб оцінити контекст того часу та той факт, що подібна документальна деєвреїзація особистості була нормативною та широко поширеною практикою, заявник надає науковий висновок доктора історичних наук.

Встановлення фактів, про які просить заявник, спричиняє виникнення права на репатріацію до Ізраїлю, оскільки виснується єврейське походження заявника. Крім того, визнання фактів є відновленням справедливості для всієї родини, оскільки питання національної самоідентифікації відіграє значну роль в усвідомленні людини в цьому світі (а.с.1-30).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2023 року визначено головуючого суддю Митрофанову А.О. (а.с.32-33).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року відмовлено у відкритті окремого провадження (а.с.35-37). Ухвала мотивована тим, що заявлений заявником факт не має юридичного значення, оскільки національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою, тому суд позбавлено можливості встановити факт родинних відносин саме з метою подальшого встановлення національності заявника, оскільки така мета заяви не пов`язана у подальшому із виникненням, зміною або припиненням особистих чи майнових прав заявника.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.97-98). Постанова мотивована тим, що будь-яка особа має право, щоб запис про її батьків в свідоцтві про народження, а в даному випадку запис про матір, відображав правильні відомості про особу матері, а саме прізвище, ім`я та по батькові та дату народження матері. Як вказує заявник, зазначене право є порушеним, оскільки в свідоцтві про народження, зазначено невірні відомості про його матір. В даному випадку, у разі доведення обставин, на які посилається заявник, зазначене буде свідчити про наявність порушення немайнового права на вірне зазначення відомостей про його матір, незалежно від того, до якої національності належала мати заявника та від того, чи матиме зазначене вплив на права та обов`язки заявника за законодавством будь-якої іноземної держави, в тому числі і держави Ізраїль. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції також вказував, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах. При цьому, суд залишив поза увагою, що неправильне формулювання заявником факту, який він просить встановити, тобто невідповідність резолютивної частини заяви з конкретними вимогами - мотивувальній частині заяви, в якій обґрунтовується необхідність захисту певного права, не свідчить, що така заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2024 року визначено головуючого суддю Жовноватюк В.С. (а.с.102-103).

Ухвалою Солом`янського районного суду від 16 лютого 2024 року відкрито окреме провадження (а.с.104).

У судовому засіданні представник заявника просив заяву задовольнити та встановити факти, які зазначені у ній. Додатково звернув увагу на зміну документів про народження матері заявника та зазначення іншої національності у зв`язку з подіями Другої світової війни.

Заявник у судове засідання не з`явився.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явились, до початку судового розгляду надіслали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності (а.с.110-112, 113-123).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами

Частиною 2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Судом встановлено, що відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04 травня 1993 року, ОСОБА_3 (мовою оригіналу) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, Україна, про що в книзі реєстрації актів про народження 27 грудня 1939 року зроблено запис №4618, батьком якої є ОСОБА_7 (мовою оригіналу), національність єврей, матір`ю - ОСОБА_8 (мовою оригіналу), національність українка. Місце реєстрації: м. Київ (а.с.5).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12 лютого 1981 року, ОСОБА_3 (мовою оригіналу) народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, про що в книзі реєстрації актів про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 зроблено запис №104, батьком якої ж ОСОБА_9 (мовою оригіналу), національність українець, матір`ю - ОСОБА_10 (мовою оригіналу), національність українка. Місце реєстрації: м. Ташкент (а.с.8).

Відповідно до копії архівної довідки від 13 лютого 2023 року №068/05-12/266 Державного архіву м. Києва, гр. ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі реєстрації актів про народження Жовтневого районного відділу реєстрації актів цивільного стану м. Києві проведений відповідний запис за №4618. Відомості про батьків: батько ОСОБА_7 , національність евр, мати ОСОБА_8 , національність укр (а.с.11).

Згідно з архівною копією запису акта про народження №4618 народного комісаріату внутрішніх справ УСРР від 27 грудня 1393 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є ОСОБА_7 (мовою оригіналу), національність евр, матір`ю - ОСОБА_8 (мовою оригіналу), національність укр (а.с.12-13).

Відповідно до копії листа Державного архіву м. Києва від 13 лютого 2023 року №068/05-12/265, у документах фонду №Р-1654 «Відділи реєстрації актів цивільного стану м. Києва» виявлено актовий запис про народження гр. « ОСОБА_3 ». Для виявлення відомостей про народження « ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 » необхідно зазначити пошукові дані: назву (район) відділу РАЦС, який здійснював реєстрацію акту чи вказати місце проживання родини на час народження запитуваної особи (а.с.14-15).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01 квітня 1968 року, ОСОБА_2 (мовою оригіналу) народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Магдебург, республіка ГДР (мовою оригіналу), батьком якого є ОСОБА_11 (мовою оригіналу), матір`ю ОСОБА_12 (мовою оригіналу) (а.с.26).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 11 червня 2016 року, ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.25).

Також заявник долучає копію висновку експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України Андрієнка Л.О. від 15 лютого 2023 року №056/151-а/2, у якому зазначено, що запис особового імені українською мовою ОСОБА_13 (запис акту про шлюб №1822, запис ОСОБА_14 ) і записи російською мовою ОСОБА_15 (свідоцтво про народження ОСОБА_3 (повторно), запис мати ОСОБА_8 ) та ОСОБА_16 (свідоцтво про народження ОСОБА_3 (відновлене), запис мати ОСОБА_10 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними (а.с.20); а також копію довідки доктора історичних наук Інституту історії України НАН України Якубової Л. про зростання антисемітизму в УРСР після Другої світової війни (друга половина 1940-х - 1950-ті роки) (а.с.16-19).

Так, згідно з ч.1 ст.293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення ч.1 ст.293 ЦПК свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

У постанові ВП ВС від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Статтею 315 ЦПК визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Порядок внесення змін в записи актів громадянського стану передбачений законом «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Вказані норми передбачають, що внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану. Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду.

Відповідно до ст.ст.4, 26 закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органи державної реєстрації актів цивільного стану центральний орган, відділи державної реєстрації актів цивільного стану головних управлінь юстиції в областях, районних у містах, міськрайонних управлінь юстиції належать до органів виконавчої влади. Дії або бездіяльність працівника органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерства закордонних справ та/або до суду.

Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень зазначеної норми. При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник, крім іншого, просить встановити факт тотожності особи. Відтак заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові №464/6696/20 від 08 грудня 2021 року.

Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документа, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК.

ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі №592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в сукупності з положеннями ч.3 ст.124 Конституції та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо вимоги про встановлення факту родинних зв`язків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії.

Коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них дані не відповідають записам вихідних документів, а установи, які видали ці документи не можуть виправити допущені в них помилки, то відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України (стара редакція ЦПК), громадяни мають право на звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Таким чином, родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі №737/120/18 зазначено про те, що в порядку окремого провадження може бути встановлений факт родинних відносин лише між кровно спорідненими родичами.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту родинних відносин.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року,суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Суд вважає, що доводи заявника знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а факт родинних відносин підтверджується наявними доказами по справі.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява в частині підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 76-81, 263-265, 293, 315-317, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державний архів міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення у частині встановлення факту того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією особою - закрити.

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державний архів міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.С. Жовноватюк