Постанова

від 31.01.2024 по справі 823/585/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 823/585/18

касаційне провадження № К/9901/64498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 (суддя Рідзель О.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично Інвестиційна Компанія» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично Інвестиційна Компанія» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 27.10.2017 №0028131205, зобов`язати відповідача провести коригування в облікових даних інформаційної системи органу обліку доходів і зборів платника суми боргу, зазначеній в оскаржуваному рішенні.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що штрафні санкції згідно з оскаржуваним рішенням застосовані до нього помилково, оскільки самостійно визначені грошові зобов`язання з орендної плати за землю сплачувались ним вчасно та у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 15.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 27.10.2017 №0028131205. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги у визначені судами частині, суди виходили з того, що контролюючим органом безпідставно нараховано позивачу пеню за несвоєчасну сплату ним податкового зобов`язання з орендної плати на землю, яке було зменшено позивачем відповідно до статті 50 Податкового кодексу України шляхом подання уточнюючої декларації.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 292 ПК України, статей 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 92 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування і ненадання оцінки наданим відповідачем доказам. Скаржник доводить, що погашення грошового зобов`язання з орендної плати юридичних осіб відбувалося не за рахунок уточнюючих розрахунків, як встановлено судами попередніх інстанцій, а внаслідок самостійної сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з орендної плати юридичних осіб. Відповідач також зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.04.2018 у справі №815/5491/16, від 20.02.2018 у справі №810/700/17, від 13.02.2018 у справі №808/2290/17 та постанові Верховного Суду України від 18.09.2014 у справі №21-279а14.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.11.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.01.2024.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку платника з питань своєчасності сплати податкових зобов`язань, за результатами якої складено акт від 02.10.2017 № 2230/23-00-12-0506/37039321 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 ПК України, а саме: несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 730057,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.10.2017 №0028131205, яким до платника застосовано штраф в сумі 146011,40 грн за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 730057,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Положеннями пункту 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Положеннями підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).

За правилами пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів згідно застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.4 статті 287 ПК України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з договором оренди землі від 23.09.2014 позивач є орендарем земельної ділянки, площею 62,9 га в адміністративних межах Лисичобалківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (кадастровий номер 7122283500:02:002:0133).

20.02.2015 позивачем подано декларацію з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2015 рік на загальну суму 417740,00 грн із щомісячною платою 34811,67 грн за січень-листопад та 34811,63 грн за грудень.

04.02.2016 платник подав декларацію з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2016 рік на загальну суму 417740,00 грн із щомісячною платою 34811,67 грн за січень-листопад та 34811,63 грн за грудень.

29.11.2016 позивачем подано уточнюючу декларацію з орендної плати за 2016 рік, якою зменшено раніше задекларовану суму грошового зобов`язання на 97195,52 грн.

17.02.2017 позивач подав декларацію з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2017 рік на загальну суму 380723,23 грн із щомісячною платою 31726,94 грн за січень-листопад та 31726,89 грн за грудень.

За даними облікової картки платника з орендної плати за 2015-2017 роки ним сплачено до бюджету 1321146,37 грн.

Згідно з розрахунком штрафної санкції до спірного рішення та згідно з актом перевірки відповідачем зазначено прострочення сплату узгодженого зобов`язання за 2015 рік відповідно до декларації від 20.02.2015 з терміном сплати до 01.12.2015, 31.12.2015 строком на 177, 147, 152, 308, 277, 286 днів.

З облікової картки позивача з орендної плати за 2015 рік судами установлено, що позивачем задекларовані суми сплачені своєчасно, зокрема, платіжними дорученнями від 10.09.2015 №1167 на суму 34811,67 грн, від 27.10.2015 №1288 на суму 34811,67 грн, від 31.11.2015 №1347 на суму 34811,67 грн, від 21.12.2015 №1443 на суму 34811,67 грн.

У зв`язку з поданням платником 29.11.2016 уточнюючої декларації з орендної плати за 2016 рік, якою позивачем зменшено раніше задекларовану суму грошового зобов`язання на 97195,52 грн контролюючим органом нарахована пеня в сумі 17485,30 грн.

Правовою підставою застосування до позивача пені податковим органом визначено положення статті 129 ПК України.

Так, пунктом 129.1.2 зазначеної статті передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Аналіз зазначеної норми дозволяє здійснити висновок про те, що об`єктом застосування пені є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання.

Ураховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що платником у даному випадку подано уточнюючу декларацію, якою виключено помилково відображені показники, які, за висновками контролюючого органу, несвоєчасно сплачені позивачем до бюджету, а контролюючим органом застосовано пеню за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов`язання на суму, яка зменшена позивачем шляхом подання уточнюючої декларації, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування пені

Судами також установлено, що згідно з розрахунком штрафної санкції відповідачем визначено прострочення сплати узгодженого зобов`язання за 2017 рік відповідно до декларації від 17.02.2017 з терміном сплати до 03.03.2017, 31.03.2017, 01.05.2017, 31.05.2017, 01.07.2017, строком на 169, 141, 110, 80, 49 днів, за що оскаржуваним рішенням застосований штраф у сумі 31726,95 грн.

Правовою підставою застосування до позивача штрафу контролюючим органом визначено положення статті 126 ПК України, пунктом 126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як установлено судами, сплата позивачем самостійно задекларованих сум орендної плати підтверджена наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями про перерахунок коштів до бюджету на загальну суму 779583,30 грн.

В свою чергу, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.12.2017 у справі №826/15285/17 відмовив Головному управлінню ДФС у Черкаській області повністю у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично Інвестиційна Компанія» податкового боргу з орендної плати в сумі 138697,46 грн за три місяці 2017 року відповідно до декларації від 17.02.2018 з урахуванням несплаченої пені.

Зазначеним рішенням також встановлено, що податковий борг у Товариства з орендної плати відсутній у зв`язку із його сплатою, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що платником своєчасно сплачені податкові зобов`язання з орендної плати за землю згідно платіжних доручень, тоді як документом, який підтверджує факт несвоєчасної сплати Товариством орендної плати, контролюючий орган у розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення вказав саме податкові декларації, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування штрафу, відтак висновки судів про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правильними.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які покликається скаржник у доводах касаційної скарги, оскільки такі висновки зроблені при інших встановлених фактичних обставинах у справах.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, не обґрунтовує і не зазначає, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова В.В. Хохуляк