Постанова

від 20.09.2018 по справі 823/585/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/585/18 Головуючий у І інстанції - Рідзель О.А.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично Інвестиційна Компанія" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично Інвестиційна Компанія" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-відповідач) від 27.10.2017 року № 0028131205; зобов'язати Відповідача провести коригування в облікових даних інформаційної системи органу обліку доходів і зборів платника суми боргу, зазначеній в оскаржуваному рішенні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штрафні санкції згідно з оскаржуваним рішенням застосовані до Позивача помилково, оскільки самостійно визначені грошові зобов'язання з орендної плати сплачувались ним вчасно та у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Також, Позивач наголошує на тому, що штраф зобов'язаний сплатити на рахунки УДКСУ у Катеринопільському районі Черкаської області, яке здійснює адміністрування податків Звенигородської ОДПІ. З урахуванням викладеного, просив задовольнити позов.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.10.2017 року № 0028131205.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема апелянт зазначає, що за наявності у Позивача податкового боргу, на погашення якого були направленні кошти, сплачені Позивачем в рахунок поточних податкових зобов'язань, Відповідачем правомірно нарахований штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань на підставі ст.126 ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач зареєстрований як юридична особа 15.04.2010 року (код ЄДРПОУ 37039321).

За результатами камеральної перевірки Позивача податковим органом складено акт від 02 жовтня 2017 року № 2230/23-00-12-0506/37039321.

Згідно з висновками вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю, чим порушено вимоги п.57.1. ст.57, п.287.3. ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 27 жовтня 2017 року № 0028131205, яким до Позивача застосовано штраф в сумі 146011,40 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати в сумі 730057,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов часткового суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем на виконання вимог статті 50 Податкового кодексу України подано уточнюючу декларацію, якою виключено помилково відображені показники, які за позицією податкового органу несвоєчасно сплачені Позивачем до бюджету. Податковим органом застосовано пеню за несвоєчасну сплату Позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена Позивачем шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1. статті 147 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів згідно з п.288.7. ст. 288 ПК України застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік відповідно до п.287.3. ст.287 ПК України, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4. ст.287 ПК України).

Платником орендної плати на підставі пунктів 288.2 - 288.3 ст.288 ПК України є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до пункту 1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором оренди землі від 23 вересня 2014 року Позивач є орендарем земельної ділянки, площею 62,9 га в адмінмежах Лисичобалківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (кадастровий номер 7122283500:02:002:0133).

20 лютого 2015 року Позивачем подано декларацію з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2015 рік на загальну суму 417740,00 грн. із щомісячною платою 34811,67 грн. січень-листопад та 34811,63 грн. за грудень.

04 лютого 2016 року Позивач подав декларацію з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2016 рік на загальну суму 417740,00 грн. із щомісячною платою 34811,67 грн. січень-листопад та 34811,63 грн. за грудень.

При цьому, 29 листопада 2016 року Позивачем подано уточнюючу декларацію з орендної плати за 2016 рік, якою зменшено раніше задекларовану суму грошового зобов'язання на 97195,52 грн.

17 лютого 2017 року Позивач подав декларацію з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2017 рік на загальну суму 380723,23 грн. із щомісячною платою 31726,94 грн. січень-листопад та 31726,89 грн. за грудень.

Згідно з даними облікової картки Позивача з орендної плати за 2015-2017 року ним сплачено до бюджету 1321146,37 грн.

При цьому, згідно з розрахунком штрафної санкції до спірного рішення та згідно з актом перевірки Відповідачем зазначено прострочення сплату узгодженого зобов'язання за 2015 рік відповідно до декларації від 20.02.2015 року з терміном сплати до 01.12.2015 року, 31.12.2015 року строком на 177, 147, 152, 308, 277, 286 днів.

Разом з тим, з облікової картки Позивача з орендної плати за 2015 рік судом першої інстанції встановлено, що Позивачем задекларовані суми сплачені своєчасно, зокрема, платіжними дорученнями від 10.09.2015 року № 1167 на суму 34811,67 грн., від 27.10.2015 року № 1288 на суму 34811,67 грн., від 31.11.2015 року № 1347 на суму 34811,67 грн., від 21.12.2015 року № 1443 на суму 34811,67 грн.

Крім того, у зв'язку з поданням Позивачем 29.11.2016 року уточнюючої декларації з орендної плати за 2016 рік, якою Позивачем зменшено раніше задекларовану суму грошового зобов'язання на 97195,52 грн. Відповідачем нарахована пеня в сумі 17485,30 грн.

Так, за приписами п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обовязку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Положеннями пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п.87.1. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Правовою підставою застосування до Позивача штрафу податковим органом визначено статтю 129 ПК України, пунктом 129.1.2. якої передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Аналіз зазначеної норми дозволяє здійснити висновок про те, що об'єктом застосування пені є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем на виконання вимог статті 50 ПК України подано уточнюючу декларацію, якою виключено помилково відображені показники, які за позицією податкового органу несвоєчасно сплачені позивачем до бюджету.

Таким чином, податковим органом застосовано пеню за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена позивачем шляхом подання уточнюючої декларації.

Відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 820/4177/17 (№ К/9901/25462/18).

Крім того, згідно з розрахунком штрафної санкції до спірного рішення та згідно з актом перевірки Відповідачем визначено прострочення сплати узгодженого зобов'язання за 2017 рік відповідно до декларації від 17.02.2017 року з терміном сплати до 03.03.2017 року, 31.03.2017 року, 01.05.2017 року, 31.05.2017 року, 01.07.2017 року строком на 169, 141, 110, 80, 49 днів, за що спірним рішенням застосований штраф у сумі 31726,95 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у справі № 826/15285/17 відмовлено повністю у задоволенні позову Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетично Інвестиційна Компанія податкового боргу з орендної плати в сумі 138697,46 грн. за три місяці 2017 року відповідно до декларації від 17.02.2018 року з урахуванням несплаченої пені.

Також, Окружного адміністративного суду міста Києва встановлено, що податковий борг у ТОВ Енергетично Інвестиційна Компанія з орендної плати відсутній у зв'язку із його сплатою, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.217-220).

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, сплата Позивачем самостійно задекларованих сум орендної плати підтверджена наданими до матеріалів справи квитанціями про перерахунок коштів до бюджету на загальну суму 779583,30 грн. (а.с.13-59).

У той же час, правовою підставою застосування до Позивача штрафу податковим органом визначено статтю 126 ПК України, пунктом 126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач всупереч статті 77 КАС України не довів правомірності висновків акта перевірки від 02.10.2017 року № 2230/23-00-12-0506/37039321 щодо порушення строків сплати Позивачем узгоджених зобов'язань з орендної плати, а тому прийняте на підставі зазначеного акта податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача провести коригування в облікових даних інформаційної системи органу обліку доходів і зборів платника суми боргу, зазначеній в оскаржуваному рішенні, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Таким чином, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх професійних обов'язків.

Аналогічна правова позиці відображена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року № 823/17543/14 (№ К/9901/8116/18).

Так, відповідно до п.56.18. ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про зобов'язання провести коригування в облікових даних інформаційної системи органу обліку доходів і зборів платника суми боргу, зазначеній в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, адже Позивачем на виконання п.56.18. ст.56 ПК України здійснено внесення інформації щодо зменшення податкового боргу Позивача у зв'язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення від 27.10.2017 року № 0028131205.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 20.09.2018 року.