Рішення

від 15.06.2018 по справі 823/585/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року справа № 823/585/18

12 год. 52 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за посадою),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично Інвестиційна Компанія» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично Інвестиційна Компанія» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-відповідач) від 27.10.2017 №0028131205;

- зобов'язати відповідача провести коригування в облікових даних інформаційної системи органу обліку доходів і зборів платника суми боргу, зазначеній в оскаржуваному рішенні.

Позов мотивовано тим, що штрафні санкції згідно з оскаржуваним рішенням застосовані до позивача помилково, оскільки самостійно визначені грошові зобов'язання з орендної плати сплачувались ним вчасно та у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Також наголошує, що штраф зобов'язано сплатити на рахунки УДКСУ у Катеринопільському районі Черкаської області, яке здійснює адміністрування податків Звенигородської ОДПІ. З урахуванням викладеного, просив задовольнити позов.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками виявленого камеральною перевіркою факту затримки сплати узгодженого зобов'язання з орендної плати за землю. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні учасники справи підтримали правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа 15.04.2010 (код ЄДРПОУ 37039321).

За результатами камеральної перевірки позивача податковим органом складено акт від 02.10.2017 №2230/23-00-12-0506/37039321.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки перевіряючими встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю, чим порушено вимоги п.57.1. ст.57, п.287.3. ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 27.10.2017 №0028131205, яким до позивача застосовано штраф в сумі 146011,40 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати в сумі 730057,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до підп.14.1.147 п.14.1. ст.147 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів згідно з п.288.7. ст. 288 ПК України застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік відповідно до п.287.3. ст.287 ПК України, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4. ст.287 ПК України).

Платником орендної плати на підставі пунктів 288.2 - 288.3 ст.288 ПК України є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.1 ст. 288 ПК України).

Згідно зі ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Суд встановив, що згідно з договором оренди землі від 23.09.2014 позивач є орендарем земельної ділянки, площею 62,9 га в адмінмежах Лисичобалківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (кадастровий номер 7122283500:02:002:0133).

20.02.2015 позивачем подано декларацію з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2015 рік на загальну суму 417740,00 грн. із щомісячною платою 34811,67 грн. січень-листопад та 34811,63 грн. за грудень.

04.02.2016 позивач подав декларацію з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2016 рік на загальну суму 417740,00 грн. із щомісячною платою 34811,67 грн. січень-листопад та 34811,63 грн. за грудень.

При цьому, 29.11.2016 позивачем подано уточнюючу декларацію з орендної плати за 2016 рік, якою позивачем зменшено раніше задекларовану суму грошового зобов'язання на 97195,52 грн.

17.02.2017 позивач подав декларацію з орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2017 рік на загальну суму 380723,23 грн. із щомісячною платою 31726,94 грн. січень-листопад та 31726,89 грн. за грудень.

Судом встановлено, що згідно з даними облікової картки позивача з орендної плати за 2015-2017 року ним сплачено до бюджету 1321146,37 грн.

При цьому, суд врахував, що згідно з розрахунком штрафної санкції до спірного рішення та згідно з актом перевірки відповідачем зазначено прострочення сплату узгодженого зобов'язання за 2015 рік відповідно до декларації від 20.02.2015 з терміном сплати до 01.12.2015, 31.12.2015 строком на 177, 147, 152, 308, 277, 286 днів.

Разом з тим, з облікової картки позивача з орендної плати за 2015 рік судом встановлено, що позивачем задекларовані суми сплачені своєчасно, зокрема, платіжними дорученнями від 10.09.2015 №1167 на суму 34811,67 грн., від 27.10.2015 №1288 на суму 34811,67 грн., від 31.11.2015 №1347 на суму 34811,67 грн., від 21.12.2015 №1443 на суму 34811,67 грн.

Крім того, суд врахував, що у зв'язку з поданням позивачем 29.11.2016 уточнюючої декларації з орендної плати за 2016 рік, якою позивачем зменшено раніше задекларовану суму грошового зобов'язання на 97195,52 грн. відповідачем нарахована пеня в сумі 17485,30 грн.

Однак, суд вважає згадане нарахування неправомірним, з огляду на таке.

Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п.87.1. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Суд звернув увагу, що правовою підставою застосування до позивача штрафу податковим органом визначено статтю 129 Податкового кодексу України, пунктом 129.1.2. якої передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Аналіз зазначеної норми дозволяє здійснити висновок про те, що об'єктом застосування пені є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог статті 50 Податкового кодексу України подано уточнюючу декларацію, якою виключено помилково відображені показники, які за позицією податкового органу несвоєчасно сплачені позивачем до бюджету.

Отже, податковим органом застосовано пеню за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена позивачем шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №820/4177/17 (адміністративне провадження №К/9901/25462/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд встановив, що згідно з розрахунком штрафної санкції до спірного рішення та згідно з актом перевірки відповідачем визначено прострочення сплати узгодженого зобов'язання за 2017 рік відповідно до декларації від 17.02.2017 з терміном сплати до 03.03.2017, 31.03.2017, 01.05.2017,31.05.2017,01.07.2017 строком на 169, 141, 110, 80, 49 днів, за що спірним рішенням застосований штраф у сумі 31726,95 грн.

Оцінюючи правомірність застосування вказаного штрафу, суд врахував, що рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі №826/15285/17 відмовлено повністю у задоволенні позову Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично Інвестиційна Компанія» податкового боргу з орендної плати в сумі 138697,46 грн. за 3 місяці 2017 року відповідно до декларації від 17.02.2018 з урахуванням несплаченої пені.

Так, судом встановлено, що податковий борг у ТОВ «Енергетично Інвестиційна Компанія» з орендної плати відсутній у зв'язку із його сплатою, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.219).

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, сплата позивачем самостійно задекларованих сум орендної плати підтверджена наданими до матеріалів справи квитанціями про перерахунок коштів до бюджету на загальну суму 779583,30 грн. (а.с.13-59).

Суд звернув увагу, що правовою підставою застосування до позивача штрафу податковим органом визначено статтю 126 ПК України, пунктом 126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладених норм законодавства України, з огляду на встановлені факти сплати позивачем самостійно визначених зобов'язань, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч статті 77 КАС України не довів правомірності висновків акту перевірки від 02.10.2017 №2230/23-00-12-0506/37039321 щодо порушення строків сплати позивачем узгоджених зобов'язань з орендної плати, а тому прийняте на підставі зазначеного акту податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги зобов'язати відповідача провести коригування в облікових даних інформаційної системи органу обліку доходів і зборів платника суми боргу, зазначеній в оскаржуваному рішенні, суд врахував, що відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх професійних обов'язків.

Така правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 №823/17543/14 (провадження №К/9901/8116/18).

Крім того, суд встановив, що згідно з даними облікової картки позивача за 2018 рік внесено запис щодо зменшення боргу за податковим повідомленням рішенням від 27.10.2017 №0028131205 у зв'язку з його оскарженням у судовому порядку (справа №823/595/18).

Так, відповідно до п.56.18. ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки позивачем на виконання п.56.18. ст.56 ПК України здійснено внесення інформації щодо зменшення податкового боргу позивача у зв'язку з оскарженням ППР від 27.10.2017 №0028131205, враховуючи вищезгадану правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання провести коригування в облікових даних інформаційної системи органу обліку доходів і зборів платника суми боргу, зазначеній в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2190,16 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично Інвестиційна Компанія» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.10.2017 №0028131205.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично Інвестиційна Компанія» (код ЄДРПОУ 37039321) судовий збір в сумі 2190,16 грн. (дві тисячі сто дев'яносто гривень 16 коп.).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 25.06.2016.